Про банки і банківську діяльність

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про банки і банківську діяльність

Ч. 2

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 5-6, ст.30)

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 2740-III від 20.09.2001, ВВР, 2002, № 5, ст.30
№ 249-IV від 28.11.2002, ВВР, 2003, № 1, ст. 2
№ 485-IV від 06.02.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.104
№ 835-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 35, ст.270
№ 914-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.322
№ 1294-IV від 20.11.2003, ВВР, 2004, № 13, ст.181
№ 1828-IV від 22.06.2004, ВВР, 2004, № 38, ст.473
№ 2631-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, № 26, ст.358
№ 3127-IV від 29.11.2005, ВВР, 2006, № 8, ст.90
№ 3163-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.100
№ 3201-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 13, ст.110
№ 3205-IV від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 14, ст.118
№ 3273-IV від 22.12.2005, ВВР, 2006, № 16, ст.134
№ 3541-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, № 35, ст.296
№ 133-V від 14.09.2006, ВВР, 2006, № 43, ст.414
№ 358-V від 16.11.2006, ВВР, 2007, № 2, ст.15
№ 532-V від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 10, ст.90
№ 997-V від 27.04.2007, ВВР, 2007, № 33, ст.440
№ 639-VI від 31.10.2008, ВВР, 2009, № 14, ст.181 – зміни діють до 1 січня 2011 року, крім змін, внесених підпунктом 2 пункту 7 розділу II Закону № 639-VI від 31.10.2008, які діють до 1 січня 2012 року згідно із Законом № 2856-VI від 23.12.2010
№ 661-VI від 12.12.2008, ВВР, 2009, № 15, ст.190
№ 1533-VI від 23.06.2009, ВВР, 2009, № 52, ст.763
№ 1617-VI від 24.07.2009, ВВР, 2010, № 2-3, ст.11
№ 2258-VI від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 29, ст.392
№ 2289-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, № 33, ст.471
№ 2478-VI від 09.07.2010, ВВР, 2010, № 49, ст.570
№ 2510-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.20
№ 2522-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.26
№ 2677-VI від 04.11.2010, ВВР, 2011, № 19-20, ст.142
№ 2756-VI від 02.12.2010, ВВР, 2011, № 23, ст.160
№ 2856-VI від 23.12.2010, ВВР, 2011, № 29, ст.272
№ 3011-VI від 04.02.2011, ВВР, 2011, № 35, ст.345
№ 3024-VI від 15.02.2011, ВВР, 2011, № 36, ст.362
№ 3265-VI від 21.04.2011, ВВР, 2011, № 43, ст.448
№ 3385-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 45, ст.493
№ 3394-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, № 47, ст.533
№ 3795-VI від 22.09.2011, ВВР, 2012, № 21, ст.197
№ 4452-VI від 23.02.2012, ВВР, 2012, № 50, ст.564}

{Зміни до статті 76 див. в Законі
№ 4652-VI від 13.04.2012, ВВР, 2013, № 21, ст.208}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами
№ 4841-VI від 24.05.2012, ВВР, 2013, № 15, ст.117
№ 5042-VI від 04.07.2012, ВВР, 2013, № 26, ст.264
№ 5080-VI від 05.07.2012, ВВР, 2013, № 29, ст.337
№ 5178-VI від 06.07.2012, ВВР, 2013, № 39, ст.517
№ 5248-VI від 18.09.2012, ВВР, 2013, № 36, ст.473
№ 5410-VI від 02.10.2012, ВВР, 2013, № 42, ст.586
№ 5463-VI від 16.10.2012, ВВР, 2014, № 4, ст.61
№ 245-VII від 16.05.2013, ВВР, 2014, № 12, ст.178
№ 401-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.707
№ 406-VII від 04.07.2013, ВВР, 2014, № 20-21, ст.712
№ 1166-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 20-21, ст.745
№ 1170-VII від 27.03.2014, ВВР, 2014, № 22, ст.816
№ 1261-VII від 13.05.2014, ВВР, 2014, № 28, ст.937
№ 1323-VII від 05.06.2014, ВВР, 2014, № 34, ст.1166
№ 1507-VII від 17.06.2014, ВВР, 2014, № 31, ст.1060
№ 1586-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 33, ст.1162
№ 1587-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 32, ст.1129
№ 1588-VII від 04.07.2014, ВВР, 2014, № 36, ст.1183
№ 1698-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 47, ст.2051
№ 1700-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 49, ст.2056
№ 1702-VII від 14.10.2014, ВВР, 2014, № 50-51, ст.2057
№ 78-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 6, ст.41
№ 80-VIII від 28.12.2014, ВВР, 2015, № 5, ст.37
№ 218-VIII від 02.03.2015, ВВР, 2015, № 17, ст.122
№ 541-VIII від 18.06.2015, ВВР, 2015, № 32, ст.315
№ 629-VIII від 16.07.2015, ВВР, 2015, № 43, ст.386
№ 772-VIII від 10.11.2015, ВВР, 2016, № 1, ст.2
№ 794-VIII від 12.11.2015, ВВР, 2016, № 6, ст.55
№ 901-VIII від 23.12.2015, ВВР, 2016, № 4, ст.44
№ 911-VIII від 24.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.50
№ 928-VIII від 25.12.2015, ВВР, 2016, № 5, ст.54}

{У тексті Закону слова “спостережна рада банку”, “правління (рада директорів)” та “служба внутрішнього аудиту” у всіх відмінках замінено відповідно словами “рада банку”, “правління” та “підрозділ внутрішнього аудиту” у відповідному відмінку згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014}

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Предмет та мета Закону

Цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Стаття 2. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

{Визначення терміна “андеррайтинг” виключено на підставі Закону № 5042-VI від 04.07.2012}

асоційована особа – чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

афілійована особа банку – будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку;

банк – юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків;

{Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

банк-оболонка – банк, інша фінансова установа – нерезидент, що не має постійного місцезнаходження та не провадить діяльність за місцем своєї реєстрації та/або не підлягає відповідному нагляду в державі (на території) за місцем свого розташування;

{Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014}

банк з іноземним капіталом – банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10 відсотків;

{Термін із змінами, внесеними згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006}

банківська група – група юридичних осіб:

які мають спільного контролера, що складається з материнського банку, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або

що складається з материнського банку, який є контролером, його однієї чи кількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, або

які мають спільного контролера, що складається з двох або більше українських фінансових установ та/або компаній, для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, їх українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною, або

що складається з небанківської фінансової установи або компанії, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, яка є контролером, її однієї або декількох українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами або для яких надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, в якій банківська діяльність є переважною.

Банківська холдингова компанія та компанія з надання допоміжних послуг, яка має спільного контролера з учасниками банківської групи, належить до складу цієї банківської групи.

Компанія вважається такою, для якої надання фінансових послуг є переважним видом діяльності, якщо частка доходу від реалізації фінансових послуг за результатами попереднього звітного року становить 50 і більше відсотків загального обсягу чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Переважна діяльність у групі є банківською, якщо сукупне середньоарифметичне значення активів банків (банку) – учасників (учасника) банківської групи за останні чотири звітні квартали становить 50 і більше відсотків сукупного розміру середньоарифметичних значень активів усіх фінансових установ, що належать до цієї групи, за зазначений період. Розрахунок переважної діяльності банківської групи здійснюється щороку станом на 1 січня.

Після того, як групу було визначено банківською на підставі переважної діяльності та частка сукупних активів банків (банку) у сукупному розмірі активів установ, що належать до цієї групи, зменшилася і становить від 40 до 50 відсотків, група продовжує вважатися банківською протягом трьох років з моменту такого зменшення.

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011; в редакції Законів № 1587-VII від 04.07.2014, № 218-VIII від 02.03.2015, № 629-VIII від 16.07.2015}

банківська діяльність – залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

банківський кредит – будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми;

банківська ліцензія – документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність;

{Термін із змінами, внесеними згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006}

банківський платіжний інструмент – засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів;

банківські рахунки – рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов’язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів;

банківська холдингова компанія – фінансова холдингова компанія, в якій переважною діяльністю фінансових установ, що є її дочірніми та асоційованими компаніями, є банківська діяльність;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

державний реєстр банків – реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків;

дочірня компанія – юридична особа, яка контролюється іншою юридичною особою (материнською компанією);

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

вклад (депозит) – це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;

{Визначення терміна “державна реєстрація банку” виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

ділова репутація – відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи;

{Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

економічні нормативи – показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обов’язковим для банків;

{Визначення терміна “ідентифікація особи” статті 2 виключено на підставі Закону № 485-IV від 06.02.2003}

іноземний – пов’язаний з громадянином або юридичною особою будь-якої країни, крім України;

інспекційна перевірка банку – форма здійснення банківського нагляду уповноваженими Національним банком України особами безпосередньо у банку;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

істотна участь – пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;

{Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

капітал банку – власні кошти, залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань;

{Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

{Визначення терміна “капітал підписний” виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

капітал приписний – сума грошових коштів у вільно конвертованій валюті, надана іноземним банком філії для її акредитації;

{Статтю 2 доповнено терміном згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006}

капітал статутний – сплачена грошовими внесками учасників банку вартість акцій, паїв банку в розмірі, визначеному статутом;

{Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

капітал регулятивний – сукупність основного та додаткового капіталів, складові яких визначаються цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України;

{Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

керівники юридичної особи (крім банку) – керівник підприємства, установи, члени виконавчого органу та ради (спостережної ради) юридичної особи;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

клієнт банку – будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;

ключовий учасник юридичної особи – будь-яка фізична особа, яка володіє корпоративними правами такої юридичної особи, юридична особа, яка володіє двома і більше відсотками корпоративних прав такої юридичної особи, і при цьому:

1) якщо юридична особа має більше ніж 20 учасників – фізичних осіб, ключовими учасниками вважаються 20 учасників – фізичних осіб, частки яких є найбільшими;

