Про виконавче провадження ч. 1

Втратив чинність. Нова редакція → ПЕРЕЙТИ

Частина 2

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 24, ст.207 )

 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 –

редакція набирає чинності  одночасно з  набранням чинності

Законом про Державний бюджет України на 2000 рік

N 2241-III ( 2241-14 ) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.54

N 2618-III ( 2618-14 ) від 11.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.226

N 2893-III ( 2893-14 ) від 13.12.2001, ВВР, 2002, N 14, ст.96

N 3057-III ( 3057-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.202

N  327-IV  (  327-15 ) від 28.11.2002, ВВР, 2003, N  5, ст.46

N  542-IV  (  542-15 ) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.127

N  980-IV  (  980-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2004, N  2, ст.6

N 1095-IV  ( 1095-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N  6, ст.37

N 1255-IV  ( 1255-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 11, ст.140

N 1344-IV  ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250 }

 

{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні

Конституційного Суду

N 3-рп/2004 ( v003p710-04 ) від 24.02.2004 }

 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 1416-IV ( 1416-15 ) від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 19, ст.256

N 1701-IV ( 1701-15 ) від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 35, ст.412

N 1868-IV ( 1868-15 ) від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 46, ст.511

N 2102-IV ( 2102-15 ) від 21.10.2004, ВВР, 2005, N  2, ст.30

N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162

N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19,

ст.267

N 2631-IV ( 2631-15 ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.358

N 2711-IV ( 2711-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.430

N 2716-IV ( 2716-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 33, ст.431

N 2798-IV ( 2798-15 ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 42, ст.464

N 2801-IV ( 2801-15 ) від 06.09.2005, ВВР, 2005, N 48, ст.480

N 2853-IV ( 2853-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.551

N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562

N 2900-IV ( 2900-15 ) від 22.09.2005, ВВР, 2006, N  1, ст.1

N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N  1, ст.18

N 3201-IV ( 3201-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 13, ст.110

N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295

N 3541-IV ( 3541-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.296

N  521-V  (  521-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.84

N  668-V  (  668-16 ) від 20.02.2007, ВВР, 2007, N 16, ст.216

N  540-VI (  540-17 ) від 18.09.2008, ВВР, 2009, N  6, ст.23

N 1076-VI ( 1076-17 ) від 05.03.2009, ВВР, 2009, N 30, ст.421

N 1254-VI ( 1254-17 ) від 14.04.2009, ВВР, 2009, N 36-37, ст.511

N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535

N 1701-VI ( 1701-17 ) від 05.11.2009, ВВР, 2010, N  4, ст.36

N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 12, ст.120

N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010, ВВР, 2010, N 41-42, N 43,

N 44-45, ст.529

N 2511-VI ( 2511-17 ) від 09.09.2010, ВВР, 2011, N 4, ст.21 }

 

{ В редакції Закону

N 2677-VI ( 2677-17 ) від 04.11.2010, ВВР, 2011, N 19-20, ст.142 }

 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

N 3319-VI ( 3319-17 ) від 12.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.476

N 3674-VI ( 3674-17 ) від 08.07.2011, ВВР, 2012, N 14, ст.87

N 4212-VI ( 4212-17 ) від 22.12.2011, ВВР, 2012, N 32-33, ст.413

N 4318-VІ ( 4318-17 ) від 12.01.2012, ВВР, 2012, N 39, ст.464

N 4650-VI ( 4650-17 ) від 12.04.2012, ВВР, 2013, N  8, ст.66

N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012, ВВР, 2013, N 21, ст.208

N 5037-VI ( 5037-17 ) від 04.07.2012, ВВР, 2013, N 23, ст.224

N 5076-VI ( 5076-17 ) від 05.07.2012, ВВР, 2013, N 27, ст.282

N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012, ВВР, 2013, N 39, ст.517

N 5209-VI ( 5209-17 ) від 06.09.2012, ВВР, 2013, N 36, ст.469

N 5288-VI ( 5288-17 ) від 18.09.2012, ВВР, 2013, N 37, ст.490

N 5405-VI ( 5405-17 ) від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 40, ст.540

N 5411-VI ( 5411-17 ) від 02.10.2012, ВВР, 2013, N 42, ст.587 }

 

{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні

Конституційного Суду

N 18-рп/2012 ( v018p710-12 ) від 13.12.2012 }

 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом

N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013, ВВР, 2014, N 12, ст.178 }

 

{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні

Конституційного Суду

N 5-рп/2013 ( v005p710-13 ) від 26.06.2013 }

 

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами

N  406-VII  (  406-18 ) від 04.07.2013, ВВР, 2014, N 20-21, ст.712

N  583-VII  (  583-18 ) від 19.09.2013, ВВР, 2014, N 20-21, ст.739

N  721-VII  (  721-18 ) від 16.01.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.801 –

втратив чинність на підставі Закону N 732-VII ( 732-18 )

від 28.01.2014, ВВР, 2014, N 22, ст.811

N  767-VII  (  767-18 ) від 23.02.2014, ВВР, 2014, N 17, ст.593

N 1323-VII  ( 1323-18 ) від 05.06.2014, ВВР, 2014, N 34, ст.1166

N 1586-VII  ( 1586-18 ) від 04.07.2014, ВВР, 2014, N 33, ст.1162

N 1697-VII  ( 1697-18 ) від 14.10.2014, ВВР, 2015, N 2-3, ст.12

N 1702-VII  ( 1702-18 ) від 14.10.2014, ВВР, 2014, N 50-51, ст.2057

N   78-VIII (   78-19 ) від 28.12.2014, ВВР, 2015, N 6, ст.41

N  191-VIII (  191-19 ) від 12.02.2015, ВВР, 2015, N 21, ст.133

N  218-VIII (  218-19 ) від 02.03.2015, ВВР, 2015, N 17, ст.122

N  423-VIII (  423-19 ) від 14.05.2015, ВВР, 2015, N 30, ст.269

N  772-VIII (  772-19 ) від 10.11.2015, ВВР, 2016, N  1, ст.2

N  901-VIII (  901-19 ) від 23.12.2015, ВВР, 2016, N  4, ст.44

N 1368-VIII ( 1368-19 ) від 17.05.2016, ВВР, 2016, N 26, ст.517 }

 

 

{ У  тексті Закону слова “відділу Державної виконавчої

служби”  у всіх відмінках і  числі  замінено словами

“відділу державної виконавчої служби” у відповідному

відмінку    і     числі     згідно    із     Законом

N 1095-IV ( 1095-15 ) від 10.07.2003 }

 

{ У тексті Закону слова “Департамент  державної виконавчої

служби Міністерства юстиції України”, “відділи державної

виконавчої   служби   Головного    управління    юстиції

Міністерства  юстиції  України  в  Автономній Республіці

Крим, обласних, Київського та Севастопольського  міських

управлінь  юстиції”  та “районні, міські (міст обласного

значення), районні у містах відділи державної виконавчої

служби” в усіх відмінках  і  числах  замінено відповідно

словами  “Департамент  державної   виконавчої   служби”,

“державна  виконавча  служба Автономної Республіки Крим,

областей та  міст  Києва  і Севастополя”  та   “державна

виконавча служба у  районах,  містах  (містах  обласного

значення),  районах  у містах” у відповідному відмінку і

числі  згідно  із  Законом  N  2716-IV  ( 2716-15 )  від

23.06.2005 }

 

{ У тексті  Закону слова  “Департамент державної  виконавчої

служби”, “державна виконавча  служба Автономної Республіки

Крим, областей та міст  Києва і Севастополя”  і  “державна

виконавча  служба  у  районах,  містах  (містах  обласного

значення),  районах  у  містах” в  усіх відмінках і числах

замінено    відповідно  словами   “Департамент   державної

виконавчої   служби    Міністерства    юстиції   України”,

“відділи державної виконавчої служби  Головного управління

юстиції   Міністерства   юстиції   України   в  Автономній

Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського

міських   управлінь  юстиції”  та  “районні,  міські (міст

обласного значення),  районні  в містах  відділи державної

виконавчої   служби   відповідних   управлінь  юстиції”  у

відповідному  відмінку і числі згідно  із Законом  N 521-V

( 521-16 ) від 22.12.2006 }

 

{ У тексті Закону слова  “працівники органів  внутрішніх справ”

в усіх відмінках замінено словом “поліцейські” у відповідному

відмінку  згідно  із   Законом  N 901-VIII  (  901-19  )  від

23.12.2015 }

 

 

Цей Закон  визначає умови і порядок виконання рішень судів та

інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають

примусовому  виконанню  у  разі  невиконання  їх  у  добровільному

порядку.

 

Глава 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Виконавче провадження

 

  1. Виконавче провадження  як  завершальна  стадія  судового

провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових

осіб)  – це сукупність дій органів і посадових осіб,  визначених у

цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та

інших  органів (посадових осіб),  які провадяться на підставах,  в

межах повноважень та у  спосіб,  визначених  цим  Законом,  іншими

нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону

та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону

підлягають примусовому виконанню (далі – рішення).

 

Стаття 2. Органи і посадові особи, які здійснюють примусове

виконання рішень та провадять окремі виконавчі дії

 

  1. Примусове виконання  рішень  покладається   на   державну

виконавчу  службу,  яка  входить  до  системи органів Міністерства

юстиції України.

 

  1. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці,

визначені Законом   України   “Про   державну   виконавчу  службу”

( 202/98-ВР ) (далі – державні виконавці).

