КАСУ: науково-практичний коментар ч. 5

Ч.1   Ч.2   Ч.3   Ч.4   Ч.5   Ч.6   Ч.7   Ч.8   Ч. 9

Стаття 118. Порядок забезпечення

адміністративного позову

  1. Клопотання про забезпечення адміністративного позов)
    розглядається не пізніше наступного дня після його одержан­
    ня й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухва­
    лою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які
    беруть участь у справі.
  2. Відповідач або інша особа, яка бере участь у справі, у будь-
    який час має право заявити клопотання про заміну одного спо­
    собу забезпечення адміністративного позову іншим або скасу­
    вання заходів забезпечення адміністративного позову. Таке
    клопотання розглядається не пізніше наступного дня після
    його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирі­
    шується ухвалою негайно без повідомлення позивача та інших
    осіб, які беруть участь у справі.
  3. Питання про забезпечення адміністративного позову, про
    заміну одного способу забезпечення адміністративного позову
    іншим або про скасування заходів забезпечення адміністра­
    тивного позову, крім випадків, встановлених частинами пер­
    шою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з
    повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у
    судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені,
    не перешкоджає розглядові таких питань.
  4. Якщо у задоволенні вимог позивачеві буде відмовлено,
    вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберіга­
    ються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд
    може одночасно з прийняттям постанови або після цього по­
    становити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміні­
    стративного позову або заміну одного способу забезпечення
    адміністративного позову іншим.
  5. Виконання ухвал з питань забезпечення адміністративно­
    го позову здійснюється негайно в порядку, встановленому за­
    коном для виконання судових рішень.
  6. Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову
    може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє її вико­
    нання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
  7. Коментована стаття регламентує порядок забезпечення адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС Укра­їни суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпе-

274

чення адміністративного позову за клопотанням позивача або з власної ініціативи. Стаття 118 КАС України в ч. 1 встановлює процесуальний строк для розгляду клопотання про забезпечен­ня адміністративного позову. З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача законодавцем встановлено досить стислий строк — клопотання про забезпечення адміні­стративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання. В тому разі, коли клопотання обґрунто­ване та термінове, суд вирішує його негайно. Уявляється, що законодавець мав на увазі, що при обґрунтованості та терміно­вості клопотання, воно вирішується судом позитивно. Суд наді­лено правом прийняти ухвалу про забезпечення адміністратив­ного позову без повідомлення відповідача та інших осіб, які бе­руть участь у справі.

  1. Частиною 2 коментованої статті передбачено право відпо­
    відача, а також іншої особи, яка бере участь у справі, заявити
    клопотання про заміну одного способу забезпечення адміністра­
    тивного позову іншим або скасування заходів забезпечення ад­
    міністративного позову. В Кодексі встановлено, що ініціатором
    розв’язання питання про заміну одного способу забезпечення
    адміністративного позову іншим, або про скасування заходів за­
    безпечення адміністративного позову може виступити відпові­
    дач, а також інша особа, яка бере участь у справі, тобто це може
    бути позивач, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
    Вказане право може бути реалізоване відповідачем або іншими
    особами у будь-який час в ході адміністративного провадження.
    Клопотання про заміну одного способу забезпечення адміністра­
    тивного позову іншим або про скасування заходів забезпечення
    адміністративного позову розглядається в процесуальний строк
    не пізніше наступного дня після його одержання. Уявляється,
    що в разі обґрунтованості та терміновості клопотання, воно ви­
    рішується позитивно та негайно ухвалою суду без повідомлення
    позивача та інших осіб, які беруть участь у справі.
  2. Законодавець встановлює загальне правило, у відповід­
    ності з яким питання про забезпечення адміністративного позо­
    ву про заміну одного способу забезпечення адміністративного
    позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміні­
    стративного позову вирішується в судовому засіданні. Суд по­
    відомляє осіб, які беруть участь у справі, про час та місце судо­
    вого засідання з вищенаведених питань. Проте неявка в судове

275

 

засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не пере­шкоджає розглядові таких питань. Треба зазначити, що із вста­новленого ч. З ст. 118 КАС України правила є виключення. Вони передбачені розглянутими вище частинами першою і дру­гою коментованої статті та стосуються тих клопотань, що є тер­міновими та щодо яких суд приймає рішення без проведення судового засідання.

  1. Скасування заходів забезпечення адміністративного позову
    може здійснюватися трьома способами, що передбачені ст. 118
    КАС України. По-перше, як вже було зазначено, суд може ска­
    сувати заходи забезпечення адміністративного позову в будь-
    який час в ході розгляду адміністративної справи за клопотан­
    ням відповідача, а також іншої особи, яка бере участь у справі.
    По-друге, суд може одночасно з постановленням рішення або
    після цього постановити ухвалу про скасування заходів забез­
    печення адміністративного позову. По-третє, у випадку, коли
    суд відмовляє у задоволенні вимог позивачеві, не торкаючись
    питання забезпечення адміністративного позову, вжиті заходи
    забезпечення адміністративного позову зберігаються до набран­
    ня постановою суду законної сили.

