Судова практика ВСУ: правопорушення у сфері грального бізнесу

Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення
у сфері грального бізнесу, відповідальність за які передбачена
ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення

Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП), полягає у здійсненні господарської діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб’єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачено законом.

Відповідно до п. 29 ст. 9 Закону від 1 червня 2000 р. № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» організація та утримання тоталізаторів, гральних закладів, випуск та проведення лотерей, організація діяльності з проведення азартних ігор підлягають ліцензуванню.

Крім ліцензування, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності та їх структурними (відокремленими) підрозділами, підлягають патентуванню відповідно до ст. 5 Закону від 23 березня 1996 р. № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий державними податковими органами на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).

Тлумачення поняття «гральний бізнес» міститься у ст. 5 зазначеного Закону і його слід розуміти як діяльність, пов’язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.

Згідно зі статистичними даними, які надійшли із апеляційних судів, до місцевих судів у 2007 р. на розгляд надійшло 1 тис. 910 справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу, відповідальність за які передбачена ст. 164 КпАП, із них за ч. 1 — 1 тис. 806 справ, за ч. 2 (повторне вчинення такого правопорушення протягом року) — 104. Суди для належного оформлення повернули органам, уповноваженим на складання адміністративного протоколу, 105 справ, із них за ч. 1 — 96, за ч. 2 — 9. Нерозглянутими на кінець звітного періоду залишилися 15 справ цієї категорії.

Із винесенням постанов місцеві суди у 2007 р. розглянули 1 тис. 802 справи про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу, їх питома вага становила 93,8 % від усіх справ зазначеної категорії, що перебували на розгляді у місцевих судах. Кількість осіб, щодо яких суди розглянули такі справи з винесенням постанов, становила 1 тис. 802 особи, у тому числі за ч. 1 ст. 164 КпАП — 1 тис. 702 особи, за ч. 2 — 100. За вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 164 КпАП, суди наклали адміністративне стягнення на 1 тис. 303 осіб, або 72,3 % від тих, щодо яких розглянуто справи з винесенням постанов, із них за ч. 1 — на 1 тис. 228, за ч. 2 — 75.

Стосовно 499 осіб провадження у справах зазначеної категорії закрито, їх питома вага становила 27,7 % від кількості осіб, щодо яких розглянуто справи з винесенням постанов.

У 2007 р. місцеві суди наклали адміністративне стягнення у виді штрафу на 1 тис. 303 осіб, сума накладеного штрафу становила 635 тис. грн, правопорушниками добровільно було сплачено 135 тис. грн, або 21,3 %.

Додаткове стягнення у виді конфіскації гральних автоматів суди застосували до 168 осіб, або 12,9 % від кількості тих, на яких накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у сфері грального бізнесу. За ч. 1 ст. 164 КпАП конфіскацію гральних автоматів застосовано до 150 осіб, за ч. 2 — до 18. Частіше призначали додаткове стягнення у виді конфіскації суди областей: Харківської — 20,5 % від кількості осіб, на яких накладено адміністративне стягнення, Дніпропетровської — 20,3 %, Чернігівської — 16,7 %, Полтавської — 15,8 %, Миколаївської — 15,2 %, Донецької — 14,9 %, Рівненської — 11,9 %, Луганської — 10,2 %, Автономної Республіки Крим — 10,7 % та м. Києва — 16,2%.

Якість складання протоколів про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу

Як вбачається з витребуваних для узагальнення справ, протоколи про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу, відповідальність за які передбачена ст. 164 КпАП, в основному складалися відповідно до вимог, передбачених статтями 254 і 255 цього Кодексу, уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ, органів державної податкової служби, фінансових органів та органів державного пожежного нагляду. У більшості випадків якість складання протоколів про адміністративні правопорушення відповідала вимогам законодавства. У справах про адміністративні правопорушення, що надсилалися до суду на розгляд, крім протоколу про адміністративне правопорушення містилися також рапорти, складені уповноваженими на це особами, протоколи огляду, складені з дотриманням вимог законодавства, пояснення осіб, які працюють операторами ігрових автоматів, копії документів про надання дозволу на заняття господарською діяльністю тощо.

Проте при аналізі інформації та справ про адміністративні правопорушення вказаної категорії, надісланих апеляційними судами, виявлено факти, коли всупереч вимогам ст. 254 КпАП протоколи про адміністративні правопорушення складалися неуповноваженими на це особами.

Наприклад, протокол про адміністративне правопорушення стосовно С. був складений дільничним інспектором міліції Тростянецького РВВС УМВС України в Сумській області.

Встановлено непоодинокі випадки неналежного оформлення адміністративних протоколів, у зв’язку з чим суди повертали їх органу, який їх склав. Зокрема, особи, уповноважені на складання адміністративного протоколу у справах про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу, не завжди додержувалися вимог, передбачених ст. 256 КпАП щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення: невірно зазначались (або взагалі не зазначалися) місце, час та обставини вчинення адміністративного правопорушення; відсутні відомості про особу правопорушника, а саме дані про його притягнення до адміністративної відповідальності упродовж року; відсутні підписи правопорушника та свідків, їх домашні адреси, а також інші відомості, що необхідні для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі; не зазначено усіх даних про особу, яка склала протокол про адміністративне правопорушення; у протоколах відсутні назва, марка і номер гральних автоматів. Вказані недоліки є найбільш поширеними, допускалися у більшості справ про адміністративні правопорушення, а це ускладнювало рух справи на стадіях її підготовки до розгляду, складання постанови, а також звернення до виконання.

На підставі ч. 1 ст. 256 КпАП Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області повернув до Славутської об’єднаної податкової інспекції цієї ж області справу стосовно М. про вчинення ним адміністративного правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП. В адміністративному протоколі не було вказано місце проживання правопорушника та місце його роботи, що унеможливлювало виклик М. до суду.

Мали місце й факти, коли дані, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідали фактичним обставинам справи.

Прикладом цього може бути справа, яку розглядав Голосіївський районний суд м. Києва стосовно О., де у протоколі, що складено працівниками Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, не зазначено місце вчинення правопорушення. Із пояснень порушника, які містяться в справі, місцем вчинення правопорушення є вул. 40-річчя Жовтня, 106/2 у м. Києві, а суд встановив, що О. як суб’єкт господарювання провадив діяльність у сфері грального бізнесу без відповідних документів дозвільного характеру у залі гральних автоматів по вул. Лятошинського, 18, який належить ТОВ «Дніпро-Вікторія».