 

  1. За наявності обставин, що ускладнюють виконання  рішення,

або   у   разі   виконання  зведеного  виконавчого  провадження  у

встановленому  Міністерством  юстиції   України   порядку   можуть

утворюватися виконавчі групи,  до складу яких включаються державні

виконавці одного або кількох органів державної виконавчої  служби.

Постановою  директора  Департаменту  державної  виконавчої  служби

Міністерства юстиції України або начальника  управління  державної

виконавчої   служби   Головного  управління  юстиції  Міністерства

юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління

юстиції в області,  містах Києві та Севастополі на керівника групи

можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні,

встановлені  цим  Законом,  для  начальників  відділів примусового

виконання рішень та заступників начальників районних,  районних  у

містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь

юстиції – начальників відділів державної виконавчої служби (далі –

начальники відділів).

 

  1. Інші органи,  установи,  організації  і  посадові  особи

провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у

тому  числі  відповідно до статті 5 цього Закону,  на вимогу чи за

дорученням державного виконавця.

 

Стаття 3. Виконання рішень іншими органами

 

  1. У випадках, передбачених законом,  рішення судів та інших

органів  щодо  стягнення  коштів  виконуються  органами  доходів і

зборів,   банками   та   іншими  фінансовими  установами.  Рішення

зазначених  органів можуть виконуватися відповідно до закону також

іншими  органами, установами, організаціями, посадовими особами та

громадянами.

 

Рішення  судів  у  кримінальних провадженнях про конфіскацію,

спеціальну  конфіскацію  майна, арешт майна, а також рішення судів

про  стягнення  активів  в  дохід  держави  та  про  арешт майна у

позовних  провадженнях  у  справах  про  визнання необґрунтованими

активів   та  їх  витребування  у  встановлених  законом  випадках

виконуються  Національним  агентством  України з питань виявлення,

розшуку  та  управління  активами,  одержаними  від корупційних та

інших  злочинів. { Частину першу статті 3 доповнено абзацом другим

згідно із Законом N 772-VIII ( 772-19 ) від 10.11.2015 }

{  Частина  перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }

 

  1. Рішення   про  стягнення  коштів  з  державних  органів,

державного  та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються

органами,  що  здійснюють  казначейське  обслуговування  бюджетних

коштів.

{  Частина  друга  статті 3 в редакції Закону N 583-VII ( 583-18 )

від 19.09.2013 }

 

  1. Органи, установи,  організації  та  особи,  зазначені   в

частинах  першій  і другій цієї статті,  не є органами примусового

виконання,  крім органів та посадових осіб,  які виконують рішення

про    притягнення    до    кримінальної    або   адміністративної

відповідальності.

 

Стаття 4. Інформаційне забезпечення виконавчого провадження

 

  1. З метою забезпечення електронного документообігу в органах

державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень,

контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства

під  час  здійснення виконавчих дій,  надання оперативного доступу

сторонам виконавчого провадження до його  матеріалів  Міністерство

юстиції   України  забезпечує  функціонування  Єдиного  державного

реєстру виконавчих проваджень.  Порядок  ведення  такого  реєстру,

умови  доступу  до  нього  та  отримання інформації встановлюються

Міністерством юстиції України.

 

  1. Під час виконання рішень державний виконавець має право на

безпосередній  доступ  до  баз  даних  і  реєстрів,  у  тому числі

електронних,  що містять інформацію про боржників,  їхнє майно  та

кошти.   Порядок   доступу   до   таких   реєстрів  встановлюється

Міністерством юстиції України спільно з відповідними  центральними

органами виконавчої влади, які забезпечують їх ведення.

 

Стаття 5. Обов’язковість вимог державного виконавця

 

  1. Вимоги державного   виконавця   щодо   виконання  рішень

обов’язкові  для  всіх  органів,  організацій,   посадових   осіб,

фізичних і юридичних осіб на території України.

 

  1. Державному виконавцю  повинні  бути  безоплатно  надані у

встановлений  ним  строк  інформація,  документи  або  їх   копії,

необхідні для здійснення його повноважень.

 

  1. Невиконання законних  вимог державного виконавця тягне за

собою відповідальність згідно із законом.

 

Стаття 6. Гарантії прав фізичних і юридичних осіб

у виконавчому провадженні

 

  1. Державний виконавець  зобов’язаний використовувати надані

йому права відповідно до закону і не допускати у своїй  діяльності

порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

 

  1. Державний виконавець роз’яснює особам, які беруть участь у

виконавчому провадженні або залучаються до  проведення  виконавчих

дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

 

  1. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть

бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

 

Глава 2. УЧАСНИКИ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

 

Стаття 7. Учасники виконавчого провадження та особи,

які залучаються до проведення виконавчих дій

 

  1. Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець,

сторони,  представники сторін,  прокурор,  експерти,  спеціалісти,

перекладачі,    суб’єкти    оціночної    діяльності   –   суб’єкти

господарювання.

 

Прокурор бере участь  у  виконавчому  провадженні  у  випадку

здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді

та  відкриття  виконавчого  провадження  на  підставі  виконавчого

документа за його заявою.

 

Прокурор  може  вступити у виконавче провадження, відкрите не

за  його  заявою,  за  умови,  що  він  здійснював  представництво

інтересів  громадянина  або держави в суді у відповідній справі. З

метою  вирішення  питання  про  наявність  підстав  для  вступу  у

виконавче  провадження  такий  прокурор  має  право  знайомитися з

матеріалами  такого виконавчого провадження, робити з них виписки,

знімати  копії.  { Частину першу статті 7 доповнено абзацом третім

згідно із Законом N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }

 

  1. Для проведення  виконавчих  дій  державний  виконавець за

необхідності  залучає понятих, поліцейських, представників органів

опіки   і   піклування,   інших  органів  та  установ  у  порядку,

встановленому цим Законом.

 

При виконанні  рішень  судів  та  ухвал  про  зміну   органів

управління  та  посадових осіб підприємств,  установ,  організацій

незалежно   від   форми   власності   можуть  залучатися  виключно

поліцейські. Залучення інших осіб у процесі виконання таких рішень

не допускається.

 

Стаття 8. Сторони виконавчого провадження

 

  1. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

 

  1. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи  в

інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або

юридична особа, визначена виконавчим документом.

 

  1. За виконавчим документом про стягнення  в  дохід  держави

коштів  або  про  вчинення  інших  дій  на  користь чи в інтересах

держави від її  імені  виступає  орган,  за  позовом  якого  судом

винесено  відповідне  рішення,  або  орган  державної  влади (крім

суду),  який відповідно до закону прийняв таке рішення.  За іншими

виконавчими  документами  про стягнення в дохід держави коштів або

про  вчинення  інших  дій на користь чи в інтересах держави від її

імені виступають органи доходів і зборів.

{  Частина  третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 406-VII ( 406-18 ) від 04.07.2013 }

 

  1. У виконавчому  провадженні  можуть  брати  участь  кілька

стягувачів.  Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь

у   виконавчому  провадженні  самостійно  або  доручити  участь  у

виконавчому провадженні одному із співучасників.

 

  1. У разі вибуття однієї із сторін  державний  виконавець  з

власної   ініціативи   або   за   заявою  сторони,  а  також  сама

заінтересована сторона мають право звернутися до  суду  із  заявою

про  заміну  сторони її правонаступником.  Для правонаступника усі

дії,  вчинені до його вступу у виконавче провадження,  обов’язкові

тією  мірою,  якою  вони  були  б  обов’язковими для сторони,  яку

правонаступник замінив.

 

У разі   якщо   сторона   виконавчого   провадження   змінила

найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім’я чи по

батькові (для фізичної особи),  державний виконавець за  наявності

підтверджуючих  документів  своєю  постановою,  яка затверджується

начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

 

Стаття 9. Представництво сторін у виконавчому провадженні

 

  1. Сторони можуть реалізовувати свої  права  і  обов’язки  у

виконавчому   провадженні   самостійно  або  через  представників.

Особиста  участь  фізичної  особи  у  виконавчому  провадженні  не

позбавляє її права мати представника,  крім випадку,  коли боржник

згідно з рішенням зобов’язаний вчинити певні дії особисто.

 

  1. Неповнолітні та  особи,  визнані   судом   недієздатними,

реалізують   свої   права  та  виконують  обов’язки,  пов’язані  з

виконавчим провадженням, відповідно до вимог закону.

 

  1. У разі якщо стороною  виконавчого  провадження  є  особа,

визнана  судом  безвісно  відсутньою,  державний  виконавець своєю

постановою залучає до участі у виконавчому провадженні особу,  яка

є опікуном її майна.

 

  1. Участь юридичних   осіб   у   виконавчому   провадженні

здійснюється їх керівниками чи органами,  посадовими особами,  які

діють   у   межах  повноважень,  наданих  їм  законом,  або  через

представників юридичної особи.

 

  1. Повноваження представника   повинні   бути   підтверджені

довіреністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

 

Повноваження    адвоката   як   представника   можуть   також

посвідчуватися     ордером,    дорученням    органу    (установи),

уповноваженого  законом  на надання безоплатної правової допомоги,

або договором про надання правової допомоги. До ордера обов’язково

додається  витяг  з  договору,  в  якому зазначаються повноваження

адвоката  як  представника  або  обмеження  його  прав на вчинення

окремих дій як представника сторони виконавчого провадження. Витяг

засвідчується підписом сторін договору.