Необхідно також відмітити, що суд може одночасно з при­йняттям постанови по справі або після цього постановити ухва­лу про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.

  1. Частиною 5 статті, що коментується, зафіксоване поло­
    ження, згідно з яким виконання ухвал з питань забезпечення
    адміністративного позову здійснюється негайно в порядку,
    встановленому ст. 14 КАС України.
  2. Законодавцем встановлено, що ухвала з питань забезпе­
    чення адміністративного позову, може бути оскаржена. Аналіз
    положень статті дає змогу зробити висновок про те, що оскар­
    женню підлягають ухвали, що стосуються забезпечення позо­
    ву: ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного
    позову, ухвали про заміну одного способу забезпечення адміні­
    стративного позову іншим та ухвали про скасування заходів за­
    безпечення адміністративного позову. Оскарження цих ухвал
    не зупиняє їх виконання, а також не перешкоджає подальшому
    розгляду справи.

276

Стаття 119. Ознайомлення зі справою

  1. Особи, які беруть участь у справі, під час підготовчого про­
    вадження можуть знайомитися з матеріалами адміністратив­
    ної справи, робити з них виписки та копії.
  2. Особи, які беруть участь у справі, під час підготовчого про­
    вадження можуть за власний рахунок замовити та отримати в
    суді засвідчені копії документів і витяги з них.
  3. Коментована стаття деталізує права осіб, які беруть участь у справі, саме під час здійснення підготовчого провадження. Згідно з коментованою статтею, а також зі ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, під час підготовчого прова­дження можуть ознайомитися з матеріалами адміністративної справи, робити з них виписки та копії, а також за власний раху­нок замовити та отримати в суді засвідчені копії документів і витяги з них.

Стаття 120. Обов’язковість особистої участі 1. Суд може постановити ухвалу про обов’язковість особис­тої участі сторін чи третіх осіб у судовому засіданні. Викликати сторону чи третю особу для особистих пояснень можна і тоді, коли у судовому розгляді беруть участь їхні представники.

  1. Коментована стаття встановлює право суду вирішити пи­тання про обов’язковість особистої участі сторін чи третіх осіб у судовому засіданні. Якщо суд вважає, що особиста участь по­зивача, відповідача або третіх осіб у судовому засіданні з метою надання пояснень необхідна, він постановляє про це ухвалу. Участь представників сторін та третіх осіб у судовому розгляді не є перешкодою для виклику особисто позивача, відповідача або третіх осіб в судове засідання.

Стаття 121. Судові рішення за наслідками

підготовчого провадження

  1. За наслідками підготовчого провадження суд постанов­ляє ухвалу про:
  • залишення позовної заяви без розгляду;
  • зупинення провадження у справі;

277

 

3) закриття провадження у справі;

4)  закінчення підготовчого провадження і призначення
справи до судового розгляду.

  1. В ухвалі про закінчення підготовчого провадження і при­
    значення справи до судового розгляду зазначається, які підго­
    товчі дії проведені, і встановлюється дата, час та місце розгля­
    ду справи.
  2. Якщо під час попереднього судового засідання, на яке з’я­
    вилися всі особи, які беруть участь у справі, вирішені необхідні
    для її розгляду питання, то за письмовою згодою цих осіб судо­
    вий розгляд може бути розпочатий у той же день.
  3. Якщо під час попереднього провадження відповідач ви­
    знав позов, суд може прийняти постанову про задоволення ад­
    міністративного позову.
  4. Копії судового рішення за наслідками підготовчого про­
    вадження надсилаються особам, які беруть участь у справі,
    крім випадку, передбаченого частиною третьою цієї статті.
  5. Підготовче провадження є обов’язкового стадією розгляду кожної адміністративної справи. Здійснення підготовчого про­вадження судом тягне за собою певні правові наслідки. Ці на­слідки набувають форму однієї з ухвал, що можуть бути при­йняті судом в ході підготовчого провадження. Перелік цих ухвал надано законодавцем в ч. 1 статті, що коментується.

