УЗАГАЛЬНЕННЯ практики розгляду справ про злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УЗАГАЛЬНЕННЯ
практики розгляду справ за обвинуваченням осіб у вчиненні злочинів, передбачених розділом XVI Кримінального кодексу України “злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку” (ст. 361 – 363-1)

Апеляційним судом м. Києва для проведення узагальнення були витребувані кримінальні справи районних судів міста Києва, які перебували в провадженні цих судів починаючи з 2005 р. Всі кримінальні справи за обвинуваченням осіб у вчиненні злочинів, передбачених розділом XVI Кримінального кодексу України “Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку” (з ст. 361 до 363-1). Дослідження побудоване таким чином: проаналізована судова практика (постановлені судові рішення за результатом розгляду даної категорії злочинів), узагальнено суб’єкт (вік, освіта, стать тощо засуджених осіб), потерпілі та завдані збитки.

Злочин, передбачений ст. 361 КК України, стосується несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку. Дії з несанкціонованого втручання передбачають втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, що призвело до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації. Вказані дії караються штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого та з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, які є власністю винної особи.

Перший вирок у місті Києві за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, винесений щодо Я. Шевченківським районним судом м. Києва 10 березня 2006 р., за яким йому призначено покарання – 3 роки обмеження волі з конфіскацією телефонного шлюзу, за допомогою якого було вчинено несанкціоноване втручання і який є його власністю. На підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного судом покарання з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України. Вирок було оскаржено до апеляційного суду м. Києва прокурором, що брав участь у розгляді справи, судом I інстанції, у зв’язку з тим, що суд I інстанції незаконно звільнив Я. від відбування і основного, і додаткового покарання у вигляді конфіскації шлюзу – вирок змінений, призначене нове покарання, звільнений від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК України, а шлюз підлягає конфіскації.

Так, 15 лютого 2001 р. між ВАТ “Укртелеком” та підприємством “ФП” укладено договір про надання останньому послуг електрозв’язку, в т. ч. на обслуговування відповідних п’яти абонентських номерів. У 2004 р. у службовому приміщенні кабінету N 01 підприємства “ФП” було встановлено серверну стійку для підключення до мережі “Інтернет”. У червні 2005 р. Я. вирішив незаконно поставити на серверній стійці підприємства телефонний шлюз-маршрутизатор “Auciio Cociec” MP-108B/PXO/AC/H.323 для здійснення міжнародних телефонних з’єднань і передач інформації. Отримавши доступ до серверної стійки, яка знаходилась в приміщенні підприємства, Я. повідомив представнику зазначеного підприємства Ш., що може покращити якість Інтернету, якщо встановить телефонний шлюз-маршрутизатор “Auciio Cociec” MP-108B/PXO/AC/H.323 для здійснення міжнародних телефонних з’єднань і передач інформації від маршрутизатора до телефонної мережі загального користування ВАТ “Укртелеком”. При цьому Я. усвідомлював, що установка вказаного пристрою призведе до спотворення процесу обробки інформації по обліку міжнародного трафіку і до порушення встановленого порядку маршрутизації. Цей пристрій Я. придбав у невстановленої слідством особи в травні 2005 р. за 1000 грн. Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу мереж електрозв’язку, Я. в червні 2005 р. о 11 год., в присутності введеного в оману Ш., у кабінеті N 01 підприємства приєднав телефонний шлюз-маршрутизатор “Auciio Cociec” MP-108B/PXO/AC/H.323 до телефонних ліній ВАТ “Укртелеком”, а саме відповідних 5 абонентських номерів загального користування та налагодив його роботу, ставши, таким чином, учасником технологічного процесу з надання послуг у сфері зв’язку, які полягають у завершенні вхідних міжнародних телефонних викликів на національну телефонну мережу загального користування.

Таким чином, Я. було порушено вимоги ст. 39 та 42 Закону України “Про телекомунікації”, вимоги наказу Державного комітету зв’язку та інформатизації України N 33 від 22 лютого 2000 р. “Про порядок маршрутизації міжнародного трафіку” та N 19 від 14 лютого 2001 р. “Про затвердження положення про діяльність операторів міжміського, міжнародного зв’язку телефонної мережі загального користування України та їх взаємодію між собою”.

Відповідно до висновку судової техніко-криміналістичної експертизи від 26 грудня 2005 р., дії Я. призвели до спотворення процесу обробки інформації з обліку міжнародного трафіку операторами мережі електрозв’язку України, в результаті чого міжнародні телефонні дзвінки, що надходили в Україну через встановлений і налагоджений Я. телефонний шлюз-маршрутизатор “Auciio Cociec” MP-108B/PXO/AC/H.323, обліковувались у ВАТ “Укртелеком” під виглядом міських викликів з телефонної мережі загального користування з презентацією номерів викликаних абонентів відповідних 5 абонентських номерів. Здійснюючи в такий спосіб несанкціоноване втручання в роботу мереж електрозв’язку, Я. за період з 12 год. 11 хв. 29 червня 2005 р. до 12 год. 30 хв. 19 липня 2005 р. здійснив дзвінкі загальною тривалістю 38171,6 хвилин, які надійшли з-за кордону абонентам, що проживають у м. Києві, чим спричинив ВАТ “Укртелеком” матеріальні збитки у вигляді недоотриманих доходів внаслідок несанкціонованого завершення міжнародного голосового IP-трафіку на загальну суму 12739,78 грн., які повинен був отримати ВАТ “Укртелеком” від іноземних операторів за надання послуг з обслуговування міжнародних вхідних дзвінків, при їх надходженні у встановленому порядку.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2009 р. Д. визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, які є його власністю.