{  Частину  п’яту  статті  9  доповнено  абзацом  другим згідно із

Законом N 5076-VI ( 5076-17 ) від 05.07.2012 }

 

Стаття 10. Особи, які не можуть бути представниками

у виконавчому провадженні

 

  1. Представниками у виконавчому провадженні не можуть бути:

 

1) особи,  які не досягли  18-річного  віку,  крім  випадків,

передбачених законом;

 

2) особи, над якими встановлено опіку чи піклування;

 

3)  судді,  слідчі,  прокурори,  працівники  підрозділів, які

здійснюють  оперативно-розшукову  діяльність,  державні виконавці,

крім  випадків,  коли  вони  діють  як  законні  представники  або

уповноважені  особи відповідного органу, що є стороною виконавчого

провадження;

{ Пункт 3 частини першої статті 10 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013 }

 

4) інші особи, які відповідно до закону не можуть здійснювати

представництво.

 

Стаття 11. Обов’язки і права державних виконавців

 

  1. Державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим

Законом   заходів   примусового  виконання  рішень,  неупереджено,

своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

 

  1. Державний виконавець:

 

здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі

виконання рішення,  зазначеного в документі на примусове виконання

рішення (далі – виконавчий  документ),  у  спосіб  та  в  порядку,

встановленому виконавчим документом і цим Законом;

 

надає сторонам  виконавчого  провадження  та їх представникам

можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

 

розглядає заяви  сторін  та   інших   учасників   виконавчого

провадження і їхні клопотання;

 

заявляє в  установленому  порядку про самовідвід за наявності

обставин, передбачених цим Законом;

 

роз’яснює сторонам їхні права і обов’язки.

 

  1. Державний виконавець  у  процесі  здійснення  виконавчого

провадження має право:

 

1) проводити   перевірку   виконання  боржниками  рішень,  що

підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

 

2) здійснювати перевірку виконання  юридичними  особами  всіх

форм   власності,   фізичними   особами,   фізичними   особами   –

підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

 

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати  безоплатно

від  органів,  установ,  організацій,  посадових  осіб,  сторін та

учасників  виконавчого  провадження   необхідні   для   проведення

виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі

конфіденційну;

 

4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ,  що  належать

боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і

сховищ,  у разі необхідності примусово відкривати  та  опечатувати

такі приміщення і сховища;

 

5) накладати арешт на майно боржника,  опечатувати, вилучати,

передавати таке  майно  на  зберігання  та  реалізовувати  його  в

установленому законодавством порядку;

 

6) накладати  арешт  на  кошти  та  інші  цінності  боржника,

зокрема на кошти,  які перебувають на рахунках і вкладах у банках,

інших фінансових установах,  на рахунки в цінних паперах,  а також

опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

 

7) за згодою  власника  використовувати  приміщення,  у  тому

числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого

майна,  а також транспортні  засоби  стягувача  або  боржника  для

перевезення майна;

 

8) звертатися  до  суду,  який видав виконавчий документ,  із

заявою про роз’яснення рішення,  про видачу дубліката  виконавчого

документа,  про встановлення чи зміну порядку і способу виконання,

про відстрочку та розстрочку виконання рішення;

 

9) звертатися  до  органу  (посадової  особи),   який   видав

виконавчий документ, про роз’яснення змісту документа;

 

10) звертатися  до  суду  з  поданням  про  розшук боржника –

фізичної особи  або  дитини  чи  про  постановлення  вмотивованого

рішення  про  примусове  проникнення  до житла чи іншого володіння

боржника – фізичної  або  іншої  особи,  в  якої  перебуває  майно

боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або

дитина,  стосовно  якої  складено  виконавчий  документ   про   її

відібрання;

 

11) викликати   фізичних   осіб,  посадових  осіб  з  приводу

виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а

в  разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про

його привід через органи Національної поліції;

{  Пункт 11 частини третьої статті 11 із змінами, внесеними згідно

із Законом N 901-VIII ( 901-19 ) від 23.12.2015 }

 

12) залучати   у   встановленому   порядку   до   провадження

виконавчих   дій   понятих,  поліцейських,  інших  осіб,  а  також

експертів,  спеціалістів, а для оцінки майна – суб’єктів оціночної

діяльності – суб’єктів господарювання;

 

13) накладати   стягнення   у  вигляді  штрафу  на  фізичних,

юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

 

14) застосовувати  під   час   провадження   виконавчих   дій

відеозапис, фото- і кінозйомку;

 

15) у  процесі  виконання  рішень  за наявності вмотивованого

рішення  суду  про  примусове  проникнення  до  житла  чи   іншого

володіння   фізичної   особи  безперешкодно  входити  на  земельні

ділянки, до житлових та інших приміщень боржника – фізичної особи,

особи,  у  якої  знаходиться  майно  боржника  чи  майно та кошти,

належні боржникові від інших осіб,  проводити в них огляд,  у разі

необхідності  примусово  відкривати  їх в установленому порядку із

залученням     поліцейських,    опечатувати    такі    приміщення,

арештовувати,  опечатувати  та  вилучати належне боржникові майно,

яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення;

 

16) вимагати  від матеріально відповідальних і посадових осіб

боржників – юридичних осіб  або  від  боржників  –  фізичних  осіб

надання  пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог

державного виконавця чи іншого порушення вимог  законодавства  про

виконавче провадження;

 

17) з   метою   профілактичного  впливу  повідомляти  органам

державної влади,  громадським об’єднанням,  трудовим колективам  і

громадськості  за  місцем  проживання  або  роботи особи про факти

порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження;

 

18) у  разі  ухилення  боржника  від  виконання  зобов’язань,

покладених на нього рішенням,  звертатися до суду за встановленням

тимчасового обмеження у праві виїзду боржника – фізичної особи або

керівника  боржника  –  юридичної  особи  за  межі  України  –  до

виконання зобов’язань за рішенням;

 

19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації

виконавчих  дій суб’єктів господарювання,  у тому числі на платній

основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

 

20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та

іншими законами.

 

Стаття 12. Права і обов’язки сторін та інших учасників

виконавчого провадження

 

  1. Сторони  виконавчого  провадження  та прокурор як учасник

виконавчого  провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами

виконавчого  провадження,  робити  з  них  виписки, знімати копії,

заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати

рішення,  дії  або  бездіяльність  державного  виконавця  з питань

виконавчого  провадження  у  порядку,  встановленому  цим Законом,

подавати  додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у

провадженні  виконавчих  дій,  давати  усні та письмові пояснення,

висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають

у  ході  виконавчого  провадження, у тому числі під час проведення

експертизи,  заперечувати  проти  клопотань,  доводів та міркувань

інших  учасників  виконавчого  провадження та користуватися іншими

правами, наданими законом.

{  Частина перша статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }

 

  1. Стягувач має право  подати  заяву  про  видачу  дубліката

виконавчого документа,  про поновлення строку його пред’явлення до

виконання,  про відмову від  стягнення  і  повернення  виконавчого

документа.

 

  1. Сторони мають  право  укласти мирову угоду про закінчення

виконавчого  провадження,   яка   визнається   судом,   оспорювати

належність  майна  і  результати  його  оцінки,  подавати письмові

заперечення проти розрахунку державного виконавця  щодо  розподілу

коштів між стягувачами.

 

  1. Інші учасники виконавчого провадження мають право подавати

додаткові  матеріали,  заявляти   клопотання,   брати   участь   у

провадженні  виконавчих  дій,  давати  усні та письмові пояснення,

висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають

у  ході  виконавчого провадження,  у тому числі під час проведення

експертизи,  заперечувати проти клопотань,  доводів  та  міркувань

інших  учасників  виконавчого  провадження та користуватися іншими

правами, наданими цим Законом для цих осіб.

 

  1. Сторони зобов’язані протягом трьох робочих днів  письмово

повідомити  державного  виконавця про повне чи часткове самостійне

виконання  рішення  боржником,  а   також   письмово   повідомляти

державного   виконавця  про  виникнення  обставин,  що  зумовлюють

обов’язкове зупинення виконавчого  провадження,  про  встановлення

відстрочки  або  розстрочки  виконання,  зміну  способу  і порядку

виконання рішення,  зміну місця проживання чи перебування (у  тому

числі  про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження,  а боржник –

фізична особа – про зміну місця роботи.

 

  1. Боржник зобов’язаний:

 

утримуватися від  вчинення   дій,   які   унеможливлюють   чи

ускладнюють виконання рішення;

 

надавати у    строк,   установлений   державним   виконавцем,

достовірні відомості про свої доходи та майно,  у тому  числі  про

майно,  яким  він володіє спільно з іншими особами,  про рахунки у

банках чи інших фінансових установах;

 

своєчасно з’являтися за викликом державного виконавця;

 

письмово повідомляти  державному  виконавцю  про  майно,   що

перебуває в заставі або в інших осіб,  а також про кошти та майно,

належні боржникові від інших осіб.

 

  1. Особи, які  беруть  участь  у  виконавчому   провадженні,

зобов’язані  сумлінно  користуватися  усіма  наданими їм правами з

метою  забезпечення  своєчасного  та  в  повному  обсязі  вчинення

виконавчих дій.

 

Стаття 13. Участь експертів, спеціалістів та суб’єктів

оціночної діяльності – суб’єктів господарювання

у виконавчому провадженні

 

  1. Для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають під час

здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань,

державний  виконавець  з  власної  ініціативи або за заявою сторін

призначає  своєю  постановою  експерта  або  спеціаліста  (у  разі

необхідності  – кількох експертів або спеціалістів),  а для оцінки

майна – суб’єктів оціночної діяльності – суб’єктів господарювання.

