Наказ про облікову політику підприємства

НАКАЗ

по _______________________________________________
(найменування підприємства)

м. ________________«__» _________ 20__ р.

Про облікову політику підприємства

На виконання вимог Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також з метою дотримання підприємством єдиної методики відображення господарських операцій та забезпечення своєчасного надання достовірної інформації користувачам фінансової звітності наказую:

1. При відображенні в бухгалтерському обліку господарських операцій і подій застосовувати норми відповідних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджених Міністерством фінансів України.

2. За відсутності необхідних норм у вітчизняних П(С)БО застосовувати аналогічні норми системи міжнародних стандартів фінансової звітності МСБО–МСФЗ (IAS–IFRS) на підставі того, що національні стандарти не можуть суперечити міжнародним.

3. Установити межу суттєвості для:

• окремих об’єктів обліку, що належать до активів, зобов’язань та власного капіталу підприємства, – 5 % підсумку всіх активів, зобов’язань і власного капіталу, відповідно;

• окремих видів доходів і витрат – 2 % чистого прибутку (збитку) підприємства;

• проведення переоцінки або зменшення корисності об’єктів основних засобів – відхилення залишкової вартості від їхньої справедливої вартості у розмірі 10 % такого відхилення;

• визначення подібних активів – різниця між справедливою вартістю об’єктів обміну не повинна перевищувати 10 %;

• статей фінансової звітності – 500 грн.

4. Установити тривалість операційного циклу для:

• виробництва мостових та козлових кранів – шість місяців;

• виробництва талів електричних – три місяці;

• виробництва іншої продукції та надання послуг промислового характеру – два місяці;

• реалізації продукції, що виготовляється в їдальні, – один місяць.

5. Відображати відстрочені податкові активи і відстрочені податкові зобов’язання у річній фінансовій звітності.

6. При перерахунку доходів, витрат і грошових коштів, виражених в іноземній валюті, середньозважений валютний курс не застосовувати.

7. Для визнання основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів, встановлення строку корисного використання об’єктів та вибору методу нарахування амортизації створити постійно діючу експертну технічну комісію у складі:

Голова комісії: технічний директор.

Члени комісії:

головний енергетик;

головний механік;

головний зварник;

начальник транспортного цеху;

начальник відділу експлуатації будівель, споруд і комунікацій.

8. Матеріальні активи, термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року, а вартість менше 6000 грн., вважати іншими необоротними матеріальними активами.

9. При нарахуванні амортизації* основних засобів застосовувати методи амортизації та ліквідаційну вартість, затверджені протоколом засідання постійно діючої експертної технічної комісії за погодженням з директором з економіки та фінансів. Зокрема, на підприємстві можуть бути установлені такі методи нарахування амортизації:

• для об’єктів основних засобів (крім вантажних автомобілів вантажопідйомністю понад 2 т) – прямолінійний, зменшення залишкової вартості чи кумулятивний методи;

• для вантажних автомобілів вантажопідйомністю понад 2 т – виробничий метод;

• для малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів – у розмірі 100 % вартості таких об’єктів у першому місяці їх використання;

• для інших необоротних матеріальних активів – прямолінійний метод.

10. Проводити щокварталу зарахування сум дооцінки до нерозподіленого прибутку.

11. При нарахуванні амортизації нематеріальних активів застосовувати прямолінійний метод.

12. Здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок.

13. Одиницею бухгалтерського обліку запасів вважати кожне їхнє найменування.

14. Облік транспортно-заготівельних витрат вести на окремому субрахунку в цілому, а не за групами.

15. У разі продажу, відпуску у виробництво чи іншому вибутті запасів застосовувати такі методи їх оцінки:

• середньозваженої собівартості – при відпуску виробничих запасів у виробництво та реалізації готової продукції;

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів – при продажу великогабаритних товарів, що мають номер заводу-виготівника;

• за цінами продажу – для товарів, що продаються уроздріб в системі громадського харчування.

16. Величину резерву сумнівних боргів розраховувати за методом класифікації дебіторської заборгованості (із застосуванням коефіцієнта сумнівності для кожної групи боржників).

17. Створювати резерв забезпечення на виплату відпусток працівникам підприємства та виконання гарантійних зобов’язань. Величину забезпечення на виплату відпусток визначати як добуток фактично нарахованої працівникам заробітної плати й норми резервування, обчисленої як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального річного планового фонду оплати праці.

18. Резервування коштів на додаткове пенсійне забезпечення, реструктуризацію, виконання зобов’язань за обтяженими контрактами тощо не провадити.

19. Оцінку ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання робіт) здійснювати шляхом вивчення виконаної роботи, при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати у звітному періоді підписання акта наданих послуг (виконаних робіт).

20. В основному виробництві використовувати позамовний метод обліку витрат на виробництво та калькулювання фактичної виробничої собівартості продукції із застосуванням елементів нормативного (у ливарному виробництві – попередільного). У ремонтно-механічному та інструментальному цехах застосовувати позамовний метод, у всіх інших цехах допоміжного виробництва – простий метод калькулювання.

21. Звіт про рух грошових коштів складати із застосуванням прямого методу.

22. Установити перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), що додаються (додаток 1 до цього наказу).

23. Затвердити перелік і склад змінних та постійних загальновиробничих витрат, що додаються (додаток 2 до цього наказу).

24. Прийняти як базу розподілу змінних і постійних розподілених загальновиробничих витрат прямі витрати, що включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг).

25. Затвердити перелік пов’язаних сторін, що додається (додаток 3 до цього наказу).

26. Контроль за виконанням цього наказу покласти на фінансового директора та головного бухгалтера підприємства.

Керівник підприємства_______________
(підпис)
___________________
(ініціали, прізвище)

З наказом ознайомлені:

Фінансовий директор______________
(підпис)
__________________
(ініціали, прізвище)

(дата)

Головний бухгалтер_____________
(підпис)
__________________
(ініціали, прізвище)

(дата)