Д., на початку червня 2007 р., маючи навички і знання в галузі програмного забезпечення та програмування, з метою несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв’язку, умисно, усвідомлюючи, що його дії призведуть до підробки інформації, спотворення процесу обробки інформації та до порушення порядку її маршрутизації, перебуваючи в орендованій ним квартирі в м. Києві, використовуючи власну персональну електронно-обчислювальну машину (комп’ютер), користуючись послугами мережі Інтернет, на відповідних сайтах ознайомився з технологією спрямування міжнародного телефонного трафіку з мережі Інтернет в мережу зв’язку мобільних операторів України, а також з інформацією щодо обладнання, призначеного для несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв’язку. Надалі, реалізовуючи свій злочинний умисел, на початку червня 2007 р. у м. Києві, через рекламні оголошення, в тому числі на сайті в мережі Інтернет, придбав у невстановлених досудовим слідством осіб сервер “DELUX”, 2 голосові IP-шлюзи “AddPas”, шість GSM-шлюзів та стартові пакети з SIM-картками операторів мобільного зв’язку України, а саме: ТОВ “Ас-теліт” в кількості 151 стартовий пакет та ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” – 14 стартових пакетів. На початку червня того ж року, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу мереж електрозв’язку оператора мобільного зв’язку України, Д., перебуваючи в орендованій квартирі в м. Києві, встановив з набору портів “FreeBSD” мережі Інтернет на свій комп’ютер програмні продукти “asteisk”, “SER”, “perl” для забезпечення функціонування означеного обладнання. Потім Д. змонтував придбане ним вказане обладнання в єдиний апаратно-програмний комплекс, який під’єднав до мережі Інтернет. Після цього Д., використовуючи власний комп’ютер, під’єднаний до мережі Інтернет, на певному сайті мережі домовився з невстановленою досудовим слідством особою щодо спрямування нею на змонтований ним апаратно-програмний комплекс міжнародного телефонного трафіку для подальшого завершення міжнародних телефонних викликів на телекомунікаційній мережі загального користування України.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу мереж електрозв’язку ТОВ “Астеліт” та ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.”, Д., у період з 9 червня по 28 серпня 2007 р., не маючи ліцензії Національної комісії з питань регулювання зв’язку України з надання послуг міжнародного телефонного зв’язку, за допомогою вказаного апаратно-програмного комплексу, який згідно з висновком експерта N 96/ікт від 23 січня 2008 р. може здійснювати отримання з мережі Інтернет та спрямування міжнародного телефонного трафіку в мережі електрозв’язку операторів мобільного зв’язку, в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 33; ч. 2 ст. 42; п. 9 ст. 58; ч. 1 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації”; п. 32 Розділу 1 та п. 230 Розділу IV Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затв. постановою КМУ N 720 від 9 серпня 2005 р.; п. 4.8 Положення про діяльність операторів міжміського, міжнародного зв’язку телефонної мережі загального користування України та їх взаємодію між собою, затв. наказом Держкомітету зв’язку та інформатизації України N 19 від 14 лютого 2001 р.; п. 1.1, 1.2, 1.3 наказу Держкомітету зв’язку та інформатизації України “Про порядок маршрутизації вхідного міжнародного телефонного трафіку” N 33 від 22 лютого 2000 р., вчинив несанкціоноване втручання в роботу мереж електрозв’язку, яке виразилося в спрямуванні отриманого з мережі Інтернет міжнародного телефонного трафіку через вказаний налаштований ним апаратно-програмний комплекс, в мережі електрозв’язку ТОВ “Астеліт” та ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.”, шляхом заміни оригінальних номерів ініціаторів міжнародних телефонних дзвінків на номери телефонів з номерного ресурсу вказаних операторів мобільного зв’язку.

Вищевказані дії Д. призвели до підробки, спотворення процесу обробки інформації щодо міжнародного телефонного трафіку та до порушення встановленого порядку її маршрутизації, що заподіяло шкоду у вигляді недоотриманих прибутків ТОВ “Астеліт” на суму 8636,36 грн. та ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” на суму 9370,66 грн., а всього на загальну суму 18007,02 грн.

Майже через три роки вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 20 березня 2009 р. С. визнаний винним за ч. 1 ст. 361 КК України та йому призначено покарання у виді 2 років обмеження волі без позбавлення права займатися певною діяльністю та з конфіскацією технічного засобу, за допомогою якого було вчинено несанкціоноване втручання (клонована SIM-картка). На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням на нього відповідних обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Так, С. 16 квітня 2008 року, перебуваючи на ринку в м. Києві, у невстановленої досудовим слідством особи придбав мобільний термінал “Нокіа-1600”. Після придбання С. мобільного терміналу та ж невстановлена досудовим слідстом особа запропонувала йому придбати клоновану SIM-картку з певним мобільним телефонним номером, який закріплений за іншою SIM-карткою, що належить П. і яка дозволяє здійснювати безкоштовні телефонні дзвінки. С. погодився на дану пропозицію і, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв’язку ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.”, усвідомлюючи, що його дії призведуть до втрати, блокування, підробки інформації та спотворення процесу обробки інформації та прагнучи цього, придбав за 200 грн. у невстановленої досудовим слідством особи SIM-картку з певним мобільним телефонним, яка належить до типу “SilverCard”, виготовляється без програмного забезпечення, яке дозволяє здійснювати емуляцію роботи SIM-картки та яка не відповідає стандартам оформлення SIM-карток, що використовує ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” і є клоном SIM-картки зазначеного товариства з вказаним телефонним мобільним номером. В той же день С. в зазначеному місці активував SIM-картку у власному мобільному терміналі “Нокіа-1600”. У період з 17 квітня по 21 квітня 2008 р. С., реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу мереж електрозв’язку ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.”, використовуючи клоновану SIM-картку, активовану в мобільному терміналі “Нокіа-1600”, здійснював телефонні дзвінки, не сплачуючи при цьому за послуги мобільного зв’язку, надані оператором телекомунікацій ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.”.

Також вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2009 р. М. визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 361-1 КК України, на підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено М. покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, які є власністю винної особи.

М. у липні 2008 р., з корисливих мотивів, умисно, з метою несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв’язку, усвідомлюючи, що його дії призведуть до підробки, спотворення процесу обробки інформації та порушення встановленого порядку її маршрутизації та прагнучи цього, перебуваючи в кафе біля радіо-ринку в м. Києві, придбав у невстановленої досудовим слідством особи п’ять пар індивідуальних кодів “KI” та “IMSI” іноземних операторів мобільного зв’язку, а також дві картки-емулятори типу “Silver Card”, які дозволяють здійснювати емуляцію роботи сім-картки. Тоді ж М. придбав у невстановленої досудовим слідством особи на означеному радіо-ринку стартовий пакет оператора мобільного зв’язку “Білайн” під назвою “Свої люди” з певним телефонним номером. У липні того ж року, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, у себе вдома М. вставив придбану ним у кафе біля радіо-ринку картку-емулятор в один із трьох своїх мобільних телефонів моделей “Asus” “Samsung”, “Nokia” та ввів на неї придбані ним в означеному кафе коди ” KI” та “IMSI”, внаслідок чого зазначена картка стала клоном оригінальної сім-картки іноземного оператора мобільного зв’язку з телефонним номером 7497210006, за допомогою якої можна здійснювати емуляцію роботи означеної сім-картки, чим створив шкідливий технічний засіб, призначений для несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв’язку. Після цього в іншій свій телефон М. вставив SIM-картку з телефонним номером стартового пакету оператора мобільного зв’язку “Білайн” під назвою “Свої люди”, включив означений телефон, внаслідок чого активував функціонування вказаного вище телефонного номера для подальшого несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв’язку, шляхом здійснення з телефонного номеру іноземного оператора вихідних телефонних дзвінків на свій телефонний номер 068-124-12-48 і поповнення таким чином грошового бонусу.

Крім того, органи досудового слідства чомусь не звертають особливої уваги на зміст саме частини 1 ст. 361-1 КК України і пред’являють особі обвинувачення ще і за частиною 1 ст. 361 КК України, що є незрозумілим. Оскільки зі змісту ч. 1 ст. 361-1 КК України чітко передбачена відповідальність за відповідні дії зі шкідливими технічними чи програмними засобами, які призначені для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку. Тому, на думку автора, додаткова кваліфікація за ч. 1 ст. 361 КК України зайва.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2010 р. засуджений Є. за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, та йому призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян без позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, які є його власністю.