Постановою ж Корольовського районного суду м. Житомира від 10 липня 2007 р. справа стосовно Т. про вчинення ним правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, була повернена до УДСБЕЗ УМВС України в Житомирській області для належного оформлення у зв’язку з тим, що у протоколі взагалі не було зазначено обставин вчиненого правопорушення.

Ще один приклад. Справу стосовно Б. про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, склад якого передбачений ч. 2 ст. 164 КпАП, постановою Зарічного районного суду м. Суми від 15 жовтня 2007 р. повернено до Сумської ДПІ на дооформлення у зв’язку з відсутністю в справі даних про притягнення Б. протягом року до адміністративної відповідальності за ст. 164 КпАП.

Аналогічні порушення, допущені органами, уповноваженими на складання адміністративного протоколу, які стали причиною повернення справ на дооформлення, були зафіксовано майже в усіх областях.

При аналізі справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу, що надійшли для підготовки узагальнення, встановлено факт направлення Білоцерківською об’єднаною ДПІ в Київській області до Білоцерківського міськрайонного суду справ, які складалися лише з протоколів про адміністративне правопорушення. Але всупереч вимогам закону зазначені справи судом на дооформлення не поверталися.

Мали місце факти, коли в адміністративних протоколах не зазначалася частина ст. 164 КпАП, якою передбачено відповідальність за вчинене правопорушення.

Так, постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області справу про адміністративне правопорушення стосовно К. повернено на дооформлення, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено частину ст. 164 КпАП, за якою правопорушник притягається до адміністративної відповідальності, а також відсутні дані про притягнення його упродовж року до адміністративної відповідальності за цією статтею, відсутні характеристика, адреси свідків та їх пояснення, крім того, в протоколі мали місце виправлення.

Аналогічні порушення були допущені працівниками Нікопольського МВ УМВС України в Дніпропетровській області стосовно правопорушників К., М., ДПІ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області стосовно Ж., Глухівського МДПІ в Сумській області стосовно С., Кам’янець-Подільської ОДПІ у Хмельницькій області стосовно К., ВВС ДПА у м. Севастополі стосовно К. тощо, дії яких були кваліфіковані за ст. 164 КпАП без зазначення частини вказаної статті.

Постановою ж Ленінського районного суду м. Донецька від 15 січня 2007 р. справа про адміністративне правопорушення стосовно В. повернена до Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області для належного оформлення. Як зазначено у постанові суду, 16 грудня 2006 р. стосовно В. було складено адміністративний протокол, згідно з яким він здійснював господарську діяльність у сфері грального бізнесу без відповідних документів дозвільного характеру. Суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення було складено за ч. 1 ст. 1649 КпАП, а дії В. кваліфіковано за ст. 164 КпАП. Суд прийняв рішення про направлення справи на дооформлення, проте до суду її не було повернено.

Мали місце випадки, коли орган, уповноважений на складання адміністративного протоколу, кваліфікував дії правопорушника за ч. 1 ст. 164 КпАП, при цьому зазначаючи в протоколі про адміністративне правопорушення, що особа, стосовно якої складено протокол, вже притягалася протягом року до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 164 КпАП. У такому випадку дії правопорушника необхідно було кваліфікувати за ч. 2 ст. 164 КпАП.

Наприклад, у протоколі від 21 грудня 2007 р. про притягнення до адміністративної відповідальності К. за вчинення правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, складено головним державним податковим ревізором Синельниківської ОДПІ Дніпропетровської області, зазначено, що К. упродовж року вже притягався до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КпАП. Але всупереч вимогам закону дії К. кваліфіковано за ч. 1 ст. 164 КпАП.

Непоодинокими були випадки, коли в справах про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу відсутні документи, які б підтверджували факт права власності або права розпоряджатися майном, а саме гральними автоматами. Відповідно до вимог ст. 29 КпАП конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Проте органи, уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу, зазначену обставину не з’ясовували, а протоколи складали стосовно осіб, які доволі часто не були власниками гральних автоматів.

Наприклад, у протоколі про адміністративне правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, що складено посадовою особою управління податкової міліції ДПА у м. Севастополі від 29 березня 2007 р. стосовно С., зазначено, що останній здійснював господарську діяльність у сфері грального бізнесу без відповідних ліцензій і патенту. Проте при розгляді цієї справи суд встановив, що С. не був ні власником, ні орендарем гральних автоматів, а їх орендувало ЧП «Фенікс», директором якого був Д. У протоколі про адміністративне правопорушення ці факти були відсутні.

Такі порушення мали місце майже в усіх областях України.

Причини порушення органами, які складали адміністративні протоколи, строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП

Аналіз справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу та повідомлень апеляційних судів засвідчив, що однією з підстав для закриття судами справ про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП, були порушення, допущені уповноваженими на складання адміністративного протоколу особами.

Непоодинокими були випадки несвоєчасного направлення справ про адміністративні правопорушення до суду органами, уповноваженими складати адміністративні протоколи, направлення цих справ після закінчення строків, передбачених ст. 38 КпАП, або за декілька днів до їх закінчення, а також несвоєчасне повторне направлення справ до суду після їх дооформлення.

Так, до Святошинського районного суду м. Києва справа стосовно С., який вчинив правопорушення 22 липня 2007 р., надійшла лише 12 жовтня 2007 р., тобто з пропущенням строків для накладення адміністративного стягнення.

Красноармійською ОДПІ 31 жовтня 2006 р. було складено протокол стосовно підприємця М. про вчинення ним адміністративного правопорушення, склад якого передбачений ст. 164 КпАП. Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 листопада 2006 р. справа про адміністративне правопорушення стосовно М. повернена до Красноармійської ОДПІ для належного оформлення, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення не було вказано відповідну частину ст. 164 КпАП, а також до справи не було долучено протокол огляду та вилучення 13 гральних автоматів, оскільки ст. 164 КпАП передбачено конфіскацію гральних автоматів як додаткового стягнення. Вимоги суду, викладені у постанові, були виконані, але справа до суду надійшла лише 9 січня 2007 р., тому суд постановою від 18 січня 2007 р. провадження у справі закрив у зв’язку із закінченням строків для накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП.