2) якщо однакові за розміром пакети корпоративних прав юридичної особи належать більше ніж 20 учасникам – фізичним особам, ключовими учасниками вважаються всі фізичні особи, які володіють двома і більше відсотками корпоративних прав такої юридичної особи;

3) вважається, що публічна компанія не має ключовиx учасників;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

контролер – фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів – фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

контроль – можливість здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння можливість здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином;

{Визначення терміна в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

конфлікт інтересів – наявні та потенційні суперечності між особистими інтересами і посадовими чи професійними обов’язками особи, що можуть вплинути на добросовісне виконання нею своїх повноважень, об’єктивність та неупередженість прийняття рішень;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014}

кошти – гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент;

кредитор банку – юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань;

ланцюг володіння корпоративними правами юридичної особи – інформація про склад ключовиx учасників юридичної особи, яка включає інформацію про ключовиx учасників першого і кожного наступного рівня володіння корпоративними правами юридичної особи;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

ліквідація банку – процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”;

{Визначення терміна із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

{Визначення терміна “ліквідатор” виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

{Визначення терміна “ліквідаційна маса” виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

материнський банк – український банк, серед дочірніх та/або асоційованих компаній якого є банк та/або інша фінансова установа та який не є дочірньою компанією іншого українського банку або банківської холдингової компанії;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

{Визначення терміна “мораторій” виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

{Визначення терміна “неплатоспроможність банку” виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку – співвідношення між розміром регулятивного капіталу і сумою активів та позабалансових зобов’язань, зважених на відповідні коефіцієнти кредитного ризику, та сумою вимог для покриття інших ризиків банку;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

нормативно-правові акти Національного банку України – нормативно-правові акти, що видаються Національним банком України у межах його повноважень на виконання цього та інших законів України;

{Визначення терміна “підрозділ банку” виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

{Визначення терміна “представництво банку” виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

публічна компанія – іноземна юридична особа, створена у формі публічного акціонерного товариства, акції якої включені до біржових списків (пройшли процедуру лістингу) фондових бірж, які відповідають критеріям, визначеним Національним банком України;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

реорганізація банку – злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступникам;

рівень володіння корпоративними правами юридичної особи – відносини щодо володіння корпоративними правами юридичної особи між такою юридичною особою та її учасниками. Якщо всі учасники юридичної особи є фізичними особами, така юридична особа має лише один рівень володіння корпоративними правами;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

розкриті резерви – резерви і фонди, створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку та оприлюднені у фінансовій звітності банку;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

розрахункові банківські операції – рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи;

споріднена особа – юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі;

системно важливий банк – банк, що відповідає критеріям, встановленим Національним банком України, діяльність якого впливає на стабільність банківської системи;

{Визначення терміна “системоутворюючий банк” замінено визначенням терміна “системно важливий банк” згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

структура власності юридичної особи – система взаємовідносин юридичних та фізичних осіб, що дає змогу визначити:

1) всіх ключових учасників (включаючи публічні компанії) і контролерів такої юридичної особи;

2) всіх ключових учасників кожної юридичної особи, яка існує у ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;

3) всіх осіб, які мають пряму та/або опосередковану істотну участь у такій юридичній особі;

4) відносини контролю щодо цієї юридичної особи між усіма особами, зазначеними у пунктах 1-3 цього визначення;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 218-VIII від 02.03.2015}

{Визначення терміна “тимчасова адміністрація” виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

{Визначення терміна “тимчасовий адміністратор” виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

уповноважена особа банку – особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення;

учасники банку – засновники банку, акціонери банку, який є публічним акціонерним товариством, і пайовики кооперативного банку;

{Визначення терміна “учасники банку” статті 2 в редакції Закону № 133-V від 14.09.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009}

учасники банківської групи – банки, інші фінансові установи, банківські холдингові компанії, компанії з надання допоміжних послуг, які мають спільного контролера;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

{Визначення терміна “філія банку” виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

{Визначення терміна “фінансова холдингова група” виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

учасник юридичної особи – особа, яка володіє корпоративними правами цієї юридичної особи;

{Статтю 2 доповнено визначенням терміна згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

фінансове оздоровлення банку – відновлення платоспроможності банку та приведення фінансових показників його діяльності у відповідність із вимогами Національного банку України.

{Статтю 2 доповнено визначенням згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009}

Терміни “асоційована компанія”, “материнська компанія”, “фінансова холдингова компанія”,”компанія з надання допоміжних послуг” вживаються в значеннях, визначених Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

{Статтю 2 доповнено частиною другою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Терміни “андеррайтер” та “андеррайтинг” вживаються у значеннях, визначених Законом України “Про цінні папери та фондовий ринок”.

{Статтю 2 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 5042-VI від 04.07.2012}

Стаття 3. Сфера застосування

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків.

{Статтю 3 доповнено частиною згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006}

Положення цього Закону застосовуються до представництв іноземних банків, що діють на території України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами (угодами), згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також до філій українських банків за кордоном та до пов’язаних з банком осіб, визначених статтею 52 цього Закону.

Відповідні положення цього Закону поширюються також на окремі зобов’язання і відповідальність інших осіб, діяльність яких пов’язана з функціонуванням банків.

Відносини, що виникають під час застосування процедури тимчасової адміністрації та ліквідації емітента іпотечних облігацій, цей Закон регулює в частині, що не суперечить Закону України “Про іпотечні облігації”.

{Статтю 3 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 3265-VI від 21.04.2011}

{Частину шосту статті 3 виключено на підставі Закону № 1507-VII від 17.06.2014}

Стаття 4. Банківська система України

Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону та інших законів України.

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг.

Національний банк України визначає види спеціалізованих банків та порядок набуття банком статусу спеціалізованого.

Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.

Національний банк України визначає системно важливі банки відповідно до таких критеріїв: розміру банку, ступеня фінансових взаємозв’язків, напрямів діяльності.

{Статтю 4 доповнено новою частиною згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України “Про Національний банк України”, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки діяльності таких банків.

{Частина статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 401-VII від 04.07.2013, № 1586-VII від 04.07.2014}

{Текст статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 358-V від 16.11.2006; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 5. Економічна незалежність банків

Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.

Держава не відповідає за зобов’язаннями банків, а банки не відповідають за зобов’язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.

Національний банк України не відповідає за зобов’язаннями банків, а банки не відповідають за зобов’язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов’язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.

Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.

Стаття 6. Організаційно-правова форма банку

Банки в Україні створюються у формі публічного акціонерного товариства або кооперативного банку.

{Частина перша статті 6 в редакції Закону № 133-V від 14.09.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009}

Особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

{Частина друга статті 6 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

Стаття 7. Державні банки

Державний банк – це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.

Державний банк створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов’язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов’язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.

{Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 5248-VI від 18.09.2012, № 1507-VII від 17.06.2014}

Статут та діяльність державного банку мають відповідати вимогам цього Закону, інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України.

Державна реєстрація державних банків здійснюється відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

{Частина п’ята статті 7 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Кабінет Міністрів України здійснює управління державним банком у випадках, встановлених цим Законом, іншими законами і статутом державного банку.

{Частина шоста статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку.

{Частина сьома статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку.

{Частина восьма статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку, а також здійснює інші функції, визначені цим Законом.

{Частина дев’ята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України, Президентом України і Кабінетом Міністрів України. З метою представництва інтересів держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити представники органів виконавчої влади та інші особи, які відповідають вимогам, зазначеним у цій статті. Термін повноважень членів наглядової ради державного банку – п’ять років.

{Частина десята статті 7 в редакції Законів № 532-V від 22.12.2006, № 5463-VI від 16.10.2012}

Президент України призначає п’ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідного Указу.

{Частина одинадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Верховна Рада України призначає п’ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови.

{Частина дванадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Кабінет Міністрів України призначає п’ять членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови.

{Частина тринадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Членом наглядової ради державного банку може бути громадянин України, який має вищу економічну або юридичну освіту, або науковий ступінь у галузі економіки, фінансів та/або права і при цьому має досвід роботи в органі законодавчої влади чи на керівних посадах центральних органів виконавчої влади України, які забезпечують формування та реалізують державну фінансову, економічну та правову політику, або в банківській установі, чи досвід наукової, практичної роботи у галузі економіки, фінансів, права. Особа, яка входить до складу наглядової ради чи іншого органу управління банку (крім державного) чи є членом сім’ї такої особи першого ступеня споріднення, або особа, яка була засуджена за зловживання у фінансовій сфері, судимість якої не погашена або не знята в установленому законом порядку, не може бути членом наглядової ради державного банку. Не допускається призначення особи на посаду члена наглядової ради державного банку, якщо таке призначення може призвести до конфлікту інтересів.

{Частина чотирнадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012}

Члени наглядової ради державного банку виконують свої функції без отримання будь-якої матеріальної винагороди.

{Частина п’ятнадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Наглядову раду державного банку очолює голова, який обирається наглядовою радою зі складу її членів.

{Частина шістнадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Засідання наглядової ради є правомочним за наявності не менше десяти його членів.

{Частина сімнадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Рішення наглядової ради приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх на засіданні членів наглядової ради державного банку. Статут і внутрішні положення державного банку можуть передбачати порядок скликання, голосування, прийняття і оформлення рішень наглядової ради.

{Частина вісімнадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Повноваження призначеного складу наглядової ради державного банку та/або кожного з його членів можуть припинятися відповідно за рішенням Верховної Ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України щодо призначених ними осіб, але не раніше ніж через один рік з дня призначення. З дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повноваження наглядової ради державного банку призупиняються.

{Частина дев’ятнадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

У своїй діяльності наглядова рада державного банку керується цим Законом, іншими актами законодавства України і статутом державного банку. Наглядова рада не може втручатися в оперативну діяльність державного банку.