По-перше, суд може постановити ухвалу про залишення по­зовної заяви без розгляду. Відповідно до ст. 155 КАС України підставами залишення позовної заяви без розгляду є наступні:

1) подання позовної заяви особою, яка не має адміністратив­ної процесуальної дієздатності. Згідно зі ст. 48 КАС України, адміністративна процесуальна дієздатність належить фізич­ним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієз­датними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони від­повідно до законодавства можуть самостійно брати участь, крім того, адміністративна процесуальна дієздатність належить ор­ганам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого само­врядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам) (див. коментар до ст. 48 КАС України);

278

  • подання позовної заяви від імені позивача особою, яка не
    має повноважень на ведення справи. Повноваження на ведення
    справи від імені позивача мають представники, процесуальне
    положення яких в адміністративному процесі врегульовано
    статтями 56-59 КАС України, Крім цього згідно зі ст. 60 КАС
    України, у випадках, встановлених законом, Уповноважений
    Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи дер­
    жавної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та
    юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду
    із адміністративними позовами про захист прав, свобод та ін­
    тересів інших осіб і брати участь у цих справах;
  • наявність у провадженні цього або іншого адміністративно­
    го суду адміністративної справи про спір між тими самими сто­
    ронами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Треба за­
    значити, що підставою залишення позовної заяви без розгляду є
    тільки наявність такої адміністративної справи в якій співпада­
    ють усі три аспекти: беруть участь ті самі позивач та відповідач,
    співпадають предмет та підстави адміністративного позову;
  • повторне неприбуття позивача в судове засідання без по­
    важних причин або без повідомлення ним про причини непри­
    буття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за
    його відсутності;
  • надійшло клопотання позивача про відкликання позовної
    заяви;
  • особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність
    і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встанов­
    лених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти
    адміністративного позову і від неї надійшла відповідна заява;
  • провадження в адміністративній справі було відкрито за
    позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 КАС
    України, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановле­
    ний судом;
  • позивач до закінчення судового розгляду залишив судове
    засідання без поважних причин і не звернувся до суду із заявою
    про судовий розгляд за його відсутності.

Про залишення позовної заяви без розгляду суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена. Залишення позовної заяви без розгляду не є перешкодою для звернення до адміністратив­ного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду.

279

 

По-друге, наслідком підготовчого провадження може бути прийняття ухвали суду про зупинення провадження у справі. Суд зупиняє провадження у справі згідно зі ст. 156 КАС Украї­ни в разі:

  • смерті або оголошення в установленому законом порядку
    померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні пра­
    вовідносини допускають правонаступництво, а також ліквіда­
    ції органу, злиття, приєднання, поділу, перетворення юридич­
    ної особи, які були стороною у справі, — до встановлення пра­
    вонаступника ;
  • необхідності призначення або заміни законного представ­
    ника сторони чи третьої особи — до вступу у справу законного
    представника;
  • неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої
    справи, що розглядається в порядку конституційного, адміні­
    стративного, цивільного, господарського чи кримінального су­
    дочинства, — до набрання законної сили судовим рішенням в
    іншій справі;
  • звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу
    для примирення — до закінчення строку, про який сторони за­
    явили у клопотанні.

Вказані чотири підстави в обов’язковому порядку тягнуть за собою зупинення провадження у справі, незалежно від точки зору суду. Законодавцем передбачені також підстави, що не є обов’язковими для зупинення провадження в адміністративній справі. За цих підстав суд може на власний розсуд прийняти рі­шення про зупинення провадження. Це:

  • захворювання особи, яка бере участь у справі, підтвердже­
    ного медичною довідкою, що перешкоджає з’явленню до суду,
    якщо ЇЇ особиста участь буде визнана судом обов’язковою, — до
    її одужання;
  • знаходження особи, яка бере участь у справі, у відряджен­
    ні, якщо її особиста участь буде визнана судом обов’язковою —
    до повернення з відрядження;
  • призначення судом експертизи — до одержання її резуль­
    татів.
  • наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням
    сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на
    предмет спору, — до терміну, встановленого судом.

Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухва­лу, яка може бути оскаржена.

280

По-третє, наслідком підготовчого провадження може бути прийняття судом ухвали про закриття провадження у справі. Статтею 157 КАС України визначені підстави закриття прова­дження у справі:

  • якщо справу не належить розглядати в порядку адміні­
    стративного судочинства;
  • якщо позивач1 відмовився від адміністративного позову і
    відмову прийнято судом;
  • якщо сторони досягли примирення;
  • якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухва­
    ла суду з того самого спору і між тими самими сторонами;
  • у разі смерті або оголошення в установленому законом по­
    рядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні
    правовідносини не допускають правонаступництва, або лікві­
    дації підприємства, установи, організації, які були стороною у
    справі.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена. Винесення судом ухвали про закрит­тя провадження у справі є перешкодою для повторного звернен­ня з тією самою позовною заявою.

По-четверте, наслідком підготовчого провадження може бути винесення ухвали суду про закінчення підготовчого про­вадження і призначення справи до судового розгляду. В ухвалі про закінчення підготовчого провадження і призначення спра­ви до судового розгляду суд має дати звіт про виконання підго­товчих дій, тобто в ухвалі повинно бути визначено, які процесу­альні дії вчинені судом в ході підготовчого провадження. Цією ж ухвалою встановлюється дата, час та місце розгляду справи, а також вирішується питання про склад осіб, які братимуть участь у справі та які підлягають виклику та повідомленню в судове засідання.