 

  1. Як експерт або спеціаліст може  бути  запрошена  будь-яка

дієздатна особа,  яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід

роботи у відповідній галузі.

 

  1. Експерт або  спеціаліст  зобов’язаний  надати   письмовий

висновок,  а суб’єкт оціночної діяльності – суб’єкт господарювання

– письмовий звіт з питань,  що містяться  в  постанові  державного

виконавця,   а  також  надати  усні  рекомендації  щодо  дій,  які

виконуються за його присутності.

 

  1. Експерт, спеціаліст  і  суб’єкт  оціночної  діяльності  –

суб’єкт  господарювання  мають  право на винагороду за надані ними

послуги.  Розмір винагороди визначається в порядку,  встановленому

Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені

проведенням експертизи,  наданням висновку спеціаліста  або  звіту

суб’єкта  оціночної  діяльності – суб’єкта господарювання належать

до витрат,  пов’язаних з організацією  та  проведенням  виконавчих

дій.

 

  1. За відмову без поважних причин від надання висновку чи за

надання  висновку,  що  містить  завідомо  неправдиві   відомості,

експерт  несе  кримінальну  відповідальність,  про що він має бути

попереджений  державним  виконавцем.  Збитки,   завдані   сторонам

внаслідок  видачі  такого  висновку,  підлягають  відшкодуванню  в

порядку,  встановленому законом.  За недостовірну чи  необ’єктивну

оцінку майна суб’єкт оціночної діяльності – суб’єкт господарювання

несе відповідальність  у   порядку,   встановленому   законом,   а

оцінювач –  кримінальну  відповідальність,  про  що  він  має бути

попереджений державним виконавцем.

 

  1. Копії постанови державного виконавця  про  призначення  у

виконавчому   провадженні   експерта,   спеціаліста  або  суб’єкта

оціночної  діяльності  –  суб’єкта   господарювання   надсилаються

сторонам у триденний строк з дня її винесення.

 

Стаття 14. Участь перекладача у виконавчому провадженні

 

  1. У разі  необхідності  під  час провадження виконавчих дій

державний  виконавець  або  сторони   (їх   представники)   можуть

запросити  перекладача.  Перекладачем може бути будь-яка дієздатна

особа, яка володіє мовами, знання яких є необхідним для перекладу.

Особі, яка потребує послуг перекладача, державний виконавець надає

строк для його запрошення,  але не більш як десять  днів.  У  разі

якщо   зазначена   особа   не  забезпечить  участі  перекладача  у

визначений строк,  його може призначити своєю постановою державний

виконавець.

 

  1. Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, що

належить до  витрат,  пов’язаних  з  організацією  та  проведенням

виконавчих  дій.  Розмір  такої винагороди визначається в порядку,

встановленому Кабінетом Міністрів України.

 

  1. У разі  завідомо  неправильного  перекладу,  а  також  за

відмову  виконати  обов’язки  перекладача  особа  несе кримінальну

відповідальність,  про що  вона  має  бути  попереджена  державним

виконавцем.

 

Стаття 15. Залучення понятих до провадження виконавчих дій

 

  1. Виконавчі дії можуть провадитися за присутності понятих.

 

  1. Присутність понятих   обов’язкова   під   час   вчинення

виконавчих дій,  пов’язаних з примусовим входженням до  нежитлових

приміщень  і  сховищ,  де  зберігається  майно  боржника,  на  яке

звернено стягнення,  або майно стягувача,  яке має бути  повернене

йому  в  натурі;  до  житлових будинків і квартир для забезпечення

примусового виселення з  них  та  вселення  в  них;  до  будинків,

квартир та інших приміщень,  в яких перебуває дитина, яка має бути

передана  іншим  особам  відповідно  до  рішення  суду;  під   час

проведення огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

 

  1. Як поняті можуть бути запрошені будь-які дієздатні особи,

які не мають особистої заінтересованості у провадженні  виконавчих

дій  і  не  пов’язані  між  собою  або  з  учасниками  виконавчого

провадження родинними зв’язками,  підлеглістю чи підконтрольністю.

Кількість  понятих  під  час  вчинення виконавчих дій не може бути

менше двох.

 

  1. Понятий має право знати, для участі  у  провадженні  яких

виконавчих  дій  його  запрошено,  на  підставі  якого виконавчого

документа вони провадяться,  а також робити зауваження  з  приводу

провадження   виконавчих   дій.   Зауваження  понятого  підлягають

занесенню до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов’язаний

засвідчити  факт,  зміст  і  результати  виконавчих  дій,  під час

провадження яких він був присутній.  Перед початком виконавчих дій

державний виконавець роз’яснює понятим їхні права і обов’язки, про

що зазначається в акті.

 

  1. Поняті мають право на компенсацію  витрат,  пов’язаних  з

виконанням  обов’язків  понятих.  Зазначені  витрати  належать  до

витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

 

Стаття 16. Відводи у виконавчому провадженні

 

  1. Державний виконавець,  експерт,   спеціаліст,   оцінювач,

перекладач  не  можуть  брати  участі  у виконавчому провадженні і

підлягають відводу,  якщо вони є  близькими  родичами  сторін,  їх

представників  або  інших  осіб,  які  беруть участь у виконавчому

провадженні,  або заінтересовані в результаті  виконання  рішення,

або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.

 

  1. За наявності   підстав   для   відводу  зазначені  особи

зобов’язані заявити самовідвід.  З тих самих підстав відвід  таким

особам   може   бути   заявлений   стягувачем,  боржником  або  їх

представниками.  Відвід  має  бути  вмотивованим,   викладеним   у

письмовій   формі  і  може  бути  заявлений  у  будь-який  час  до

закінчення виконавчого провадження.

 

  1. Питання про  відвід  державного   виконавця   вирішується

начальником  відділу,  якому підпорядкований державний виконавець,

про що виноситься постанова.

 

  1. Питання про відвід, самовідвід начальника відділу або всіх

державних  виконавців  зазначеного  відділу вирішується керівником

відповідного органу  державної  виконавчої  служби  вищого  рівня.

Постанова  про  задоволення  чи  відмову  у  задоволенні  відводу,

самовідводу  начальника  відділу  або  всіх  державних  виконавців

зазначеного  відділу  може  бути  оскаржена в десятиденний строк у

порядку, встановленому цим Законом.

 

  1. Питання про відвід експерта,  спеціаліста,  оцінювача  чи

перекладача  вирішується  шляхом  винесення вмотивованої постанови

державного виконавця.

 

  1. У разі відводу державного виконавця  виконавчий  документ

передається  у встановленому порядку іншому державному виконавцеві

або іншому органу державної виконавчої служби.

 

  1. Відмова у  задоволенні  відводу   державного   виконавця,

експерта,  спеціаліста, оцінювача, перекладача може бути оскаржена

в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

 

  1. Посадові особи, які мають право на  розгляд  питання  про

відвід державного виконавця,  експерта,  спеціаліста, оцінювача чи

перекладача,  зобов’язані  розглянути   заяву   про   відвід   або

самовідвід у строк до п’яти робочих днів.

 

Глава 3. ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ТА ПОРЯДОК

ЗДІЙСНЕННЯ ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

 

Стаття 17. Виконавчі документи за рішеннями, що підлягають

примусовому виконанню державною виконавчою службою

 

  1. Примусове виконання   рішень   здійснюється   державною

виконавчою службою на підставі виконавчих  документів,  визначених

цим Законом.

 

  1. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною

виконавчою службою такі виконавчі документи:

 

1) виконавчі   листи,   що   видаються   судами,   і   накази

господарських судів,  у тому числі на підставі рішень третейського

суду та рішень Міжнародного  комерційного  арбітражного  суду  при

Торгово-промисловій  палаті  і  Морської  арбітражної  комісії при

Торгово-промисловій палаті;

 

2) ухвали,  постанови  судів  у   цивільних,   господарських,

адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про

адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

{ Пункт 2 частини другої статті 17 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 245-VII ( 245-18 ) від 16.05.2013 }

{  Офіційне тлумачення положення пункту 2 частини другої статті 17

див.  в  Рішенні  Конституційного Суду N 5-рп/2013 ( v005p710-13 )

від 26.06.2013 }

 

3) судові накази;

 

4) виконавчі написи нотаріусів;

 

5) посвідчення комісій по трудових спорах,  що  видаються  на

підставі відповідних рішень таких комісій;

 

6) постанови    органів   (посадових   осіб),   уповноважених

розглядати справи про адміністративні правопорушення  у  випадках,

передбачених законом;

 

7) постанови  державного  виконавця про стягнення виконавчого

збору, витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих

дій і накладенням штрафу;

 

8) рішення  інших органів державної влади,  якщо їх виконання

за законом покладено на державну виконавчу службу;

 

9) рішення Європейського суду з  прав  людини  з  урахуванням

особливостей,  передбачених  Законом України “Про виконання рішень

та застосування  практики  Європейського  суду  з   прав   людини”

( 3477-15 );

 

10)  рішення  (постанови)  суб’єктів  державного  фінансового

моніторингу  (їх  уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання

за законом покладено на державну виконавчу службу.

{  Частину  другу статті 17 доповнено пунктом 10 згідно із Законом

N 1702-VII ( 1702-18 ) від 14.10.2014 }

 

11)  рішення  Національного банку України про застосування до

банку,  філії  іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення

штрафу.