Аналогічні факти були наявні в судах Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Івано-Франківської, Луганської, Львівської, Хмельницької областей та м. Севастополя.

Мали місце випадки, коли надходження до суду справ про адміністративні правопорушення після закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП, було пов’язане з неправильним визначенням місця розгляду цих справ (ст. 276 КпАП), внаслідок чого вони направлялися до судів, які відповідно до вимог закону не мали повноваження їх розглядати.

Із повідомлень апеляційних судів вбачається, що на допущені органом, яким було складено адміністративний протокол, порушення, що стали підставами для закриття справ у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП, лише деякі місцеві суди реагували відповідними листами до прокуратури та органів внутрішніх справ.

Факти реагування суддів на допущені порушення встановлено лише в судах Кіровоградської, Івано-Франківської та Черкаської областей, а також у Снігурівському районному суді Миколаївської області та Ізюмському міськрайонному суді Харківської області.

Практика закриття судами справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу

При малозначності правопорушення

При аналізі справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу встановлено, що суди недостатньо широко застосовували практику закриття таких справ зі звільненням особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КпАП. Так, у 2007 р. місцеві суди при розгляді справ зазначеної категорії від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення звільнили 77 осіб, або 4,3 % від кількості тих, щодо яких справи розглянуто з винесенням постанов, із них за ч. 1 ст. 164 КпАП — 74 особи, за ч. 2 ст. 164 КпАП — 3 особи. Найбільше звільнено осіб судами м. Києва — 9 осіб та областей: Дніпропетровської — 12 осіб, Житомирської — 8, Луганської — 7, Рівненської — 5 і Автономної Республіки Крим — 6.

Суди, вирішуючи питання про звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КпАП, враховували характер вчиненого правопорушення, особу порушника, обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, його майновий стан, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, щире каяття у вчиненому, а також усунення правопорушником до розгляду справи у суді допущених ним порушень законодавства, зокрема надання відсутніх на час перевірки відповідних документів дозвільного характеру.

Постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 серпня 2007 р. Т. звільнено від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП. При постановленні рішення суд врахував характер вчиненого правопорушення, а також те, що Т. до адміністративної відповідальності раніше не притягався, щиро розкаявся у вчиненому, а тому суд обмежився усним зауваженням.

Водночас у судах мали місце випадки, коли при звільненні особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення суди виносили невмотивовані постанови, в яких судді не викладали свої міркування та не обґрунтовували своє рішення щодо звільнення особи від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КпАП.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу в судах мали місце факти неправильного застосування до порушників ст. 22 КпАП.

Так, постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 грудня 2007 р. від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, звільнено К. Виносячи постанову, суд врахував характер правопорушення, особу правопорушниці, її щире каяття і дійшов висновку про необхідність звільнити К. від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КпАП. Проте суддя дійшов такого висновку за відсутності самої К. та необхідних даних у матеріалах справи. Отже, суддя, розглядаючи справу, не в повному обсязі з’ясував всі обставини, які надавали підстави для звільнення К. від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення.

А Стахановський міський суд Луганської області постановою від 16 липня 2007 р. одночасно провадження у справі стосовно Д. закрив на підставі ст. 38 КпАП у зв’язку із закінченням строків для накладення адміністративного стягнення та оголосив їй усне зауваження, тобто прийняв два взаємовиключні рішення, що неприпустимо.

За відсутністю події і складу адміністративного правопорушення

У 2007 р. місцеві суди при розгляді справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення закрили справи стосовно 173 осіб, або 9,6 % від кількості тих, щодо яких справи розглянуто з винесенням постанови, із них за ч. 1 ст. 164 КпАП — стосовно 166 осіб, за ч. 2 ст. 164 КпАП — 7 осіб. Найбільше закрито справ з цих підстав судами міст Києва — стосовно 25 осіб і Севастополя — 11, областей: Дніпропетровської — 47 осіб, Донецької, Луганської, Чернігівської — 10 осіб і Автономної Республіки Крим — 14.

Під час вивчення справ про адміністративні правопорушення та повідомлень апеляційних судів встановлено, що в деяких випадках уповноважені на складання адміністративного протоколу особи не вживали заходи для встановлення осіб, які організували незаконну діяльність у сфері грального бізнесу, а в місці здійснення цієї діяльності будь-які документи були відсутні, тому протоколи про адміністративні правопорушення складалися на оператора або касира. Зазначені недоліки призводили до закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в діях особи, стосовно якої було складено протокол, оскільки вона не є суб’єктом цього адміністративного правопорушення.

Так, постановою Краснолиманського міського суду Донецької області провадження у справі стосовно З. про вчинення ним адміністративного правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, було закрито через відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки з матеріалів справи вбачається, що власником автоматів є Г. і саме він забезпечував надання послуг шляхом укладення договорів оренди приміщень для розміщення об’єктів грального бізнесу, отримував доход від цього виду діяльності, а З. був лише менеджером гральної зали, а не суб’єктом господарювання.

Аналогічні факти мали місце в судах Івано-Франківської, Київської, Одеської, Харківської, Хмельницької, Чернігівської областей.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 вересня 2007 р. було закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 164 КпАП провадження у справі стосовно З., оскільки, всупереч даним протоколу, в матеріалах справи містилася ліцензія, строк дії якої закінчувався 12 липня 2012 р.

Під час підготовки узагальнення про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу встановлено необґрунтовані випадки закриття провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Наприклад, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 4 грудня 2007 р. було закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення провадження у справі стосовно Ш. про вчинення нею правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП (але у постанові суду частина ст. 164 КпАП не вказана). Як вбачається з матеріалів справи, Ш., працюючи директором філії ТОВ «Сінніс ЛТД», здійснювала підприємницьку діяльність маючи лише ліцензію Міністерства фінансів України для організації діяльності з проведення азартних ігор. Закриваючи провадження у справі, суд своє рішення мотивував тим, що відсутні будь-які законодавчі акти, які б підтверджували необхідність видачі ліцензії ще й Київською міською державною адміністрацією.

Аналогічні порушення були допущені Голосіївським районним судом м. Києва.