{Частина двадцята статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

До компетенції наглядової ради державного банку належить прийняття рішень з питань, визначених у пунктах 1, 5, 6 статті 38 цього Закону і пунктах 1-7 статті 39 цього Закону, а також з інших питань, необхідність врегулювання яких передбачена цим Законом.

{Частина двадцять перша статті 7 в редакції Закону № 532-V від 22.12.2006}

Рішення про зміну розміру статутного капіталу державного банку та припинення його діяльності приймається Кабінетом Міністрів України. При цьому Кабінет Міністрів України зобов’язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру зміни розміру статутного фонду державного банку.

Повноваження виконавчого органу державного банку визначаються його статутом. Кандидатури голови та членів виконавчого органу узгоджуються з Національним банком України відповідно до вимог цього Закону.

Банк, створений у порядку, визначеному частиною другою цієї статті, має право додавати до свого найменування слово “державний”, використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України.

У разі прийняття рішення про часткове або повне відчуження державою належних їй акцій (паїв) державного банку такий банк втрачає статус державного. Власники акцій зобов’язані привести статут та діяльність банку у відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

{Частину двадцять шосту статті 7 виключено на підставі Закону № 1507-VII від 17.06.2014}

{Частину двадцять сьому статті 7 виключено на підставі Закону № 1507-VII від 17.06.2014}

Стаття 8. Кооперативні банки

Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому цим Законом. Законодавство про кооперацію поширюється на кооперативні банки в частині, що не суперечить цьому Закону.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки.

Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.

Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.

До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), рада банку та правління банку. Органом контролю є ревізійна комісія банку. Органи управління та контролю кооперативного банку створюються та здійснюють свої повноваження відповідно до цього Закону.

Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону.

Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.

Обмеження, встановлені цим Законом для операцій банку з пов’язаними особами, не поширюються на операції кооперативного банку.

Стаття 9. Банківський нагляд на консолідованій основі

Банківський нагляд на консолідованій основі – це нагляд, що здійснюється Національним банком України за банківською групою з метою забезпечення стабільності банківської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслідок участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у визначеному Національним банком України порядку.

Національний банк України з метою здійснення нагляду на консолідованій основі має право визначати в межах банківської групи підгрупи, що складаються принаймні з двох фінансових установ, та здійснювати за ними нагляд на субконсолідованій основі.

Критерії визначення таких підгруп встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України має право встановлювати вимоги до банківської групи та/або банківської підгрупи на консолідованій та субконсолідованій основі щодо:

1) наявності ефективної системи корпоративного управління;

2) наявності ефективної системи управління ризиками;

3) наявності ефективної системи внутрішнього контролю;

4) наявності облікових процедур, інформаційних систем, необхідних для забезпечення виконання вимог на консолідованій основі;

5) складання та порядку подання консолідованої та субконсолідованої звітності;

6) достатності регулятивного капіталу;

7) економічних нормативів;

8) лімітів та обмежень стосовно певних видів діяльності, у тому числі щодо діяльності на території інших держав;

9) порядку подання необхідної звітності та інформації.

Юридична або фізична особа, яка має намір стати контролером банківської групи, через визначену нею уповноважену особу зобов’язана повідомити про це Національний банк України та надати Національному банку України відомості про таку банківську групу, у тому числі структуру власності банківської групи та види діяльності її учасників, у порядку, встановленому Національним банком України.

Банківська група, підгрупа, її учасники зобов’язані дотримуватися вимог, установлених Національним банком України відповідно до цього Закону.

Небанківські фінансові установи, які є учасниками банківської групи, підлягають нагляду з боку Національного банку України в межах нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі відповідно до цього Закону.

Керівник банківської холдингової компанії, його заступники, члени виконавчого органу та наглядової ради, головний бухгалтер, його заступник повинні відповідати вимогам до керівників банків, установленим цим Законом.

Банківська група зобов’язана визначити серед учасників банківської групи відповідальну особу банківської групи, яка спроможна забезпечити виконання вимог, установлених Національним банком України до банківської групи, та погодити її з Національним банком України. У банківській групі, до складу якої входить материнський банк, відповідальною особою є цей материнський банк.

{Частина дев’ята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014}

Погодження Національним банком України відповідальної особи банківської групи здійснюється на підставі клопотання, яке має містити обґрунтування щодо визначення такої особи, та інших документів, визначених Національним банком України.

До погодження Національним банком України відповідальної особи банківської групи або в разі, якщо за висновком Національного банку України відповідальна особа, визначена банківською групою, не спроможна забезпечити виконання функцій відповідальної особи, відповідальною особою є банк – учасник групи з найбільшим значенням активів за останній звітний період (квартал).

Учасник банківської групи не пізніше 10 календарних днів після зміни своєї структури власності та видів діяльності зобов’язаний повідомити про це відповідальну особу банківської групи.

Відповідальна особа банківської групи зобов’язана повідомити Національний банк України про зміни щодо структури власності банківської групи та видів діяльності її учасників не пізніше 30 календарних днів після настання таких змін.

Відповідальна особа банківської групи зобов’язана забезпечити дотримання банківською групою вимог, установлених Національним банком України відповідно до цього Закону.

Відповідальна особа банківської групи складає консолідовану звітність на основі звітності учасників банківської групи у порядку, визначеному Національним банком України.

{Частина п’ятнадцята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1587-VII від 04.07.2014}

Учасники банківської групи зобов’язані подавати відповідальній особі банківської групи звіти, інформацію та документи, необхідні для підготовки консолідованих звітів, та забезпечувати виконання вимог щодо нагляду на консолідованій основі.

Загальна сума прямої та/або опосередкованої участі учасників банківської групи в статутному капіталі юридичної особи, що не є фінансовою установою, не повинна перевищувати 15 відсотків консолідованого регулятивного капіталу банківської групи.

Загальна сума прямої та/або опосередкованої участі учасників банківської групи в статутному капіталі всіх юридичних осіб, які не є фінансовими установами, не повинна перевищувати 60 відсотків консолідованого регулятивного капіталу банківської групи.

Сума вкладень учасників банківської групи в капітал страхової компанії (страхових компаній) виключається з регулятивного капіталу банківської групи.

Національний банк України здійснює контроль за операціями між учасниками банківської групи.

Національний банк України здійснює контроль за операціями між учасниками банківської групи та їх пов’язаними особами, які не є фінансовими установами. Сукупний обсяг операцій, що генерують кредитний ризик, між учасниками банківської групи та їх пов’язаними особами, які не є фінансовими установами, не повинен перевищувати 20 відсотків консолідованого статутного капіталу банківської групи. Сукупний обсяг операцій, що генерують кредитний ризик, між учасниками банківської групи та однією пов’язаною особою банківської групи, яка не є фінансовою установою, не повинен перевищувати 5 відсотків консолідованого статутного капіталу банківської групи.

Перелік операцій, що генерують кредитний ризик, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.

Кожний учасник банківської групи зобов’язаний забезпечити проведення щорічної аудиторської перевірки річної фінансової звітності аудитором (аудиторською фірмою). Відповідальна особа банківської групи зобов’язана забезпечити проведення щорічної перевірки аудиторською фірмою річної консолідованої звітності банківської групи.

Аудитор (аудиторська фірма), що здійснює аудиторську перевірку річної фінансової звітності учасника банківської групи, річної консолідованої звітності банківської групи, зобов’язаний повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та під час надання інших аудиторських послуг викривлення показників фінансової звітності, порушення та недоліки в роботі, а також про будь-які події, які можуть суттєво вплинути на платоспроможність, безпеку та надійність учасника групи або всієї банківської групи, протягом трьох днів з моменту виявлення таких подій чи фактів.

Аудитор (аудиторська фірма) на вимогу Національного банку України зобов’язаний подати Національному банку України робочі документи з питань аудиту річної фінансової звітності учасника банківської групи, річної консолідованої звітності банківської групи.

{Стаття 9 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2522-VI від 09.09.2010, № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

{Статтю 10 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

{Статтю 11 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

{Статтю 12 виключено на підставі Закону № 3394-VI від 19.05.2011}

Стаття 13. Банківські спілки та асоціації

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв’язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.

Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

Асоціація (спілка) банків є договірним об’єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків – членів асоціації (спілки).

Розділ II
СТВОРЕННЯ, ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ, ЛІЦЕНЗУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТА РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВ

Глава 2
СТВОРЕННЯ БАНКІВ

Стаття 14. Учасники банків

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.

Вимоги щодо ділової репутації та задовільності фінансового стану засновників та осіб, які набувають істотної участі у банку, встановлюються Національним банком України.

{Частина третя статті 14 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

{Частина четверта статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3024-VI від 15.02.2011, № 5080-VI від 05.07.2012}

Інститути спільного інвестування можуть бути засновниками банку та власниками істотної участі у банку лише за умови, що такий інститут спільного інвестування є корпоративним венчурним фондом, більш як 75 відсотків акцій (інвестиційних сертифікатів) якого і більш як 75 відсотків акцій (часток) компанії з управлiння активами якого прямо та/або опосередковано належать одній особі або групі асоційованих осіб.

{Статтю 14 доповнено частиною п’ятою згідно із Законом № 5080-VI від 05.07.2012; в редакції Закону № 629-VIII від 16.07.2015}

Стаття 15. Найменування банку

Банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово “банк”, а також вказівку на організаційно-правову форму банку.

Банк має печатку зі своїм повним офіційним найменуванням.

Слово “банк” та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Виняток становлять міжнародні організації, що діють на території України відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та законодавства України.

Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, яка повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Вживання у найменуванні банку слів “Україна”, “державний”, “центральний”, “національний” та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку України.

Національний банк України має право відмовити у використанні банком запропонованого найменування за наведених у цій статті підстав.

Відокремлений підрозділ банку використовує найменування лише того банку, відокремленим підрозділом якого він є. До назви відокремленого підрозділу банку може додаватися найменування місцезнаходження цього відокремленого підрозділу.