{  Частину  другу статті 17 доповнено пунктом 11 згідно із Законом

N 218-VIII ( 218-19 ) від 02.03.2015 }

 

Стаття 18. Вимоги до виконавчого документа

 

  1. У виконавчому документі зазначаються:

 

1) назва   і  дата  видачі  документа,  найменування  органу,

прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

 

2) дата прийняття і  номер  рішення,  згідно  з  яким  видано

документ;

 

3)   повне   найменування   (для  юридичних  осіб)  або  ім’я

(прізвище,  власне  ім’я  та  по  батькові)  (для  фізичних  осіб)

стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або

місце    проживання    чи   перебування   (для   фізичних   осіб),

ідентифікаційний  код  суб’єкта господарської діяльності стягувача

та  боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний

номер  стягувача  та  боржника  (для  фізичних  осіб  –  платників

податків)  або  номер  і  серія паспорта стягувача та боржника для

фізичних  осіб  –  громадян  України, які через свої релігійні або

інші   переконання  відмовилися  від  прийняття  ідентифікаційного

номера,  офіційно  повідомили  про  це відповідні органи державної

влади  та  мають  відмітку в паспорті громадянина України, а також

інші  дані,  якщо  вони  відомі  суду  чи  іншому органу, що видав

виконавчий  документ,  які  ідентифікують стягувача та боржника чи

можуть  сприяти  примусовому  виконанню,  зокрема, дата народження

боржника    та    його   місце   роботи   (для   фізичних   осіб),

місцезнаходження  майна  боржника,  рахунки  стягувача та боржника

тощо;

{ Пункт 3 частини першої статті 18 із змінами, внесеними згідно із

Законами   N  5037-VI  (  5037-17  )  від  04.07.2012,  N  721-VII

(  721-18  )  від 16.01.2014 – втратив чинність на підставі Закону

N  732-VII ( 732-18 ) від 28.01.2014; із змінами, внесеними згідно

із Законом N 767-VII ( 767-18 ) від 23.02.2014 }

 

4) резолютивна частина рішення;

 

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

 

6) строк пред’явлення виконавчого документа до виконання.

 

 

{  Абзац  восьмий  частини  першої  статті  18  виключено  на

підставі Закону N 767-VII ( 767-18 ) від 23.02.2014 }

 

 

  1. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів

або проти кількох відповідачів,  а також  якщо  належить  передати

майно,  що  перебуває  в  кількох місцях,  у виконавчому документі

зазначаються один боржник та один стягувач,  а також визначається,

в якій частині необхідно виконати таке рішення,  або зазначається,

що обов’язок чи право стягнення є солідарним.

 

  1. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою

посадовою  особою  із  зазначенням  її  прізвища  та  ініціалів  і

скріплений печаткою.  Скріплення  виконавчого  документа  гербовою

печаткою є обов’язковим у разі,  якщо орган (посадова особа), який

видав виконавчий документ, за законом зобов’язаний мати печатку із

зображенням Державного Герба України.

 

  1. Законом можуть  бути  встановлені  також  інші  додаткові

вимоги до виконавчих документів.

 

Стаття 19. Підстави для відкриття виконавчого провадження

 

  1. Державний виконавець відкриває виконавче  провадження  на

підставі  виконавчого  документа,  зазначеного  в  статті 17 цього

Закону:

 

1) за заявою стягувача або його  представника  про  примусове

виконання рішення;

 

2) за  заявою  прокурора  у випадках представництва інтересів

громадянина або держави в суді;

 

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на  підставі

ухвали   про   надання  дозволу  на  примусове  виконання  рішення

іноземного суду в порядку, встановленому законом;

 

4) в інших передбачених законом випадках.

 

  1. У заяві про відкриття  виконавчого  провадження  стягувач

вправі  зазначити  відомості,  що ідентифікують боржника чи можуть

сприяти примусовому виконанню  рішення  (рахунок  боржника,  місце

роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна

тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

 

  1. У заяві  про  відкриття  виконавчого   провадження   щодо

виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити

державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника  та

оголосити заборону на його відчуження.

 

  1. Під час  пред’явлення  виконавчого  документа  або  його

дубліката до виконання разом з ним подаються:

 

1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого

за  вироком  суду  –  копія  опису  майна  і копія вироку.  У разі

відсутності у справі опису майна засудженого надсилається  довідка

про те, що опис майна не проводився;

 

2) у   разі   виконання  рішення  про  конфіскацію  майна  за

постановою суду – копія протоколу  вилучення  майна,  що  підлягає

конфіскації, або довідка про відсутність такого майна;

 

3) у   судових   справах,   за   якими   застосовано   заходи

забезпечення позовних вимог,  – копії документів, що підтверджують

виконання  ухвали  суду про забезпечення позову,  у разі якщо такі

заходи застосовувалися судом.

 

Стаття 20. Місце виконання рішення

 

  1. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за  місцем

проживання,  перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням

його майна.  У разі якщо боржник є юридичною особою,  то виконання

провадиться  за місцезнаходженням його постійно діючого органу або

майна.  Право  вибору  місця  виконання  між   кількома   органами

державної  виконавчої  служби,  що  можуть вчиняти виконавчі дії з

виконання рішення на території,  на яку  поширюються  їх  функції,

належить стягувачу.

 

  1. Виконання рішення,  яке зобов’язує боржника вчинити певні

дії,  здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких

дій.

 

  1. Державний виконавець  вправі провадити виконавчі дії щодо

виявлення та звернення стягнення  на  кошти,  які  перебувають  на

рахунках   та  вкладах  боржника  у  банках  чи  інших  фінансових

установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на

території, на яку поширюється юрисдикція України.

{  Частина третя статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 5178-VI ( 5178-17 ) від 06.07.2012 }

 

  1. У разі  необхідності  перевірки інформації щодо наявності

боржника чи його майна або його місця роботи на території,  на яку

не   поширюється   компетенція   державного  виконавця,  державний

виконавець  може  своєю   мотивованою   постановою,   затвердженою

начальником  відділу,  якому  він  безпосередньо  підпорядкований,

доручити проведення  перевірки  вказаної  інформації  відповідному

відділу державної виконавчої служби.  Державний виконавець відділу

державної виконавчої служби,  якому доручено проведення  перевірки

зазначеної  інформації,  у  разі  виявлення майна боржника повинен

здійснити  його  опис  та  арешт.  Виконавчі  дії  за   дорученням

проводяться  у  строк  не  пізніше  десяти  робочих днів з моменту

надходження до відділу  державної  виконавчої  служби  відповідної

постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження,  у

якому  винесено  цю  постанову.  За  результатами  проведених  дій

складається акт, що направляється державному виконавцю, який виніс

постанову.

 

  1. У разі якщо у процесі виконавчого  провадження  державним

виконавцем  отримано  документальне  підтвердження  про  зміну або

встановлення місця  проживання,  перебування  чи  місцезнаходження

боржника,  його майна,  місця його роботи на території,  на яку не

поширюється компетенція державного виконавця,  та з’ясувалося,  що

майно  боржника,  на  яке  можна  звернути стягнення,  відсутнє на

території,  на яку поширюється компетенція  державного  виконавця,

державний  виконавець  не  пізніше наступного дня з моменту,  коли

йому  стали  відомі  зазначені  обставини,   надсилає   виконавчий

документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника,

місцем його роботи чи місцезнаходженням  майна  боржника,  про  що

повідомляє стягувачу.

 

  1. У разі якщо у процесі виконавчого провадження з’ясувалося,

що майна боржника,  на яке можливо звернути стягнення, недостатньо

для  задоволення  в  повному  обсязі  вимог  стягувача,  але майно

боржника виявлено на території іншого органу державної  виконавчої

служби,  державний  виконавець  звертає  стягнення на таке майно в

порядку,  передбаченому цим Законом,  за погодженням з начальником

відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований, та

за умови, що стягувач авансує витрати на організацію та проведення

виконавчих  дій.  Про  вчинення виконавчих дій на території іншого

органу державної виконавчої служби державний виконавець повідомляє

начальникові  такого  органу.  У  разі  якщо  стягувач не здійснив

авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій  на

території  іншого  органу  державної виконавчої служби,  державний

виконавець звертає стягнення на  наявне  майно  боржника  і  після

розподілу   стягнутих   коштів,  якщо  їх  обсяг  недостатній  для

задоволення в повному обсязі вимог стягувача,  надсилає виконавчий

документ    до    органу    державної    виконавчої    служби   за

місцезнаходженням іншого майна боржника.

 

  1. Виконавче провадження може бути передано від одного органу

державної  виконавчої  служби  до  іншого,  від  одного державного

виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції

України.

 

  1. Спори про  місце  здійснення  виконавчих дій між органами

державної виконавчої служби не допускаються.