Відповідно до роз’яснень Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, які містяться у листі від 13 серпня 2007 р. № 5966 з посиланням на п. 29 ст. 9 Закону від 1 червня 2000 р. № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Перелік органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698, суб’єкту господарювання для провадження діяльності у сфері грального бізнесу необхідно мати дві ліцензії:

1) для здійснення організації діяльності з проведення азартних ігор — ліцензію, видану Міністерством фінансів України;

2) для провадження діяльності з організації та утримання тоталізаторів, гральних закладів — відповідну ліцензію, видану Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими держадміністраціями.

У зв’язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КпАП

Місцеві суди у 2007 р. при розгляді справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу, відповідальність за які передбачена ст. 164 КпАП, у зв’язку із закінченням строків для накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП, усього закрили справ зазначеної категорії стосовно 232 осіб, або 12,9 % від кількості осіб, щодо яких справи розглянуто з винесенням постанов, із них за ч. 1 — стосовно 217 осіб, за ч. 2 — стосовно 15 осіб. Найбільше закрито справ з цих підстав судами областей: Дніпропетровської — стосовно 46 осіб, Донецької — 15, Луганської — 13, Хмельницької — 8, м. Києва — 84 осіб і м. Севастополя — 13.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КпАП адміністративне стягнення може бути накладено на особу не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні — два місяці з дня його виявлення. Для обчислення цього строку необхідно правильно встановити день вчинення правопорушення або день його виявлення (при триваючих правопорушеннях), оскільки відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КпАП однією з обставин, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, є закінчення на момент розгляду цієї справи строків, передбачених ст. 38 КпАП. Однак мали місце випадки порушення судами цих вимог закону.

Так, 14 лютого 2007 р. інспектор Синельниківської ОДПІ Дніпропетровської області склав протокол про адміністративне правопорушення стосовно К., але Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області постанова у справі була винесена лише 17 квітня 2007 р., тобто після закінчення строку накладення адміністративного стягнення. За протестом Синельниківського міжрайонного прокурора постановою цього ж суду від 26 квітня 2007 р. зазначена постанова була скасована, а провадження у справі закрито у зв’язку із закінченням передбачених ст. 38 КпАП строків для накладення адміністративного стягнення.

У ході вивчення справ про адміністративні правопорушення вказаної категорії встановлено непоодинокі випадки несвоєчасного направлення справ до суду органами, уповноваженими складати адміністративні протоколи, направлення цих справ після закінчення строків, передбачених ст. 38 КпАП, або за декілька днів до їх закінчення, що стало підставами для закриття судом провадження в справах у зв’язку із закінченням строків для накладення адміністративного стягнення.

Наприклад, постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2007 р. провадження у справі стосовно С. про вчинення ним адміністративного правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, закрито у зв’язку із закінченням строків для накладення адміністративного стягнення. Так, адміністративне правопорушення було виявлено 8 серпня 2007 р., а до суду справа надійшла лише 4 жовтня 2007 р., тобто на момент розгляду справи строк для накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КпАП, закінчився.

Аналогічні порушення мали місце майже в усіх областях.

Водночас у судах виявлені факти закриття справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу з підстав, не передбачених ст. 247 КпАП, хоча у ній встановлено вичерпний перелік обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Так, постановою Деснянського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2007 р. провадження у справі стосовно В. про притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, закрито «у зв’язку з відсутністю підстав для притягнення до адміністративної відповідальності» (за текстом постанови).

Дотримання судами вимог КпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу

Відповідно до ч. 1 ст. 277 КпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Невиконання вимог ст. 277 КпАП щодо дотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення, тяганина під час розгляду справи є поширеними порушеннями, які допускають місцеві суди, що стало підставою для закриття справ про адміністративні правопорушення у зв’язку із закінченням строків для накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП. Без об’єктивних причин справи розглядалися судами поза строками притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Наприклад, постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 2 березня 2007 р. К. визнано винною у вчиненні нею 25 грудня 2006 р. правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн, хоча на день винесення постанови закінчився строк для накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КпАП (справа до суду надійшла 24 січня 2007 р.).

Справа стосовно П. про вчинення ним 8 лютого 2007 р. адміністративного правопорушення, склад якого передбачений ч.1 ст. 164 КпАП, Нововолинським міським судом Волинської області було призначено до розгляду лише на 10 квітня 2007 р. (до суду справа надійшла 16 березня 2007 р.), хоча жодних підстав для порушення вимог ст. 277 КпАП не було, що підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Аналогічні випадки було зафіксовано в місцевих судах Донецької, Житомирської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Сумської, Хмельницької областей, міст Києва та Севастополя.

Всупереч вимогам ст. 278 КпАП судді не завжди належним чином здійснювали підготовку справ про адміністративне правопорушення до розгляду у судовому засіданні: не перевірялося чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду, чи витребувані додаткові матеріали тощо.

Водночас у судах мали місце випадки розгляду справи всупереч вимогам ст. 268 КпАП за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки її налжним чином не повідомлено про місце і час розгляду справи. Тому суд не мав можливості в судовому засіданні уточнити дані про особу правопорушника, правильно встановити фактичні обставини справи, а потім дати належну юридичну кваліфікацію вчиненню особою адміністративного правопорушення.

Прикладом цього є постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 8 серпня 2007 р. у справі щодо К., в матеріалах якої будь-які дані щодо вручення або отримання К. судової повістки чи повідомлення відсутні.

У разі відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її повідомлення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Так, Бородянський районний суд Київської області 26 червня 2007 р. справу стосовно С. розглянув у його відсутності. У матеріалах справи міститься повідомлення правопорушника про розгляд справи, яке повернулося до суду з відміткою про те, що адресат не знайдений і за повідомленням не з’явився. Але при звірці адреси, за якою було направлено вказане повідомлення, та адреси, яка зазначалась у постанові суду, виявилося, що вони різні. З цього можна зробити висновок, що С. фактично не був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Аналогічні порушення мали місце у судах Житомирської, Закарпатської, Київської, Хмельницької областей і м. Севастополя.

Інколи суди не виконували вимоги, передбачені ст. 280 і 283 КпАП, розглядали справи неповно, не встановлювали всіх обставин справи, що мали значення для її правильного вирішення, не викладали їх у постановах, не наводили висновків про доведеність чи недоведеність вини осіб у вчиненні адміністративного правопорушення. У деяких випадках у постановах не наводилися пояснення і ставлення до вчиненого особи, яка притягалася до відповідальності, та пояснення інших осіб, а також відсутні докази винності правопорушника, міркування і мотивовані висновки суду.

