Про прокуратуру ч. 1

Частина 2

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 2-3, ст.12)

 

{Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 76-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.40

№ 77-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 11, ст.75

№ 198-VIII від 12.02.2015, ВВР, 2015, № 17, ст.118

№ 213-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 22, ст.145

№ 335-VIII від 21.04.2015, ВВР, 2015, № 25, ст.198

№ 578-VIII від 02.07.2015, ВВР, 2015, № 34, ст.336

№ 580-VIII від 02.07.2015, ВВР, 2015, № 40-41, ст.379

№ 889-VIII від 10.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.43

№ 911-VIII від 24.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.50

№ 1020-VIII від 18.02.2016, ВВР, 2016, № 11, ст.128

№ 1355-VIII від 12.05.2016, ВВР, 2016, № 22, ст.453}

 

{Установити, що у 2016 році норми і положення частини другої статті 33, статті 81 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України згідно із Законом № 928-VIII від 25.12.2015}

 

Цей Закон визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

 

Розділ I

ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ

 

Стаття 1. Прокуратура

 

  1. Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

 

Стаття 2. Функції прокуратури

 

  1. На прокуратуру покладаються такі функції:

 

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

 

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом;

 

3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

 

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

 

  1. З метою реалізації своїх функцій прокуратура здійснює міжнародне співробітництво.

 

  1. На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України.

 

Стаття 3. Засади діяльності прокуратури

 

  1. Діяльність прокуратури ґрунтується на засадах:

 

1) верховенства права та визнання людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю;

 

2) законності, справедливості, неупередженості та об’єктивності;

 

3) територіальності;

 

4) презумпції невинуватості;

 

5) незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов’язків;

 

6) політичної нейтральності прокуратури;

 

7) недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади;

 

8) поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом;

 

9) прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання;

 

10) неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

 

Стаття 4. Законодавство про прокуратуру і статус прокурорів

 

  1. Організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

 

Стаття 5. Здійснення функцій прокуратури виключно прокурорами

 

  1. Функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

 

Стаття 6. Інформування про діяльність прокуратури

 

  1. Органи прокуратури не менш як двічі на рік інформують суспільство про свою діяльність шляхом повідомлень у засобах масової інформації.

 

  1. Генеральний прокурор України особисто не менше одного разу на рік звітує перед Верховною Радою України на пленарному засіданні про діяльність органів прокуратури шляхом надання узагальнених статистичних та аналітичних даних.

 

  1. Керівники регіональних та місцевих прокуратур на відкритому пленарному засіданні відповідної ради, на яке запрошуються представники засобів масової інформації, не менш як двічі на рік інформують населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці про результати діяльності на цій території шляхом надання узагальнених статистичних та аналітичних даних.

 

  1. Інформація про діяльність прокуратури оприлюднюється в загальнодержавних та місцевих друкованих засобах масової інформації і на офіційних веб-сайтах органів прокуратури.

 

  1. Органи прокуратури оприлюднюють видані ними нормативно-правові акти з питань організації та діяльності прокуратури України в порядку, встановленому законом.

 

Розділ II

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СИСТЕМИ ПРОКУРАТУРИ

 

Стаття 7. Система прокуратури України

 

  1. Систему прокуратури України становлять:

 

1) Генеральна прокуратура України;

 

2) регіональні прокуратури;

 

3) місцеві прокуратури;

 

4) військові прокуратури;

 

5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

 

{Частину першу статті 7 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 198-VIII від 12.02.2015}

 

  1. До військових прокуратур належать Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах місцевих), перелік яких визначається в Додатку до цього Закону.

 

У разі якщо в силу виключних обставин у певних адміністративно-територіальних одиницях не діють органи прокуратури України, які мають здійснювати там нагляд, за рішенням Генерального прокурора України виконання їх функцій може покладатися на військові прокуратури.

 

Утворення, реорганізація та ліквідація військових прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів здійснюються Генеральним прокурором України.

 

  1. Особливості організації і діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури визначені статтею 8-1 цього Закону. Утворення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, визначення її структури і штату здійснюються Генеральним прокурором України за погодженням з Директором Національного антикорупційного бюро України.

 

{Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом № 198-VIII від 12.02.2015}

 

  1. Генеральна прокуратура України є органом прокуратури вищого рівня щодо регіональних та місцевих прокуратур, а регіональна прокуратура є органом прокуратури вищого рівня щодо місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

 

  1. Єдність системи прокуратури України забезпечується:

 

1) єдиними засадами організації та діяльності прокуратури;

 

2) єдиним статусом прокурорів;

 

3) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів;

 

4) фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України;

 

5) вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування.

 

  1. У системі прокуратури може запроваджуватися спеціалізація прокурорів.

 

Стаття 8. Генеральна прокуратура України

 

  1. Генеральна прокуратура України організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.

 

  1. Генеральну прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який має першого заступника та чотирьох заступників, а також заступника Генерального прокурора України – Головного військового прокурора.

 

  1. У структурі Генеральної прокуратури України утворюються департаменти, управління, відділи, а також Генеральна інспекція. Управління та відділи можуть бути самостійними або входити до складу департаменту (управління). Положення про самостійні структурні підрозділи Генеральної прокуратури України затверджуються Генеральним прокурором України.

 

{Частина третя статті 8 в редакції Закону № 578-VIII від 02.07.2015; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1355-VIII від 12.05.2016}

 

  1. У Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Головна військова прокуратура, яку очолює заступник Генерального прокурора України – Головний військовий прокурор. На нього наказом Генерального прокурора України може також покладатися виконання інших службових обов’язків.

 

{Частина четверта статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. У Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Спеціалізована антикорупційна прокуратура, на яку покладаються такі функції:

 

{Абзац перший частини п’ятої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

1) здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України;

 

{Пункт 1 частини п’ятої статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

2) підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях;

 

3) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених цим Законом і пов’язаних із корупційними або пов’язаними з корупцією правопорушеннями.

 

У межах реалізації своїх функцій Спеціалізована антикорупційна прокуратура здійснює міжнародне співробітництво.

 

{Статтю 8 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 198-VIII від 12.02.2015}

 

Стаття 8-1. Особливості організації і діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури

 

  1. Призначення прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури за результатами відкритого конкурсу, який проводить конкурсна комісія у складі керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та визначених ним і Генеральним прокурором України осіб.

 

Склад комісії та порядок проведення нею відкритого конкурсу визначаються керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

 

{Частина перша статті 8-1 в редакції Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. Призначення на адміністративну посаду в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі здійснюється за результатами відкритого конкурсу. На посади, передбачені пунктами 1-3 частини третьої статті 39 цього Закону, призначення здійснюється Генеральним прокурором України, а на посади, передбачені пунктами 4 і 5 частини третьої статті 39 цього Закону, – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Участь у конкурсі можуть брати особи, які відповідають вимогам, визначеним у статті 27 цього Закону.

 

Організація та проведення конкурсу здійснюються конкурсною комісією, до складу якої входять:

 

1) чотири особи, визначені Радою прокурорів України;

 

2) сім осіб, визначених Верховною Радою України.

 

Членами конкурсної комісії повинні бути особи, які мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також значний досвід діяльності у сфері запобігання або протидії корупції. Не можуть бути членами конкурсної комісії державні службовці або особи, які займають політичні посади, депутати Верховної Ради України та місцевих рад, військовослужбовці, працівники правоохоронних органів, а також члени політичних партій.

 

Конкурсна комісія є повноважною, якщо до її складу призначено не менше шести осіб. У разі якщо протягом трьох місяців з дня призначення до складу комісії представників Радою прокурорів України Верховна Рада України не призначить в установленому порядку жодної особи, комісія вважається повноважною за умови входження до її складу чотирьох осіб.

 

Конкурсна комісія на своєму першому засіданні обирає з числа членів конкурсної комісії, визначених Верховною Радою України, голову конкурсної комісії. Головою повинен бути загальновизнаний та авторитетний експерт, який має багатий досвід, зацікавленість або відомий своїми діями на підтримку боротьби з корупцією.

 

Інформація про дату, час та місце проведення конкурсу, кандидатів, які подали заяву про участь у конкурсі, оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за 24 години до початку конкурсу.

 

Кандидатури, відібрані конкурсною комісією, по одній на кожну з адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, що передбачені пунктами 2 і 3 частини третьої статті 39 цього Закону, подаються на розгляд керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, який вносить кандидатуру на розгляд Генерального прокурора України для подальшого призначення на адміністративну посаду.

 

Кандидатура, відібрана конкурсною комісією на посаду керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, подається на розгляд Генерального прокурора України. Відібрані конкурсною комісією кандидати на кожну з адміністративних посад, що передбачені пунктами 4 і 5 частини третьої статті 39 цього Закону, подаються на розгляд керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури для подальшого призначення на адміністративну посаду.

 

Кандидатури на посади керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його першого заступника та заступника, відібрані конкурсною комісією, подаються на розгляд Генерального прокурора України лише після отримання конкурсною комісією підтвердження щодо їх відповідності вимогам законів України “Про очищення влади” та “Про запобігання корупції”, а також щодо отримання допуску до державної таємниці відповідно до Закону України “Про державну таємницю”.

 

Конкурс на зайняття адміністративних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі проводиться публічно, з вільним доступом представників засобів масової інформації, журналістів на засідання конкурсної комісії та із забезпеченням трансляції у режимі реального часу відео- та аудіоінформації із засідань конкурсної комісії в мережі Інтернет. Інформація про час та місце проведення засідання конкурсної комісії оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.

 

{Частина друга статті 8-1 в редакції Законів № 578-VIII від 02.07.2015, № 1020-VIII від 18.02.2016}

 

  1. Спеціалізована антикорупційна прокуратура розташовується в службових приміщеннях Національного антикорупційного бюро України або в службових приміщеннях Генеральної прокуратури України (регіональної чи місцевої прокуратури), які розташовані окремо від інших службових приміщень Генеральної прокуратури України (регіональної чи місцевої прокуратури).

 

  1. До загальної структури Спеціалізованої антикорупційної прокуратури входять центральний апарат і територіальні філії, які розташовуються в тих самих містах, в яких розташовані територіальні управління Національного антикорупційного бюро України.

 

  1. Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури підпорядковується безпосередньо Генеральному прокурору України.

 

{Частину п’яту статті 8-1 доповнено новим абзацом першим згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

Прокурорами вищого рівня для керівників управлінь, відділів та їх заступників, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури є керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його перший заступник та заступник, для заступника та першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Генеральний прокурор України, його перший заступник та заступники не мають права давати вказівки прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та здійснювати інші дії, які прямо стосуються реалізації прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури їхніх повноважень. Письмові накази адміністративного характеру, які стосуються організації діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, видаються за обов’язковим погодженням керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

 

{Абзац другий частини п’ятої статті 8-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його перший заступник і заступник в межах строку, на який їх було призначено, без їх згоди не можуть бути переведені до іншого підрозділу Генеральної прокуратури України або до регіональної чи місцевої прокуратури.