  1. Статтею, що коментується, передбачено правило, згідно з
    яким судовий розгляд може бути розпочатий у той же день в
    який проводилось попереднє судове засідання, на яке з’явили­
    ся всі особи, які беруть участь у справі. Це можливо тоді, коли
    під час попереднього судового засідання вирішені всі необхідні
    для розгляду справи питання та сторони дали письмову згоду
    на початок судового розгляду.
  2. Частиною 4 коментованої статті визначено також, що у
    разі, якщо під час попереднього провадження відповідач ви-

281

 

знав позов, суд може прийняти постанову про задоволення ад­міністративного позову з додержанням положень статей 162 та 163 КАС України.

.

Глава З СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ

Стаття 122. Розгляд адміністративної справи у судовому засіданні

  1. Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена
    протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня
    відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено
    цим Кодексом.
  2. Судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в
    судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі,
    після закінчення підготовчого провадження.
  3. Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопо­
    тання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопо­
    тання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий
    розгляд справи здійснюється в порядку письмового прова­
    дження.
  4. Судове засідання проводиться у спеціально обладнаному
    приміщенні — залі судових засідань. Окремі процесуальні дії в
    разі необхідності можуть вчинятися за межами приміщення
    суду.
  5. Коментована стаття вводить юридичні категорії: судовий розгляд і судове засідання. Виходячи з нормативного визначен­ня, судовий розгляд відбувається у формі судового засідання, тобто судове засідання є зовнішньою формою судового розгляду адміністративної справи.

Судовий розгляд розуміється як інститут права адміністра­тивного судочинства, тобто система норм права, що регулюють суспільні відносини між судом та іншими учасниками адміні­стративного судочинства при розгляді і розв’язанні по суті ад­міністративної справи.

282

Також судовий розгляд є процесуальною стадією, що посідає провідне місце серед інших стадій адміністративного судочин­ства. На цій стадії адміністративна справа розглядається і вирі­шується по суті — досліджуються докази, встановлюються фак­тичні обставини справи, з’ясовуються права і обов’язки сторін. Розв’язуючи спір, суд виносить законне і обґрунтоване рішен­ня, яке захищає права і законні інтереси громадян, а також ін­ших учасників суспільних відносин у публічно-правовій сфері.

  1. Судовий розгляд адміністративної справи повинен відбу­
    ватися протягом розумного строку, але не більше двох місяців з
    дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановле­
    но КАС України (ст.ст. 171-176, 180-183).
  2. Судовий розгляд адміністративної справи здійснюється з
    обов’язковим викликом осіб, які беруть участь у справі, після
    закінчення підготовчого провадження. Але особа, яка бере
    участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд
    справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі осо­
    би, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійсню­
    ється в порядку письмового провадження.
  3. Судове засідання проводиться у спеціально обладнаному
    приміщенні — залі судових засідань. За межами приміщення
    суду можуть вчинятися в разі необхідності лише окремі проце­
    суальні дії.

 

 

Стаття 123. Головуючий у судовому засіданні

  1. При розгляді справи судом першої інстанції головуючим
    у судовому засіданні є суддя, який здійснював підготовче про­
    вадження.
  2. Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового за­
    сідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчи­
    нення процесуальних дій, здійснення учасниками адміністра­
    тивного процесу їхніх процесуальних прав і виконання ними
    обов’язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повно­
    го, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин у справі,
    усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для ви­
    рішення справи.
  3. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних за­
    ходів для забезпечення в судовому засіданні належного по­
    рядку.

283

 

  1. У коментованій статті визначено процесуальне положен­
    ня головуючого у судовому засіданні. Головуючим у судовому
    засіданні є суддя, який здійснював підготовче провадження.
  2. Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового за­
    сідання, має право усувати із судового розгляду все, що не має
    значення для вирішення справи, вживати необхідних заходів
    для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
    Його розпорядження є обов’язковими для учасників адміні­
    стративного процесу та інших осіб, присутніх у судовому засі­
    данні.
  3. Головуючий у судовому засіданні зобов’язаний так керу­
    вати ходом судового засідання, щоб створити необхідні умови
    для забезпечення повного, всебічного та об’єктивного з’ясуван­
    ня обставин у справі і забезпечення судового захисту поруше­
    них прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових від­
    носин.