{Частина шоста статті 15 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 16. Статут банку

Статут банку складається з урахуванням положень Цивільного кодексу України,Господарського кодексу України, цього Закону та інших законів України.

{Частина перша статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Статут банку обов’язково має містити таку інформацію про банк:

{Абзац перший частини другої статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

1) найменування банку (повне та скорочене);

{Пункт 1 частини другої статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

2) його місцезнаходження;

3) організаційно-правову форму;

4) види діяльності, які має намір здійснювати банк;

5) розмір та порядок формування статутного капіталу банку, види акцій банку, їх номінальну вартість, форми випуску акцій (документарна або бездокументарна), кількість акцій, що купуються акціонерами;

6) структуру управління банком, органи управління, їх компетенцію та порядок прийняття рішень;

7) порядок реорганізації та ліквідації банку відповідно до глав 5 та 16 цього Закону;

8) порядок внесення змін та доповнень до статуту банку;

9) розмір та порядок утворення резервів та інших загальних фондів банку;

10) порядок розподілу прибутків та покриття збитків;

11) положення про аудиторську перевірку банку;

12) положення про органи внутрішнього аудиту банку.

Зміни до статуту банку підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

{Частина третя статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження Національним банком України.

{Частина четверта статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк подає документи для погодження змін до статуту банку, пов’язаних із збільшенням статутного капіталу, виключно після повної сплати учасниками внесків до статутного капіталу.

{Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються Національним банком України.

{Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів.

{Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів.

{Частина статті 16 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Глава 3
ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ТА ЛІЦЕНЗУВАННЯ БАНКІВ

Стаття 17. Державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Державна реєстрація юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, проводиться відповідно до законодавства з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Уповноважена засновником особа подає документи для проведення державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, після погодження Національним банком України статуту цієї особи.

Особа, уповноважена засновником юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї особи подає Національному банку України разом із заявою про погодження статуту такі документи:

1) протоколи зборів засновників та установчих зборів, договір про створення банку або рішення про створення державного банку;

2) статут банку;

3) копії документів, визначених Національним банком України, необхідних для ідентифікації самого засновника та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

4) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:

ділову репутацію самого засновника, а для засновника – юридичної особи також і членів виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність;

фінансовий стан засновника – юридичної особи, а також про майновий стан засновника – фізичної особи;

наявність у засновника достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу, джерела походження таких коштів;

{Абзац четвертий пункту 4 частини третьої статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014}

5) документи, що засвідчують повну сплату засновниками внесків до статутного капіталу;

6) відомості про структуру власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та засновника, що набуває істотної участі в ній, відповідно до вимог Національного банку України;

7) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про асоційованих осіб засновника – фізичної особи;

8) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про юридичних осіб, у яких засновник – фізична особа є керівником та/або контролером;

8-1) відомості за формою, встановленою Національним банком України, про пов’язаних із банком осіб, що відповідають ознакам, передбаченим частиною першою статті 52 цього Закону;

{Частину третю статті 17 доповнено пунктом 8-1 згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

9) копію тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

10) висновок Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених законодавством України;

11) копію платіжного документа про внесення плати за погодження статуту банку, розмір якої встановлюється Національним банком України.

Особа, уповноважена засновником юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для погодження статуту цієї особи додатково подає Національному банку України встановлені частиною дев’ятою статті 34 цього Закону документи щодо засновників – іноземних юридичних осіб та частиною одинадцятою статті 34 цього Закону щодо засновників – фізичних осіб – іноземців. Документи, що подаються згідно з цією частиною, мають бути складені з урахуванням вимог частин дванадцятої і тринадцятої статті 34 цього Закону.

Національний банк України приймає рішення про погодження статуту або про відмову в погодженні статуту не пізніше тримісячного строку з дня подання повного пакета документів, визначених цим Законом. Національний банк України приймає рішення з урахуванням вимогчастини чотирнадцятої статті 34 цього Закону.

Національний банк України має право вимагати від заявника виправлення недоліків у поданих документах.

Засновнику юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, забороняється відчужувати та обтяжувати зобов’язаннями належні йому акції до отримання цією юридичною особою банківської ліцензії.

Юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків.

Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без отримання банківської ліцензії, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

{Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 18. Підстави для відмови в погодженні статуту юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Національний банк України має право відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту, у разі якщо:

1) подано неповний пакет документів, необхідних для погодження статуту;

2) документи містять недостовірну інформацію;

3) документи не відповідають вимогам законів України чи нормативно-правових актів Національного банку України;

4) ділова репутація засновника, а для засновника – юридичної особи і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю в банку, не відповідає вимогам, встановленим Національним банком України;

5) фінансовий стан засновника – юридичної особи та/або майновий стан засновника – фізичної особи не відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;

6) засновник не має власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу;

7) структура власності самої юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або засновника, що набуває істотної участі, не відповідає вимогам щодо її прозорості, встановленим Національним банком України;

8) не надано документи, що підтверджують наявність сплаченого статутного капіталу юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність.

Національний банк України не має права відмовити юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у погодженні статуту з інших підстав, крім зазначених у цій статті.

{Стаття 18 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 19. Банківська ліцензія

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов’язана протягом року з дня державної реєстрації подати Національному банку України в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, документи для отримання банківської ліцензії.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, для отримання банківської ліцензії подає Національному банку України разом із заявою про видачу банківської ліцензії такі документи:

{Пункт 1 частини другої статті 19 виключено на підставі Закону № 5410-VI від 02.10.2012}

2) копію статуту з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи;

3) копії зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій (для банку, що створюється у формі публічного акціонерного товариства);

{Пункт 3 частини другої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5463-VI від 16.10.2012}

{Зміни до пункту 3 частини другої статті 19 див. в Законі № 5042-VI від 04.07.2012}

4) відомості про кількісний склад спостережної ради, правління, ревізійної комісії;

5) відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:

наявність як мінімум трьох осіб, призначених членами правління, у тому числі голови правління, їх професійну придатність та ділову репутацію;

професійну придатність головного бухгалтера та керівника підрозділу внутрішнього аудиту;

ділову репутацію членів спостережної ради, головного бухгалтера та керівника підрозділу внутрішнього аудиту;

наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень, що відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;

6) копії внутрішніх положень банку, що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками;

7) бізнес-план на три роки, складений згідно з вимогами, встановленими Національним банком України;

8) копію платіжного документа про внесення плати за видачу банківської ліцензії, розмір якої встановлюється Національним банком України.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, зобов’язана подати Національному банку України для отримання банківської ліцензії одночасно всі документи та інформацію, визначені цим Законом.

Національний банк України приймає рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні протягом двох місяців з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом. У разі реорганізації банку за результатами процедури тимчасової адміністрації рішення про надання банківської ліцензії приймається Національним банком України протягом трьох днів з дня отримання повного пакета документів, визначених цим Законом.

Національний банк України вносить відомості про юридичну особу до Державного реєстру банків одночасно з прийняттям рішення про надання банківської ліцензії.

Банк не має права передавати банківську ліцензію третім особам.

Керівники банку та особи, які мають істотну участь у банку, зобов’язані протягом усього часу, упродовж якого вони зберігають свій статус або мають істотну участь у банку, відповідати вимогам, встановленим цим Законом.

{Стаття 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 639-VI від 31.10.2008; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 19-1. Підстави для відмови у видачі банківської ліцензії

Національний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі якщо:

1) подано неповний пакет документів, необхідних для видачі банківської ліцензії;

2) документи, подані для видачі банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;

3) документи, подані для видачі банківської ліцензії, не відповідають вимогам законів України та нормативно-правових актів Національного банку України;

4) юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, звернулася із заявою про видачу банківської ліцензії після спливу річного терміну з дня її державної реєстрації;

5) професійна придатність та/або ділова репутація хоча б одного з керівників юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, та/або керівника її підрозділу внутрішнього аудиту не відповідають вимогам, встановленим Національним банком України;

6) як мінімум три особи не призначені членами правління, у тому числі голова правління;

7) відсутні банківське обладнання, комп’ютерна техніка, програмне забезпечення, приміщення, що відповідають вимогам, встановленим Національним банком України.

Національний банк України має право відмовити у видачі банківської ліцензії юридичній особі, яка має намір здійснювати банківську діяльність, у разі невиконання її засновниками вимог частини сьомої статті 17 цього Закону.

Національний банк України зобов’язаний звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи у разі невиконання юридичною особою, яка має намір здійснювати банківську діяльність, протягом року з дня державної реєстрації вимог частини першої статті 19 цього Закону.

{Закон доповнено статтею 19-1 згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

{Статтю 20 виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

{Статтю 21 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

{Статтю 22 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Глава 4
ВІДОКРЕМЛЕНІ ПІДРОЗДІЛИ БАНКУ

{Назва глави 4 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 23. Порядок відкриття відокремлених підрозділів банку на території України

Банк має право відкривати відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) на території України у разі його відповідності вимогам щодо відкриття відокремлених підрозділів, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України.

Банк зобов’язаний повідомити Національний банк України про відкриття відокремленого підрозділу.

Національний банк України включає відомості про відокремлені підрозділи банку до Державного реєстру банків на підставі письмового повідомлення банку.

Відокремлений підрозділ банку має право розпочати свою діяльність через 10 днів після повідомлення банком Національного банку України про відкриття такого відокремленого підрозділу.

У повідомленні про відкриття відокремленого підрозділу, що здійснюватиме діяльність від його імені, банк зобов’язаний зазначити:

1) внутрішньобанківський реєстраційний код відокремленого підрозділу;

2) повне найменування відокремленого підрозділу;

3) місцезнаходження відокремленого підрозділу;

4) прізвище, ім’я та по батькові керівника відокремленого підрозділу;

5) обсяг та види діяльності, що виконуватиметься відокремленим підрозділом;

6) інформацію про відповідне рішення уповноваженого органу банку про відкриття такого підрозділу;

7) номер та дату затвердження положення про відокремлений підрозділ банку;

8) підтвердження відповідності відокремленого підрозділу вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України, у тому числі щодо приміщення, обладнання відокремленого підрозділу банку і професійної придатності та ділової репутації керівників відокремленого підрозділу.