Так, Є. 12 серпня 2009 р., перебуваючи в квартирі в м. Києві, уклав з Г. договір оренди означеної квартири, не ставлячи її до відома щодо свого злочинного умислу. 13 серпня 2009 р., Є., також не ставлячи до відома щодо свого злочинного умислу представника ТОВ, уклав з ним договір на надання послуг з доступу до мережі Інтернет і оформив наряд-замовлення на проведення кабелю мережі Інтернет в орендовану ним квартиру, де був потім проведений кабель “вита пара” з кріпленням і конектор RJ-45 для надання доступу до мережі Інтернет. Після Є. домовився з К., не ставлячи його до відома щодо свого злочинного умислу, отримав у тимчасове користування телекомунікаційне обладнання: 1 пристрій марки “TELES Communication Systems Ernst-Reuter-Platz 8 D-10587 Berlin Made in Germany Model: vGATE SIM Unit Name: simunitl Serial #: SU002547”, пристрій марки “TELES AG Dovestrasse 2-4 10587 Berlin Made in Germany Model: 1GATE 32 (PRI) 4U TAG5802645810337 Serial #: VTE10510”, пристрій марки “ELMA Your Solution Partner” “TELES Communication Systems Ernst-Reuter-Plats 8 D-10587 Berlin Made in Germany Model: iGATE 8 (PRI) 2U Serial #: TAG58027058103065”, пристрій марки “ELMA Your Solution Partner” “TELES Communication Systems Ernst-Reuter-Plats 8 D-10587 Berlin Made in Germany Model: iGATE 8 (PRI) 2U Serial #: VT810888”.

Наприкінці вересня 2009 р. Є., перебуваючи на радіоринку м. Києва, придбав у невстановлених досудовим слідством осіб пристрій марки “D-Link” серійний номер DR9Z265006163, пристрій марки “Planet ADSL 2/2+4-Port Router” серійний номер B500316903995 (065), пристрій марки “Gembird”, три пластмасові коробки чорного кольору з чотирьма пошкодженими антенами на кожній без видимих записів – GSM-шлюзи, дві плати з 64-ма тримачами для SIM-карт, плату з 32 тримачами для SIM-карт, чотири антени, які працюють в діапазоні GSM-900, чотири антени, які працюють в діапазоні Wi-Fi і антену направленої дії 65М. Вказане обладнання доставив на орендовану ним квартиру. В жовтні 2009 р. у невстановлених досудовим слідством осіб придбав стартові пакети ЗАТ “Український мобільний зв’язок” та ВАТ “Укртелеком”. Тоді ж, Є. продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу мереж електрозв’язку, з’єднав між собою кабелями вищевказане обладнання, а також під’єднав його до кабелів мережі Інтернет та включив до електроживлення. Після цього Є., використовуючи пристрій “TELES Communication Systems Model: vGATE SIM Unit”, налагодив функціонування програмного забезпечення, необхідного для спрямування міжнародного телефонного трафіку на телекомунікаційну мережу загального користування України. Реалізовуючи свій злочинний намір, Є. наприкінці жовтня 2009 р., перебуваючи в орендованій ним квартирі в м. Києві, вставив у плати для SIM-карт пристрою марки “TELES Communication Systems Ernst-Reuter-Platz 8 D-10587 Berlin Made in Germany Model: vGATE SIM Unit Name: simunitl Serial #: SU002547” 12 SIM-карток ВАТ “Укртелком” з відповідними мобільними телефонними номерами та 138 SIM-карток ЗАТ “Український мобільний зв’язок” з відповідними мобільними телефонними номерами.

Внаслідок означених дій Є. у період з 30 вересня по 2 листопада 2009 р. в орендованій останнім квартирі, в порушення вимог п. 4 ч. 1 ст. 33, ч. 2 ст. 42, п. 9 ст. 58, ч. 1 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації”; п. 32 Розділу I та п. 230 Розділу IV Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затв. постановою КМУ N 720 від 9 серпня 2005 р.; п. 4.8 Положення про діяльність операторів міжміського, міжнародного зв’язку телефонної мережі загального користування України та їх взаємодію між собою, затв. наказом Держкомітету зв’язку та інформатизації України N 19 від 14 лютого 2001 р.; п. 1.1, 1.2, 1.3 наказу Держкомітету зв’язку та інформатизації України “Про порядок маршрутизації вхідного міжнародного телефонного трафіку” N 33 від 22 лютого 2000 р., за допомогою вказаних вище пристроїв спрямовувався отриманий з мережі Інтернет міжнародний телефонний трафік у телекомунікаційну мережу загального користування України шляхом заміни оригінальних номерів ініціаторів міжнародних телефонних викликів на вищевказані мобільні телефонні номери, тобто відбулося несанкціоноване втручання в роботу мереж електрозв’язку, що призвело до підробки, спотворення процесу обробки інформації щодо міжнародного телефонного трафіку, оскільки перекручувалась інформація про фактичне місцезнаходження, викликаючи абонентів (ініціаторів телефонних викликів) та їх оригінальні телефонні номери замінювались на телефонні номери в національному форматі, що відображалось у сигнальних повідомленнях ІАМ (національних адресних повідомленнях) отримувачів викликів, та до порушення встановленого порядку її маршрутизації, оскільки міжнародні телефонні виклики минали при завершенні в телефонній мережі загального користування України, в порушення вимог діючого законодавства, МЦК (Міжнародний центр комутації), АМТС (автоматичну міжнародну телефонну станцію) та ОПТС (опорно-транзитну станцію). Вказані дії Є. призвели до заподіяння шкоди у вигляді недоотриманих прибутків ВАТ “Укртелеком” та ЗАТ “Український мобільний зв’язок”.

У 2009 р. районними судами міста Києва було винесено дві постанови про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 361 КК України, внаслідок зміни обстановки на підставі ст. 48 КК України та на підставі положень Закону України “Про амністію”.

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 3 квітня 2009 р. звільнена Б. від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки на підставі ст. 48 КК України.

Б. органами досудового слідства обвинувачувалась у тому, що вона в лютому 2008 р. в м. Києві умисно, з корисливих мотивів, з метою несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем та мереж електрозв’язку, усвідомлюючи, що її дії призведуть до підробки і спотворення процесу обробки інформації та прагнучи цього, отримала від невстановленої слідством особи підроблений технічний пристрій – емулятор, який імітує дію єдиної телефонної картки в автоматизованій системі керування мережею ВАТ “Укртелеком” та який призначений для несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи мережі ВАТ “Укртелеком” для отримання послуг зв’язку без їх відповідної оплати. 21 квітня 2008 р. з 16 годин 58 хвилин до 17 годин 08 хвилин, Б., продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, спрямований на несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем та мереж електрозв’язку, розмістила підроблену картку-емулятор у рідер для карток таксофону, який належить оператору електрозв’язку ВАТ “Укртелеком” і здійснила без відповідної оплати телефонні дзвінки до Куби тривалістю 312 секунд, що призвело до підробки інформації та спотворення процесу обробки інформації шляхом відкриття несанкціонованого доступу в мережу електрозв’язку ВАТ “Укртелеком”, внесення в обробку автоматизованої системи мережі ВАТ “Укртелеком” несправжньої інформації про ємність “електронного гаманця” і номера картки.

Згідно з висновком судово-технічної експертизи Київського НДІСЕ МЮ України вказаний використаний Б. технічний пристрій є виготовленим кустарним способом емулятором, що імітує дію єдиної телефонної картки в автоматизованій системі керування мережею ВАТ “Укртелеком”, сприймається таксофонами ВАТ “Укртелеком” та в якому кустарним способом здійснена заміна стандартного електронного модулю на інший мікроконтролер, а його використання в таксофонах мережі зв’язку ВАТ “Укртелеком” призводить до несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж, мереж електрозв’язку шляхом внесення в обробку автоматизованої системи мережі ВАТ “Укртелеком” несправжньої інформації про ємність “електронного гаманця” і номера картки та дає можливість отримання відповідних послуг зв’язку без їх відповідної оплати.