 

  1. Нагляд за досудовим розслідуванням корупційних злочинів у разі їх вчинення прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснює прокурор, який визначається Генеральним прокурором України із числа своїх заступників (крім керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) або керівників департаментів Генеральної прокуратури України.

 

  1. Заступник Генерального прокурора України – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури:

 

1) представляє Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, громадськими об’єднаннями, міжнародними організаціями та іноземними органами влади;

 

2) організовує діяльність Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

 

3) здійснює розподіл обов’язків між першим заступником та заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

 

4) визначає після початку досудового розслідування прокурора, який здійснює повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні;

 

5) визначає групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів в особливо складному кримінальному провадженні, а також прокурора для керівництва такою групою;

 

{Пункт 5 частини восьмої статті 8-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

6) приймає на роботу та звільняє з роботи працівників Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, які не є прокурорами;

 

{Пункт 6 частини восьмої статті 8-1 в редакції Закону № 1020-VIII від 18.02.2016}

 

7) в десятиденний строк з дня їх виникнення повідомляє Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів України про наявність вакантних або тимчасово вакантних посад у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі;

 

8) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення і узагальнення практики застосування законодавства та інформаційно-аналітичне забезпечення підлеглих прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;

 

9) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

 

10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

 

{Закон доповнено статтею 8-1 згідно із Законом № 198-VIII від 12.02.2015}

 

Стаття 9. Повноваження Генерального прокурора України

 

  1. Генеральний прокурор України:

 

1) представляє прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, а також прокуратурами інших держав та міжнародними організаціями;

 

{Пункт 1 частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

2) організовує діяльність органів прокуратури України, у тому числі визначає межі повноважень Генеральної прокуратури України, регіональної та місцевих прокуратур в частині виконання конституційних функцій;

 

3) призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом;

 

{Пункт 3 частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

4) у встановленому цим Законом порядку на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про застосування до прокурора Генеральної прокуратури України, прокурора регіональної чи місцевих прокуратур дисциплінарного стягнення або щодо неможливості подальшого перебування їх на посаді прокурора;

 

5) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Генеральної прокуратури України у випадках та порядку, встановлених цим Законом;

 

{Пункт 5 частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

6) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у Генеральній прокуратурі України;

 

{Пункт 5 частини першої статті 9 в редакції Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

 

6-1) здійснює розподіл обов’язків між першим заступником та заступниками Генерального прокурора України;

 

{Частину першу статті 9 доповнено пунктом 6-1 згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

7) затверджує акти з питань щодо внутрішньої організації діяльності органів прокуратури;

 

{Пункт 7 частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

8) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів Генеральної прокуратури України;

 

9) затверджує загальні методичні рекомендації для прокурорів з метою забезпечення однакового застосування норм законодавства України під час здійснення прокурорської діяльності;

 

9-1) за поданням Генеральної інспекції направляє матеріали до Державного бюро розслідувань;

 

{Частину першу статті 9 доповнено пунктом 9-1 згідно із Законом № 1355-VIII від 12.05.2016}

 

10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

 

  1. Генеральний прокурор України видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України.

 

Накази Генерального прокурора України нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

 

Накази Генерального прокурора України, що є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів публікуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях.

 

Усі накази Генерального прокурора України оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України з додержанням вимог режиму таємності.

 

Накази Генерального прокурора України, що є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

 

Накази Генерального прокурора України або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

 

  1. У разі відсутності Генерального прокурора України його повноваження здійснює перший заступник Генерального прокурора України, а в разі відсутності першого заступника – один із заступників Генерального прокурора України.

 

Стаття 10. Регіональні прокуратури

 

  1. У системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.

 

  1. Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури – прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників.

 

{Частина друга статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. У структурі регіональної прокуратури утворюються підрозділи – управління та відділи.

 

Стаття 11. Повноваження керівника регіональної прокуратури

 

  1. Керівник регіональної прокуратури:

 

1) представляє регіональну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями;

 

{Пункт 1 частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

2) організовує діяльність регіональної прокуратури;

 

3) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів регіональних та місцевих прокуратур у встановленому цим Законом порядку;

 

{Пункт 3 частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

4) затверджує акти з питань, що стосуються організації діяльності регіональної прокуратури;

 

5) у десятиденний строк з моменту вивільнення посади повідомляє Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у регіональній прокуратурі;

 

{Пункт 5 частини першої статті 11 в редакції Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

 

6) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів регіональної прокуратури;

 

7) призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом;

 

{Пункт 7 частини першої статті 11 в редакції Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

 

8) у встановленому цим Законом порядку на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про застосування до прокурора регіональної та місцевої прокуратури дисциплінарного стягнення або щодо неможливості подальшого перебування його на посаді прокурора;

 

{Пункт 8 частини першої статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

9) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства та інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;

 

10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

 

  1. Керівник регіональної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

 

  1. У разі відсутності керівника регіональної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника регіональної прокуратури, а в разі його відсутності – один із заступників керівника регіональної прокуратури.

 

Стаття 12. Місцеві прокуратури

 

  1. У системі прокуратури України діють місцеві прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається в Додатку до цього Закону.

 

  1. Місцеву прокуратуру очолює керівник місцевої прокуратури, який має першого заступника та не більше двох заступників.

 

{Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. У структурі місцевої прокуратури в разі необхідності утворюються такі підрозділи, як відділи.

 

Стаття 13. Повноваження керівника місцевої прокуратури

 

  1. Керівник місцевої прокуратури:

 

1) представляє місцеву прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями;

 

{Пункт 1 частини першої статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

2) організовує діяльність місцевої прокуратури;

 

3) у десятиденний строк із дня вивільнення посади повідомляє Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у місцевій прокуратурі;

 

{Пункт 3 частини першої статті 13 в редакції Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

 

4) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів місцевої прокуратури;

 

4-1) призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом;

 

{Частину першу статті 13 доповнено пунктом 4-1 згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

4-2) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства, інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;

 

{Частину першу статті 13 доповнено пунктом 4-2 згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

5) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.

 

  1. Керівник місцевої прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.

 

  1. У разі відсутності керівника місцевої прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника місцевої прокуратури, а в разі його відсутності – один із заступників керівника місцевої прокуратури.

 

Стаття 14. Кількісний склад та структура органів прокуратури

 

  1. Загальна чисельність працівників органів прокуратури становить 15000 осіб зі зменшенням кількості прокурорів з 1 січня 2018 року до 10000 осіб.

 

{Частина перша статті 14 в редакції Законів № 76-VIII від 28.12.2014, № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. У структурі органів прокуратури встановлюються посади державних службовців, інших працівників, діяльність яких регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України.

 

Розділ III

СТАТУС ПРОКУРОРА

 

Стаття 15. Статус прокурора

 

  1. Прокурором органу прокуратури є:

 

1) Генеральний прокурор України;

 

2) перший заступник Генерального прокурора України;

 

3) заступник Генерального прокурора України;

 

4) заступник Генерального прокурора України – Головний військовий прокурор;

 

4-1) заступник Генерального прокурора України – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

 

{Частину першу статті 15 доповнено пунктом 4-1 згідно із Законом № 198-VIII від 12.02.2015}

 

5) керівник підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі перший заступник та заступник Головного військового прокурора, керівник підрозділу Головної військової прокуратури на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України);

 

{Пункт 5 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

6) заступник керівника підрозділу Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України);

 

{Пункт 6 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

7) прокурор Генеральної прокуратури України (у тому числі Головної військової прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України);

 

{Пункт 7 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

8) керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

 

{Пункт 8 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

9) перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

 

{Пункт 9 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

10) заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

 

{Пункт 10 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

11) керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

 

{Пункт 11 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

12) заступник керівника підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

 

{Пункт 12 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

13) прокурор регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної);

 

{Пункт 13 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

14) керівник місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

 

{Пункт 14 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

15) перший заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

 

{Пункт 15 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

16) заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

 

{Пункт 16 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

17) керівник підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

 

{Пункт 17 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

18) заступник керівника підрозділу місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої);

 

{Пункт 18 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

19) прокурор місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).

 

{Пункт 19 частини першої статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

 

Стаття 16. Гарантії незалежності прокурора

 

  1. Незалежність прокурора забезпечується:

 

1) особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності;

 

2) порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами;

 

3) забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора;

 

4) установленим законом порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури;

 

5) належним матеріальним, соціальним та пенсійним забезпеченням прокурора;

 

6) функціонуванням органів прокурорського самоврядування;

 

7) визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки прокурора, членів його сім’ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.

 

  1. Здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

 

  1. Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом.

 

  1. Про початок кримінального провадження стосовно прокурора негайно повідомляється Генеральний прокурор України.

 

  1. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, інші державні органи, їх посадові та службові особи, а також фізичні та юридичні особи і їх об’єднання зобов’язані поважати незалежність прокурора та утримуватися від здійснення у будь-якій формі впливу на прокурора з метою перешкоджання виконанню службових обов’язків або прийняття ним незаконного рішення.

 

Межі обґрунтованої критики діяльності прокурора визначаються з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

 

  1. Прокурор має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради прокурорів України, яка зобов’язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за його участю та вжити в межах своїх повноважень, передбачених цим Законом, необхідних заходів для усунення загрози.

 

Стаття 17. Підпорядкування прокурорів та виконання наказів і вказівок

 

  1. Прокурори здійснюють свої повноваження у межах, визначених законом, і підпорядковуються керівникам виключно в частині виконання письмових наказів адміністративного характеру, пов’язаних з організаційними питаннями діяльності прокурорів та органів прокуратури.

 

Адміністративне підпорядкування прокурорів не може бути підставою для обмеження або порушення незалежності прокурорів під час виконання ними своїх повноважень.

 

  1. Генеральний прокурор України має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов’язковими до виконання всіма прокурорами.

 

Керівник регіональної прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов’язковими до виконання першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної регіональної прокуратури та керівниками місцевих прокуратур, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури.

 

Керівник місцевої прокуратури має право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов’язковими до виконання його першим заступником, заступниками, керівниками та заступниками керівників підрозділів, прокурорами відповідної місцевої прокуратури.

 

Перші заступники та заступники керівників органів прокуратури відповідно до розподілу обов’язків мають право видавати письмові накази адміністративного характеру, що є обов’язковими до виконання підлеглими прокурорами відповідного органу прокуратури.

 

  1. Під час здійснення повноважень, пов’язаних з реалізацією функцій прокуратури, прокурори є незалежними, самостійно приймають рішення про порядок здійснення таких повноважень, керуючись при цьому положеннями закону, а також зобов’язані виконувати лише такі вказівки прокурора вищого рівня, що були надані з дотриманням вимог цієї статті.