Виявлено факти коли у справах були відсутні дані про те, чи притягався протягом року правопорушник до адміністративної відповідальності, а судом це питання залишалося нез’ясованим, хоча мало значення для кваліфікації правопорушення.

Наприклад, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2007 р. до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, притягнено К., який здійснював по вул. Симиренка, 5 у м. Києві на ринку «Елерон» господарську діяльність у сфері грального бізнесу без відповідних документів дозвільного характеру. Проте 14 серпня 2007 р. К. вчинив аналогічне правопорушення, але вже за іншою адресою, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказано, що правопорушник протягом року до адміністративної відповідальності не притягався. Постановою зазначеного районного суду від 30 серпня 2007 р. було визнано К. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, проте ознака повторності судом врахована не була.

Суди всупереч вимогам ст. 245 КпАП не завжди вживали заходи для своєчасного, всебічного, повного та об’єктивного з’ясування обставин кожної справи, які б сприяли постановленню законного і обґрунтованого рішення, що призводило до скасування постанов місцевих судів.

Наприклад, Пролетарський районний суд м. Донецька постановою від 18 січня 2007 р. провадження у справі стосовно Я-ка за вчинення ним адміністративного правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, закрив у зв’язку із закінченням строків для накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП. Порушуючи вимоги ст. 245, 280 КпАП суддя у постанові лише процитував протокол про адміністративне правопорушення та зазначив, що на момент розгляду справи закінчився двохмісячний строк із дня вчинення правопорушення. Крім того, протокол про вчинення адміністративного правопорушення та сі матеріали справи були складені стосовно Я-н, а постанову судом винесено стосовно Я-ка. Отже, судом не було всебічно, повно та об’єктивно з’ясовано всі обставин справи, які б сприяли постановленню законного і обґрунтованого рішення.

Інший приклад. 18 травня 2007 р. стосовно А. було складено протокол про вчинення нею адміністративного правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП. Але з пояснень А., які містяться у зазначеному протоколі, видно, що вона працювала у цьому магазині продавцем, суб’єктом цього адміністративного правопорушення бути не могла, оскільки господарською діяльністю не займалася, а тому не може відповідати за це правопорушення. Проте Куйбишевський районний суд м. Донецька при розгляді справи не взяв до уваги ці факти та постановою від 4 червня 2007 р. визнав А. винною у вчиненні адміністративного правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, застосувавши до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

При аналізі справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу встановлено факт розгляду справи всупереч вимогам ст. 36 КпАП щодо накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень.

Так, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у справі стосовно Ф. про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративних правопорушень, склад яких передбачений ч. 1 ст. 1551, ч. 1 ст. 164 КпАП, всупереч вимогам ст. 36 КпАП стягнення наклав лише за правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 1551. Однак відповідно до ч. 1 ст. 36 КпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Непоодинокі випадки спрощеного підходу суддів до розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу. У разі закінчення строку судді не завжди викликали в судове засідання особу, яка притягалася до адміністративної відповідальності, формально виносили постанови про закриття провадження у справі, що є неприпустимим. Лише в деяких випадках судді не тільки встановлювали фактичні обставини вчиненого правопорушення, але й вирішували питання про вид та розмір стягнення, строк, що минув, після чого доходили висновку про необхідність закриття справи на підставі п. 7 ст. 247 КпАП.

Так, справа стосовно К. про притягнення до відповідальності за вчинення правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, надійшла до Краснодонського міськрайонного суду Луганської області 29 серпня 2007 р. Із невідомих причин справа знаходилась у суді без руху, а 10 жовтня 2007 р. провадження у ній закрито на підставі п. 7 ст. 247 КпАП у зв’язку із закінченням на момент розгляду цієї справи строків, передбачених ст. 38 КпАП.

У зв’язку з тим, що законом не передбачено обов’язкове ведення протоколів судового засідання під час розгляду справи про адміністративні правопорушення, мали місце випадки, коли у справах були відсутні: відомості про явку осіб, які брали участь у розгляді судом справи; пояснення, клопотання вказаних осіб і результати їх розгляду; інформація про документи та докази, досліджені судом при розгляді справ; відомості про оголошення прийнятих постанов і роз’яснення порядку їх оскарження.

Також мали місце факти неналежного оформлення місцевими судами справ про адміністративні правопорушення.

Всупереч вимогам ч. 1 ст. 11 Закону від 7 лютого 2002 р. № 3018-ІІІ «Про судоустрій України» у судах ще траплялися випадки, коли постанови у справах про адміністративне правопорушення не ухвалювалися іменем України, у справах не пронумеровані аркуші, відсутній опис документів, копії постанов не направлялися до відома правопорушнику й установі, посадова особа якої склала протокол про адміністративне правопорушення.

Справа, яку розглядав Білоцерківський міськрайонний суд Київської області стосовно О. про вчинення ним адміністративного правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, складається лише з трьох аркушів, починаючи із квитанції щодо сплати штрафу, постанови суду та протоколу про адміністративне правопорушення. У постанові не викладено обставин справи, не наведено доказів провини особи, відсутня також правова оцінка дій правопорушника. Постанова взагалі надрукована на клаптику паперу, а правопорушник відповідно до тексту постанови був притягнутий до адміністративної відповідальності не за КпАП, а за «КУПА», резолютивна частина постанови викладена таким чином: «О. адмінштрафу в сумі 340 грн на користь держави. Постанова остаточна. Оскарженню не підлягає» (за текстом постанови).

Всупереч вимогам ст. 283 КпАП мали місце випадки, коли при викладенні резолютивної частини постанови судді не вказували статтю або частину КпАП, за якою правопорушника притягнено до адміністративної відповідальності.

Так, у постанові Дніпровського районного суду м. Києва від 4 грудня 2007 р. у справі стосовно Ш. взагалі не зазначено частину ст. 164 КпАП, незважаючи на те, що протокол складений про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КпАП.

У провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя у 2007 р. знаходилося усього 5 справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу, але лише в одній справі було зазначено відповідну частину ст. 164 КпАП.

Аналогічні порушення допускалися судами Київської, Львівської, Полтавської, Черкаської областей та м. Києва.