Постановою Святошинського районного суду ж. Києва від 24 червня 2009 р. К. звільнений від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 361-1 КК України, на підставі п. “д” ст. 1, ст. 6 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р.

К. у червні 2008 р. на одному із сайтів мережі Інтернет ознайомився з інформацією щодо технології створення шкідливого технічного засобу та несанкціонованого втручання за його допомогою в роботу мереж електрозв’язку. Знаючи технологію створення шкідливого технічного засобу, призначеного для несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв’язку, та усвідомлюючи незаконність своїх намірів, перебуваючи в спортивному залі та на радіо-ринку, він придбав у незнайомих йому осіб п’ять пар індивідуальних телефонних кодів “KI” та “IMSI”, мобільний телефон “Sony Ericsson”, два мобільних телефони “Nokia”, стартовий пакет оператора мобільного зв’язку ЗАТ “Українські радіосистеми” з певним телефонним номером та дві SIM-картки-емулятори типу “SilverCard”. Надалі, перебуваючи у себе вдома, він вставляв придбані ним дві картки-емулятори в свої мобільні телефони “Nokia” та неодноразово вводив на них коди “KI” та “IMSI”, в червні – липні 2008 року, використовуючи вказане обладнання, він періодично здійснював вихідні телефонні дзвінки на свій телефонний номер, чим поповнював на ньому грошовий бонус.

Частиною 2 ст. 361 КК України передбачена відповідальність за ті ж дії, вчиненні повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду. Такі дії караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією програмних та технічних засобів, за допомогою яких було вчинено несанкціоноване втручання, які є власністю винної особи.

Є також примітка: значною шкодою у ст. 361 – 363-1, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 16 березня 2007 р. Л. визнана винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, і призначено їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі, без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування основного покарання з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Л. 5 листопада 2006 р., маючи умисел на несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем та мереж електрозв’язку ВАТ “Укртелеком”, усвідомлюючи, що її дії призведуть до підробки і спотворення процесу обробки інформації в таксофонах вищевказаної мережі, вступила в попередню змову з невстановленою досудовим слідством особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, та безоплатно отримала від нього емулятор єдиної таксофонної картки ВАТ “Укртелеком”, за допомогою якого можна здійснювати безкоштовні міжнародні дзвінки за межі України. Л., діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, в період з 6 по 23 листопада 2006 р., повторно, використовуючи надану їй підроблену картку-емулятор, усвідомлюючи, що її дії призведуть до підробки і спотворення процесу обробки інформації в таксофонах ВАТ “Укртелеком”, неодноразово телефонувала з України до Італії з таксофону ВАТ “Укртелеком”. Усього, здійснюючи зазначеним способом несанкціоноване втручання в роботу мереж електрозв’язку, Л. в період з 6 по 23 листопада 2006 р. здійснила 52 дзвінки з України до Італії тривалістю 20715 секунд, чим заподіяла ВАТ “Укртелеком” матеріальну шкоду у вигляді недоотриманих доходів на загальну суму 1046 грн. 18 коп.

Громадянин Шрі-Ланки А. вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2007р. визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, та йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, без позбавлення права займати відповідні посади або займатися певною діяльністю, з конфіскацією технічного пристрою, за допомогою якого було вчинено несанкціоноване втручання. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

На початку лютого 2005 р., маючи умисел на несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем та мереж електрозв’язку ВАТ “Укртелеком”, усвідомлюючи, що його дії призведуть до підробки та пошкодженню процесу обробки інформації в таксофонах вищевказаної мережі, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою та домовився з останнім про систематичне отримання від нього емулятора єдиної таксофонної карточки ВАТ “Укртелеком”, за допомогою якої він буде мати можливість неодноразово здійснювати безкоштовні дзвінки за межі України. А. у період з 7 лютого 2005 р. до 2 листопада 2006 р., перебуваючи поблизу навчальних корпусів університету в м. Кисні, неодноразово зустрічався з невстановленою досудовим слідством особою та отримував від нього вищевказаний емулятор єдиної таксофонної карточки ВАТ “Укртелеком”, вставляв її в слот для карток таксофону та, усвідомлюючи, що його дії призведуть до підробки та пошкодженню процесу обробки інформації в таксофонах ВАГ “Укртелеком”, протягом вказаного періоду здійснив 278 безкоштовних дзвінків до Шрі-Ланки загальною тривалістю 65970 секунд, чим спричинив матеріальну шкоду ВАТ “Укртелеком” на суму 6130 грн. 75 коп.

Через майже півроку був засуджений громадянин Пакистану, який надавав у платне користування вказаному раніше громадянину Шрі-Ланки А. картку-емулятор для здійснення безоплатних міжнародних дзвінків.

Вироком Шевченківського районного суду ж. Києва від 19 вересня 2007 р. Г. визнаний винним та засуджений за ч. 2 ст. 361 КК України, та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов’язаною з обслуговуванням та наданням послуг мереж електрозв’язку строком на 2 роки, та з конфіскацією технічного засобу емулятора єдиної таксофонної картки ВАТ “Укртелеком”, за допомогою якого було вчинено несанкціоноване втручання. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування основного покарання з іспитовим строком в 2 роки з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Г. у лютому 2005 р. у чоловіка на ім’я Олександр з метою здійснення неоплачуваних телефонних дзвінків, в тому числі міжнародних, придбав спеціально пристосовані для цього картки. Усвідомлюючи, що його дії призведуть до несанкціонованого втручання в роботу мережі електрозв’язку ВАТ “Укртелеком”, він декілька разів надавав придбану ним картку громадянину Шрі-Ланки А., який впродовж лютого 2005 р. – листопада 2006 р. за допомогою зазначеної телефонної картки здійснював безоплатні дзвінки. Крім того, Г. протягом січня – квітня 2007 р. неодноразово несанкціоновано втручався в роботу мереж електрозв’язку ВАТ “Укртелеком”, здійснюючи неоплачувані телефонні дзвінки з таксофону ВАТ “Укртелеком”. При цьому Г. підтвердив, що впродовж січня – квітня 2007 р. він, вставляючи картку-емулятор до слоту таксофону, здійснив безоплатний дзвінок тривалістю 634 секунд на різні номери, та не заперечував, що всього впродовж січня – квітня 2007 р. здійснив 460 телефонних дзвінків. Також Г. не оспорював розміру заподіяної ним ВАТ “Укртелеком” матеріальної шкоди у вигляді недоотриманих прибутків на суму 1682,82 грн.

Ст. 361-1 КК України (створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут), передбачає дії зі створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а також розповсюдження або збут шкідливих програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку. Вказані дії караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, які є власністю винної особи.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2009 р. засуджений І. за ч. 1 ст. 361-1 КК України та йому призначено покарання на підставі ст. 71 КК України 2 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією програмних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку.