 

Прокурори вищого рівня мають право давати вказівки прокурору нижчого рівня, погоджувати прийняття ним певних рішень та здійснювати інші дії, що безпосередньо стосуються реалізації цим прокурором функцій прокуратури, виключно в межах та порядку, визначених законом. Генеральний прокурор України має право давати вказівки будь-якому прокурору.

 

Прокурором вищого рівня є:

 

1) для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів місцевої прокуратури – керівник місцевої прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов’язків;

 

2) для прокурорів, керівників та заступників керівників підрозділів регіональної прокуратури – керівник регіональної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов’язків;

 

3) для керівника місцевої прокуратури, його першого заступника та заступників – керівник відповідної регіональної прокуратури чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов’язків;

 

4) для керівника регіональної прокуратури, його першого заступника та заступників, керівника та заступника керівника підрозділу, прокурора Генеральної прокуратури України – Генеральний прокурор України чи його перший заступник або заступник відповідно до розподілу обов’язків;

 

5) для першого заступника та заступника Генерального прокурора України – Генеральний прокурор України.

 

  1. Накази адміністративного характеру, а також вказівки, що прямо стосуються реалізації прокурором функцій прокуратури, видані (віддані) в письмовій формі в межах повноважень, визначених законом, є обов’язковими до виконання відповідним прокурором.

 

{Абзац перший частини четвертої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

Прокурору, якому віддали наказ чи вказівку в усній формі, надається письмове підтвердження такого наказу чи вказівки.

 

{Абзац другий частини четвертої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. Прокурор не зобов’язаний виконувати накази та вказівки прокурора вищого рівня, що викликають у нього сумнів у законності, якщо він не отримав їх у письмовій формі, а також явно злочинні накази або вказівки. Прокурор має право звернутися до Ради прокурорів України з повідомленням про загрозу його незалежності у зв’язку з наданням (відданням) прокурором вищого рівня наказу або вказівки.

 

  1. Надання (віддання) незаконного наказу або вказівки чи його (її) виконання, а також надання (віддання) чи виконання явно злочинного наказу або вказівки тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

 

Стаття 18. Вимоги щодо несумісності

 

  1. Перебування на посаді прокурора несумісне з обійманням посади в будь-якому органі державної влади, іншому державному органі, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом на державних виборних посадах.

 

Вимоги щодо несумісності не поширюються на участь прокурорів у діяльності виборних органів релігійних та громадських організацій.

 

  1. На прокурора поширюються обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, визначені Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”.

 

  1. Прокурор не може належати до політичної партії, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.

 

  1. Прокурор за його заявою може бути відряджений для роботи у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів, Національній академії прокуратури України чи в інших органах у визначених законом випадках. За відрядженим прокурором зберігаються гарантії соціального забезпечення, визначені законодавством для прокурорів.

 

{Частина четверта статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

Стаття 19. Загальні права та обов’язки прокурора

 

  1. Прокурор має право брати участь у прокурорському самоврядуванні для вирішення питань внутрішньої діяльності прокуратури у порядку, встановленому законом. Прокурори мають право бути членами професійних спілок, утворювати громадські організації та брати в них участь з метою захисту своїх прав та інтересів, підвищення свого професійного рівня.

 

  1. Прокурор зобов’язаний вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію.

 

Прокурор періодично проходить підготовку у Національній академії прокуратури України, що має включати вивчення правил прокурорської етики.

 

  1. Прокурор зобов’язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.

 

  1. Прокурор зобов’язаний:

 

1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень;

 

2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;

 

3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

 

{Пункт 3 частини четвертої статті 19 в редакції Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

 

4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

 

  1. Прокурор зобов’язаний щорічно проходити таємну перевірку доброчесності.

 

Таємну перевірку доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних і місцевих прокуратур проводять підрозділи внутрішньої безпеки в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.

 

Стаття 20. Відповідальність прокурора

 

  1. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю прокурора, відшкодовується державою незалежно від його вини в порядку, визначеному законом.

 

  1. Держава, відшкодувавши шкоду, завдану прокурором, має право зворотної вимоги до нього в розмірі виплаченого відшкодування в разі встановлення в діях прокурора складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду щодо нього, який набрав законної сили.

 

Стаття 21. Посвідчення прокурора

 

  1. Прокурори мають службове посвідчення. Положення про службове посвідчення та його зразок затверджуються Генеральним прокурором України.

 

  1. Службове посвідчення вручається Генеральним прокурором України або за його дорученням іншим прокурором.

 

Розділ IV

ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОКУРОРА З ВИКОНАННЯ ПОКЛАДЕНИХ НА НЬОГО ФУНКЦІЙ

 

Стаття 22. Підтримання державного обвинувачення в суді

 

  1. Прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

 

Стаття 23. Представництво інтересів громадянина або держави в суді

 

  1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

 

  1. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

 

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

 

  1. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

 

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

 

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов’язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об’єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

 

  1. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

 

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

 

Прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень.

 

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб’єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

 

У разі відсутності суб’єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

 

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб’єктів, у порядку, визначеному законом;

 

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

 

{Частину п’яту статті 23 виключено на підставі Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження:

 

1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням);

 

2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження;

 

3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи;

 

4) брати участь у розгляді справи;

 

5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом;

 

6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді;

 

7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.

 

  1. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов’язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

 

Стаття 24. Особливості здійснення окремих форм представництва інтересів громадянина або держави в суді

 

  1. Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

 

  1. Право подання цивільного позову у кримінальному провадженні надається прокурору, який бере в ньому участь.

 

  1. Право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників регіональних прокуратур.

 

{Абзац другий частини третьої статті 24 виключено на підставі Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. Право подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України в цивільній, адміністративній, господарській справі надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур.

 

{Частина четверта статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. Право подання апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України на судове рішення у кримінальній справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від його участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, крім випадків, коли йдеться про рішення у кримінальних провадженнях, розслідування в яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України, – у таких випадках відповідне право надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від його участі в розгляді справи: керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, його першому заступнику та заступнику.

 

{Частина п’ята статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 198-VIII від 12.02.2015}

 

  1. Змінити, доповнити, відкликати, відмовитися від позову (заяви, подання), апеляційної, касаційної скарги, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд судового рішення Верховним Судом України має право прокурор, який її подав, або прокурор вищого рівня.

 

  1. Повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

 

Стаття 25. Нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство

 

  1. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Законом України “Про оперативно-розшукову діяльність” та Кримінальним процесуальним кодексом України.

 

Письмові вказівки прокурора органам, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, надані в межах повноважень, є обов’язковими для цих органів і підлягають негайному виконанню.

 

Видання прокурором розпоряджень поза межами його повноважень тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

 

  1. Генеральний прокурор України, керівники регіональних та місцевих прокуратур, їх перші заступники та заступники відповідно до розподілу обов’язків, здійснюючи нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, координують діяльність правоохоронних органів відповідного рівня у сфері протидії злочинності. Координаційні повноваження прокурори здійснюють шляхом проведення спільних нарад, створення міжвідомчих робочих груп, а також проведення узгоджених заходів, здійснення аналітичної діяльності. Порядок організації роботи з координації діяльності правоохоронних органів, взаємодії органів прокуратури із суб’єктами протидії злочинності визначається положенням, що затверджується спільним наказом Генерального прокурора України, керівників інших правоохоронних органів і підлягає реєстрації у Міністерстві юстиції України.

 

Стаття 26. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян

 

  1. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, має право:

 

1) у будь-який час за посвідченням, що підтверджує займану посаду, відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи, в яких засуджені відбувають покарання, установи, де перебувають особи, щодо яких застосовані примусові заходи медичного або виховного характеру, та будь-які інші місця, до яких доставлено осіб з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення чи в яких особи примусово тримаються згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу;

 

{Пункт 1 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

2) опитувати осіб, які перебувають у місцях, зазначених у пункті 1 цієї частини, з метою отримання інформації про умови їх тримання та поводження з ними, ознайомлюватися з документами, на підставі яких ці особи тримаються в таких місцях, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

 

3) знайомитися з матеріалами, отримувати їх копії, перевіряти законність наказів, розпоряджень, інших актів відповідних органів і установ та в разі невідповідності законодавству вимагати від посадових чи службових осіб їх скасування та усунення порушень закону, до яких вони призвели, а також скасовувати незаконні акти індивідуальної дії;

 

{Пункт 3 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

4) вимагати від посадових чи службових осіб надання пояснень щодо допущених порушень, а також вимагати усунення порушень та причин і умов, що їм сприяли, притягнення винних до передбаченої законом відповідальності;

 

5) знайомитися з матеріалами виконавчого провадження щодо виконання судових рішень у кримінальних справах, робити з них виписки, знімати копії та в установленому законом порядку оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця;

 

6) вимагати від керівників органів вищого рівня проведення перевірок підпорядкованих і підконтрольних органів та установ попереднього ув’язнення, виконання покарань, застосування заходів примусового характеру та перевірок інших місць, зазначених у пункті 1 цієї частини;

 

{Пункт 6 частини першої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

7) звертатися до суду з позовом (заявою) у визначених законом випадках.

 

  1. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян в органах та установах, шляхом проведення регулярних перевірок, а також у зв’язку з необхідністю належного реагування на відомості про можливі порушення законодавства, що містяться у скаргах, зверненнях чи будь-яких інших джерелах. У межах реалізації зазначеної функції прокурор має право залучати відповідних спеціалістів.

 

{Частина друга статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. Прокурор зобов’язаний негайно звільнити особу, яка незаконно (за відсутності відповідного судового рішення, рішення адміністративного органу або іншого передбаченого законом документа чи після закінчення передбаченого законом або таким рішенням строку) перебуває у місці тримання затриманих, попереднього ув’язнення, обмеження чи позбавлення волі, установі для виконання заходів примусового характеру, інших місцях, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті.

 

{Частина третя статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. Письмові вказівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку та умов тримання осіб у місцях, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, а також письмові вказівки прокурора, надані іншим органам, що виконують судові рішення у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення, є обов’язковими і підлягають негайному виконанню.

 

{Частина четверта статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

Розділ V

ПОРЯДОК ЗАЙНЯТТЯ ПОСАДИ ПРОКУРОРА ТА ПОРЯДОК ЗВІЛЬНЕННЯ ПРОКУРОРА З АДМІНІСТРАТИВНОЇ ПОСАДИ

 

Стаття 27. Вимоги до кандидатів на посаду прокурора

 

  1. Прокурором місцевої прокуратури може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше двох років та володіє державною мовою.

 

Для цілей цього Закону:

 

1) вищою юридичною освітою є освіта, здобута в Україні (або на території колишнього СРСР до 1 грудня 1991 року) за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра, а також вища юридична освіта за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем, здобута в іноземних державах та визнана в Україні в установленому законом порядку;

 

2) стажем роботи в галузі права є стаж роботи особи за спеціальністю після здобуття нею вищої юридичної освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

 

  1. Прокурором регіональної прокуратури може бути призначений громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менше трьох років.