У деяких випадках при оформленні місцевими судами справ про адміністративні правопорушення допускалися технічні помилки, які можна пояснити неуважністю суддів та працівників суду.

Наприклад, у справі стосовно Х. за ч. 1 ст. 164 КпАП, яка перебувала у провадженні Ірпінського міського суду Київської області, протокол про адміністративне правопорушення складено 11 квітня 2007 р., постанова про накладення адміністративного стягнення винесена судом також 11 квітня 2007 р., копія постанови правопорушнику направлена цього ж дня. Проте, як свідчить дата на поштовому штемпелі, до суду зазначена справа надійшла лише 19 квітня 2007 р.

У переважній більшості випадків у протоколах про адміністративне правопорушення та у постановах суду про притягнення до адміністративної відповідальності вчинене правопорушення формулюється лише одним реченням без зазначення нормативно-правового акта, норми якого порушено. Іноді зі справи взагалі важко встановити в чому полягає суть правопорушення (у провадженні господарської діяльності в сфері грального бізнесу без відповідних документів дозвільного характеру чи у зв’язку з наданням послуг у сфері грального бізнесу поза межами відведених на ці цілі приміщень або будівель). Така практика є неприпустимою, оскільки ст. 164 КпАП встановлює відповідальність за порушення порядку провадження господарської діяльності, а сам порядок її провадження встановлюється іншими нормативно-правовими актами. У жодній справі, що надійшли для підготовки узагальнення, не зазначено нормативно-правовий акт, який встановлює порядок отримання ліцензій та патенту для провадження діяльності у сфері грального бізнесу.

У деяких постановах на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення суд посилався лише на протокол про його вчинення або зазначав у постанові, що обставини вчинення правопорушення підтверджуються матеріалами справи, у той час, як у справі був наявний лише протокол про адміністративне правопорушення.

Порушення, допущені судами при накладенні адміністративного стягнення на правопорушників

Відповідно до ст. 33 КпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КпАП, та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Вивчення справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу засвідчило, що у переважній більшості випадків суди накладали на правопорушників мінімальний штраф у розмірі 340 грн. Ні застосування мінімального штрафу, ні застосування конфіскації судами в основному належним чином не мотивувалося, а в деяких випадках суди взагалі не вирішували питання про застосування чи незастосування конфіскації гральних автоматів.

Встановлено факти, коли суди, виносячи постанову у справі про адміністративне правопорушення, накладали на правопорушника адміністративне стягнення, яке не відповідало санкції ст. 164 КпАП.

Так, Голосіївський районний суд м. Києва постановою від 8 серпня 2007 р. притягнув Б. до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, та призначив йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 136 грн. У цьому випадку суд наклав на правопорушника стягнення, яке не передбачене санкцією ч. 1 ст. 164 КпАП, крім того, не мотивував своє рішення в частині незастосування конфіскації гральних автоматів. Прокурор Голосіївського району м. Києва 24 жовтня 2007 р. на зазначену постанову суду вніс протест, на підставі якого постанову суду 30 жовтня 2007 р. було скасовано із направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд. Постановою цього ж суду від 6 листопада 2007 р. провадження у справі стосовно Б. закрито у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП.

При вивченні повідомлень та справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу встановлено непоодинокі факти порушення судами вимог санкції ч. 1 ст. 164 КпАП при застосуванні до правопорушників адміністративного стягнення у виді штрафу. Так, Законом від 6 вересня 2005 р. № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» до КпАП внесено зміни, якими ст. 164 КпАП викладено в новій редакції. Зокрема, санкцією ч. 1 ст. 164 КпАП передбачено накладення на правопорушника штрафу від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої. Проте деякі суди й до цього часу накладають на правопорушників адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі від 3 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як це було передбачено санкцією ч. 1 ст. 164 КпАП до внесення змін у КпАП.

Свідченням цього є, зокрема, постанова Ірпінського міського суду Київської області від 11 квітня 2007 р. щодо Х., якому призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 85 грн; постанова Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28 серпня 2007 р. щодо М., на якого накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 51 грн.

Аналогічні порушення вимог закону були допущені Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області, Жовтневим районним судом м. Луганська, Галицьким районним судом м. Львова, Франківським районним судом м. Львова, Машівським районним судом Полтавської області, Кам’янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області, Ленінським районним судом м. Севастополя.

Практика застосування місцевими судами конфіскації гральних автоматів як додаткового стягнення

Санкцією ст. 164 КпАП передбачено як основне — штраф, так і додаткове (альтернативне) стягнення — конфіскація. Необхідність у застосуванні додаткового стягнення зумовлюється характером правопорушення, особою винного й іншими обставинами справи.

Відповідно до вимог ст. 29 КпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатнй передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.

Аналіз справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу показав, що основною причиною незастосування судами до правопорушників додаткового стягнення у виді конфіскації гральних автоматів є відсутність у матеріалах справи протоколів їх огляду, а також документів, які б підтверджували факт права власності або права особи розпоряджатися майном, а саме гральними автоматами, що фактично унеможливлює застосування судом до правопорушника додаткового стягнення.

Поширеною також є практика незастосування судами додаткового стягнення у виді конфіскації гральних автоматів у разі, якщо особа вперше вчинила правопорушення, склад якого передбачений ст. 164 КпАП. При повторному вчиненні цього правопорушення суди в більшості випадків накладали на правопорушників стягнення у виді максимального розміру штрафу або штрафу з конфіскацією гральних автоматів на користь держави.

Наприклад, Заводський районний суд м. Миколаєва постановою від 16 липня 2007 р. за вчинення адміністративного правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, до адміністративної відповідальності притягнув К. та наклав на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн із конфіскацією двох гральних автоматів. Під час вирішення питання про накладення на К. адміністративного стягнення суд взяв до уваги характер, обставини вчиненого правопорушення, особу порушника та його матеріальне становище.

До адміністративної відповідальності постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 жовтня 2007 р. притягнено Б. за вчинення адміністративного правопорушення, склад якого передбачений ч. 2 ст. 164 КпАП. Як вбачається з матеріалів справи, Б. був зареєстрований як суб’єкт господарювання і повторно порушив порядок провадження господарської діяльності, здійснюючи діяльність з проведення азартних ігор без відповідних документів дозвільного характеру. Суд, застосовуючи до Б. стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн із конфіскацією восьми гральних автоматів, взяв до уваги той факт, що правопорушник протягом року вже притягався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, склад яких передбачений ст. 164 КпАП.