І. наприкінці листопада 2008 р., умисно, з корисливих мотивів, з метою збуту шкідливих програмних засобів отримав у невстановленої досудовим слідством особи на книжковому ринку оптичний диск, на якому містились образ диска “virus_collection_37000.nrg” та архів “virus_collection_37000.rar”, який містить шкідливі програмні засоби, які можна використати для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку з порушенням встановлених у них правил розмежування доступу, що може призвести до витоку, втрати, підробки, блокування інформації та до порушення встановленого порядку її маршрутизації. Для подальшого збуту помістив зазначений оптичний диск на прилавок торгівельного майданчика книжкового ринку.

За цією ж ч. 1 ст. 361-1 КК України винесено дві постанови про звільнення осіб від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України та Закону України “Про амністію”.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14 серпня 2008 р. Ю. звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 361-1 КК України на підставі п. “г” ст. 1 Закону “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., а провадження по справі закрито.

Ю. умисно, з корисливих мотивів, з метою створення шкідливих технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж, мереж електрозв’язку, усвідомлюючи, що його дії призведуть до збуту шкідливих технічних засобів, та прагнучи цього, перебуваючи у себе вдома за допомогою власної невстановленої досудовим слідством електронно-обчислювальної машини (ПЕОМ) по мережі Інтернет на певному сайті та інших невстановлених досудовим слідством на сайтах ознайомився з технологією створення шкідливих технічних засобів. Після отримав на свою електронну пошту програмне забезпечення. На радіо-ринку придбав невстановлених досудовим слідством осіб картрідер (програматор), що призначений для програмування внутрішньої пам’яті мікроконтролерів, та мікроконтролери, які в разі програмування можуть містити в своїй пам’яті 16 дампів справжніх телефонних карток. Після Ю. записав на свою ПЕОМ програмне забезпечення та підключив до неї через COM-порт картрідер. Після придбав за 27 грн. три таксофонні картки ВАТ “Укртелеком”. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на створення з метою збуту шкідливих технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж, мереж електрозв’язку, Ю. видалив ножем контактні площадки і стандартні чип-модулі з придбаних 3-х стандартних телефонних карток, відшліфував наждачним папером корпус 3-х мікроконтролерів до необхідної товщини для безперешкодного використання у карткоприймачеві таксофонів ВАТ “Укртелеком”, запаяв паяльником мікронтролери до вказаних вище контактних площадок, які в свою чергу помістив в означені 3 телефонні картки та склеїв їх супер-клеєм. Створені таким шляхом три телефонні картки Ю. помістив у картрідер, що був з’єднаний з ПЕОМ, та за допомогою певного програмного забезпечення вніс у пам’ять мікроконтролерів дампи справжніх телефонних карток. Внаслідок зазначеннях злочинних дій Ю. вказані вище 3 картки стали емуляторами, що імітують дію єдиної телефонної картки в автоматизованій системі керування мережею ВАТ “Укртелеком”, сприймаються таксофонами зазначеного товариства для отримання послуг телефонного зв’язку. їх використання в таксофонах мережі зв’язку того ж товариства призводить до несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж, мереж електрозв’язку шляхом внесення в обробку автоматизованої системи мережі ВАТ “Укртелеком” несправжньої інформації про ємність “електронного гаманця” та дає можливість отримання відповідних послуг зв’язку без їх відповідної оплати.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2009 р. О. звільнений, від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361-1 КК України, на підставі ст. 45 КК України.

О. в перших числах січня 2009 р., умисно, з корисливих спонукань, з метою збуту шкідливих програмних засобів, перебуваючи в невстановленому досудовим слідством Інтернет-кафе м. Києва, користуючись послугами мережі Інтернет, через невстановлену досудовим слідством електронно-обчислювальну машину (ЕОМ), на невстановленому досудовим слідством сайті, ознайомився з інформацією щодо шкідливих програмних засобів, які можливо використати для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку з порушенням встановлених в них правил розмежування доступу, що зможе призвести до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації та до порушення встановленого порядку її маршрутизації. Після відповідні шкідливі програмні засоби скопіював на оптичний носій інформації (диск). Він помістив зазначений оптичний диск на прилавок торгівельного майданчика книжкового ринку для подальшого збуту.

Частиною другою ст. 361-1 КК України передбачена відповідальність за ті ж самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду. За що передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років з конфіскацією програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку, які є власністю винної особи.

Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 1 липня 2008 р. Т. визнаний винним та засуджений за ч. 2 ст. 361-2 КК України та йому призначено покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі з конфіскацією програмних і технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж, а саме: мультисімкартки з двома мобільними телефонними номерами, сканера та 4 міні-диска, системного блоку, двох пластикових карток білого кольору з наявними в них сім-картками з написами “A-SIM Std 56020403 vl.08”, “A-SIM Std 5602042 vl.08”, трьох пластикових карток розміром 5,5 х 8,5 см, сім-картки з написом “GSM IbinI”, мобільний телефон Нокіа-2600 та компакт-диск. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

У листопаді – грудні 2005 р., з корисливих мотивів, умисно, з метою створення шкідливого технічного засобу, призначеного для несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв’язку, усвідомлюючи, що його дії призведуть до збуту шкідливого технічного засобу та прагнучи цього, перебуваючи у себе вдома, за допомогою власної невстановленої досудовим слідством електронно-обчислювальної машини (ПЕОМ) по мережі Інтернет на російському Інтернет-сайті замовив мультисімкартку, що призначена для реєстрації та подальшої роботи в мережі операторів мобільного зв’язку, сканер, що призначений для читання та запису службової інформації на SIM-картку, драйвер “P-2303 USB-to-Serial”, що призначений для роботи зі сканером, програмне забезпечення “SIM EMU 6.01”, що призначене для редагування даних “KI” та “IMSI” ідентифікаторів на мультісімкартці, а також “sim scan”, “SIM Editor”, “SIM Scanner”, що призначені для отримання “KI” та “IMSI” ідентифікаторів “SIM-картки”. Після цього Т. перерахував гроші зі свого електронного гаманця “WEB Money” на електронний гаманець “WEB Money” невстановлених досудовим слідством представників означеного Інтернет-сайту за придбання зазначених сканера, драйвера, програмного забезпечення та мультисімкартки. Після поштою отримав вказане обладнання. Т. записав на свою ПЕОМ отримані від невстановлених досудовим слідством представників Інтернет-сайту драйвер “P-2303 USB-to-Serial”, програмне забезпечення “SIM EMU 6.01”, “sim scan”, “SIM Editor” та “SIM Scanner”, після чого з’єднав через шнур “USB” сканер до означеної ПЕОМ. В подальшому Т. вставив у сканер SIM-картку оператора ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” з відповідним телефонним номером та за допомогою зазначеного програмного забезпечення сканував оригінальні ідентифікатори (KI та IMSI) означеної SIM-картки, після чого вставив у мобільний телефон Нокіа-2600 мультисімкартку, в яку ввів відскановані ідентифікатори (KI та IMSI), внаслідок чого мультисімкартка стала клоном вказаної вище SIM-картки і за допомогою якої можна здійснювати емуляцію роботи означеної SIM-картки, чим створив шкідливий технічний засіб, призначений для несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв’язку. Т. збув за 50 грн. дану мультисімкартку як клон SIM-картки оператора мобільного зв’язку ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” з певним телефонним мобільним номером, за допомогою якої можна здійснювати емуляцію роботи означеної SIM-картки, що є шкідливим технічним засобом, призначеним для несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв’язку.