 

{Частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1355-VIII від 12.05.2016}

 

  1. Прокурором Генеральної прокуратури України може бути призначений громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менше п’яти років. Ці вимоги не поширюються на прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

 

{Частина третя статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1020-VIII від 18.02.2016, № 1355-VIII від 12.05.2016}

 

  1. Військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.

 

{Абзац перший частини четвертої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.

 

{Абзац другий частини четвертої статті 27 в редакції Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

 

В окремих випадках за наказом Генерального прокурора України на посади прокурорів та слідчих військової прокуратури можуть бути призначені особи, які не є військовослужбовцями і не перебувають у запасі та відповідають вимогам частин першої та п’ятої цієї статті.

 

Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України “Про прокуратуру” і проходять військову службу відповідно до Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

 

Військові звання вищого офіцерського складу військовослужбовцям військової прокуратури присвоюються Президентом України, інші військові звання – відповідно до встановленого законодавством порядку проходження військової служби.

 

{Абзац п’ятий частини четвертої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

Посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад.

 

Військові звання офіцерського складу військової прокуратури відповідають класним чинам працівників прокуратури. При звільненні офіцерів військової прокуратури (до полковника включно) з військової служби і призначенні на посади прокурорів в територіальні чи спеціалізовані прокуратури їм присвоюються відповідні їх військовим званням класні чини, а при прийнятті на військову службу у військову прокуратуру прокурорів, які мають класні чини (до старшого радника юстиції включно), їм присвоюються відповідні військові звання згідно із законодавством.

 

{Абзац сьомий частини четвертої статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. Прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути призначена особа, яка має вищу юридичну освіту, стаж роботи в галузі права не менше п’яти років та володіє державною мовою.

 

{Статтю 27 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1020-VIII від 18.02.2016}

 

  1. Не може бути призначена на посаду прокурора особа, яка:

 

1) визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною;

 

2) має захворювання, що перешкоджає виконанню обов’язків прокурора;

 

3) має незняту чи непогашену судимість або на яку накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення.

 

Стаття 28. Добір кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури

 

  1. Добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється на конкурсних засадах із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим частинами першою та п’ятою статті 27 цього Закону, за результатами кваліфікаційного іспиту, проведеного відповідно до вимог цього Закону.

 

  1. Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду прокурора, має право звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора.

 

Стаття 29. Порядок добору кандидатів та їх призначення на посаду прокурора місцевої прокуратури

 

  1. Добір кандидатів та їх призначення на посаду прокурора здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає:

 

1) прийняття Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів рішення про проведення добору кандидатів на посаду прокурора, що розміщується на офіційному веб-сайті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та повинно містити виклад передбачених цим Законом вимог, яким має відповідати кандидат на посаду прокурора, а також перелік документів, що подаються до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, і кінцевий термін їх подання;

 

2) подання особами, які виявили бажання стати прокурором, до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів відповідної заяви та документів, визначених цим Законом;

 

3) здійснення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів на основі поданих кандидатами на посаду прокурора документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду прокурора;

 

4) складання особами, які відповідають установленим вимогам до кандидата на посаду прокурора, кваліфікаційного іспиту;

 

5) оприлюднення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів на офіційному веб-сайті списку кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит;

 

6) організацію Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів спеціальної перевірки кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит;

 

7) визначення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів рейтингу кандидатів на посаду прокурора серед осіб, які успішно склали кваліфікаційний іспит та щодо яких проведено спеціальну перевірку, а також зарахування їх до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів;

 

8) проходження кандидатом на посаду прокурора спеціальної підготовки в Національній академії прокуратури України;

 

9) оголошення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів у разі відкриття вакантних посад прокурорів конкурсу на зайняття таких посад серед кандидатів, які перебувають у резерві та пройшли спеціальну підготовку;

 

10) проведення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів конкурсу на зайняття вакантних посад прокурорів на основі рейтингу кандидатів;

 

11) направлення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів подання керівнику місцевої прокуратури щодо призначення кандидата на посаду прокурора;

 

12) призначення особи на посаду прокурора;

 

13) складення особою присяги прокурора.

 

Стаття 30. Подання кандидатом на посаду прокурора документів до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів

 

  1. Для участі в доборі кандидатів на посаду прокурора особа подає:

 

1) письмову заяву про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора;

 

2) копію паспорта громадянина України;

 

3) анкету кандидата на посаду прокурора, що містить інформацію про особу, та автобіографію;

 

4) копію документів про освіту, науковий ступінь, вчене звання;

 

5) копію трудової книжки;

 

6) медичну довідку про стан здоров’я за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я;

 

7) копію військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов’язаних);

 

8) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності);

 

9) письмову згоду на збирання, зберігання та використання інформації про неї з метою оцінки готовності особи до роботи на посаді прокурора та проведення щодо неї спеціальної перевірки;

 

10) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, встановленою Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”.

 

Форма і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора, анкети кандидата на посаду прокурора затверджуються Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів та розміщуються на офіційному веб-сайті.

 

Вимагати від кандидата на посаду прокурора надання документів, не передбачених цією статтею, забороняється.

 

  1. Приймання документів завершується у день, визначений в оголошенні як кінцевий термін їх подання.

 

  1. До участі в доборі кандидатів на посаду прокурора допускаються особи, які подали всі необхідні документи і відповідають вимогам, установленим до кандидата на посаду прокурора. Про відмову в допуску до кваліфікаційного іспиту Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає вмотивоване рішення.

 

Стаття 31. Кваліфікаційний іспит

 

  1. Кваліфікаційний іспит проводиться з метою перевірки рівня теоретичних знань у галузі права, європейських стандартів у галузі захисту прав людини, володіння державною мовою, аналітичних здібностей кандидатів та практичних навичок і складається з анонімного тестування та практичного завдання.

 

  1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів повідомляє кандидатів на посаду прокурора, допущених до кваліфікаційного іспиту, про дату, час і місце його проведення не пізніше ніж за сім днів до визначеної дати.

 

  1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів проводить кваліфікаційний іспит у спеціально відведеному для цього приміщенні. Перебіг кваліфікаційного іспиту фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

 

  1. Після кваліфікаційного іспиту Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів забезпечує перевірку робіт, визначає кількість балів, набраних кандидатами на посаду прокурора.

 

  1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів після отримання результатів кваліфікаційних іспитів визначає прохідний бал, який не може бути нижчим 60 відсотків максимально можливого бала.

 

  1. Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання затверджуються Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

 

  1. Результати кваліфікаційного іспиту дійсні протягом трьох років.

 

  1. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може бути допущена до складання такого іспиту повторно не раніше ніж через рік.

 

  1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів визначає рейтинг кандидатів на посаду прокурора відповідно до кількості балів, набраних кандидатами за результатами складання кваліфікаційного іспиту.

 

  1. Інформація про результати кваліфікаційного іспиту та місце кандидата на посаду прокурора в рейтингу є загальнодоступною і розміщується на офіційному веб-сайті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

 

Стаття 32. Спеціальна перевірка кандидата на посаду прокурора

 

  1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів організовує спеціальну перевірку кандидатів на посаду прокурора, які успішно склали кваліфікаційний іспит. Відомості про особу, які підлягають спеціальній перевірці, а також порядок її здійснення визначаються Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”.

 

  1. У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки факту подання кандидатом на посаду прокурора неправдивих відомостей або підроблених документів Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення про відмову в зарахуванні кандидата до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів.

 

Рішення про відмову в зарахуванні кандидата до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів може бути оскаржено таким кандидатом до суду.

 

  1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів зараховує до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит та яким за результатами спеціальної перевірки не було відмовлено в зарахуванні до резерву.

 

  1. Кандидати на посаду прокурора, зараховані до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів, направляються Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів для проходження спеціальної підготовки в Національній академії прокуратури України.

 

  1. Громадські організації та фізичні особи можуть подавати до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів інформацію щодо доброчесності кандидатів на посаду прокурора протягом одного місяця з дня офіційного оприлюднення списку кандидатів, які успішно склали кваліфікаційний іспит.

 

  1. У разі одержання інформації, що може свідчити про недоброчесність кандидата на посаду прокурора, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розглядає її на своєму засіданні за участю такого кандидата. Кандидат на посаду прокурора має право ознайомитись з такою інформацією, надати відповідні пояснення, спростувати та заперечити її. За результатами розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів може прийняти рішення про недопущення кандидата до проходження спеціальної підготовки.

 

Стаття 33. Спеціальна підготовка кандидата на посаду прокурора

 

  1. Кандидат на посаду прокурора проходить протягом одного року спеціальну підготовку у Національній академії прокуратури України з метою отримання знань та навичок практичної діяльності на посаді прокурора, складання процесуальних документів, вивчення правил прокурорської етики.

 

Спеціальна підготовка завершується складанням кандидатом на посаду прокурора іспиту у вигляді анонімного тестування та практичного завдання.

 

  1. У період проходження кандидатом на посаду прокурора спеціальної підготовки йому щомісячно виплачується стипендія не менше двох третин посадового окладу прокурора місцевої прокуратури.

 

  1. Навчальний план, порядок проходження кандидатами на посаду прокурора спеціальної підготовки та методика її оцінювання затверджуються Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

 

  1. За результатами проходження кандидатом на посаду прокурора спеціальної підготовки Національна академія прокуратури України приймає вмотивоване рішення про успішне чи неуспішне її проходження, копія якого вручається кандидату на посаду прокурора.

 

Кандидат на посаду прокурора вважається таким, що успішно пройшов спеціальну підготовку, якщо за результатом іспиту отримав більше 50 відсотків максимально можливого бала.

 

  1. Кандидат на посаду прокурора, щодо якого прийнято рішення про неуспішне проходження спеціальної підготовки, може оскаржити таке рішення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів протягом 15 днів з дня отримання ним копії такого рішення. За результатами розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів відмовляє в задоволенні скарги або задовольняє скаргу та приймає рішення про успішне проходження кандидатом на посаду прокурора спеціальної підготовки.

 

  1. Про результати проходження кандидатами на посаду прокурора спеціальної підготовки Національна академія прокуратури України повідомляє Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів.

 

  1. Кандидат на посаду прокурора, який не пройшов спеціальну підготовку успішно, після закінчення строку на оскарження рішення Національної академії прокуратури України (у разі якщо скарга не була подана) або за результатами розгляду скарги, у задоволенні якої було відмовлено, виключається Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів з резерву на заміщення вакантних посад прокурорів.

 

Стаття 34. Проведення конкурсу на зайняття вакантної посади

 

  1. Про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади прокурора (крім посади Генерального прокурора України) Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті не пізніше ніж за 10 днів до проведення конкурсу.

 

  1. В оголошенні про проведення конкурсу зазначаються орган прокуратури, де є вакантна посада прокурора, кількість таких посад та строк, протягом якого кандидати можуть подати заяву про участь у конкурсі.