Проте непоодинокі випадки, коли всупереч вимогам КпАП суди при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності своє рішення в частині застосування або незастосування до правопорушника додаткового стягнення у виді конфіскації гральних автоматів не мотивували, а обмежувалися лише вказівкою в резолютивній частині на її незастосування або застосування, іноді навіть не зазначаючи, який саме предмет правопорушення підлягає конфіскації.

Так, постановою Гагарінського районного суду м. Севастополя від 2 березня 2007 р. до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, притягнено К. та накладено на нього як основне стягнення у виді штрафу, так і додаткове у виді конфіскації. Проте суд у постанові не вказав, який саме предмет правопорушення підлягає конфіскації, незрозуміло це і з тексту мотивувальної частини постанови. Крім того, у постанові не зазначено, кому й на якій підставі належить предмет конфіскації, відсутня його назва та серійний номер.

Аналогічні порушення зафіксовано в місцевих судах Миколаївської області, м. Києва тощо.

Встановлено також непоодинокі випадки безпідставного незастосування судами конфіскації гральних автоматів як додаткового стягнення.

Так, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області постановою від 16 серпня 2007 р. до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, притягнув М. та наклав на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Проте суд, постановляючи рішення, не вирішив питання щодо конфіскації 12 гральних автоматів, виручка з яких згідно з поясненнями М. щоденно становила до 1 тис. грн.

Інший приклад. Кам’янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 5 січня 2007 р. за ст. 164 КпАП притягнув до відповідальності Л. та наклав на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 60 грн. Проте суд до правопорушника додаткового стягнення у виді конфіскації 14 гральних автоматів не застосував, а наклав стягнення у виді штрафу в розмірі нижчому, ніж передбачено санкцією ст. 164 КпАП, будь-яких мотивів щодо прийняття такого рішення судом у постанові не наведено.

Правильною є практика тих судів, які у випадках незастосування до особи додаткового стягнення у виді конфіскації гральних автоматів ухвалювали рішення про їх повернення правопорушнику, при цьому з’ясовували питання щодо права власності та витребовували у правопорушника документи, які засвідчували б право власності на гральні автомати.

Так, постановою судді Центрального районного суду м. Сімферополя від 22 травня 2007 р. визнано винним Б. у вчиненні ним адміністративного правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, та призначено стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн без конфіскації гральних автоматів, оскільки з матеріалів справи вбачається, що гральні автомати належали ЗАО «Флінт і К» та передані за договором оренди ВАТ «КСИ-У», які в свою чергу уклали договір субаренди з правопорушником Б.

Отже, місцеві суди у 2007 р. застосували додаткове стягнення у виді конфіскації гральних автоматів лише до 12,9 % правопорушників від кількості тих, на яких накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення у сфері грального бізнесу. Слід визнати, що незастосування місцевими судами конфіскації гральних автоматів як додаткового стягнення не сприяє попередженню вчинення правопорушниками нових адміністративних правопорушень, не відповідає вимогам забезпечення законності при розгляді справ вказаної категорії, крім того, не відповідає принципу справедливості, оскільки до відповідальності за такі правопорушення притягуються, як правило, особи достатньо забезпечені, які в більшості випадків навмисно ігнорують вимоги законодавства, експлуатують хворобливу пристрасть людей для отримання неконтрольованих прибутків, а тому повинні нести сувору відповідальність.

Звернення до виконання постанов у справах про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу

Виконання постанов про накладення адміністративного стягнення є завершальною стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до вимог ст. 298 КпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов’язковою для виконання державними та громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Відповідно до вимог ст. 285 КпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі, якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Статтею 307 КпАП установлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу. У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ст. 307 КпАП, ст. 308 КпАП передбачає надіслання копії постанови про накладення штрафу для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна.

Постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, відповідно до вимог ст. 313 КпАП виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Аналіз справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу та повідомлень апеляційних судів засвідчило, що суди в основному своєчасно направляли на виконання постанови про накладення стягнення у справах зазначеної категорії. Проте при зверненні до виконання постанов у цих справах мали місце факти тяганини з боку як місцевих судів, так і органів державної виконавчої служби.

Так, Київський районний суд м. Донецька постановою від 23 квітня 2007 р. до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, притягнено М. і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн з конфіскацією гральних автоматів на суму 70 тис. грн., але і на цей час у матеріалах справи відсутні будь-які дані про направлення вказаної постанови суду до відповідного органу державної виконавчої служби.

Постановою ж Першотравенського міського суду Дніпропетровської області визнано Г. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680 грн з конфіскацією п’яти гральних автоматів. Незважаючи на те, що у справі містяться постанови про відкриття виконавчого провадження, переписка з органом державної виконавчої служби, дані про звернення постанови суду до виконання відсутні.

Встановлено випадки, коли в матеріалах справи відсутні будь-які дані про вручення постанови суду про адміністративне правопорушення особі, щодо якої її було винесено. Також непоодинокими є факти, коли в справах містилися лише повідомлення про направлення постанови суду про накладення адміністративного стягнення до органу державної виконавчої служби, проте відсутні будь-які відомості щодо її виконання.

Наприклад, постановою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2007 р. до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, склад якого передбачений ч. 1 ст. 164 КпАП, притягнено Х. та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн із застосуванням конфіскації грального автомата. Судом зазначену постанову 17 жовтня 2007 р. було направлено для виконання до Відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківській області, проте дані щодо виконання рішення про конфіскацію грального автомата у справі відсутні.

Аналогічні порушення встановлено у судах Донецької, Івано-Франківської, Харківської областей, м. Києва.

Встановлено також непоодинокі випадки, коли всупереч вимогам ст. 305 КпАП судовий контроль за правильним і своєчасним виконанням постанов про накладення адміністративного стягнення був відсутній. Так, у багатьох справах, що надійшли для підготовки узагальнення, відсутні будь-які відомості про сплату правопорушниками штрафу, навіть у випадках направлення до відділу державної виконавчої служби постанов про накладення штрафу для примусового виконання.