Ст. 361-2 КК України передбачені дії з несанкціонованого збуту або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації, передбачає дії з несанкціонованого збуту або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства. Вказані дії караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до двох років з конфіскацією програмних або технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, які є власністю винної особи.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26 квітня 2010 р. В. визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України та йому призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі з конфіскацією програмного засобу, за допомогою якого було здійснено несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, який є власністю винної особи. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком в 1 рік з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

В. 13 листопада 2009 р. обізнаний про те, що база даних Державної митної служби України є інформацією з обмеженим доступом, яка створена та захищена відповідно до чинного законодавства, з корисливих спонукань, з метою її несанкціонованого збуту, перебуваючи на торгівельному майданчику на території книжкового ринку, отримав від невстановленої досудовим слідством особи оптичний диск, на якому містилась інформація з обмеженим доступом, а саме: банк даних, в якому знаходилося 1915021 записів по імпортно-експортних операціях суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з 1 січня до 30 червня 2009 р., і який, в свою чергу, мав наступні поля: “системний номер”, “дата”, “ім.-2/екс-1”, “відправник”, “адреса відправника”, “код одержувача”, “одержувач”, “адреса одержувача”, “ТМВЕД”, “товар”, “вага кг”, “вартість грн.”, “долари США”, “митниця”, “декларація”, “курс валюти”, “код гаранта”, “гарант”, “адреса гаранта”, яка, в свою чергу, була скопійована невстановленими досудовим слідством особами за невстановлених досудовим слідством обставин з електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж та носії такої інформації Державної митної служби України. В подальшому В. даний оптичний диск збув.

Частиною 2 ст. 361-2 КК України передбачена відповідальність за ті ж самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду. Такі дії караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією програмних або технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, які є власністю винної особи.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2007 р. М. звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р. Кримінальна справа відносно М. за ч. 2 ст. 361-2 КК України закрита на підставі п. 4 ст. 6 КПК України.

М. обвинувачувався в тому, що він в період з жовтня 2006 р. до 16 березня 2007 р., з метою несанкціонованого збуту інформації з обмеженим доступом, що зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації, створеної та захищеної у відповідності із законодавством, придбав у невстановленої слідством особи оптичний диск, який містив інформацію з обмеженим доступом, а саме: відомості щодо експортно-імпортних операцій суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, акредитованих в Державній митній службі України, та інформацію, яка використовувалася районними у місті Києві робочими групами обліку виборців та регіональною робочою групою міста Києва для формування регіонального загального списку виборців для складання загальних списків виборців для підготовки проведення виборів народних депутатів України 26 березня 2006 року, після чого вчиняв її несанкціонований збут.

Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2007 р. О. та Б. визнані винними у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, кожний та призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з конфіскацією технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, які є власністю винної особи. На підставі ст. 75 КК України звільнені від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

На початку 2006 р., О. вступив у злочинну змову з Б. з метою несанкціонованого збуту інформації з обмеженим доступом, яка зберігається на електронних носіях такої інформації. О. наприкінці лютого 2006 р. з метою збуту інформації з обмеженим доступом, створив в інформаційній мережі Інтернет поштову скриньку, на якій розмістив оголошення про реалізацію баз даних державних органів влади України, пізніше отримав повідомлення від Г. з пропозицією щодо придбання електронної бази даних Державної митної служби України. Реалізуючи свій злочинний намір, О. придбав у невстановлених слідством осіб розміщену на оптичних дисках інформацію з обмеженим доступом – базу даних Державної митної служби України з відомостями щодо експортно-імпортних операцій суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України. В подальшому, О., використовуючи власний комп’ютер, переніс вказану інформацію з обмеженим доступом на оптичні диски. Після цього О. направив Г. через мережу Інтернет відповідне повідомлення, в якому зазначив номер свого мобільного телефона, за яким той може зв’язатися з ним. Після О. домовився з Г., що базу даних Державної митної служби України йому передасть Б. З цією метою О. передав Б. оптичні диски, на яких містилася база даних Державної митної служби України. В свою чергу, Б., доводячи до кінця спільний з О. злочинний намір, попередньо домовившись з Г. по телефону, зустрівся з ним і за 1000 грн. несанкціоновано збув останньому базу даних Державної митної служби України, яка знаходилася па оптичних дисках.

У районних судах міста Києва з 2005 р. не перебувало в провадженій жодної кримінальної справи за вчинені злочини, передбачені ст. 362 (несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї), 363 (порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж, чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них обробляється) та 363-1 КК України (перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку).

Велика частка із проаналізованих злочинів є більше телекомунікаційними, ніж саме комп’ютерними. З 17 кримінальних справ, що розглянуті судами, судових рішень зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75, 76 КК України постановлено 8 або 47,06 %. На підставі положень Закону України “Про амністію” було звільнено від кримінальної відповідальності троє осіб. Внаслідок зміни обстановки на підставі ст. 48 КПК України звільнено від відповідальності одну особу, на підставі ст. 45 КПК України звільнено від відповідальності також одну особу. Так, лише 3 судовими рішеннями призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів громадян всі постановлені суддею Дарницького районного суду м. Києва.

До апеляційного суду м. Києва було оскаржено два вироки, були постановлені нові вироки апеляційною інстанцією, у зв’язку з тим, що суд першої інстанції, звільняючи на підставі ст. 75, 76 КК України від покарання, не зазначав про звільнення від основного покарання. В двох вироках додатковими покараннями були конфіскація обладнання, за допомогою якого було вчинено злочин і яке є власністю даної особи.

Характеристика особи, яка вчинила злочин, передбачений статтями 361 – 363-1 Кримінального кодексу України

1) Кримінальна справа по обвинуваченню Я. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, який засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2006 р.

Я. (ч. статі) – 13 жовтня 1971 р. н.;

уродженець м. Українка Обухівського району Київської області;

українець, громадянин України;

середньо-спеціальна освіта;

неодружений;

перебував на іспитовому терміні на заміщення посади заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю;

раніше не судимий.

2) Кримінальна справа по обвинуваченню С. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, який засуджений вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 20 березня 2009 року.

С. (ч. статі) – 9 січня 1962 р. н.;

уродженець м. Києва;

українець, громадянин України;

незакінчена вища освіта;

одружений;

не працює;

раніше не судимий.

3) Кримінальна справа по обвинуваченню Б. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, яка постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 3 квітня 2009 р. звільнена від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки на підставі ст. 48 КК України.

Б. (ж. статі) – 20 травня 1988 р. н.;

уродженка м. Києва;

українка, громадянка України;

середньо-спеціальна освіта;

незаміжня;

не працює;

раніше не судима.

4) Кримінальна справа по обвинуваченню К. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 361-1 КК України, який постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24 червня 2009 р. звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. “д” ст. 1, ст. 6 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р.

К. (ч. статі) – 11 червня 1982 р. н.;

уродженець м. Харкова;

українець, громадянин України;

освіта вища юридична;

одружений;

начальник відділу безпеки приватного підприємства;

раніше не судимий.