 

  1. Кандидат на посаду прокурора, який перебуває в резерві та успішно пройшов спеціальну підготовку, може подати до настання визначеної Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дати письмову заяву із зазначенням прокуратури, в якій кандидат бажає зайняти вакантну посаду прокурора.

 

  1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів проводить конкурс на зайняття вакантних посад прокурора на підставі рейтингу кандидатів. У разі наявності в кандидатів однакової кількості балів перевага надається тому кандидату, який працював на тимчасово вакантній посаді прокурора або має більший стаж роботи в галузі права.

 

  1. За результатами конкурсу Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів надсилає керівникові відповідної прокуратури подання про призначення кандидата на посаду прокурора органу прокуратури, на зайняття вакантної посади в якому кандидат подавав заяву.

 

Стаття 35. Призначення на посаду прокурора

 

  1. Керівник прокуратури за наслідками спеціальної перевірки, передбаченої антикорупційним законодавством, своїм наказом призначає кандидата на посаду прокурора не пізніше 30 днів з дня отримання подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

 

{Частина перша статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

Стаття 36. Присяга прокурора

 

  1. Особа, призначена на посаду прокурора, набуває повноважень прокурора після складення Присяги прокурора такого змісту:

 

“Я, (прізвище, ім’я, по батькові), вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Україні та урочисто присягаю:

 

неухильно додержуватися Конституції та законів України;

 

сумлінним виконанням своїх службових обов’язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку;

 

захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави;

 

постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов’язки, з гідністю нести високе звання прокурора”.

 

  1. Текст Присяги підписується прокурором і зберігається в його особовій справі. Процедура складення Присяги визначається Генеральним прокурором України. Про складення Присяги вноситься запис у трудову книжку.

 

Стаття 37. Порядок призначення прокурора на тимчасово вакантну посаду

 

  1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів за наявності тимчасово вакантних посад прокурорів в органі прокуратури (у зв’язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю, відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відрядженням для участі в роботі інших органів на постійній основі тощо) оголошує серед осіб, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад прокурорів та пройшли спеціальну підготовку, конкурс на зайняття таких посад. Конкурс проводиться відповідно до статті 34 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

 

  1. В оголошенні про конкурс зазначається, що посада прокурора, на яку оголошено конкурс, є тимчасово вакантною та в разі можливості вказується строк, протягом якого особа перебуватиме на цій посаді.

 

  1. У разі повернення на роботу прокурора, який обіймає відповідну посаду на постійній основі, прокурор, який обіймає тимчасово вакантну посаду, звільняється з посади та зараховується до резерву на заміщення вакантних посад прокурорів. При цьому строк перебування особи на тимчасово вакантній посаді прокурора не зараховується до строку, протягом якого результати кваліфікаційного іспиту є дійсними.

 

Стаття 38. Порядок переведення прокурора на посаду до іншого органу прокуратури

 

  1. Прокурор може бути переведений за його згодою до іншого органу прокуратури, у тому числі вищого рівня, на вакантну або тимчасово вакантну посаду. Переведення до органу прокуратури вищого рівня здійснюється за результатами конкурсу, порядок проведення якого визначається Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. Конкурс має включати в себе оцінку професійного рівня, досвіду, морально-ділових якостей прокурора та перевірку його готовності до здійснення повноважень в іншому органі прокуратури, у тому числі вищого рівня.

 

{Абзац перший частини першої статті 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

Умовою участі прокурора в конкурсі є подання ним заяви про переведення, а також наявність відповідного стажу роботи на посаді прокурора, передбаченого частинами другою і третьою статті 27 цього Закону. Відповідний конкурс проводиться Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

 

Стаття 39. Порядок призначення прокурора на адміністративну посаду

 

  1. Адміністративними посадами у Генеральній прокуратурі України, регіональних та місцевих прокуратурах (крім посад, зазначених у частинах другій і третій цієї статті) є посади:

 

1) Генерального прокурора України;

 

2) першого заступника Генерального прокурора України;

 

3) заступника Генерального прокурора України;

 

4) керівника підрозділу Генеральної прокуратури України;

 

5) заступника керівника підрозділу Генеральної прокуратури України;

 

6) керівника регіональної прокуратури;

 

7) першого заступника керівника регіональної прокуратури;

 

8) заступника керівника регіональної прокуратури;

 

9) керівника підрозділу регіональної прокуратури;

 

10) заступника керівника підрозділу регіональної прокуратури;

 

11) керівника місцевої прокуратури;

 

12) першого заступника керівника місцевої прокуратури;

 

13) заступника керівника місцевої прокуратури;

 

14) керівника підрозділу місцевої прокуратури;

 

15) заступника керівника підрозділу місцевої прокуратури.

 

  1. Адміністративними посадами у військових прокуратурах є посади:

 

1) заступника Генерального прокурора України – Головного військового прокурора;

 

2) першого заступника Головного військового прокурора;

 

3) заступника Головного військового прокурора;

 

4) керівника підрозділу Головної військової прокуратури;

 

5) заступника керівника підрозділу Головної військової прокуратури;

 

6) військового прокурора регіону;

 

7) першого заступника військового прокурора регіону;

 

8) заступника військового прокурора регіону;

 

9) керівника підрозділу військової прокуратури регіону;

 

10) заступника керівника підрозділу військової прокуратури регіону;

 

11) військового прокурора гарнізону;

 

12) першого заступника військового прокурора гарнізону;

 

13) заступника військового прокурора гарнізону;

 

14) керівника підрозділу військової прокуратури гарнізону;

 

15) заступника керівника підрозділу військової прокуратури гарнізону.

 

  1. Адміністративними посадами у Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі є посади:

 

1) заступника Генерального прокурора України – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

 

2) першого заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

 

3) заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

 

4) керівника підрозділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

 

5) заступника керівника підрозділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

 

  1. Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 2, 3, 6-8, 11 частини першої цієї статті, здійснюється Генеральним прокурором України за рекомендацією Ради прокурорів України. Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 4 та 5 частини першої цієї статті, здійснюється Генеральним прокурором України. Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 6 та 11 частини першої цієї статті, здійснюється строком на п’ять років.

 

Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 9, 10, 12, 13 частини першої цієї статті, здійснюється керівником регіональної прокуратури. Призначення на адміністративну посаду, передбачену пунктами 12 та 13 частини першої цієї статті, здійснюється за поданням керівника місцевої прокуратури.

 

Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 14 та 15 частини першої цієї статті, здійснюється керівником місцевої прокуратури.

 

Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 1-8, 11-13 частини другої цієї статті, здійснюється Генеральним прокурором України у встановленому законодавством порядку.

 

Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 9 та 10 частини другої цієї статті, здійснюється військовим прокурором регіону, а на адміністративну посаду, передбачену пунктами 14 та 15 частини другої цієї статті, – військовим прокурором гарнізону.

 

Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 1-3 частини третьої цієї статті, здійснюється у встановленому цим Законом порядку Генеральним прокурором України, а на адміністративну посаду, передбачену пунктами 4 чи 5 частини третьої цієї статті, – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктом 1 частини третьої цієї статті, здійснюється строком на п’ять років.

 

{Абзац шостий частини четвертої статті 39 в редакції Закону № 1020-VIII від 18.02.2016}

 

  1. Під час вирішення питання щодо надання рекомендації для призначення на адміністративну посаду Рада прокурорів України враховує професійні та морально-ділові якості кандидата, а також його управлінсько-організаторські здібності та досвід роботи.

 

  1. Відмова Генерального прокурора України у призначенні на адміністративну посаду рекомендованого Радою прокурорів України прокурора має бути письмово вмотивованою. Копія відповідного рішення Генерального прокурора України надсилається до Ради прокурорів України та прокурору, якому відмовлено у призначенні на адміністративну посаду. Прокурор, якому Генеральним прокурором України було відмовлено у призначенні на адміністративну посаду, може оскаржити таку відмову до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

 

  1. Прокурор, строк повноважень якого на адміністративній посаді закінчився, може бути повторно рекомендований Радою прокурорів України для призначення на цю адміністративну посаду у разі, якщо відсутні обставини, що свідчать про невідповідність прокурора вимогам, передбаченим частиною п’ятою цієї статті.

 

  1. Перебування прокурора на адміністративній посаді у прокуратурі не звільняє його від здійснення повноважень прокурора відповідної прокуратури, передбачених цим Законом.

 

{Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 198-VIII від 12.02.2015; в редакції Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

 

Стаття 40. Призначення Генерального прокурора України

 

  1. Генеральний прокурор України призначається на посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України.

 

  1. Строк повноважень Генерального прокурора України становить п’ять років. Одна і та сама особа не може бути призначена на посаду Генерального прокурора України більше ніж на один строк.

 

  1. На посаду Генерального прокурора України може бути призначений громадянин України, який:

 

1) має вищу освіту та стаж роботи в галузі права або досвід роботи у законодавчому та/або правоохоронному органі не менше п’яти років;

 

2) володіє державною мовою;

 

3) має високі морально-ділові, професійні якості та організаторські здібності;

 

4) та стосовно якого відсутні обставини, передбачені частиною шостою статті 27 цього Закону.

 

{Частина третя статті 40 в редакції Закону № 1355-VIII від 12.05.2016}

 

  1. Президент України надсилає до Верховної Ради України письмове подання про надання згоди на призначення кандидата на посаду Генерального прокурора України.

 

  1. Порядок надання згоди на призначення на посаду Президентом України Генерального прокурора України встановлюється Регламентом Верховної Ради України.

 

  1. Рішення Верховної Ради України про відмову у наданні згоди на призначення на посаду Генерального прокурора України є підставою для письмового подання Президента України про надання згоди на призначення іншого кандидата.

 

Стаття 41. Порядок звільнення прокурора з адміністративної посади та припинення його повноважень на цій посаді

 

  1. Звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 2, 3, 6-8, 11 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором України за рекомендацією Ради прокурорів України з таких підстав:

 

{Абзац перший частини першої статті 41 із змінами, внесеними згідно із Законами № 198-VIII від 12.02.2015, № 578-VIII від 02.07.2015}

 

1) подання заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням;

 

2) переведення на посаду до іншого органу прокуратури (крім адміністративної посади, передбаченої пунктами 1-3 частини третьої статті 39 цього Закону);

 

{Пункт 2 частини першої статті 41 в редакції Законів № 198-VIII від 12.02.2015, № 578-VIII від 02.07.2015}

 

3) неналежне виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов’язків, установлених для відповідної адміністративної посади.

 

Звільнення прокурора з адміністративної посади, передбаченої пунктами 4 та 5 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором України, з адміністративної посади, передбаченої пунктами 9, 10, 12, 13 частини першої статті 39 цього Закону, – керівником регіональної прокуратури, а з адміністративної посади, передбаченої пунктами 14 та 15 частини першої статті 39 цього Закону, – керівником місцевої прокуратури з підстав, передбачених абзацом першим частини першої цієї статті.