 

Стаття 21. Підвідомчість виконавчих проваджень відділам

примусового виконання рішень

 

  1. На відділ   примусового  виконання  рішень  Департаменту

державної   виконавчої   служби   Міністерства   юстиції   України

покладається виконання рішень, за якими:

 

1) боржниками є Апарат Верховної Ради України,  Адміністрація

Президента України,  вищі чи центральні органи  виконавчої  влади,

Конституційний   Суд   України,   Верховний   Суд   України,  вищі

спеціалізовані  суди,  апеляційні  суди,  Генеральна   прокуратура

України,  регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний

банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради

Автономної  Республіки  Крим, Рада міністрів Автономної Республіки

Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні,

Київська  і  Севастопольська  міські  державні адміністрації та їх

структурні  підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові

особи;

{ Пункт 1 частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із

Законами  N  5288-VI  (  5288-17  )  від  18.09.2012,  N  1697-VII

( 1697-18 ) від 14.10.2014 }

 

2) сума  зобов’язання  становить  десять  та більше мільйонів

гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

 

  1. На відділ примусового виконання рішень управлінь державної

виконавчої   служби   Головного  управління  юстиції  Міністерства

юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління

юстиції  в  області,  містах  Києві  та  Севастополі  покладається

виконання рішень, за якими:

 

1)  боржниками є територіальні підрозділи центральних органів

виконавчої  влади,  місцеві суди, міські, районні або селищні ради

чи  районні  державні  адміністрації  та їх структурні підрозділи,

місцеві   прокуратури,   інші   територіальні  підрозділи  органів

державної влади та їх посадові особи;

{ Пункт 1 частини другої статті 21 із змінами, внесеними згідно із

Законами  N  5288-VI  (  5288-17  )  від  18.09.2012,  N  1697-VII

( 1697-18 ) від 14.10.2014 }

 

2) сума  зобов’язання становить від трьох до десяти мільйонів

гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

 

  1. Інші виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в

органах   державної  виконавчої  служби,  можуть  передаватися  до

відділів   примусового   виконання    рішень    в    установленому

Міністерством юстиції України порядку.

 

Стаття 22. Строки пред’явлення виконавчих документів

до виконання

 

  1. Виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання в

такі строки:

 

1) посвідчення комісій по трудових спорах,  постанови судів у

справах про адміністративні правопорушення  та  постанови  органів

(посадових    осіб),    уповноважених    розглядати   справи   про

адміністративні правопорушення, – протягом трьох місяців;

 

2) інші виконавчі документи – протягом  року,  якщо  інше  не

передбачено законом.

 

  1. Строки, зазначені   у   частині   першій   цієї  статті,

встановлюються для:

 

1) виконання судових рішень – з наступного дня після набрання

рішенням законної сили чи закінчення строку,  встановленого у разі

відстрочки чи розстрочки виконання рішення,  а в разі якщо  судове

рішення  підлягає  негайному  виконанню,  – з наступного дня після

його постановлення;

 

2) виконання рішень комісій по трудових спорах – з дня видачі

посвідчення на примусове виконання рішення;

 

3) інших   виконавчих   документів  з  наступного  дня  після

набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

 

  1. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про

стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом

чи іншим ушкодженням здоров’я,  втратою годувальника тощо)  можуть

бути  пред’явлені  для виконання протягом усього періоду,  на який

присуджені платежі.

 

  1. Строки пред’явлення виконавчих  документів  до  виконання

встановлюються для кожного платежу окремо.

 

Стаття 23. Переривання строку давності пред’явлення

виконавчого документа до виконання

 

  1. Строки пред’явлення виконавчого  документа  до  виконання

перериваються:

 

1) пред’явленням виконавчого документа до виконання;

 

2) частковим виконанням рішення боржником;

 

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки

або розстрочки виконання рішення.

 

  1. Після переривання   строку   пред’явлення    виконавчого

документа до виконання перебіг строку поновлюється.  Час, що минув

до переривання строку, до нового строку не зараховується.

 

  1. У разі  повернення  виконавчого  документа  стягувачу   у

зв’язку  з  неможливістю  в  повному  обсязі або частково виконати

рішення строк  пред’явлення  виконавчого  документа  до  виконання

після  переривання встановлюється з дня його повернення,  а в разі

повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом

забороною  щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника,  а

також проведення інших  виконавчих  дій  стосовно  боржника,  –  з

моменту закінчення дії відповідної заборони.

 

Стаття 24. Поновлення пропущеного строку для пред’явлення

виконавчого документа до виконання

 

  1. Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження

виконавчого   документа,   строк   пред’явлення   для  примусового

виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

 

  1. Стягувач, який пропустив строк  пред’явлення  виконавчого

документа  до  виконання,  має  право  звернутися  із  заявою  про

поновлення строку пред’явлення  до  суду,  який  видав  виконавчий

документ,  або  до  суду  за місцем виконання.  Суд розглядає таку

заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

 

  1. Для інших   виконавчих   документів   пропущений   строк

поновленню не підлягає.

 

Стаття 25. Прийняття виконавчого документа до виконання

 

  1. Державний виконавець  зобов’язаний  прийняти до виконання

виконавчий документ і  відкрити  виконавче  провадження,  якщо  не

закінчився  строк пред’явлення такого документа до виконання,  він

відповідає вимогам,  передбаченим цим Законом,  і пред’явлений  до

виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

 

  1. Державний виконавець  протягом  трьох  робочих днів з дня

надходження до нього виконавчого документа виносить постанову  про

відкриття виконавчого провадження.

 

У постанові  державний  виконавець  вказує  про  необхідність

боржнику самостійно виконати  рішення  у  строк  до  семи  днів  з

моменту   винесення   постанови  (у  разі  виконання  рішення  про

примусове виселення боржника – у строк  до  п’ятнадцяти  днів)  та

зазначає,   що   у   разі   ненадання   боржником  документального

підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання

цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат,

пов’язаних  з  організацією   та   проведенням   виконавчих   дій,

передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець

одночасно   з   винесенням  постанови  про  відкриття  виконавчого

провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що

виноситься  відповідна  постанова.  {  Абзац другий частини другої

статті  25  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 721-VII

(  721-18  )  від 16.01.2014 – втратив чинність на підставі Закону

N  732-VII ( 732-18 ) від 28.01.2014; із змінами, внесеними згідно

із Законом N 767-VII ( 767-18 ) від 23.02.2014 }

 

  1. Виконавчий документ, виданий на  підставі  рішення,  яким

надано  відстрочку виконання,  приймається державним виконавцем до

виконання після  закінчення  строку  відстрочки  в  межах  строку,

встановленого для його пред’явлення.

 

  1. У разі  відкриття  виконавчого  провадження за виконавчим

документом про конфіскацію майна,  стягнення періодичних платежів,

забезпечення  позовних  вимог  або якщо рішення підлягає негайному

виконанню строк,  встановлений частиною  другою  цієї  статті,  не

надається.

 

  1. Копії постанови  про  відкриття  виконавчого  провадження

надсилаються не  пізніше  наступного  робочого  дня  стягувачу  та

боржникові.

 

  1. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути

оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку,  встановленому

цим Законом.

 

Стаття 26. Відмова у відкритті виконавчого провадження

 

  1. Державний виконавець  відмовляє  у  відкритті виконавчого

провадження у разі:

 

1) пропуску встановленого строку пред’явлення  документів  до

виконання;

 

2) неподання  виконавчого документа,  зазначеного у статті 17

цього  Закону,  та  неподання  заяви  про  відкриття   виконавчого

провадження у випадках, передбачених цим Законом;

 

3) якщо   рішення,   на   підставі  якого  видано  виконавчий

документ,  не набрало законної (юридичної)  сили,  крім  випадків,

коли  воно  у  встановленому законом порядку допущено до негайного

виконання;

 

4) пред’явлення виконавчого  документа  до  органу  державної

виконавчої  служби  не за місцем або не за підвідомчістю виконання

рішення;

 

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання  рішення,  надана

судом, яким постановлено рішення;

 

6) невідповідності     виконавчого     документа     вимогам,

передбаченим статтею 18 цього Закону;

 

6-1)   офіційного   оприлюднення  повідомлення  про  визнання

боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

{  Частину першу статті 26 доповнено пунктом 6-1 згідно із Законом

N 4212-VI ( 4212-17 ) від 22.12.2011 }

 

7) якщо  виконавчий  документ  повернуто  стягувачу  за  його

заявою,  крім  виконавчих  документів  про  стягнення аліментів та

інших періодичних платежів;

 

8) наявності  інших   передбачених   законом   обставин,   що

виключають здійснення виконавчого провадження.

 

  1. Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний

виконавець виносить постанову протягом трьох робочих  днів,  а  за

рішенням, що підлягає негайному виконанню, – не пізніше наступного

робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не  пізніше

наступного   дня   надсилає   її  заявникові  разом  з  виконавчим

документом.

 

  1. У разі відмови у  відкритті  виконавчого  провадження  на

підставі  пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець

роз’яснює заявникові право на звернення до суду чи  іншого  органу

(посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення

його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.

 

  1. Постанова державного виконавця про  відмову  у  відкритті

виконавчого   провадження   може   бути   оскаржена   заявником  у

десятиденний строк з дня її надходження у  порядку,  встановленому

цим Законом.

 

  1. У  разі  відмови  у  відкритті виконавчого провадження на

підставі   пункту   6-1   частини  першої  цієї  статті  державний

виконавець  у постанові зазначає найменування господарського суду,

у  провадженні  якого  перебуває  справа про банкрутство боржника,

номер  справи  про  банкрутство,  а також роз’яснює стягувачу його

право   звернутися   до   цього  суду  з  відповідною  заявою  для

задоволення  своїх вимог під час ліквідаційної процедури спільно з

іншими кредиторами.

{  Статтю 26 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом N 4212-VI

( 4212-17 ) від 22.12.2011 }

 

Стаття 27. Початок примусового виконання рішень

 

  1. У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною

другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання  рішення,

документального  підтвердження повного виконання рішення державний

виконавець на наступний день після закінчення відповідних  строків

розпочинає примусове виконання рішення.