Національний банк України має право прийняти рішення про припинення здійснення відокремленим підрозділом банку операцій на користь або за дорученням клієнтів, якщо інформація про відкриття банком свого відокремленого підрозділу містить неправдиві відомості чи діяльність такого відокремленого підрозділу не відповідає вимогам цього Закону та нормативно-правовим актам Національного банку України.

До повідомлення про відкриття відокремленого підрозділу, що виконуватиме функції представництва та захисту інтересів банку, додаються такі документи:

1) рішення уповноваженого органу банку про відкриття представництва;

2) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом банку.

Банк зобов’язаний повідомляти Національний банк України про зміни в документах та інформації, які надаються згідно з вимогами цієї статті, та надсилати Національному банку України копію рішення про внесення змін до положення про відокремлений підрозділ у двотижневий строк після його затвердження уповноваженим органом банку.

Банк зобов’язаний повідомити Національний банк України про прийняття уповноваженим органом банку рішення про закриття відокремленого підрозділу в семиденний строк після прийняття такого рішення та про фактичне припинення його діяльності – у триденний строк.

{Стаття 23 в редакції Законів № 358-V від 16.11.2006, № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 24. Порядок відкриття філій та представництв іноземних банків на території України

Іноземні банки мають право відкривати філії та представництва на території України.

{Частина перша набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі – див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

Іноземний банк має право на відкриття філії в Україні за таких умов:

1) до держави, в якій зареєстровано іноземний банк, відсутні суттєві застереження з боку відповідних міжнародних органів щодо виконання нею міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;

{Пункт 1 частини другої статті 24 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду;

3) між Національним банком України та органом банківського нагляду держави, в якій зареєстровано іноземний банк, укладено угоду про взаємодію у сфері банківського нагляду, гармонізації їх принципів та умов;

4) мінімальний розмір приписного капіталу філії на момент її акредитації є не меншим 120 мільйонів гривень;

{Пункт 4 частини другої статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

5) наявність письмового зобов’язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов’язань, які виникли у зв’язку з діяльністю його філії на території України.

{Частина друга набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі – див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

Національний банк України здійснює акредитацію філій та представництв іноземних банків на території України в порядку та на умовах, визначених цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

{Частина третя статті 24 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Акредитація філії іноземного банку здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків та видачі банківської ліцензії.

{Частина четверта набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі – див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

Акредитація філії іноземного банку є підставою для здійснення нею банківської діяльності.

{Частина п’ята набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі – див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

Для акредитації філії іноземного банку подаються:

1) клопотання іноземного банку про відкриття філії із зазначенням її місцезнаходження на території України;

2) документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземного банку в державі його походження;

3) рішення уповноваженого органу іноземного банку про відкриття філії;

4) положення про філію, затверджене уповноваженим органом іноземного банку;

5) відомості щодо професійної придатності та ділової репутації керівника і головного бухгалтера філії іноземного банку;

6) копія статуту іноземного банку;

7) підтверджена незалежним аудитором фінансова звітність іноземного банку за три останніх роки;

8) письмовий дозвіл на відкриття філії іноземного банку в Україні, виданий державним або іншим уповноваженим контролюючим органом держави, в якій зареєстровано іноземний банк, або письмове запевнення іноземного банку про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу;

9) повідомлення уповноваженого наглядового органу іноземної держави про здійснення нагляду за діяльністю іноземного банку;

10) письмове зобов’язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов’язань, які виникають у зв’язку з діяльністю його філії на території України;

11) документи, що підтверджують внесення коштів у розмірі приписного капіталу філії;

12) копія платіжного документа про внесення плати за акредитацію філії іноземного банку, що встановлюється Національним банком України;

13) копії внутрішніх положень (їх перелік), що регламентують надання банківських та інших фінансових послуг, визначають порядок здійснення внутрішнього контролю та процедуру управління ризиками;

{Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 13 згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

14) відомості за формою, визначеною Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про наявність організаційної структури та відповідних спеціалістів, необхідних для забезпечення надання банківських та інших фінансових послуг, банківського обладнання, комп’ютерної техніки, програмного забезпечення, приміщень відповідно до вимог, встановлених Національним банком України;

{Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

15) бізнес-план на три роки, складений згідно з вимогами, установленими Національним банком України;

{Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 15 згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

16) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про ділову репутацію іноземного банку;

{Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 16 згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

17) відомості, визначені Національним банком України, щодо власників істотної участі в іноземному банку.

{Частину шосту статті 24 доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Діяльність філії іноземного банку повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України. Національний банк України здійснює регулювання діяльності та встановлює економічні нормативи для філій іноземних банків відповідно до вимог законодавства України.

{Частина сьома набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі – див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

Національний банк України має право відмовити в акредитації філії іноземного банку з таких підстав:

1) подані документи не відповідають вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України;

2) приміщення та обладнання філії не відповідають вимогам Національного банку України;

3) кандидатури керівника та головного бухгалтера філії не відповідають вимогам цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України щодо професійної відповідності та ділової репутації;

4) в іноземного банку виявлено фінансові або правові проблеми, що вказують на можливість негативних наслідків для клієнтів чи потенційних клієнтів банку в результаті відкриття філії.

{Частина восьма набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі – див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

Національний банк України приймає рішення про акредитацію або відмову в акредитації філії іноземного банку протягом трьох місяців з моменту подання всіх необхідних документів. Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

{Частина дев’ята набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі – див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

Філія іноземного банку здійснює свою діяльність відповідно до вимог, встановлених законами України для банків.

{Частина десята статті 24 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України має право ініціювати процедуру ліквідації філії іноземного банку у порядку, передбаченому законодавством України.

{Частина одинадцята статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4452-VI від 23.02.2012}

{Частина одинадцята набирає чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі – див. пункт 1 розділу II Закону № 358-V від 16.11.2006}

{Частину дванадцяту статті 24 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Акредитація представництва іноземного банку здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Для акредитації представництва іноземного банку подаються такі документи:

1) клопотання іноземного банку про акредитацію представництва за підписом уповноваженої особи;

2) документ, що підтверджує державну реєстрацію іноземного банку;

3) положення про представництво, затверджене уповноваженим органом іноземного банку;

4) довіреність керівнику представництва від іноземного банку на здійснення представницьких функцій;

5) копія платіжного документа про внесення плати за акредитацію представництва, що встановлюється Національним банком України.

Національний банк України може відмовити в акредитації представництва іноземного банку в разі порушення порядку акредитації, невідповідності поданих документів вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Національного банку України, недостовірності наданої інформації або перевищення повноважень щодо сфер діяльності представництва.

Рішення про акредитацію або відмову в акредитації представництва іноземного банку Національний банк України приймає протягом одного місяця з моменту подання всіх необхідних документів.

Відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

Національний банк України має право скасувати акредитацію представництва іноземного банку шляхом виключення відповідного запису з Державного реєстру банків у порядку, визначеному Національним банком України.

{Статтю 24 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Іноземний банк зобов’язаний повідомляти Національний банк України про зміни документів або відомостей, зазначених у пунктах 4-6, 14-17 частини шостої та пунктах 3 і 4 частини чотирнадцятої цієї статті. Внесення змін має бути підтверджено відповідними документами.

{Частина дев’ятнадцята статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Офіційні документи, що подаються Національному банку України, повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

{Стаття 24 в редакції Закону № 358-V від 16.11.2006}

Стаття 25. Дочірні банки, філії і представництва українського банку на території інших держав

Українські банки мають право створювати (у тому числі шляхом придбання) дочірні банки, філії чи представництва на території інших держав після отримання дозволу Національного банку України. Для відкриття дочірніх банків, філій або представництв українських банків на території інших держав пред’являються такі самі вимоги, які встановлені для відкриття філій чи представництв банків на території України, за умови надання Національним банком України дозволу на здійснення інвестиції за кордон у зв’язку із створенням філії чи представництва банку на території іншої держави.

{Частина перша статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Для створення дочірнього банку, філії чи представництва українського банку за кордоном цей банк подає до Національного банку України бізнес-план та економічне обгрунтування доцільності створення дочірнього банку, філії чи представництва банку за кордоном.

Національний банк України має право відмовити банку в наданні дозволу на створення дочірнього банку, філії чи представництва банку на території іншої держави в разі невиконання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку України, установлених для створення дочірніх банків, філій чи представництв банків на території України, та в разі якщо банківський нагляд у цій державі не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

{Статтю 25 доповнено новою частиною згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Дочірній банк, філія чи представництво українського банку на території іншої держави реєструються відповідно до вимог законодавства цієї держави.

Банк у місячний термін має повідомити Національний банк України про відкриття дочірнього банку, філії чи представництва на території іншої держави з наданням копій відповідних документів про їх реєстрацію.

Українські банки зобов’язані забезпечити подання дочірнім банком, філією банку, створеними на території інших держав, звітів та інформації материнському банку, Національному банку України відповідно до вимог Національного банку України щодо здійснення нагляду на консолідованій основі.

{Статтю 25 доповнено частиною шостою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Національний банк України має право вимагати від українського банку зменшення участі в капіталі дочірнього банку, закриття дочірнього банку, філії банку, створених на території інших держав, у разі неотримання ним інформації, необхідної для здійснення нагляду на консолідованій основі, або якщо нагляд за дочірніми банками або філією українського банку, створеними на території інших держав, який здійснюється органом нагляду іншої держави, є неефективним, зокрема не відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

{Статтю 25 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 3394-VI від 19.05.2011}

Глава 5
РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКУ

Стаття 26. Способи реорганізації банку

Банк може бути реорганізований за рішенням власників банку.