Стаття 124. Відкриття судового засідання

  1. У призначений для розгляду справи час головуючий відкри­
    ває судове засідання та оголошує, яка справа розглядається.
  2. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з ви­
    кликаних та повідомлених осіб прибув в судове засідання, чи
    вручено судові повістки та повідомлення тим, хто не з’явився, і
    повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі.
  3. Суд встановлює особи тих, хто прибув у судове засідання,
    а також перевіряє повноваження посадових, службових осіб,
    представників.
  4. Судовий розгляд справи провадиться шляхом послідовно­
    го вчинення судом і учасниками процесу комплексу процесу­
    альних дій, що складають певні частини (етапи):
  • підготовча;
  • розгляд справи по суті;
  • судові дебати;
  • ухвалення і оголошення рішення.
  1. Коментована стаття містить правові норми, якими регла­
    ментується початок підготовчої частини  судового розгляду
    справи, завдання якої є підготовка необхідних умов для розгля­
    ду і вирішення адміністративної справи по суті.

284

Завдання підготовчої частини можна поділити на групи:

  • перевірка можливості розглянути адміністративну справу
    при явці осіб, які беруть участь у справі;
  • перевірка можливості даного суду розглядати конкретну
    адміністративну справу (ст.ст. 27-28 КАС України);
  • перевірка можливості розглядати конкретну адміністра­
    тивну справу за наявності даних доказів (ст. 129 КАС України);
  • роз’яснення учасникам процесу їхніх процесуальних прав
    та обов’язків (ст.ст. 125, 130-132, 134 КАС України).

 

  1. У час, призначений в ухвалі про закінчення підготовчого
    провадження і призначення справи до судового розгляду голо­
    вуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка адміні­
    стративна справа розглядається.
  2. Частина 3 коментованої статті встановлює порядок пере­
    вірки явки учасників процесу, що створює умови для розгляду
    і вирішення адміністративної справи по змозі в одному судово­
    му засіданні.

Питання про явку осіб, яких було викликано та повідомле­но, чи про вручення судових повісток та повідомлень тим, хто не з’явився, і повідомлення причини їх неприбуття, якщо вони відомі, доповідає судові секретар судового засідання. На підста­ві цього, з урахуванням положень ст.ст. 128-129 КАС України, суд вирішує питання про можливість продовження судового розгляду справи.

  1. Після доповіді секретаря суд встановлює особи тих, хто
    прибув у судове засідання, а також перевіряє повноваження по­
    садових, службових осіб, представників. За необхідності для
    встановлення особи головуючий може вимагати пред’явлення
    документів, що посвідчують особу. Для підтвердження повно­
    важень посадових, службових осіб, представників пред’явля­
    ються довіреності, документи, які стверджують займану посаду
    чи факт родинних, опікунських тощо відносин з особою, інте­
    реси якої представляють законні представники, ордером, який
    виданий відповідним адвокатським об’єднанням, або догово­
    ром про надання адвокатом правової допомоги та ін.

Стаття 125. Роз’яснення перекладачеві його прав

та обов’язків, присяга перекладача

  1. Головуючий в судовому засіданні роз’яснює переклада­чеві його права та обов’язки, встановлені статтею 68 цього Ко-

285

 

дексу, і попереджає його під розписку про кримінальну відпо­відальність за завідомо неправильний переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

  1. Головуючий приводить перекладача до такої присяги:
    «Я, (прізвище, ім’я, по батькові), присягаю сумлінно вико­
    нувати обов’язки перекладача, використовуючи усі свої про­
    фесійні можливості».
  2. Присяга проголошується перекладачем усно, після чого
    він підписує текст присяги. Підписаний перекладачем текст
    присяги та розписка приєднуються до справи.
  • &№& , _,
  1. Коментована стаття встановлює порядок роз’яснення пе­
    рекладачеві його прав та обов’язків і приведення його до при­
    сяги.

Ця процесуальна дія здійснюється однією з перших, відразу після відкриття судового засідання — це повинно надати мож­ливість особі, яка не володіє мовою, якою здійснюється адміні­стративне судочинство (ст. 15 КАС України), вже з самого по­чатку судового розгляду справи розуміти все, що відбувається у судовому засіданні.

  1. Після роз’яснення перекладачу його прав та обов’язків,
    встановлених ст. 68 КАС України (право відмовитися від участі
    в адміністративному судочинстві, якщо він не володіє мовою в
    обсязі, необхідному для перекладу, право задавати питання з
    метою уточнення перекладу, право на оплату виконаної роботи
    та на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду,
    обов’язок здійснювати повний і правильний переклад, своїм
    підписом посвідчувати правильність перекладу в процесуаль­
    них документах, що вручаються особам, які беруть участь у
    справі, в перекладі мовою, якою вони володіють), головуючий
    попереджує його під розписку про кримінальну відповідаль­
    ність за завідомо неправильний переклад і за відмову без по­
    важних причин від виконання покладених на нього обов’язків,
    що встановлена ст.ст. 384-385 КК України.
  2. Частина друга коментованої статі містить текст присяги,
    до якої головуючий приводить перекладача, яка проголошуєть­
    ся перекладачем усно. Підписаний перекладачем текст прися­
    ги та розписка приєднуються до матеріалів справи.