5) Кримінальна справа по обвинуваченню М. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 361-1 КК України, який засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2009 р.

М. (ч. статі) – 4 травня 1979 р. н.;

уродженець м. Києва;

українець, громадянин України;

освіта вища юридична;

одружений;

не працює;

раніше не судимий.

6) Кримінальна справа по обвинуваченню Є. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, який засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2010 р.

Є. (ч. статі) – 9 квітня 1982 р. н.;

уродженець м. Чернігова;

українець, громадянин України;

освіта вища за спеціальністю “математика”;

неодружений;

не працює;

раніше не судимий.

7) Кримінальна справа по обвинуваченню Л. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, яка засуджена вироком Подільського районного суду м. Києва від 16 березня 2007 р.

Л. (ж. статі) – 6 вересня 1976 р. н.;

уродженка м. Києва;

українка, громадянка України;

неповна середня освіта;

заміжня;

двірник в комунальному підприємстві;

раніше не судима.

8) Кримінальна справа по обвинуваченню Г. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, який засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2007 р.

Г. (ч. статі) – 12 червня 1956 р. н.;

уродженець та громадянин Пакистану;

середня освіта;

одружений;

не працює;

раніше не судимий в силу ст. 89 КК України.

9) Кримінальна справа по обвинуваченню А. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, який засуджений вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2007 р.

А. (ч. статі) – 6 травня 1968 р. н.;

уродженець та громадянин Шрі-Ланки, за національністю таміл;

освіта вища – лікар;

одружений;

практика в ординатурі факультету терапії медичного університету;

раніше не судимий.

10) Кримінальна справа по обвинуваченню Д. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, який засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2009 р.

Д. (ч. статі) – 27 січня 1983 р. н.;

уродженець м. Донецьк;

українець, громадянин України;

освіта вища за спеціальністю “математика”;

ведучий інженер відділу технічної підтримки товариства з обмеженою відповідальністю;

неодружений;

раніше не судимий.

11) Кримінальна справа по обвинуваченню Т. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361-1 КК України, який засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 1 липня 2008 року.

Т. (ч. статі) – 11 листопада 1953 р. н.;

уродженець с. Тинське Красноярського краю, РФ;

українець, громадянин України;

освіта вища за спеціальністю інженер-електрик;

директор товариства з обмеженою відповідальністю, пов’язаного з комп’ютерними технологіями;

одружений;

раніше не судимий.

12) Кримінальна справа по обвинуваченню Ю. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361-1 КК України. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14 серпня 2008 р. Ю. звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. “г” ст. 1 Закону “Про амністію” від 19 квітня 2007 року, провадження по справі закрито.

Ю. (ч. статі) – 3 березня 1959 р. н.;

уродженець м. Буча Києво-Святошинського району Київської області;

українець, громадянин України;

освіта вища;

не працює;

одружений;

раніше не судимий.

13) Кримінальна справа по обвинуваченню О. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361-1 КК України. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2009 р. звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України.

О. (ч. статі) – 20 травня 1989 р. н.;

уродженець м. Українка Обухівського району Київської області;

українець, громадянин України;

середньо-спеціальна освіта;

не працює;

не одружений;

раніше не судимий.

14) Кримінальна справа по обвинуваченню І. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361-1 КК України, який засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2009 р. та призначено покарання на підставі ст. 71 КК України у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією програмних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку.

І. (ч. статі) – 28 травня 1986 р. н.;

уродженець м. Києва;

українець, громадянин України;

освіта середня;

не працює;

не одружений;

судимий.

15) Кримінальна справа по обвинуваченню М. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, який постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2007 р. звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., а кримінальна справа відносно нього закрита на підставі п. 4 ст. 6 КПК України.

М. (ч. статі) – 14 лютого 1976 р. н.;

уродженець м. Городня;

українець, громадянин України;

освіта вища;

менеджер із збуту товариства з обмеженою відповідальністю;

одружений;

судимий.

16) Кримінальна справа по обвинуваченню В. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, який засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26 квітня 2010 р. та йому призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі з конфіскацією програмного засобу, за допомогою якого було здійснено несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, який є власністю винної особи. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком в 1 рік з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

В. (ч. статі) – 4 липня 1979 р. п.;

уродженець м. Фастів Київської області;

українець, громадянин України;

середньо-технічна освіта;

одружений;

не працює;

судимий.

17) Кримінальна справа по обвинуваченню Б. та О. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, кожного, які засуджені вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2007 р. О. та призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі з конфіскацією технічних засобів за допомогою яких було здійснено несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, які є власністю винної особи. На підставі ст. 75 КК України звільнені від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

О. (ч. статі) – 2 вересня 1984 р. н.;

уродженець м. Києва;

українець, громадянин України;

незакінчена вища освіта;

неодружений;

маркетолог товариства з обмеженою відповідальністю;

раніше не судимий.

Б. (ч. статі) – 17 червня 1983 р. н.;

уродженець м. Чернігова;

українець, громадянин України;

незакінчена вища освіта;

неодружений;

не працює;

раніше не судимий.

Так, наведені злочини вчинені, чоловіками (16 осіб або 88,89 %) та лише 2 жінками (11,11 %). Відносно віку. На час судового розгляду 8 особам було від 20 до 28 років, 6 особам – від 30 до 39 років, 2 особам – по 47 та 49 років ще 2 особам – по 51 та 55 років.

За національністю та походженням із цих 18 осіб 16 – громадяни України – 15 є українцями, уродженцями міст та сел України, та 1 росіянин. Інші двоє є іноземцями – громадянами Пакістану та Шрі-Ланки.

Щодо освіти. Лише 8 осіб мають вищу освіту, або 44,44 %, з них вищу освіту за спеціальністю “математика” 2 осіб, вищу юридичну – 2 осіб, вищу освіту (не вказана спеціальність) – 2 осіб, 1 інженер-електрик та 1 лікар. Троє осіб мають незакінчену вищу освіту. Троє осіб мають середньо-спеціальну, середню освіту – 2, середньо-технічну – 1 та неповна середня – 1.

За сімейним станом 10 осіб є одруженими та майже 90 % з них мають неповнолітніх дітей на утриманні.

На час судового розгляду 6 осіб були офіційно працевлаштовані та 1 перебував на іспитовому строку, два студенти вищих навчальних закладів, інші 9 осіб або 50 % – це безробітні. Серед працюючих були начальник відділу безпеки приватного підприємства; ведучий інженер відділу технічної підтримки товариства з обмеженою відповідальністю; директор товариства з обмеженою відповідальністю, пов’язаного з комп’ютерними технологіями; менеджер із збуту товариства з обмеженою відповідальністю; маркетолог товариства з обмеженою відповідальністю; та навіть двірник комунального підприємства.

Троє осіб є раніше судимими, 1 особа не судима в силу ст. 89 КК України, інші 14 осіб є раніше не судимими.

З огляду на викладене з досліджених справ можна виокремити такі узагальнюючі характеристики осіб, які вчинили злочин, передбачений статтею XVI розділу Кримінального кодексу України, це чоловік, 20 – 28 років, українець та громадянин України, з вищою або середньою освітою, одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, працює у сфері комп’ютерних технологій або безробітний, раніше не судимий.

Потерпілі та завдані збитки

1) Кримінальна справа по обвинуваченню Я. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, який засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 10 березня 2006 р.