{Частина перша статті 26 в редакції Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення.

У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов’язання.

{Стаття 26 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009}

Стаття 27. Умови реорганізації банку

{Частину першу статті 27 виключено на підставі Закону № 4452-VI від 23.02.2012}

Реорганізація за рішенням власників банку здійснюється згідно із законодавством України про господарські товариства за умови надання попереднього дозволу Національного банку України на реорганізацію банку та затвердження Національним банком України плану реорганізації банку.

{Частина друга статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009}

У разі здійснення реорганізації банку за рішенням його власників шляхом перетворення план реорганізації банку не складається.

{Статтю 27 доповнено частиною згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009}

Національний банк України визначає перелік документів, які подаються для отримання дозволу на реорганізацію та затвердження плану реорганізації банку.

{Частина четверта статті 27 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009}

Національний банк України не дає дозволу на реорганізацію банку у разі, якщо є достатні підстави вважати, що реорганізація загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів і банк, створений у результаті реорганізації та/або банк, який не припиняється як юридична особа у результаті приєднання до нього або виділу з нього, не будуть відповідати вимогам щодо економічних нормативів їх діяльності, порядку реєстрації банків і ліцензування їх діяльності.

{Частина п’ята статті 27 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України надає дозвіл чи відмовляє у реорганізації банку протягом одного місяця з моменту отримання заяви банку на реорганізацію.

{Частину сьому статті 27 виключено на підставі Закону № 1617-VI від 24.07.2009}

Стаття 28. Рішення про реорганізацію

Рішення про реорганізацію банку, крім перетворення, має містити інформацію про:

1) угоду про реорганізацію у разі злиття або приєднання;

2) призначення персонального складу комісії для проведення реорганізації;

3) призначення персонального складу ревізійної комісії для проведення інвентаризації та ревізії матеріальних цінностей, що перебувають на обліку банку (банків);

4) призначення аудиторської фірми;

{Пункт 4 частини першої статті 28 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

5) строки проведення реорганізації;

6) склад правління після реорганізації.

Реорганізація розпочинається після затвердження Національним банком України плану реорганізації, який крім інших необхідних заходів повинен передбачати подання Національному банку України відповідних документів, необхідних для погодження статуту нового банку або для погодження змін до статуту існуючого банку.

{Частина друга статті 28 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

{Частину третю статті 28 виключено на підставі Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

{Частину четверту статті 28 виключено на підставі Закону № 1617-VI від 24.07.2009}

Стаття 29. Угода про злиття або приєднання

Угода про злиття або приєднання укладається банками, що реорганізуються шляхом злиття або приєднання, у письмовій формі.

Угода про злиття або приєднання містить положення, що регулюють питання, визначені устатті 28 цього Закону.

Угода про злиття або приєднання набирає законної сили з моменту затвердження її більшістю у дві третини голосів акціонерів (учасників) на загальних зборах кожного з банків.

Розділ III
КАПІТАЛ, УПРАВЛІННЯ, ВИМОГИ ДО ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ

Глава 6
КАПІТАЛ, ФОНДИ ТА РЕЗЕРВИ БАНКУ

Стаття 30. Структура регулятивного капіталу банку

{Назва статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Регулятивний капітал банку включає:

{Абзац перший частини першої статті 30 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

1) основний капітал;

2) додатковий капітал.

Основний капітал банку включає статутний капітал і розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у статутний капітал, загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:

{Абзац перший частини другої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов’язання;

2) фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись у опублікованих звітах банку;

3) фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунки прибутків і збитків.

{Пункт 4 частини другої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати такі самі якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість “прихованих” резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:

вони є незабезпеченими банком, субординованими і повністю сплаченими;

{Абзац другий пункту 3 частини третьої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

вони не можуть бути погашені за ініціативою власника;

вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред’явлення банку вимоги про припинення торгових операцій;

вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов’язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;

4) субординований борг (звичайні незабезпечені банком боргові капітальні інструменти, які за умовою договору не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів). При цьому сума субординованого боргу, включеного у капітал, щорічно зменшується на 20 відсотків її первинного розміру протягом п’яти останніх років дії договору.

У разі якщо субординований борг наданий в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України, він враховується при розрахунку капіталу за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, встановленим на звітну дату.

{Пункт 4 частини третьої статті 30 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1533-VI від 23.06.2009}

{Пункт 4 частини третьої статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1617-VI від 24.07.2009, № 3024-VI від 15.02.2011}

Національний банк України має право визначати своєю постановою інші складові регулятивного капіталу, а також умови та порядок його формування.

{Частина четверта статті 30 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009; із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Додатковий капітал не може бути більш як 100 відсотків основного капіталу.

{Частина статті 30 в редакції Закону № 1617-VI від 24.07.2009}

Стаття 31. Розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність

Мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 500 мільйонів гривень.

{Частина перша статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Національний банк України має право встановлювати для окремих юридичних осіб, які мають намір здійснювати банківську діяльність, залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний розмір статутного капіталу на момент їх державної реєстрації, але не нижче розміру, передбаченого цією статтею.

{Стаття 31 із змінами, внесеними згідно із Законами № 133-V від 14.09.2006, № 1533-VI від 23.06.2009; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 32. Порядок формування та збільшення статутного капіталу банку

{Назва статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Статутний капітал банку формується відповідно до вимог цього Закону, законодавства України та установчих документів банку.

{У 2016 році положення частини другої статті 32 (щодо формування статутного капіталу шляхом грошових внесків) у разі придбання у державну власність акцій банків в обмін на облігації внутрішньої державної позики застосовуються з урахуванням статті 16 Закону № 928-VIII від 25.12.2015 – див. пункт 6 Закону № 928-VIII від 25.12.2015}

Формування та капіталізація банку здійснюються шляхом грошових внесків, крім випадків, передбачених Законом України “Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” протягом строку його дії. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти – в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

{Частина друга статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 639-VI від 31.10.2008– зміни діють до 1 січня 2012 року згідно із Законом № 2856-VI від 23.12.2010}

Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел.

Юридична особа, яка має намір здійснювати банківську діяльність, до отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків має право витрачати кошти, що вносяться засновниками для формування її статутного капіталу, виключно з метою підготовки до здійснення нею банківської діяльності.

{Частина четверта статті 32 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня. Ця вимога не поширюється на новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним банківської ліцензії.

{Частина п’ята статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законами № 133-V від 14.09.2006, № 3024-VI від 15.02.2011,  № 629-VIII від 16.07.2015}

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

{Частина шоста статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

У разі зменшення загального обсягу вкладів (депозитів) у банківській системі на п’ять і більше відсотків у строк до шести календарних місяців за рішенням Національного банку України запроваджується (скасовується) спрощена процедура реєстрації випуску акцій, погодження Національним банком України змін до статуту банку, державної реєстрації змін до статуту банку. Відповідно до спрощеної процедури:

дата подання рішення про капіталізацію банку та змін до статуту банку до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку вважається датою реєстрації випуску акцій;

дата подання змін до статуту банку на погодження Національному банку України та для реєстрації державному реєстратору вважається відповідно датою їх погодження Національним банком України та датою реєстрації державним реєстратором;

дата подання документів для реєстрації випуску акцій банку вважається датою реєстрації випуску акцій банку.

{Статтю 32 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Дата подання належних документів до Національного банку України, державного реєстратора, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку визначається за відміткою відповідного державного органу про прийняття документів (реєстраційним індексом).

{Статтю 32 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Антимонопольний комітет України у випадках, передбачених частиною сьомою цієї статті, надає висновок та/або дозвіл на концентрацію не пізніше п’яти робочих днів з дня подання банком відповідних документів.

{Статтю 32 доповнено частиною дев’ятою згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Стаття 33. Акції банку та паї банку

Банки здійснюють емісію власних акцій відповідно до законодавства України про господарські товариства та цінні папери з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

{Частина перша статті 33 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Банкам забороняється випуск акцій на пред’явника.

Наявність збитків у банку не є перешкодою для збільшення статутного капіталу банку.

{Частина третя статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011}

Банки мають право придбавати власні акції або паї з наступним письмовим повідомленням Національного банку України про укладені угоди, яке має бути надіслане протягом 5 робочих днів з дати укладення угод. Банкам не дозволяється придбання власних акцій, якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче за мінімальний рівень.

Про намір банку придбати загальну кількість власних акцій або паїв у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії банк письмово повідомляє Національному банку України за 15 календарних днів до укладення угод. Національний банк України має право заборонити банку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку.

Банк розміщує свої акції першим власникам безпосередньо або через андеррайтерів. Банку дозволяється виступати посередником для купівлі-продажу власних акцій або паїв.

{Частина шоста статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5042-VI від 04.07.2012}

Стаття 34. Істотна участь

Юридична або фізична особа, яка має намір набути істотної участі у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володіти 10, 25, 50 та 75 і більше відсотками статутного капіталу банку чи правом голосу акцій (паїв) у статутному капіталі банку та/або незалежно від формального володіння справляти значний вплив на управління або діяльність банку, зобов’язана повідомити про свої наміри цей банк і Національний банк України за три місяці до набуття істотної участі або її збільшення.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов’язані надати Національному банку України разом з повідомленням повний пакет документів, визначених цим Законом і нормативно-правовими актами Національного банку України.

Національний банк України розглядає документи, визначені у цій статті, протягом трьох місяців з дня отримання повного пакета відповідних документів. У разі якщо зазначений у частині першій цієї статті банк має ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, Національний банк України інформує Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про зазначених осіб, які мають наміри набути або збільшити істотну участь у такому банку.

{Частина третя статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5042-VI від 04.07.2012}

Національний банк України надає (надсилає) рішення про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку відповідній особі із зазначенням підстав такої заборони.