286

Стаття 126. Повідомлення про повне фіксування

судового процесу технічними засобами

  1. Секретар судового засідання повідомляє про здійснення повного фіксування судового засідання, а також про умови фіксування судового засідання (розташування мікрофонів та необхідність промовця говорити в мікрофон, недопустимість одночасних виступів учасників адміністративного процесу, до­тримання тиші в залі судового засідання).
  2. Суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Правило даної статті спрямоване, по-перше, на повідомлен­ня учасників процесу про сам факт фіксування судового засі­дання, а по-друге — на створення необхідних умов для технічно якісного фіксування судового засідання (повідомлення про роз­ташування мікрофонів, необхідність говорити в мікрофон, не­допустимість одночасних виступів учасників адміністративно­го процесу, дотримання тиші в залі судового засідання), що до­зволятиме у разі необхідності безперешкодно знайомитися з технічним записом судового засідання, відтворювати та роз-друкувати його.

  • Стаття 127. Оголошення складу суду і роз’яснення

права відводу

  1. Головуючий у судовому засіданні оголошує склад суду, а також імена експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря су­дового засідання і роз’яснює особам, які беруть участь у справі та з’явилися в судове засідання, їхнє право заявляти відводи.
  2. Правило коментованої статті спрямоване на з’ясування
    питання щодо можливості за даного складу суду, за участі да­
    них експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря судового за­
    сідання розглянути і вирішити дану адміністративну справу.
  3. Для цього головуючий у судовому засіданні оголошує склад
    суду та імена експерта, перекладача, спеціаліста, секретаря су­
    дового засідання і роз’яснює особам, які беруть участь у справі
    та з’явилися в судове засідання, їхнє право заявляти відводи
    (ст.ст. 27-29 КАС України). У разі заявленого відводу із зазна-

287

 

ченням встановлених законом відповідних підстав будь-ким з осіб, які беруть участь у справі, суд повинен вислухати особу, яка заявила відвід, а також думку інших осіб, які беруть участь у справі. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (ст. 31 КАС України).

Стаття 128. Наслідки неприбуття в судове

засідання особи, яка бере участь у справі

  1. Суд відкладає розгляд справи в разі:
  • неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-
    кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає
    відомостей, що їм вручені повістки;
  • неприбуття в судове засідання позивача, належним чи­
    ном повідомленого про дату, час і місце судового розгляду,
    якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його
    відсутності;

3)  неприбуття в судове засідання відповідача, який не є
суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомле­
ного про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не
надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;

4) якщо суд визнав обов’язковою особисту участь особи, яка
бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не з’явилася.

  1. Неприбуття в судове засідання без поважних причин пред­
    ставника сторони або третьої особи, які прибули в судове засі­
    дання, або неповідомлення ними про причини неприбуття, не є
    перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сто­
    рони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її
    розгляд.
  2. У разі повторного неприбуття позивача, належним чином
    повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без по­
    важних причин або без повідомлення ним про причини непри­
    буття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за
    його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
  3. У разі неприбуття відповідача-суб’єкта владних повнова­
    жень, належним чином повідомленого про дату, час і місце су­
    дового розгляду, без поважних причин або без повідомлення
    ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і
    справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

288

  1. Наслідки, визначені частинами другою-четвертою цієї статті, застосовуються й у разі, якщо сторона без поважних причин залишить залу судового засідання.
  2. Коментована стаття врегульовує питання щодо наслідків не­
    прибуття в судове засідання особи, яка бере участь у справі. В за­
    лежності від різних підстав таких наслідків може бути три.
  3. По-перше, це обов’язкове відкладення розгляду справи в
    разі: 1) неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-
    кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає
    відомостей, що їм вручені повістки; 2) неприбуття в судове за­
    сідання позивача, належним чином повідомленого про дату,
    час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви
    про розгляд справи за його відсутності; 3) неприбуття в судове
    засідання відповідача, який не є суб’єктом владних повнова­
    жень, належним чином повідомленого про дату, час і місце су­
    дового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд
    справи за його відсутності; 4) якщо суд визнав обов’язковою
    особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому роз­
    гляді, а вона не з’явилася (ст. 110 КАС України).
  4. По-друге, суд має право відкласти розгляд справи, якщо
    без поважних причин не прибув в судове засідання представ­
    ник сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання,
    чи ним не повідомлено про причини неприбуття і при цьому
    стороною заявлено  клопотання  про  відкладення  розгляду
    справи.
  5. По-третє, суд залишає позовну заяву без розгляду з наслід­
    ками, що передбачені ст. 155 КАС України, у разі повторного
    неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату,
    час і місце судового розгляду, без поважних причин або без по­
    відомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не на­
    дійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
  6. У ч. 4 коментованої статті на відміну від випадку непри­
    буття в судове засідання відповідача, який не є суб’єктом влад­
    них повноважень, встановлено правило, що у разі неприбуття
    відповідача-суб’єкта владних повноважень, належним чином
    повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без по­
    важних причин або без повідомлення ним про причини непри­
    буття розгляд справи не відкладається і справу може бути ви­
    рішено на підставі наявних у ній доказів.