 

  1. У разі   якщо   при  відкритті  виконавчого  провадження

державним виконавцем накладено арешт на майно та  кошти  боржника,

боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до

початку примусового виконання  рішення  реалізувати  належне  йому

майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення

боргу за виконавчим документом.  У  разі  продажу  майна  боржника

покупець  цього  майна  повинен  внести кошти за придбане майно на

рахунок органу державної виконавчої  служби  у  строк  до  початку

примусового  виконання  рішення.  Після  внесення  покупцем коштів

арешт  з  проданого  майна  боржника  знімається   за   постановою

державного виконавця.

 

  1. У разі  отримання документального підтвердження про повне

виконання рішення боржником до початку його примусового  виконання

державний  виконавець  закінчує  виконавче  провадження в порядку,

встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з

організацією  та  проведенням  виконавчих  дій,  у  такому  разі з

боржника не стягуються.

 

Стаття 28. Виконавчий збір

 

  1. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у

строк,  встановлений  частиною  другою  статті 25 цього Закону для

самостійного  його  виконання,  постановою  державного виконавця з

боржника  стягується  виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми,

що  підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника,

що  підлягає  передачі  стягувачу за виконавчим документом. У разі

невиконання  боржником  у той самий строк рішення, за яким боржник

зобов’язаний  особисто  вчинити  певні  дії  або утриматися від їх

вчинення,   виконавчий   збір   стягується  в  розмірі  шістдесяти

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника – фізичної

особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян  з  боржника  –  юридичної  особи.  У зазначених розмірах

виконавчий  збір  стягується  з  боржника  також у разі повернення

виконавчого  документа без виконання за письмовою заявою стягувача

та  у  разі  виконання  рішення про звернення стягнення на предмет

іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для

самостійного  його  виконання, зокрема шляхом перерахування коштів

безпосередньо   на  рахунок  стягувача.  Постанова  про  стягнення

виконавчого  збору  може  бути  оскаржена  в  десятиденний строк у

порядку, встановленому цим Законом.

 

Виконавчий  збір  стягується незалежно від вчинення державним

виконавцем   заходів   примусового   виконання,  передбачених  цим

Законом.

 

  1. Виконавчий  збір не стягується за виконавчими документами

про  конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення

арешту   на  майно  для  забезпечення  позовних  вимог,  стягнення

виконавчого   збору,   витрат,   пов’язаних   з   організацією  та

проведенням  виконавчих  дій,  штрафів,  накладених  відповідно до

вимог  цього  Закону,  за  виконавчими документами, які підлягають

негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу

у  випадку,  передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону,

та  у  разі  виконання  рішень  у  порядку,  встановленому Законом

України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.

 

  1. Постанова  про стягнення виконавчого збору виноситься під

час   першого   надходження   виконавчого   документа   державному

виконавцю.  Під час наступних пред’явлень до виконання виконавчого

документа  державному  виконавцеві  виконавчий  збір  стягується в

частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

 

  1. Розмір  фактично  стягнутого з боржника виконавчого збору

державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

 

  1. У  разі  закінчення  виконавчого провадження у зв’язку із

скасуванням  рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого

документа,  виконавчий  збір не стягується, а стягнутий виконавчий

збір повертається боржникові.

 

  1. У  разі  завершення  виконавчого  провадження  з підстав,

передбачених  пунктом  1  частини першої статті 47, пунктами 2 і 8

частини  першої  статті  49  цього Закону, якщо виконавчий збір не

стягнуто,  державний виконавець не пізніше наступного робочого дня

після   завершення  (закінчення)  такого  виконавчого  провадження

відкриває   виконавче  провадження  за  постановою  про  стягнення

виконавчого збору.

 

  1. У  разі  виконання  рішення, за яким закінчився строк для

його  самостійного  виконання, але судом встановлено відстрочку чи

розстрочку   виконання   рішення,  виконавчий  збір  стягується  в

порядку, встановленому цим Законом, шляхом виділення постанови про

стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.

 

  1. Постанова  про  стягнення  виконавчого збору надсилається

боржнику  не  пізніше наступного робочого дня після її винесення і

може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

{  Стаття  28  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 583-VII

( 583-18 ) від 19.09.2013; в редакції Закону N 191-VIII ( 191-19 )

від 12.02.2015 }

 

Стаття 29. Час провадження виконавчих дій

 

  1. Виконавчі дії  провадяться  державним виконавцем у робочі

дні не раніше шостої і не пізніше  двадцять  другої  години,  якщо

інше  не  передбачено  цією  статтею.  Конкретний  час провадження

виконавчих  дій   визначається   державним   виконавцем.   Сторони

виконавчого  провадження  мають  право пропонувати зручний для них

час провадження виконавчих дій.

 

  1. Виконавчі дії в неробочі  та  святкові  дні,  встановлені

законом,  провадяться  у  час,  передбачений  частиною першою цієї

статті,  у разі якщо зволікання неможливе або  якщо  такі  дії  не

можуть  бути  проведені  в  інші дні з вини боржника,  на підставі

постанови державного виконавця,  затвердженої начальником відділу,

якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

 

  1. Провадження виконавчих  дій  у  нічний час допускається у

разі,  якщо невиконання рішення створює загрозу життю чи  здоров’ю

громадян  або  якщо  виконавчі  дії,  розпочаті до двадцять другої

години,  необхідно  продовжити,  але  з  наступним   повідомленням

начальника відділу,  якому безпосередньо підпорядкований державний

виконавець,  не пізніше наступного робочого дня  після  проведення

таких дій.

 

Стаття 30. Строк здійснення виконавчого провадження

 

  1. Державний виконавець  провадить виконавчі дії з виконання

рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому  цим

Законом порядку, а саме:

 

закінчення виконавчого  провадження  –  згідно  із статтею 49

цього Закону;

 

повернення виконавчого  документа  стягувачу  –   згідно   із

статтею 47 цього Закону;

 

повернення виконавчого  документа  до  суду  чи іншого органу

(посадовій особі),  який його видав,  – згідно із статтею 48 цього

Закону.

 

  1. Державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з

виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови

про  відкриття  виконавчого  провадження,  а  з  виконання рішення

немайнового характеру –  у  двомісячний  строк.  Строк  здійснення

виконавчого  провадження  не  включає  час відкладення провадження

виконавчих дій або зупинення  виконавчого  провадження  на  період

проведення  експертизи  чи  оцінки  майна,  виготовлення технічної

документації на майно,  реалізації майна боржника, час перебування

виконавчого  документа  на виконанні в адміністрації підприємства,

установи  чи  організації,  фізичної  особи,  фізичної   особи   –

підприємця,   які  здійснюють  відрахування  із  заробітної  плати

(заробітку),  пенсії та інших доходів боржника.  Строк  здійснення

зведеного   виконавчого   провадження   обчислюється   з   моменту

приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

 

  1. Негайному виконанню підлягають рішення:

 

1) про  стягнення  аліментів,  заробітної   плати   в   межах

платежів,  вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї

суми боргу за  такими  виплатами,  якщо  рішенням  передбачено  її

негайне стягнення;

 

2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно

звільненого або переведеного працівника;

 

3) в  інших  випадках,  якщо  негайне  виконання  передбачено

законом і про це зазначено у виконавчому документі.

 

  1. У разі   якщо   рішення  підлягає  негайному  виконанню,

державний виконавець відкриває виконавче  провадження  не  пізніше

наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у

статті 17 цього Закону,  і невідкладно розпочинає  його  примусове

виконання.

 

Стаття 31. Надсилання документів виконавчого провадження

 

  1. Копії постанов  державного  виконавця  та  інші документи

виконавчого   провадження   (далі    –    документи    виконавчого

провадження),  що  державний  виконавець  зобов’язаний  довести до

відома  сторін  та  інших   учасників   виконавчого   провадження,

надсилаються    адресатам    із   супровідними   листами   простою

кореспонденцією,   крім   постанов   про   відкриття   виконавчого

провадження  або відмову у відкритті виконавчого провадження,  про

повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47

цього    Закону,   що   надсилаються   рекомендованим   листом   з

повідомленням про вручення.  Боржник вважається  повідомленим  про

відкриття  виконавчого провадження,  якщо йому надіслано постанову

про відкриття виконавчого провадження  за  адресою,  зазначеною  у

виконавчому документі.

 

  1. За умови авансування стягувачем у порядку,  передбаченому

цим Законом,  витрат на організацію та проведення  виконавчих  дій

документи   виконавчого   провадження   можуть   надсилатися  його

учасникам рекомендованими листами.

 

  1. За письмовою  заявою  учасників  виконавчого  провадження

документи  виконавчого  провадження  можуть  надсилатися адресатам

каналами факсимільного зв’язку або електронною  поштою.  Документи

виконавчого провадження,  надіслані каналами факсимільного зв’язку

або  електронною  поштою,  вважаються   врученими   за   наявності

належного підтвердження їх одержання адресатами.

 

  1. Державний виконавець  або  уповноважена  ним  особа  може

особисто вручити документи виконавчого  провадження  сторонам  або

іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.

 

  1. Належним чином   оформлена  відмова  сторін  виконавчого

провадження від одержання документів виконавчого провадження не  є

перешкодою для проведення подальших виконавчих дій у встановленому

цим Законом порядку.