 

{Абзац п’ятий частини першої статті 41 в редакції Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

 

Звільнення з адміністративної посади, передбаченої пунктами 1-8, 11-13 частини другої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором України, з адміністративної посади, передбаченої пунктами 9 та 10 частини другої статті 39 цього Закону, – керівником військової прокуратури регіону, а з адміністративної посади, передбаченої пунктами 14 та 15 частини другої статті 39 цього Закону, – керівником військової прокуратури гарнізону з підстав, визначених законодавством.

 

{Частину першу статті 41 доповнено абзацом шостим згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

Звільнення з адміністративної посади, передбаченої пунктами 1-3 частини третьої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором України, а з адміністративної посади, передбаченої пунктами 4 чи 5 частини третьої статті 39 цього Закону, – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Звільнення з цих адміністративних посад здійснюється за рекомендацією Ради прокурорів України та виключно з підстав, передбачених частиною першою статті 51 цього Закону.

 

{Частину першу статті 41 доповнено абзацом сьомим згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015; в редакції Закону № 1020-VIII від 18.02.2016}

 

  1. Повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі:

 

1) закінчення строку перебування на адміністративній посаді;

 

2) звільнення з посади прокурора або припинення повноважень на посаді прокурора.

 

  1. Наявність підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої цієї статті, встановлюється Радою прокурорів України з дотриманням передбачених статтею 47 цього Закону гарантій особи щодо повідомлень, отримання копій документів, які стали підставою для перевірки, участі у засіданні та залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів, отримання копії відповідного рішення.

 

  1. Звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.

 

  1. Після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури.

 

У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора.

 

До моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора повноваження відповідного прокурора зупиняються із збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів.

 

Стаття 42. Підстави звільнення Генерального прокурора України з адміністративної посади та припинення його повноважень на цій посаді

 

  1. Генеральний прокурор України звільняється з адміністративної посади Президентом України за згодою Верховної Ради України:

 

1) у зв’язку з поданням заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням;

 

2) на підставі подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів або Вищої ради юстиції.

 

  1. Повноваження Генерального прокурора України на адміністративній посаді припиняються в разі:

 

1) висловлення Верховною Радою України недовіри Генеральному прокурору України, що має наслідком його відставку з цієї адміністративної посади;

 

2) закінчення строку перебування на посаді Генерального прокурора України.

 

  1. Звільнення Генерального прокурора України з адміністративної посади або припинення повноважень Генерального прокурора України на адміністративній посаді не припиняє його повноважень прокурора.

 

  1. У разі звільнення Генерального прокурора України з адміністративної посади Президентом України або припинення його повноважень на адміністративній посаді внаслідок висловлення Верховною Радою України недовіри Генеральному прокурору України Президент України або Верховна Рада України відповідно отримують від Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів висновок щодо виконання Генеральним прокурором України професійних обов’язків.

 

Розділ VI

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПРОКУРОРА

 

Стаття 43. Підстави для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності

 

  1. Прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:

 

1) невиконання чи неналежне виконання службових обов’язків;

 

2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;

 

3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;

 

4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру;

 

5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;

 

6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;

 

7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;

 

8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;

 

9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

 

  1. Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

 

  1. Виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов’язків.

 

  1. Під час здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора у разі необхідності може бути проведена його атестація. Вмотивоване рішення про необхідність проведення атестації приймається Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

 

Стаття 44. Орган, що здійснює дисциплінарне провадження

 

  1. Дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

 

Стаття 45. Дисциплінарне провадження щодо прокурора

 

  1. Дисциплінарне провадження – це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів скарги (заяви), в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

 

Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу  встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.

 

{Частину першу статті 45 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. Право на звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із скаргою (заявою) про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів розміщує на своєму веб-сайті рекомендований зразок скарги (заяви).

 

  1. У разі якщо скарга (заява) про вчинення прокурором дисциплінарного проступку подана членом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, то він не має права вирішувати питання про відкриття дисциплінарного провадження, здійснювати перевірку та брати участь у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

 

  1. Прізвище, ім’я, по батькові прокурора, щодо якого надійшла скарга (заява), не підлягають оприлюдненню до моменту прийняття рішення у справі.

 

Стаття 46. Відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки скарги (заяви)

 

  1. Секретаріат Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у день надходження скарги (заяви) реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.

 

  1. Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо:

 

1) скарга (заява) не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора;

 

2) скарга (заява) є анонімною;

 

3) скарга (заява) подана з підстав, не визначених статтею 43 цього Закону;

 

4) з прокурором, стосовно якого надійшла скарга (заява), припинено правовідносини у випадках, передбачених статтею 51 цього Закону;

 

{Пункт 4 частини другої статті 46 в редакції Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

 

5) дисциплінарний проступок, про який зазначено у скарзі (заяві), вже був предметом перевірки і щодо нього Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення, яке не скасовано в установленому законом порядку.

 

  1. За відсутності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.

 

Заява за результатами проведеної перевірки доброчесності прокурора, внаслідок якої встановлено вчинення дисциплінарного проступку, є обов’язковою підставою для відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.

 

  1. Після відкриття дисциплінарного провадження член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у скарзі (заяві). У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки.

 

  1. Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів має право звернутися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів із клопотанням про необхідність відсторонення прокурора від посади до завершення дисциплінарного провадження.

 

Клопотання про відсторонення прокурора від посади розглядається на найближчому засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів з дотриманням передбачених статтею 47 цього Закону гарантій прокурора щодо повідомлення, участі у засіданні, залучення представника, надання пояснень, висловлення заперечень, клопотань та відводів.

 

У разі прийняття Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів рішення про наявність підстав для відсторонення прокурора від посади копія цього рішення надсилається керівнику органу прокуратури, в якому працює прокурор, стосовно якого прийнято таке рішення. У разі якщо Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення про наявність підстав для відсторонення від посади прокурора, який обіймає адміністративну посаду, копія цього рішення у семиденний строк надсилається Генеральному прокурору України, керівнику регіональної, місцевої прокуратури відповідно до визначених цим Законом повноважень.

 

{Абзац третій частини п’ятої статті 46 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

Керівник органу прокуратури, в якому працює прокурор, Генеральний прокурор України зобов’язаний невідкладно розглянути рішення про наявність підстав для відсторонення прокурора від посади, за результатами якого може видати наказ про відсторонення прокурора від посади до завершення дисциплінарного провадження. Копія наказу невідкладно вручається прокурору, якого відсторонено від посади.

 

  1. Під час здійснення перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об’єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе.

 

  1. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники державних підприємств, установ, організацій, яким надіслано запит члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, зобов’язані протягом десяти днів з дня його отримання надати відповідь на запит і наявну в них інформацію. У разі необхідності строк для надання інформації може бути продовжений до 30 днів, про що член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів повідомляє особу, яка направила клопотання про продовження строку для надання інформації.

 

  1. У разі ненадання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, керівниками державних підприємств, установ, організацій члену Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів запитуваної інформації він може звернутися з відповідним позовом до суду в порядку, передбаченому законом.

 

  1. Перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації скарги (заяви), а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, але не більш як на місяць.

 

До завершення дисциплінарного провадження прокурор не може бути звільнений з посади прокурора у зв’язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням.

 

  1. Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

 

  1. Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та мають бути отримані його членами не пізніш як за п’ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.

 

Стаття 47. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора

 

  1. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. На засідання запрошуються особа, яка подала скаргу (заяву), прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

 

  1. До повідомлення про час та місце проведення засідання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, яке надсилається прокурору, додаються копія скарги (заяви) та висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

 

  1. Висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор:

 

1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності;

 

2) не з’явився на засідання, не повідомивши про причини неявки;

 

3) не з’явився на засідання повторно.

 

Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів.

 

  1. Прокурор, який не братиме участі в засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

 

  1. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів заслуховуються пояснення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

 

  1. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об’єктивності члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів подавати заяву про його відвід.

 

Під час прийняття рішення стосовно відводу член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, якому заявлено відвід, не має права брати участі в голосуванні та бути присутнім під час його проведення.

 

Стаття 48. Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора

 

  1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.

 

{Частина перша статті 48 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування.

 

  1. При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

 

  1. Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.

 

  1. У разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.

 

  1. Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити:

 

1) прізвище, ім’я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності;

 

2) обставини, встановлені під час здійснення провадження;

 

3) мотиви, з яких Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів ухвалила рішення;

 

4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення;

 

5) порядок і строк оскарження рішення.

 

  1. За наявності окремої думки член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів викладає її у письмовій формі та додає до справи, про що головуючий повідомляє на засіданні. Зміст окремої думки на засіданні не оголошується. За клопотанням прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, йому надається копія окремої думки члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

 

  1. Копія рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів вручається прокуророві, стосовно якого воно прийнято, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівникові органу прокуратури, в якому прокурор, стосовно якого воно прийнято, обіймає посаду.

 

  1. Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийняте за результатами розгляду дисциплінарного провадження, оприлюднюється на її веб-сайті у семиденний строк.

 

Стаття 49. Види дисциплінарних стягнень

 

  1. На прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

 

1) догана;

 

2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора України);

 

3) звільнення з посади в органах прокуратури.

 

  1. Прокурор протягом одного року з дня накладення на нього дисциплінарного стягнення вважається таким, який притягувався до дисциплінарної відповідальності, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

 

  1. До закінчення річного строку прокурор, який не допустив порушення законодавства та сумлінно й професійно здійснював свої службові обов’язки, може бути визнаний таким, який не притягувався до дисциплінарної відповідальності, за рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на підставі клопотання керівника відповідного органу прокуратури, однак не раніш як:

 

1) через шість місяців із дня накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 1 частини першої цієї статті;

 

2) після закінчення половини строку, визначеного Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів, – у разі накладення дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті.

 

  1. За результатами дисциплінарного провадження Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів може прийняти рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора України) у разі:

 

1) якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення;

 

2) якщо прокурор вчинив дисциплінарний проступок, перебуваючи у статусі прокурора, який притягувався до дисциплінарної відповідальності.

 

  1. У разі якщо Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів за результатами дисциплінарного провадження щодо прокурора встановила обставини, які свідчать про порушення прокурором вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону, вона ініціює перед Вищою радою юстиції розгляд відповідного питання.

 

  1. У разі якщо Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів за результатами дисциплінарного провадження стосовно прокурора, який обіймає адміністративну посаду, встановила неналежне виконання ним посадових обов’язків, установлених для відповідної адміністративної посади, Комісія у випадках, коли призначення на таку посаду відповідно до цього Закону здійснюється за рекомендацією Ради прокурорів України, ініціює перед Радою прокурорів України розгляд питання про внесення рекомендації щодо звільнення прокурора з адміністративної посади.

 

{Частина шоста статті 49 в редакції Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

 

Стаття 50. Оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження

 

  1. Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради юстиції протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

 

  1. Розгляд адміністративного позову щодо оскарження рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів здійснюється в порядку, визначеному процесуальним законом.