10 * Кодекс адміністративного судочинства України»                                                                                                           289

 

  1. Наслідки, визначені частинами другою-четвертою комен­тованої статті, застосовуються й у разі, якщо сторона без по­важних причин залишить залу судового засідання.

Стаття 129. Наслідки неприбуття в судове

засідання свідка, експерта, спеціаліста

  1. Якщо в судове засідання не прибули свідок, експерт, спе­ціаліст, суд заслуховує думку осіб, які беруть участь у справі, про можливість продовження судового розгляду справи за від­сутності свідка, експерта, спеціаліста, які не з’явилися, та по­становляє ухвалу про продовження судового розгляду або про оголошення перерви. Одночасно суд може вирішити питання про привід свідка, експерта, спеціаліста, які не з’явилися.

. • .  •         .                      –   • 4                          , »•„:.#;.                       ..-.-:’лїііі; ; ‘..’г   ‘

  1. Коментована стаття врегульовує питання щодо наслідків
    неприбуття в судове засідання свідка, експерта, спеціаліста.

Суд, з урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі, постановляє ухвалу про продовження судового розгляду справи за відсутності свідка, експерта, спеціаліста, які не з’явилися, або про оголошення перерви.

  1. Продовження судового розгляду справи можливо, напри­
    клад, коли крім показань свідка, висновку експерта наявні і
    інші докази щодо певного факту, коли відпала необхідність в
    наданні спеціалістом консультацій з питань, що потребують
    спеціальних знань і навичок чи технічної допомоги тощо.
  2. Вирішуючи вищевказані питання, суд одночасно, з метою
    усунення у подальшому перешкод здійсненню адміністратив­
    ного судочинства зазначеними особами, може вирішити питан­
    ня про їхній привід (див. коментар до ст. 272 КАС України).

 

Стаття 130. Роз’яснення особам, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов’язків

  1. Головуючий у судовому засіданні роз’яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов’яз­ки, встановлені цим Кодексом. Одночасно особам, які беруть участь у справі, видається пам’ятка про їхні права та обов’яз­ки, встановлені цим Кодексом.

290

j

  1. Особи, які беруть участь у справі, мають закріплені в за­
    коні процесуальні права та обов’язки (ст.ст. 49, 51, 54КАСУкра-
    їни). Стаття, що коментується, містить правило, згідно з яким
    головуючий у судовому засіданні повинен роз’яснити сторонам
    та іншим особам, які беруть участь у справі, їхні процесуальні
    права та обов’язки. Обізнаність осіб, які беруть участь у справі
    щодо змісту своїх процесуальних прав та обов’язків, дозволить
    їм свідомо розпоряджатися правами, відстоюючи свої інтереси у
    судовому засіданні та виконувати обов’язки.
  2. Крім усного роз’яснення особам, які беруть участь у спра­
    ві, їхніх прав та обов’язків їм видається пам’ятка про права та
    обов’язки, встановлені Кодексом — це теж має на меті підви­
    щення обізнаності і спрощення використання процесуальних
    прав та виконання обов’язків сторонам та іншим особам, які бе­
    руть участь у справі.

 

 

Стаття 131. Роз’яснення прав і обов’язків експерта,

присяга експерта

  1. Головуючий у судовому засіданні роз’яснює експерту його
    права та обов’язки, встановлені статтею 66 цього Кодексу, і по­
    переджає його під розписку про кримінальну відповідальність
    за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних
    причин від виконання покладених на нього обов’язків.
  2. Головуючий приводить експерта до такої присяги:

«Я, (прізвище, ім’я, по батькові), присягаю сумлінно вико­нувати обов’язки експерта, використовуючи всі свої професій­ні можливості».

  1. Присяга проголошується експертом усно, після чого він
    підписує текст присяги. Дія присяги поширюється і на ті ви­
    падки, коли висновок був складений до її проголошення. Під­
    писаний експертом текст присяги та розписка приєднуються
    до справи.
  2. Якщо експертиза пригшачя^тт “І “і ; •- , сул-шш’о розгля­
    ду, права, ойов язки експерта та його відповідальність роз’яс­
    нюються головуючим одразу після залучення його до участі в
    адміністративному процесі.
  3. Експертам, які працюють в державних експертних уста­
    новах, роз’яснення прав і обов’язків експерта та приведення

oro до присяги здійснюються керівником експертної установи

291

 

під час призначення особи на посаду та присвоєння кваліфіка­ції судового експерта. Засвідчені печаткою експертної устано­ви копії тексту присяги і розписки про ознайомлення з права­ми та обов’язками експерта і про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків пода­ються на вимогу суду.