У разі якщо Національний банк України у строк, визначений частиною третьою цієї статті, не надіслав відповідній особі рішення про заборону набувати або збільшувати істотну участь у банку, таке набуття або збільшення вважається погодженим.

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов’язані повідомити банк про погодження Національним банком України набуття або збільшення істотної участі у банку та надати інформацію про свою структуру власності та розмір частки істотної участі у банку.

Юридична чи фізична особа, яка має намір передати істотну участь у банку будь-якій іншій особі або зменшити таку участь настільки, що її частка у статутному капіталі банку або право голосу виявиться нижче рівнів, визначених частиною першою цієї статті, або передати контроль над банком іншій особі, має повідомити про це банк та Національний банк України в установленому ним порядку.

Юридична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, зобов’язана надати банку та Національному банку України в установленому ним порядку:

1) документи, визначені Національним банком України, що підтверджують істотну участь у банку для юридичної особи, яка має намір збільшити істотну участь у банку;

2) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про:

ділову репутацію самої юридичної особи, членів її виконавчого органу і наглядової ради, власників істотної участі та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку;

фінансовий стан самої особи;

наявність достатньої кількості власних коштів для здійснення заявленого внеску до статутного капіталу банку, джерела походження таких коштів;

{Абзац четвертий пункту 2 частини восьмої статті 34 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014}

3) копії документів, визначених Національним банком України, необхідні для ідентифікації самої юридичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку;

4) відомості про свою структуру власності відповідно до вимог Національного банку України;

5) висновок Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених законодавством України.

Іноземна юридична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає Національному банку України такі документи:

1) копію рішення уповноваженого органу управління іноземної юридичної особи про участь у банку в Україні;

2) письмовий дозвіл на участь іноземної юридичної особи у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом країни, в якій зареєстровано головний офіс іноземної юридичної особи, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземної юридичної особи про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу;

3) витяг із торговельного, банківського, судового реєстру або інший офіційний документ, що підтверджує реєстрацію іноземної юридичної особи в країні, в якій зареєстровано її головний офіс;

4) копію аудиторського висновку аудитора іноземної держави, підтвердженого українською аудиторською фірмою, про фінансовий стан іноземної юридичної особи на кінець останнього повного календарного року.

Фізична особа, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, зобов’язана надати банку та Національному банку України в установленому ним порядку:

1) документи, визначені Національним банком України, що підтверджують істотну участь у банку для фізичної особи, яка має намір збільшити істотну участь у банку;

2) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про ділову репутацію самої особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

3) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про майновий стан самої особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку;

3-1) документи, визначені Національним банком України, що дають змогу зробити висновок про джерела походження коштів, які використовуватимуться фізичною особою для набуття або збільшення істотної участі у банку;

{Частину десяту статті 34 доповнено пунктом 3-1 згідно із Законом № 1702-VII від 14.10.2014}

4) копії документів, необхідних для ідентифікації фізичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку;

5) відомості за формою, установленою Національним банком України, про асоційованих осіб фізичної особи;

6) відомості за формою, установленою Національним банком України, про юридичних осіб, у яких фізична особа є керівником та/або контролером.

Фізична особа – іноземець, яка має намір набути або збільшити істотну участь у банку, додатково подає Національному банку України письмовий дозвіл на участь у банку в Україні, виданий уповноваженим контролюючим органом країни, в якій вона має постійне місце проживання, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення про відсутність у законодавстві відповідної держави вимог щодо отримання такого дозволу.

Документи, зазначені в цій статті, що подаються іноземною юридичною особою та фізичною особою – іноземцем, мають бути нотаріально засвідчені за місцем видачі та легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, зазначені в цій статті, складені іноземною мовою, мають супроводжуватися нотаріально завіреним перекладом українською мовою.

Національний банк України погоджує набуття або збільшення істотної участі іноземною юридичною та фізичною особою за таких умов:

1) держава, в якій зареєстрована (має постійне місце проживання) іноземна особа, на належному рівні забезпечує виконання міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;

2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстрована (має постійне місце проживання) іноземна особа, за оцінкою відповідних міжнародних органів в цілому відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду.

{Пункт 3 частини чотирнадцятої статті 34 виключено на підставі Закону № 78-VIII від 28.12.2014}

Національний банк України має право заборонити юридичній або фізичній особі набувати або збільшувати істотну участь у банку, у разі якщо:

1) подано неповний пакет документів, документи містять недостовірну інформацію або не відповідають вимогам законів України чи нормативно-правових актів Національного банку України;

2) ділова репутація особи, а для юридичної особи і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради, власників істотної участі у ній та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння та/або контроль істотної участі у банку, не відповідає вимогам щодо її бездоганності, установленим Національним банком України;

3) фінансовий стан юридичної особи та/або майновий стан фізичної особи та всіх осіб, через яких здійснюватиметься опосередковане володіння істотною участю у банку, не відповідають вимогам, установленим Національним банком України;

4) особа не має власних коштів для набуття або збільшення істотної участі у банку;

5) набуття або збільшення особою істотної участі у банку загрожуватиме інтересам вкладників та інших кредиторів банку або суперечитиме антимонопольному законодавству України;

6) структура власності юридичної особи не відповідає вимогам щодо її прозорості, встановленим Національним банком України.

Юридична особа, яка має істотну участь у банку, зобов’язана повідомляти Національний банк України у встановленому ним порядку про всі зміни структури її власності, а також надавати інформацію щодо ділової репутації новопризначених керівників у місячний строк з моменту настання відповідних змін.

Фізична особа, яка має істотну участь у банку, зобов’язана повідомляти Національний банк України у встановленому ним порядку про всі зміни в інформації, яку вона надає згідно з вимогами цієї статті.

Національний банк України має право визначати наявність значного чи вирішального впливу на управління або діяльність юридичної особи.

{Стаття 34 в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 35. Достатність (адекватність) регулятивного капіталу

Банк та кожний власник істотної участі зобов’язані підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому Національним банком України.

Національний банк України має право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення основного капіталу до сукупних активів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальний коефіцієнт співвідношення регулятивного капіталу до зобов’язань банку.

Національний банк України, враховуючи потреби забезпечення стабільності банківської системи та загальноприйняті в міжнародній практиці принципи і стандарти, визначає мінімальний розмір регулятивного капіталу банку, мінімальне значення та порядок обчислення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу, нормативу достатності основного капіталу, коефіцієнта співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів та коефіцієнта співвідношення регулятивного капіталу до зобов’язань банку.

{Частина четверта статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Банк зобов’язаний подати на розгляд до Національного банку України план заходів щодо відновлення рівня регулятивного капіталу, якщо цей рівень зменшиться до мінімально встановленого Національним банком України. План заходів надається банком протягом 10 днів з дня встановлення факту зменшення рівня регулятивного капіталу та має визначати порядок і строки виконання запланованих заходів.

Банку забороняється виплачувати дивіденди чи розподіляти капітал банку в будь-якій формі, якщо така виплата чи розподіл призведе до порушення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу та/або нормативу достатності основного капіталу.

{Частина шоста статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1586-VII від 04.07.2014}

Банк має право здійснювати виплату дивідендів один раз на рік за підсумками календарного року за рахунок прибутку звітного року, що залишається в розпорядженні банку. Банк здійснює виплату дивідендів у порядку, передбаченому статутом банку.

{Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законом № 133-V від 14.09.2006; в редакції Закону № 3024-VI від 15.02.2011}

Стаття 36. Резервний та інші фонди банку

Банки зобов’язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов’язаннях.

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5 відсотків від прибутку банку до досягнення ними 25 відсотків розміру регулятивного капіталу банку.

У разі коли діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів банку, Національний банк України має право вимагати від банку збільшення розміру резервів щорічних відрахувань до них.

Банки зобов’язані формувати інші фонди та резерви на покриття збитків від активів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Глава 7
УПРАВЛІННЯ БАНКОМ

Стаття 37. Органи управління та контролю банку

Вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку, що вирішують будь-які питання діяльності банку.

Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку.

Банк зобов’язаний створити орган, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу, захист прав вкладників, інших кредиторів та учасників банку. Цей орган відповідно до установчих документів може мати одну з таких назв: “рада банку” або “наглядова рада банку”, або “спостережна рада банку” (далі – рада банку). Рада банку не бере участі в поточному управлінні банком.

Розподіл функцій між органами управління банку має забезпечувати ефективну систему внутрішнього контролю.

Система внутрішнього контролю банку для забезпечення ефективності її функціонування повинна включати:

1) контроль керівництва за дотриманням законодавства України та внутрішніх процедур банку;

2) розподіл обов’язків під час здійснення діяльності банку;

3) контроль за функціонуванням системи управління ризиками;

4) контроль за інформаційною безпекою та обміном інформацією;

5) процедури внутрішнього контролю;

6) моніторинг системи внутрішнього контролю;

7) процедури внутрішнього аудиту.

Члени ради та правління банку несуть відповідальність за діяльність банку у межах своїх повноважень.

Члени ради та правління банку зобов’язані відмовитися від участі у прийнятті рішень, якщо конфлікт інтересів не дає їм змоги повною мірою виконувати свої обов’язки в інтересах банку, його вкладників та учасників.

{Стаття 37 в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014}

Стаття 38. Загальні збори учасників банку

До виключної компетенції загальних зборів учасників банку належить прийняття рішень щодо:

1) визначення основних напрямів діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання;

2) внесення змін та доповнень до статуту банку;

3) зміни розміру статутного капіталу банку;

4) обрання та відкликання членів ради банку, затвердження умов цивільно-правових або трудових договорів, що укладаються з ними, встановлення розміру їхньої винагороди, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат, обрання особи, уповноваженої на підписання цивільно-правових договорів з членами ради банку;

5) затвердження річних результатів діяльності банку, у тому числі його дочірніх підприємств, звіту ради банку, правління банку, ревізійної комісії банку (у разі її створення) та заходів за результатами розгляду висновків зовнішнього аудиту;

6) покриття збитків та розподілу прибутку;

7) затвердження розміру річних дивідендів;

8) затвердження положення про загальні збори учасників банку та внесення змін до нього;

9) затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління банку;

10) затвердження положення про ревізійну комісію (у разі її створення) та внесення змін до нього;

11) зміни організаційно-правової форми банку;

12) розміщення акцій, їх дроблення або консолідації;

13) викупу банком розміщених ним акцій;

14) анулювання акцій банку;

15) припинення банку, обрання ліквідаційної комісії (ліквідатора) банку, затвердження ліквідаційного балансу.