 

  1. Подання адміністративного позову до суду на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності або про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора не зупиняє дію такого рішення, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності або про неможливість подальшого перебування особи на посаді.

 

Розділ VII

ЗВІЛЬНЕННЯ ПРОКУРОРА З ПОСАДИ, ПРИПИНЕННЯ, ЗУПИНЕННЯ ЙОГО ПОВНОВАЖЕНЬ НА ПОСАДІ

 

Стаття 51. Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді

 

  1. Прокурор звільняється з посади у разі:

 

1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

 

2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону;

 

3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, пов’язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”;

 

4) неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі;

 

5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього;

 

6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави;

 

7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням;

 

8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді;

 

9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

 

Військовослужбовці військової прокуратури можуть бути звільнені з військової служби відповідно до законодавства, що регулює порядок її проходження, а також у зв’язку з переведенням на інші посади в органи прокуратури України або за власним бажанням.

 

  1. Особами, які в установленому цим Законом порядку приймають рішення про звільнення прокурора з посади, є:

 

1) Генеральний прокурор України – щодо прокурорів Генеральної прокуратури України;

 

{Пункт 1 частини другої статті 51 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

1-1) керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – стосовно прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;

 

{Частину другу статті 51 доповнено пунктом 1-1 згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

2) керівник регіональної прокуратури – щодо прокурорів відповідної регіональної прокуратури та прокурорів місцевих прокуратур, які розташовані у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної регіональної прокуратури;

 

{Пункт 2 частини другої статті 51 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

3) військовий прокурор регіону – стосовно прокурорів відповідної військової прокуратури регіону та прокурорів військових прокуратур гарнізонів, розташованих у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної військової прокуратури регіону.

 

{Пункт 3 частини другої статті 51 в редакції Закону № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. Повноваження прокурора припиняються у зв’язку з:

 

1) досягненням шістдесяти п’яти років;

 

2) смертю;

 

3) визнанням його безвісно відсутнім або оголошенням померлим;

 

4) рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора.

 

  1. Особа, звільнена з посади Генерального прокурора України, звільняється з посади прокурора з підстав, визначених пунктами 1-3, 5-7 частини першої цієї статті.

 

Стаття 52. Звільнення прокурора у зв’язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров’я

 

  1. Прокурор може бути звільнений з посади в разі неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я за наявності медичного висновку, який надається медичною комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, або за рішенням суду, яке набрало законної сили, про визнання прокурора обмежено дієздатним чи недієздатним.

 

  1. Визнавши, що стан здоров’я унеможливлює здійснення прокурором протягом тривалого часу або постійно своїх повноважень, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів вносить подання про звільнення прокурора з посади особі, уповноваженій цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора.

 

Стаття 53. Звільнення прокурора в разі порушення ним вимог щодо несумісності

 

  1. Прокурор звільняється з посади в разі порушення ним вимог щодо несумісності за поданням Вищої ради юстиції, яке вона вносить особі, уповноваженій цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора.

 

  1. Подання про звільнення Генерального прокурора України з посади в разі порушення ним вимог щодо несумісності Вища рада юстиції вносить Президенту України.

 

Стаття 54. Звільнення прокурора в разі набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення

 

  1. Суд, що ухвалив судове рішення, яким визнав прокурора винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, пов’язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, після набрання таким рішенням законної сили повідомляє про це особу, уповноважену цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, яка звільняє такого прокурора з посади у триденний строк з дня отримання копії відповідного судового рішення, що набрало законної сили.

 

  1. Суд, що ухвалив судове рішення, яким визнав Генерального прокурора України винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, пов’язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, після набрання таким рішенням законної сили повідомляє про це Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів, яка вносить подання про його звільнення з посади Президенту України.

 

  1. Прокурор, щодо якого набрало законної сили судове рішення, яким його визнано винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, пов’язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, не може продовжувати здійснювати свої повноваження.

 

Стаття 55. Звільнення прокурора в разі неможливості переведення на іншу посаду або відсутності згоди на це у зв’язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі

 

  1. Прокурор, щодо якого наявні обставини безпосереднього підпорядкування близькій особі, звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, якщо:

 

1) протягом п’ятнадцяти днів з дня виникнення таких обставин прокурором чи близькою йому особою не вжито заходів щодо добровільного усунення обставин безпосереднього підпорядкування;

 

2) прокурор чи близька йому особа не були протягом тридцяти днів із дня виникнення таких обставин переведені в установленому порядку на іншу посаду, що виключає безпосереднє підпорядкування, або не надали згоду на таке переведення.

 

Примітка. Терміни “безпосереднє підпорядкування” та “близька особа” вживаються у значеннях, наведених у Законі України “Про засади запобігання і протидії корупції”.

 

Стаття 56. Звільнення прокурора у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього

 

  1. Суд, який ухвалив обвинувальний вирок щодо прокурора, після набрання таким вироком законної сили повідомляє про це особу, уповноважену цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, яка звільняє такого прокурора з посади.

 

  1. Суд, який ухвалив обвинувальний вирок щодо Генерального прокурора України, після набрання таким вироком законної сили повідомляє про це Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів, яка вносить подання про його звільнення з посади Президенту України.

 

  1. Прокурор, щодо якого обвинувальний вирок суду набрав законної сили, не може продовжувати здійснювати свої повноваження.

 

Стаття 57. Звільнення прокурора у разі припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави

 

  1. Прокурор у разі припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

 

  1. Генеральний прокурор України у разі припинення громадянства або набуття громадянства іншої держави звільняється з посади Президентом України за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

 

  1. Прокурор не може продовжувати здійснювати свої повноваження з моменту припинення громадянства України або встановлення у поданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів факту набуття прокурором громадянства іншої держави.

 

Стаття 58. Звільнення прокурора в разі подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням

 

  1. Прокурор незалежно від мотивів має право подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням у будь-який час свого перебування на посаді.

 

  1. Заява про звільнення з посади за власним бажанням подається особі, уповноваженій цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора.

 

Заява Генерального прокурора України про звільнення за власним бажанням подається Президенту України.

 

  1. Прокурор продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

 

Стаття 59. Звільнення прокурора з посади в разі неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді

 

  1. Прокурор, який обіймає тимчасово вакантну посаду, у разі повернення на роботу прокурора, який обіймає відповідну посаду на постійній основі, звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, якщо:

 

1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п’ятнадцяти днів;

 

2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення;

 

3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

 

Стаття 60. Звільнення прокурора з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури

 

  1. Прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо:

 

1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п’ятнадцяти днів;

 

2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення;

 

3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.

 

Стаття 61. Припинення повноважень прокурора

 

  1. Повноваження прокурора припиняються:

 

1) за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п’яти років;

 

2) у день його смерті.

 

  1. Повноваження прокурора, крім Генерального прокурора України, у зв’язку з рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора припиняються:

 

1) з дня, наступного за днем завершення строку на оскарження цього рішення, – якщо рішення не було оскаржено;

 

2) з дня, наступного за днем набуття статусу остаточного рішенням органу, до якого було оскаржено рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, – якщо рішення було оскаржено, однак скарга була відхилена.

 

  1. Керівник чи заступник керівника органу прокуратури, в якому обіймав посаду прокурор, повноваження якого було припинено, повідомляє про це Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів.

 

Стаття 62. Подання про звільнення прокурора з посади

 

  1. Подання про звільнення прокурора з посади вноситься Вищою радою юстиції або Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів у визначених законом випадках.

 

  1. У поданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Вищої ради юстиції про звільнення прокурора з посади зазначаються:

 

1) дата внесення подання;

 

2) прізвище, ім’я, по батькові прокурора;

 

3) рік народження прокурора;

 

4) відомості про перебування на посаді прокурора;

 

5) фактичні обставини, що підтверджують наявність підстави для звільнення прокурора.

 

  1. Прийняття рішення про звільнення прокурора з посади здійснюється особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, виключно на підставі та в межах подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів чи Вищої ради юстиції.

 

Стаття 63. Порядок звільнення з посади Генерального прокурора України

 

  1. Президент України видає указ про звільнення Генерального прокурора України з посади на підставі та в межах подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів чи Вищої ради юстиції.

 

  1. Порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про висловлення недовіри Генеральному прокурору України встановлюється частиною четвертою статті 42 цього Закону та Регламентом Верховної Ради України.

 

Повноваження Генерального прокурора України припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

 

Стаття 64. Зупинення повноважень прокурора

 

  1. Повноваження прокурора зупиняються в разі:

 

1) відрядження його до Вищої ради юстиції, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національної академії прокуратури України, іншого органу для участі в його роботі на постійній основі – до повернення з відрядження;

 

2) звільнення прокурора з адміністративної посади – до прийняття рішення про призначення його на іншу посаду в органі прокуратури, в якому він обіймав адміністративну посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора;

 

3) відсторонення від посади під час дисциплінарного провадження стосовно нього – до звільнення з посади прокурора, скасування рішення про відсторонення від посади під час дисциплінарного провадження стосовно нього, закриття цього дисциплінарного провадження або накладення за його вчинення дисциплінарного стягнення;

 

4) відсторонення від виконання службових повноважень у порядку, передбаченому Законом України “Про засади запобігання і протидії корупції”, – до закінчення розгляду судом справи про адміністративне корупційне правопорушення;

 

5) відсторонення від посади в порядку, передбаченому статтями 154-158 Кримінального процесуального кодексу України, – до скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади чи відповідної ухвали або припинення дії такої ухвали.

 

  1. На час відсторонення від посади, відсторонення від виконання службових повноважень за прокурором зберігається заробітна плата, а у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої цієї статті, йому можуть доручати завдання, виконання яких не впливає на об’єктивність перевірки.

 

Розділ VIII

ПРОКУРОРСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОРГАНИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ДІЯЛЬНІСТЬ ПРОКУРАТУРИ

 

Глава 1. Загальні засади прокурорського самоврядування

 

Стаття 65. Завдання прокурорського самоврядування

 

  1. Прокурорське самоврядування – це самостійне колективне вирішення прокурорами питань внутрішньої діяльності прокуратури з метою:

 

1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів прокуратури, підвищення якості роботи прокурорів;

 

2) зміцнення незалежності прокурорів, захисту від втручання в їх діяльність;

 

3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення прокурорів, а також контролю за додержанням установлених нормативів такого забезпечення;

 

4) обрання чи призначення прокурорів до складу інших органів у випадках та в порядку, встановлених законом.

 

  1. До питань внутрішньої діяльності прокуратури належать питання організаційного забезпечення прокуратури та діяльності прокурорів, соціального захисту прокурорів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов’язані з виконанням повноважень прокурорів.

 

Стаття 66. Організаційні форми прокурорського самоврядування

 

  1. Прокурорське самоврядування здійснюється через всеукраїнську конференцію працівників прокуратури та Раду прокурорів України.