 

  1. У разі звернення стягнення на заробітну плату (заробіток),

пенсію,  стипендію  чи  інші доходи боржника документи виконавчого

провадження  можуть  бути  вручені   представникам   адміністрації

підприємства,  установи та організації,  фізичній особі,  фізичній

особі – підприємцю,  у якої  працює  боржник,  особисто  державним

виконавцем або уповноваженою ним особою під розписку.

 

Стаття 32. Заходи примусового виконання рішень

 

  1. Заходами примусового виконання рішень є:

 

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права)

боржника,  у тому числі якщо вони перебувають  в  інших  осіб  або

належать боржникові від інших осіб;

 

2) звернення   стягнення   на  заробітну  плату  (заробіток),

доходи, пенсію, стипендію боржника;

 

3) вилучення  в  боржника   і   передача   стягувачу   певних

предметів, зазначених у рішенні;

 

4) інші заходи, передбачені рішенням.

 

Стаття 33. Особливості виконання рішень у разі відкриття

кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника

 

  1. У разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито

кілька   виконавчих  проваджень  про  стягнення  коштів  з  одного

боржника,  вони об’єднуються у зведене виконавче провадження і  на

майно   боржника   накладається   арешт  у  межах  загальної  суми

стягнення,  виконавчого збору  і  можливих  витрат,  пов’язаних  з

організацією та проведенням виконавчих дій.

 

  1. У разі  якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з

одного боржника відкриті у кількох  органах  державної  виконавчої

служби,  об’єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в

порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

 

Стаття 34. Роз’яснення рішень, виконавчих документів,

які підлягають примусовому виконанню

 

  1. У разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна

частина рішення є незрозумілою,  державний виконавець або  сторони

виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав

виконавчий  документ,  із  заявою  про  роз’яснення   відповідного

рішення.

 

  1. У разі  якщо  зміст виконавчого документа є незрозумілим,

державний виконавець або  сторони  виконавчого  провадження  мають

право   звернутися   до   органу  (посадової  особи),  який  видав

виконавчий  документ,  із  заявою  про  роз’яснення  змісту  цього

документа.

 

  1. Суд або  орган  (посадова  особа),  який видав виконавчий

документ,  зобов’язаний розглянути заяву  державного  виконавця  у

десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати

відповідне роз’яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх

редакції.

 

Стаття 35. Відкладення провадження виконавчих дій

 

  1. За наявності   обставин,  що  перешкоджають  провадженню

виконавчих дій,  або  у  разі  несвоєчасного  одержання  сторонами

документів  виконавчого  провадження,  внаслідок  чого  вони  були

позбавлені  можливості  скористатися  правами,  наданими  їм   цим

Законом,  державний  виконавець  може  відкласти  виконавчі дії за

заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк  до

десяти  робочих  днів.  Про відкладення провадження виконавчих дій

державний  виконавець  виносить  відповідну  постанову,   про   що

повідомляє сторонам.

 

  1. Постанова державного виконавця про відкладення провадження

виконавчих дій може бути оскаржена у триденний  строк  у  порядку,

встановленому цим Законом.

 

Стаття 36. Відстрочка або розстрочка виконання, встановлення

чи зміна способу і порядку виконання рішення

 

  1. За наявності обставин, що ускладнюють  виконання  рішення

або  роблять  його  неможливим,  державний  виконавець  за власною

ініціативою чи за заявою сторін,  а також самі сторони мають право

звернутися до суду,  який видав виконавчий документ, із заявою про

відстрочку або розстрочку виконання,  а також про встановлення або

зміну способу і порядку виконання.

 

  1. Питання про   відстрочку   або   розстрочку   виконання,

встановлення чи зміну способу і  порядку  виконання  розглядається

судом  у встановлений законом строк.  Відповідне рішення може бути

оскаржене у встановленому законом порядку.

 

  1. Щодо інших рішень відстрочка  або  розстрочка  виконання,

встановлення чи зміна способу і порядку виконання не допускаються.

 

  1. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки,

встановлені цим рішенням.

 

  1. Законом можуть встановлюватися особливості  щодо  надання

відстрочки або розстрочки виконання рішення.

 

Стаття 37. Обставини, що зумовлюють обов’язкове зупинення

виконавчого провадження

 

  1. Виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню  у

разі:

 

1) смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім

стягувача або  боржника,  або  припинення  юридичної  особи,  якщо

встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво;

 

2) визнання стягувача або боржника недієздатним;

 

3) проходження   боржником   строкової  військової  служби  у

Збройних Силах  України,  передбачених  законом  інших  військових

формуваннях,  якщо  згідно з умовами служби провадження виконавчих

дій неможливе,  чи на прохання стягувача,  який проходить строкову

військову  службу  в  Збройних  Силах України або інших військових

формуваннях;

 

4) зупинення  судом   стягнення   на   підставі   виконавчого

документа;

 

5) прийняття  судом  до  розгляду  скарги на постанову органу

(посадової   особи),   уповноваженого   розглядати   справи    про

адміністративні правопорушення;

 

6) зупинення  виконання  відповідного рішення або виконавчого

провадження  судом  чи  посадовою особою, яким законом надано таке

право;

{ Пункт 6 частини першої статті 37 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }

 

7) зупинення судом реалізації арештованого майна;

 

8) порушення господарським судом  провадження  у  справі  про

банкрутство   боржника,   якщо  відповідно  до  закону  на  вимогу

стягувача поширюється дія мораторію,  запровадженого господарським

судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії

розподілу  стягнутих  з  боржника  грошових  сум  (у  тому   числі

одержаних  від  реалізації  майна  боржника) та виконання рішень у

немайнових спорах;

{ Пункт 8 частини першої статті 37 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 4212-VI ( 4212-17 ) від 22.12.2011 }

 

9) запровадження тимчасової адміністрації банку-боржника;

{  Пункт  9  частини  першої статті 37 в редакції Закону N 5411-VI

(  5411-17  )  від  02.10.2012;  із  змінами,  внесеними згідно із

Законом  N  1586-VII ( 1586-18 ) від 04.07.2014; в редакції Закону

N 78-VIII ( 78-19 ) від 28.12.2014 }

 

10) сплати  боржником  або  іншим  гарантом  у  встановленому

законодавством   порядку   (у   тому   числі   за  договорами  про

відшкодування  ядерної  шкоди)  коштів  на  відшкодування  ядерної

шкоди,  що  дорівнюють  або  перевищують  встановлену законом межу

відповідальності  оператора  ядерної  установки.  Для   обчислення

сплачені   кошти   підлягають  перерахуванню  у  Спеціальні  права

запозичення,  що встановлюються Міжнародним  валютним  фондом,  за

офіційним курсом Національного банку України на день сплати;

 

 

{  Пункт  11  частини  першої статті 37 виключено на підставі

Закону N 1697-VII ( 1697-18 ) від 14.10.2014 }

 

 

12) звернення до суду із заявою про  заміну  вибулої  сторони

правонаступником у порядку, встановленому частиною п’ятою статті 8

цього Закону;

 

13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки

виконання рішення;

 

14) наявності  коштів  за договорами банківського рахунку або

банківського  вкладу,  які  боржник  не  має  права  вимагати   до

закінчення  строку дії таких договорів,  у разі відсутності іншого

майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення;

 

15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу  до

Реєстру  підприємств  паливно-енергетичного комплексу,  які беруть

участь у процедурі погашення заборгованості відповідно  до  Закону

України   “Про   заходи,   спрямовані   на   забезпечення  сталого

функціонування підприємств    паливно-енергетичного     комплексу”

( 2711-15 );

{  Офіційне тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37

див.  в  Рішенні Конституційного Суду N 18-рп/2012 ( v018p710-12 )

від 13.12.2012 }

 

16)   затвердження   плану   санації  боржника  до  порушення

провадження у справі про банкрутство;

{  Частину  першу статті 37 доповнено пунктом 16 згідно із Законом

N 4212-VI ( 4212-17 ) від 22.12.2011 }

 

17)   прийняття   рішення   про   приватизацію  вугледобувних

підприємств   відповідно   до   Закону  України  “Про  особливості

приватизації вугледобувних підприємств” ( 4650-17 ) протягом трьох

років з моменту завершення приватизації;

{  Частину  першу статті 37 доповнено пунктом 17 згідно із Законом

N 4650-VI ( 4650-17 ) від 12.04.2012 }

 

18)  надіслання  виконавчого документа до центрального органу

виконавчої   влади,   що   реалізує   державну  політику  у  сфері

казначейського   обслуговування   бюджетних   коштів,  у  випадку,

передбаченому  частиною  третьою  статті  4  Закону  України  “Про

гарантії держави щодо виконання судових рішень” ( 4901-17 ).

{  Частину  першу статті 37 доповнено пунктом 18 згідно із Законом

N 583-VII ( 583-18 ) від 19.09.2013 }

 

  1. Виконавче провадження на підставі, передбаченій пунктом 7

частини першої цієї статті,  зупиняється лише в частині  звернення

стягнення на майно, реалізацію якого зупинено судом.

 

  1. Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15

частини першої  цієї  статті,  не  зупиняється  за  рішеннями  про

виплату  заробітної  плати,  відшкодування матеріальної (майнової)

шкоди,  завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю,

стягнення  аліментів  та  в  разі  стягнення  заборгованості перед

Національною  акціонерною  компанією  “Нафтогаз України” та/або її

дочірнім  підприємством, що здійснювало постачання природного газу

на підставі ліцензії.

{  Частина третя статті 37 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 423-VIII ( 423-19 ) від 14.05.2015 }

Частина 2