Практика перегляду головами апеляційних судів та їх заступниками постанов місцевих судів

Згідно зі статистичними даними, які надійшли із апеляційних судів, у 2007 р. голови апеляційних судів та їх заступники розглянули 28 постанов місцевих судів у справах про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу, відповідальність за які передбачена ст. 164 КпАП, із них 26 постанов за ч. 1 ст. 164 КпАП і 2 постанови за ч. 2 цієї статті. Зазначені постанови були розглянуті головами апеляційних судів та їх заступниками Автономної Республіки Крим — 6, м. Севастополя — 2 та областей: Дніпропетровської — 5, Чернігівської — 3, Запорізької, Одеської, Рівненської — по 2, Донецької, Закарпатської, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської і Чернівецької — по 1.

За результатами перегляду скасовано та змінено 14 постанов, їх питома вага в загальній кількост винесених постанов у справах вказаної категорії становила 0,8 %, із них за ч. 1 ст. 164 КпАП скасовано та змінено — 12 постанов, за ч. 2 цієї статті — 2.

Найчастіше причинами скасування головами апеляційних судів та їх заступниками постанов місцевих судів у справах про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу були істотні порушення судами вимог ст. 268 КпАП. У разі відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її повідомлення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Але суди іноді розглядали справи за відсутності осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, оскільки вони належним чином не були повідомлені про місце і час розгляду справи. Тому суд не мав можливості у судовому засіданні уточнити дані про особу правопорушника, правильно встановити фактичні обставини справи, а потім дати належну юридичну кваліфікацію вчиненого особою адміністративного правопорушення.

Так, неповнота судового розгляду, що істотно вплинула на правильність рішення, стала однією з підстав для скасування головою Апеляційного суду Луганської області 16 квітня 2007 р. постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 16 лютого 2007 р. стосовно Р., провадження в справі щодо якого закрито відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КпАП у зв’язку із закінченням на момент розгляду цієї справи строків, передбачених ст. 38 КпАП. Скасовуючи зазначену постанову, голова апеляційного суду в своїй постанові зазначив, що всупереч вимогам ст. 268 КпАП справа про адміністративне правопорушення стосовно Р. розглянута без його участі, а в матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо належного повідомлення правопорушника про місце і час розгляду справи. Розгляд справи за відсутності Р. порушив його право на захист, право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення і подавати докази. У зв’язку з допущеними порушеннями вимог закону постанова місцевого суду була скасована, а справа направлена на новий судовий розгляд.

Встановлено факт винесення судом постанови про закриття справи у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КпАП, коли провадження у справі підлягало закриттю на підставі вимог ч. 1 ст. 247 КпАП у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За цієї підстави голова Апеляційного суду АР Крим скасував постанову Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 5 червня 2007 р. стосовно М., а провадження у справі закрив на підставі п. 1 ст. 247 КпАП у зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відповідно до наданих суду матеріалів, М. здійснював господарську діяльність маючи відповідні документи дозвільного характеру, зокрема ліцензію Міністерства фінансів України, крім того, кожний гральний автомат відповідно до вимог п. 4 ст. 5 Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» було зареєстровано та на кожний отримано торговий патент.

За змістом ст. 252 КпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Визнаючи Ж. винним у вчиненні правопорушення, та накладаючи на нього стягнення у виді штрафу із застосуванням конфіскації 13 гральних автоматів, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у постанові послався на матеріали справи, які фактично містили лише протокол про адміністративне правопорушення. Крім цього, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, на підставі яких у визначеному законом порядку суд міг встановити наявність адміністративного правопорушення. Постановою заступника голови Апеляційного суду Миколаївської області від 8 вересня 2007 р. постанова суду була скасована у зв’язку з порушенням вимог статей 251, 252 КпАП, а справа направлена на новий розгляд.

Також встановлено факти скасування постанов місцевих судів у зв’язку з необґрунтованим застосуванням адміністративних стягнень, що накладалися на правопорушників. Відповідно до ст. 29 КпАП конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Проте деякі місцеві суди зазначену обставину не з’ясовували, а кофіскацію гральних автоматів застосовували до осіб, які не були власниками гральних автоматів, що призводило до скасування постанов місцевих судів.

Наприклад, постановою першого заступника голови Апеляційного суду Чернівецької області від 10 квітня 2007 р. скасовано постанову Хотинського районного суду від 26 березня 2007 р. щодо Р. у зв’язку з тим, що вирішуючи питання про застосування додаткового стягнення у виді конфіскації, місцевий суд на порушення вимог ст. 29 КпАП не встановив право власності на вилучені гральні автомати, які були безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, у результаті чого незаконно конфіскував у доход держави 6 гральних автоматів, які не належали на праві приватної власності особі, яку притягнено до адміністративної відповідальності.

Мали місце факти скасування постанов місцевих судів у зв’язку з порушенням вимог ст. 276 КпАП щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Наприклад, постанова Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 травня 2007 р. стосовно Т., яка розглянута не за місцем вчинення адміністративного правопорушення. Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення було складено за ч. 2 ст. 164 КпАП, проте у справі відсутні дані про притягнення Т. протягом року до адміністративної відповідальності, а судом це питання залишилося нез’ясованим, хоча мало значення для кваліфікації правопорушення.

Узагальнення дало підстави для висновку, що недоліки, які допускали місцеві суди при розгляді справ зазначеної категорії, у багатьох випадках зумовлені недосконалістю чинного законодавства, що регулює питання у сфері грального бізнесу. До Верховної Ради України внесено ряд законопроектів щодо державного регулювання індустрії азартних ігор. На державному рівні ці проблеми можна вирішити лише прийнявши комплексне законодавство про гральний бізнес, до якого необхідно внести не тільки визначення його різних видів та централізоване ліцензування, а й механізм контролю.

Матеріали узагальнення також висвітлили й інші типові для усіх справ про адміністративні правопорушення недоліки, які допускали місцеві суди при розгляді справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу, зокрема недотримання строків розгляду справ, розгляд справи за відсутності особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, нез’ясування при розгляді справи всіх обставин, що мають значення для її правильного вирішення, неправильне застосування стягнень за адміністративне правопорушення тощо.

З метою усунення та недопущення судами в подальшому помилок при розгляді справ про адміністративні правопорушення у сфері грального бізнесу до апеляційних судів направлено витяг із цього узагальнення, в якому суди зорієнтовано на правильний розгляд справ зазначеної категорії до удосконалення діючого законодавства з питань, що регламентують гральний бізнес.