Потерпілих немає, цивільний позов по справі не заявлявся.

Матеріальні збитки отримав ВАТ “Укртелеком” у вигляді недоотриманих доходів внаслідок несанкціонованого завершення міжнародного голосового IP-трафіку на загальну суму 12739,78 грн., які повинен був отримати ВАТ “Укртелеком” від іноземних операторів за надання послуг по обслуговуванню міжнародних вхідних дзвінків, при їх надходженні у встановленому порядку.

2) Кримінальна справа по обвинуваченню С. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, який засуджений вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 20 березня 2009 р.

Потерпілий П., цивільний позов по справі ним не заявлявся.

Матеріальні збитки в розмірі 300 грн. – відшкодовані потерпілому повністю.

3) Кримінальна справа по обвинуваченню Б. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, яка постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 3 квітня 2009 р. звільнена від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки на підставі ст. 48 КК України.

ВАТ “Укртелеком” відмовилось від визнання товариства потерпілим по справ, тому цивільний позов не заявлявся.

Матеріальні збитки в розмірі 46,07 грн.

По справі проведена Київським НДІСЕ МЮ України судово-технічна експертиза, вартість якої 2256 грн. стягнуто з Б.

4) Кримінальна справа по обвинуваченню К. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 361-1 КК України, який постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24 червня 2009 р. звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. “д” ст. 1, ст. 6 Закону України “Про амністію” від 12 грудня 2008 р.

Потерпілих немає, ЗАТ “Українські радіосистеми” діями К. не було завдано матеріальної шкоди, тому цивільний позов по справі не заявлявся.

5) Кримінальна справа по обвинуваченню М. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 1 ст. 361-1 КК України, який засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 18 червня 2009 р.

Потерпілих немає, ЗАТ “Українські радіосистеми” діями М. не було нанесено матеріальної шкоди, тому цивільний позов по справі не заявлявся.

6) Кримінальна справа по обвинуваченню Є. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, який засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 27 квітня 2010 р.

Потерпілими є ВАТ “Укртелеком” на суму 1048 грн. 49 коп. та ЗАТ “Український мобільний зв’язок” на суму 17356 грн., заявлені відповідні цивільні позови.

7) Кримінальна справа по обвинуваченню Л. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, яка засуджена вироком Подільського районного суду м. Києва від 16 березня 2007 р.

ВАТ “Укртелеком” відмовилося від визнання товариства потерпілим по справі, тому цивільний позов не заявлявся.

Матеріальні збитки в розмірі 1046,18 грн. відшкодовані Л. добровільно до постановлення вироку.

8) Кримінальна справа по обвинуваченню Г. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, який засуджений вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 19 вересня 2007 р.

ВАТ “Укртелеком” відмовилось від визнання товариства потерпілим по справі, цивільний позов не заявлявся. Мали намір заявити цивільний позов при судовому розгляді, врешті це не зробили.

Матеріальні збитки в розмірі 1682,82 грн. не стягувались, ніким не відшкодовувались.

9) Кримінальна справа по обвинуваченню А. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361 КК України, який засуджений вироком Солом’янського районного суду м. Києва від 14 лютого 2007 р.

ВАТ “Укртелеком” відмовилось від визнання товариства потерпілим по справі, тому цивільний позов не заявлявся.

Матеріальні збитки в розмірі 6130,75 грн. відшкодовані А. добровільно до постановления вироку.

10) Кримінальна справа по обвинуваченню Д. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, який засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19 лютого 2009 р.

Заявлені цивільні позови ТОВ “Астеліт” та ЗАТ “Київстар Дж. Ес. Ем.” на загальну суму 18007,02 грн., не відшкодовані на сьогоднішній день.

11) Кримінальна справа по обвинуваченню Т. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361-1 КК України, який засуджений вироком Дарницького районного суду м. Києва від 1 липня 2008 р.

Матеріальні збитки злочином не завдані.

12) Кримінальна справа по обвинуваченню Ю. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361-1 КК України. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14 серпня 2008 р. Ю. звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. “г” ст. 1 Закону “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., провадження по справі закрито.

Матеріальні збитки злочином не завдані.

13) Кримінальна справа по обвинуваченню О. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361-1 КК України. Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2009 р. звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України.

Матеріальні збитки злочином не завдані.

14) Кримінальна справа по обвинуваченню І. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361-1 КК України, який засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2009 р. та призначено покарання на підставі ст. 71 КК України у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією програмних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж та мереж електрозв’язку.

Матеріальні збитки злочином не завдані.

15) Кримінальна справа по обвинуваченню М. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, який постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 липня 2007 р. звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 19 квітня 2007 р., а кримінальна справа щодо нього закрита на підставі п. 4 ст. 6 КПК України.

Матеріальні збитки злочином не завдані.

16) Кримінальна справа по обвинуваченню В. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 361-2 КК України, який засуджений вироком Оболонського районного суду м. Києва від 26 квітня 2010 р. та йому призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі з конфіскацією програмного засобу, за допомогою якого було здійснено несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, який є власністю винної особи. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком в 1 рік з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Матеріальні збитки злочином не завдані.

17) Кримінальна справа по обвинуваченню Б. та О. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України, кожного, які засуджені вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23 лютого 2007 р. О. та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі з конфіскацією технічних засобів, за допомогою яких було здійснено несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, які є власністю винної особи. На підставі ст. 75 КК України звільнені від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Матеріальні збитки злочином не завдані.

Таким чином, загалом всі завдані збитки по кримінальних справах, які розглядалися в судовому порядку по місту Києву, починаючи з 2005 р., становлять 52226 грн. 36 коп. (це і завдані реально, і у вигляді недоотриманих доходів). Збитки були завдані, в основу, ВАТ “Укртелеком” та операторам мобільного зв’язку.

З них заявлено цивільних позовів на суму в 37457 грн. 69 коп. Така невелика сума заявлених цивільних позовів в порівнянні із завданими збитками, як вбачається з матеріалів справ, пов’язана здебільшого з тим, що оператори мобільного зв’язку відмовлялися від заявлення цивільних позовів під час досудового та судового слідства, оскільки не могли точно прорахувати суму завданих збитків. Найбільше це стосується злочинів, пов’язаних із використанням клонованих SIM-карток.

Відшкодовано добровільно лише 1346 грн. 18 коп.

З усіх справ по жодній немає даних щодо стягнення із засуджених завданих збитків в порядку виконавчого провадження або ці кошти взагалі не стягувались у зв’язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Враховуючи викладене, не вбачається доцільним призначати покарання по даній категорії злочинів у виді позбавлення або обмеження волі, одночасно звільняючи від відбування покарання на підставі ст. 75, 76 КК України, звичайно, при цьому враховуючи особу засудженого, який може бути і безробітним. Як зазначалося раніше, з 17 справ, що розглянуті судами, таких судових рішень зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75, 76 КК України постановлено 8 або 47,06 %.

Так, лише 3 судовими рішення призначено покарання у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів громадян – всі постановлені суддею Дарницького районного суду м. Києва. Вважаємо, що даний вид покарання для цього злочину має застосовуватися більш широко.

 

Радник заступника голови
апеляційного суду м. Києва
М. С. Бондаренко