До компетенції загальних зборів учасників банку статутом банку можуть бути віднесені й інші питання. Повноваження, що не належать до виключної компетенції загальних зборів учасників банку, можуть бути віднесені до компетенції ради банку, якщо інше не встановлено законом.

Національний банк України має право вимагати позачергового скликання загальних зборів учасників банку.

Рішення загальних зборів учасників банку не має юридичної сили у разі його прийняття з використанням права голосу належних або контрольованих акцій (паїв) осіб, яким Національний банк України заборонив користуватися правом голосу належних або контрольованих акцій (паїв).

{Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014}

Стаття 39. Рада банку

Рада банку обирається загальними зборами учасників банку з числа учасників банку, їх представників та незалежних членів у кількості не менше п’яти осіб.

Члени ради банку не можуть входити до складу правління банку, а також обіймати інші посади в цьому банку на умовах трудового договору.

{Частина друга статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

Рада банку (крім кооперативного банку) не менш як на одну четверту має складатися з незалежних членів.

Член ради банку, який є асоційованою особою члена правління банку, представником споріднених або афілійованих осіб банку, акціонером банку або його представником, не може вважатися незалежним.

До виключної компетенції ради банку належать такі функції:

1) затвердження стратегії розвитку банку відповідно до основних напрямів діяльності, визначених загальними зборами учасників банку;

2) затвердження бюджету банку, у тому числі бюджету підрозділу внутрішнього аудиту, та бізнес-плану розвитку банку;

3) визначення і затвердження стратегії та політики управління ризиками, процедури управління ними, а також переліку ризиків, їх граничних розмірів;

4) забезпечення функціонування системи внутрішнього контролю банку та контролю за її ефективністю;

5) контроль за ефективністю функціонування системи управління ризиками;

6) затвердження плану відновлення діяльності банку;

7) визначення джерел капіталізації та іншого фінансування банку;

8) визначення кредитної політики банку;

9) визначення організаційної структури банку, у тому числі підрозділу внутрішнього аудиту;

10) затвердження внутрішніх положень, що регламентують діяльність структурних підрозділів банку;

11) призначення і звільнення голови та членів правління банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту;

12) здійснення контролю за діяльністю правління банку, внесення пропозицій щодо її вдосконалення;

13) визначення порядку роботи та планів підрозділу внутрішнього аудиту і контроль за його діяльністю;

14) визначення аудиторської фірми для проведення зовнішнього аудиту, затвердження умов договору, що укладається з нею, встановлення розміру оплати послуг;

15) розгляд висновку зовнішнього аудиту банку та підготовка рекомендацій загальним зборам учасників банку для прийняття рішення щодо нього;

16) контроль за усуненням недоліків, виявлених Національним банком України та іншими органами державної влади та управління, які в межах компетенції здійснюють нагляд за діяльністю банку, підрозділом внутрішнього аудиту та аудиторською фірмою, за результатами проведення зовнішнього аудиту;

17) прийняття рішення щодо створення дочірніх підприємств та участі в них, їх реорганізації та ліквідації, створення відокремлених підрозділів банку, затвердження їх статутів і положень;

18) затвердження умов цивільно-правових, трудових договорів, що укладаються з членами правління банку та працівниками підрозділу внутрішнього аудиту, встановлення розміру їхньої винагороди, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат;

19) забезпечення своєчасного надання (опублікування) банком достовірної інформації щодо його діяльності відповідно до законодавства;

20) скликання загальних зборів учасників банку, підготовка порядку денного загальних зборів учасників банку, прийняття рішення про дату їх проведення;

21) повідомлення про проведення загальних зборів учасників банку відповідно до законодавства;

22) прийняття рішення про розміщення банком цінних паперів, крім акцій;

23) прийняття рішення про викуп розміщених банком цінних паперів, крім акцій;

24) прийняття рішення про продаж акцій, раніше викуплених банком;

25) вирішення питань про участь банку у групах;

26) прийняття рішень про вчинення значних правочинів відповідно до законодавства;

27) прийняття рішення про обрання (заміну) депозитарної та/або клірингової установи та затвердження умов договору, що укладається з нею, встановлення розміру оплати послуг;

28) надсилання у випадках, передбачених законодавством, пропозиції акціонерам про придбання належних їм акцій;

28-1) затвердження порядку здійснення операцій із пов’язаними з банком особами;

{Частину п’яту статті 39 доповнено пунктом 28-1 згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

29) здійснення інших повноважень відповідно до статуту.

Рада банку зобов’язана вживати заходів до запобігання виникненню конфліктів інтересів у банку та сприяти їх врегулюванню.

Рада банку зобов’язана повідомляти Національному банку України про конфлікти інтересів, що виникають у банку.

Рада банку зобов’язана забезпечувати підтримання дієвих стосунків з Національним банком України.

Національний банк України має право вимагати припинення повноважень члена ради банку, якщо він неналежним чином виконує свої функції.

Національний банк України має право вимагати позачергового скликання засідання ради банку.

Банк зобов’язаний щороку, не пізніше 30 квітня, та на вимогу Національного банку України надавати Національному банку України в межах його повноважень щодо здійснення банківського нагляду інформацію про питання, що розглядалися на засіданні ради банку, та прийняті щодо них рішення, а також перелік членів ради банку, присутніх на засіданні.

{Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014}

Стаття 40. Правління банку

Правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення.

Заступники голови правління банку входять до складу правління банку за посадою.

Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

Голова правління банку має право брати участь у засіданнях ради банку з правом дорадчого голосу. Голова правління не може очолювати структурні підрозділи банку.

До компетенції правління банку належать такі функції:

1) забезпечення підготовки для затвердження радою банку проектів бюджету банку, стратегії та бізнес-плану розвитку банку;

2) реалізація стратегії та бізнес-плану розвитку банку;

3) визначення форми та встановлення порядку моніторингу діяльності банку;

4) реалізація стратегії та політики управління ризиками, затвердженої радою банку, забезпечення впровадження процедур виявлення, оцінки, контролю та моніторингу ризиків;

5) формування визначеної радою банку організаційної структури банку;

6) розроблення положень, що регламентують діяльність структурних і відокремлених підрозділів банку згідно із стратегією розвитку банку;

7) забезпечення безпеки інформаційних систем банку і систем, що застосовуються для зберігання активів клієнтів;

8) інформування ради банку про показники діяльності банку, виявлені порушення законодавства, внутрішніх положень банку та про будь-яке погіршення фінансового стану банку або про загрозу такого погіршення, про рівень ризиків, що виникають у ході діяльності банку;

9) вирішення інших питань, пов’язаних з управлінням поточною діяльністю банку, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників банку та ради банку.

{Стаття 40 в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014}

{Статтю 41 виключено на підставі Закону № 1587-VII від 04.07.2014}

Стаття 42. Вимоги до керівників банків

Керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Керівниками банку (крім членів ради банку) мають право бути особи, які мають:

1) повну вищу освіту в галузі економіки, менеджменту (управління) або права;

2) досвід роботи в банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років;

3) бездоганну ділову репутацію.

Не менш як на одну четверту рада банку має складатися з осіб, які мають повну вищу освіту в галузі економіки або права. Інші члени ради банку повинні мати повну вищу освіту та освіту в галузі менеджменту (управління). Члени ради банку повинні мати бездоганну ділову репутацію. Хоча б один із членів ради банку, який має освіту в галузі економіки або права, повинен мати досвід роботи в банківській системі на керівних посадах не менше трьох років.

Вимоги щодо професійної придатності та ділової репутації керівників банку встановлюються Національним банком України.

Голова правління банку та головний бухгалтер банку вступають на посаду після надання письмової згоди на це Національним банком України. Члени ради банку та правління банку в місячний строк після обрання (призначення) на посаду надають Національному банку України документи, що підтверджують їхню професійну придатність та ділову репутацію.

Голові, членам правління банку та головному бухгалтеру банку забороняється займати посади в інших юридичних особах (крім дочірніх підприємств, банківських спілок та асоціацій).

{Частина шоста статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 218-VIII від 02.03.2015}

Національний банк України має право безоплатно одержувати від органів державної влади та управління, інших юридичних осіб інформацію, необхідну для визначення або підтвердження ділової репутації керівників банку.

Органи державної влади та управління, інші юридичні особи зобов’язані протягом 20 днів з дня отримання запиту Національного банку України безоплатно надати відповідну інформацію.

Національний банк України має право вимагати заміни будь-кого з керівників банку, якщо його професійна придатність та ділова репутація не відповідають вимогам цього Закону.

Керівники банку зобов’язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку.

Керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю), згідно із законом. Якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною.

{Частину дванадцяту статті 42 виключено на підставі Закону № 541-VIII від 18.06.2015}

{Стаття 42 із змінами, внесеними згідно із Законами № 2478-VI від 09.07.2010, № 3024-VI від 15.02.2011; в редакції Закону № 1587-VII від 04.07.2014}

Стаття 43. Обов’язки щодо захисту інтересів банку

При виконанні своїх обов’язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов’язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов’язані ставити інтереси банку вище власних.

Зокрема, керівники банку зобов’язані:

1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов’язків;

2) приймати рішення в межах наданих повноважень;

3) не використовувати службове становище у власних інтересах;

4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

{Частину другу статті 43 доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 1617-VI від 24.07.2009}

Ч. 2