 

  1. Порядок здійснення прокурорського самоврядування визначається цим Законом, іншими законами, а також регламентами і положеннями, які приймаються органами прокурорського самоврядування відповідно до цього Закону.

 

Глава 2. Органи прокурорського самоврядування

 

Стаття 67. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури

 

  1. Найвищим органом прокурорського самоврядування є всеукраїнська конференція працівників прокуратури.

 

  1. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури:

 

1) заслуховує звіт Ради прокурорів України про виконання завдань органів прокурорського самоврядування, стан фінансування та організаційного забезпечення діяльності прокуратури;

 

2) призначає членів Вищої ради юстиції та приймає рішення про припинення їх повноважень відповідно до Конституції і законів України;

 

3) призначає членів Ради прокурорів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;

 

4) затверджує Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури та положення про Раду прокурорів України;

 

5) приймає положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів;

 

6) звертається до органів державної влади та їх посадових осіб із пропозиціями щодо вирішення питань діяльності прокуратури;

 

7) розглядає інші питання прокурорського самоврядування та здійснює інші повноваження відповідно до закону.

 

  1. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури приймає з питань, що належать до її компетенції, рішення, що є обов’язковими для Ради прокурорів України та будь-яких прокурорів.

 

Стаття 68. Порядок скликання всеукраїнської конференції працівників прокуратури

 

  1. Чергова всеукраїнська конференція працівників прокуратури скликається Радою прокурорів України один раз на два роки. Позачергова всеукраїнська конференція працівників прокуратури може бути скликана за рішенням Ради прокурорів України.

 

  1. Делегати всеукраїнської конференції працівників прокуратури та особи, запрошені на неї, повідомляються про день проведення конференції та питання, що виносяться на її розгляд, не пізніше ніж за тридцять днів до початку конференції.

 

Стаття 69. Обрання делегатів на всеукраїнську конференцію працівників прокуратури

 

  1. Делегатів на всеукраїнську конференцію працівників прокуратури обирають:

 

1) збори прокурорів Генеральної прокуратури України – шість прокурорів Генеральної прокуратури України;

 

2) збори прокурорів регіональних прокуратур – по три прокурори від кожної регіональної прокуратури;

 

3) збори прокурорів місцевих прокуратур – по два прокурори від кожної місцевої прокуратури.

 

  1. Делегати на всеукраїнську конференцію працівників прокуратури обираються шляхом таємного голосування простою більшістю голосів з числа вільно висунутих альтернативних кандидатів.

 

{Частина друга статті 69 із змінами, внесеними згідно із Законом № 578-VIII від 02.07.2015}

 

  1. Збори прокурорів скликаються керівником відповідної прокуратури, є повноважними, якщо на них присутні більше половини від загальної кількості прокурорів цієї прокуратури, та приймають рішення більшістю голосів від загальної кількості прокурорів відповідної прокуратури.

 

Стаття 70. Порядок проведення всеукраїнської конференції працівників прокуратури

 

  1. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури є повноважною за умови присутності на ній не менш двох третин від загальної кількості обраних делегатів.

 

  1. Всеукраїнську конференцію працівників прокуратури відкриває голова Ради прокурорів України, а в разі його відсутності – заступник голови чи секретар Ради прокурорів України.

 

  1. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури обирає шляхом таємного голосування президію конференції, кількісний склад якої визначається рішенням конференції. Президія організовує роботу всеукраїнської конференції працівників прокуратури.

 

  1. Всеукраїнська конференція працівників прокуратури обговорює і затверджує порядок денний та регламент роботи конференції, обирає лічильну комісію, секретаріат та інші робочі органи конференції.

 

  1. Робота всеукраїнської конференції працівників прокуратури протоколюється.

 

  1. Рішення всеукраїнської конференції працівників прокуратури приймаються більшістю голосів від загальної кількості обраних делегатів голосуванням. Рішення з питань, зазначених у пунктах 2, 3 частини другої статті 67 цього Закону, приймаються конференцією шляхом таємного голосування.

 

  1. Інші питання порядку проведення всеукраїнської конференції працівників прокуратури регулюються регламентом, який приймається конференцією.

 

Стаття 71. Рада прокурорів України

 

  1. У період між всеукраїнськими конференціями працівників прокуратури вищим органом прокурорського самоврядування є Рада прокурорів України.

 

  1. До складу Ради прокурорів України входять тринадцять осіб, з яких:

 

1) два представники (прокурори) від Генеральної прокуратури України;

 

2) чотири представники (прокурори) від регіональних прокуратур;

 

3) п’ять представників (прокурорів) від місцевих прокуратур;

 

4) два представники (вчені), призначені з’їздом представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ.

 

  1. Рада прокурорів України є повноважною за умови обрання не менше дев’яти членів.

 

  1. Члени Ради прокурорів України здійснюють свої повноваження на громадських засадах.

 

  1. Прокурор, який перебуває на адміністративній посаді чи є членом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, не може одночасно бути членом Ради прокурорів України.

 

  1. Строк повноважень члена Ради прокурорів України становить п’ять років без права повторного обрання.

 

  1. Члени Ради прокурорів України обирають на засіданні Ради із свого складу голову Ради прокурорів України, його заступника та секретаря.

 

  1. Рада прокурорів України у період між всеукраїнськими конференціями працівників прокуратури організовує виконання рішень конференції, а також вирішує питання щодо скликання та проведення всеукраїнської конференції працівників прокуратури. Повноваження та порядок роботи Ради прокурорів України визначаються цим Законом та положенням про Раду прокурорів України.

 

  1. Рада прокурорів України:

 

1) вносить рекомендації про призначення та звільнення прокурорів з адміністративних посад у випадках, передбачених цим Законом. У разі якщо Генеральний прокурор України не погоджується з рекомендованою Радою прокурорів України кандидатурою і відмовляє у призначенні на посаду, він вносить на розгляд Ради прокурорів України іншу кандидатуру;

 

2) організовує впровадження заходів щодо забезпечення незалежності прокурорів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності прокуратур;

 

3) розглядає питання правового захисту прокурорів, соціального захисту прокурорів та членів їхніх сімей і приймає відповідні рішення з цих питань;

 

4) розглядає звернення прокурорів та інші повідомлення про загрозу незалежності прокурорів, вживає за наслідками розгляду відповідних заходів (повідомляє відповідні органи про підстави для притягнення до кримінальної, дисциплінарної чи іншої відповідальності; ініціює розгляд питання щодо вжиття заходів забезпечення безпеки прокурорів; оприлюднює заяви від імені прокурорського корпусу про факти порушення незалежності прокурора; звертається до міжнародних організацій з відповідними повідомленнями тощо);

 

5) розглядає звернення щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов’язків, встановлених для відповідної адміністративної посади;

 

6) звертається з пропозиціями про вирішення питань діяльності прокуратури до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

 

7) здійснює контроль за виконанням рішень органів прокурорського самоврядування;

 

8) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

 

Стаття 72. Забезпечення діяльності органів прокурорського самоврядування

 

  1. Забезпечення роботи всеукраїнської конференції працівників прокуратури, діяльності Ради прокурорів України здійснюється Генеральною прокуратурою України за рахунок коштів Державного бюджету України.

 

  1. Запит про обсяг коштів, необхідних для забезпечення діяльності органів прокурорського самоврядування, подається до Генеральної прокуратури України Радою прокурорів України.

 

Глава 3. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

 

Стаття 73. Статус Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів

 

  1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є колегіальним органом, який відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади.

 

  1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства України.

 

  1. Порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначається положенням, прийнятим всеукраїнською конференцією працівників прокуратури.

 

Стаття 74. Склад Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів

 

  1. До складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів входять одинадцять членів, які є громадянами України, мають вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше десяти років, з яких:

 

1) п’ять прокурорів призначає всеукраїнська конференція працівників прокуратури;

 

2) дві особи (вчених) призначає з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ;

 

3) одну особу (адвоката) призначає з’їзд адвокатів України;

 

4) три особи призначає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини за погодженням з комітетом Верховної Ради України, до предмету відання якого належить організація та діяльність органів прокуратури.

 

  1. Членом Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів не може бути призначений народний депутат України, представник Кабінету Міністрів України, центрального чи місцевого органу виконавчої влади, науковий чи науково-педагогічний працівник Національної академії прокуратури України, іншого навчального закладу або наукової установи, що входять до сфери управління органів прокуратури, суддя, працівник правоохоронного органу чи органу державного нагляду (контролю), прокурор, який перебуває на адміністративній посаді, а також більше однієї особи з числа наукових та науково-педагогічних працівників одного і того ж навчального закладу чи наукової установи.

 

  1. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є повноважною за умови призначення до її складу не менше дев’яти членів.

 

  1. Строк повноважень члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів становить три роки. Одна і та ж сама особа не може здійснювати повноваження члена комісії два строки підряд.

 

  1. Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів не може одночасно бути членом Ради прокурорів України.

 

  1. Члени Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів працюють на постійній основі і на час виконання своїх обов’язків відряджаються до комісії.

 

  1. Умови оплати праці, соціального забезпечення членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії визначаються на засадах, встановлених для відповідної категорії державних службовців. За членами Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які є прокурорами, зберігаються гарантії соціального забезпечення, визначені законодавством для прокурорів.

 

Стаття 75. Порядок проведення з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ

 

  1. З’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ скликається головою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів не пізніш як за три місяці до закінчення строку повноважень членів цієї комісії, призначених за квотою з’їзду.

 

Рішення про дату, час та місце проведення з’їзду голова Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів розміщує на веб-сайті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів і надсилає до відома до юридичних вищих навчальних закладів, юридичних факультетів вищих навчальних закладів та наукових установ.

 

  1. Від кожного юридичного вищого навчального закладу, юридичного факультету вищих навчальних закладів та наукових установ у з’їзді беруть участь по одному делегату.

 

Про осіб, обраних делегатами, повідомляють голову Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів не пізніш як за десять днів до дня з’їзду.

 

  1. З’їзд є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин від загальної кількості обраних делегатів.

 

  1. Відкриває з’їзд найстарший за віком делегат.

 

З’їзд шляхом таємного голосування обирає головуючого та секретаря, обговорює і затверджує порядок денний та регламент роботи з’їзду, обирає лічильну комісію та інші робочі органи з’їзду.

 

  1. Кандидати на посади членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, які відповідають вимогам, передбаченим частинами першою та другою статті 74 цього Закону, визначаються за пропозицією делегатів з’їзду таємним голосуванням більшістю голосів присутніх на засіданні делегатів і включаються до бюлетеня для таємного голосування.

 

  1. Призначеним на посаду члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів вважається кандидат, який за результатами таємного голосування отримав більшість голосів обраних делегатів з’їзду.

 

  1. За результатами голосування головуючим і секретарем з’їзду підписується рішення про призначення членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, що оприлюднюється на веб-сайті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

 

  1. Скликання та проведення з’їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ у встановленому цієї статтею порядку проводиться виключно для цілей, передбачених цим Законом.

Частина 2