  1. Коментована стаття встановлює порядок роз’яснення прав
    і обов’язків експерта та приведення його до присяги.
  2. Після роз’яснення експерту його прав та обов’язків, вста­
    новлених ст. 66 КАС України, головуючий попереджує його під
    розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправ­
    дивий висновок та за відмову без поважних причин від виконан­
    ня покладених на нього обов’язків, що встановлена ст.ст. 384-
    385 КК України.
  3. Частина друга коментованої статті містить текст присяги,
    до якої головуючий приводить експерта, яка проголошується
    експертом усно. Підписаний ним текст присяги та розписка
    приєднуються до матеріалів справи. При цьому дія присяги по­
    ширюється і на ті випадки, коли висновок був складений до її
    проголошення.
  4. Якщо ж експертизу призначено вже під час судового роз­
    гляду, права,  обов’язки  експерта  та  його  відповідальність
    роз’яснюються головуючим одразу після залучення його до
    участі в адміністративному процесі.
  5. Якщо експертиза здійснюється експертом державної екс­
    пертної установи, то роз’яснення йому прав і обов’язків експер­
    та та приведення до присяги здійснюються керівником екс­
    пертної установи під час призначення особи на посаду та при­
    своєння кваліфікації судового експерта. У цьому випадку екс­
    перта немає потреби приводити до присяги у кожному випадку
    призначення експертизи. У разі необхідності засвідчені печат­
    кою експертної установи копії тексту присяги і розписки про
    ознайомлення з правами та обов’язками експерта і про кримі­
    нальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, за
    відмову без поважних причин від виконання покладених на
    нього обов’язків представляються суду.

292

Стаття 132. Роз’яснення спеціалісту його прав і обов’язків

  1. Головуючий у судовому засіданні роз’яснює спеціалісту його права та обов’язки, встановлені статтею 67 цього Ко­дексу.
  2. Коментована стаття встановлює вимогу до головуючого про роз’яснення спеціалісту, який надаватиме при розгляді справи консультації з питань, що потребують спеціальних знань і навичок чи технічної допомоги, його процесуальних прав і обов’язків. Щодо процесуального положення спеціаліста див. ст. 67 та коментар до неї.

Стаття 133. Вирішення судом клопотань осіб, які беруть участь у справі

  1. Клопотання осіб, які беруть участь у справі, вирішуються судом негайно після того, як буде заслухана думка інших при­сутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, про що постановляється ухвала. Ухвала суду про відмову в задо­воленні клопотання не перешкоджає повторному його заяв-ленню протягом судового розгляду справи.
  2. Право заявляти клопотання є важливим процесуальним правом осіб, які беруть участь у справі. Клопотання можуть стосуватися різних питань щодо розгляду справи і повинні бути обґрунтованими.

Заявлені клопотання розглядаються і вирішуються судом у судовому засіданні негайно. Питання щодо їх задоволення або відмови в їх задоволенні вирішується судом з урахуванням дум­ки інших присутніх у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі щодо кожного клопотання окремо. Про вирішення кло­потання судом виноситься ухвала. Відмова суду в задоволенні клопотання не перешкоджає повторному його заявленню про­тягом судового розгляду справи.

Стаття 134. Обов’язки присутніх у залі судового

засідання

  1. Особи, присутні у залі судового засідання, при вході до нього суду та при виході суду повинні встати. Особи, які беруть

293

 

участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти дають пояснен­ня, показання, відповідають на питання та задають питання стоячи і лише після надання їм слова головуючим в судовому засіданні. Постанову суду особи, присутні в залі, заслуховують стоячи. Відступ від цих правил допускається з дозволу голову­ючого в судовому засіданні.

  1. Учасники адміністративного процесу, а також інші особи,
    присутні в залі судового засідання, зобов’язані додержуватися
    в судовому засіданні порядку і беззаперечно підкорятися від­
    повідним розпорядженням головуючого у судовому засіданні.
  2. Учасники адміністративного процесу звертаються до суд­
    ді «Ваша честь».
  3. Документи та інші матеріали передаються головуючому в
    судовому засіданні через судового розпорядника.

 

  1. Коментованою статтею встановлені правила, покликані за­
    безпечити урочисту обстановку та поважливе ставлення до суду
    під час проведення судового засідання. Особи, присутні у залі
    судового засідання, при вході до нього суду та при виході суду
    повинні встати. Особи, які беруть участь у справі, свідки, екс­
    перти, спеціалісти дають пояснення, показання, відповідають
    на питання та задають питання стоячи і лише після надання їм
    слова головуючим в судовому засіданні. Постанову суду особи,
    присутні в залі, заслуховують стоячи. Відступ від цих правил
    допускається з дозволу головуючого в судовому засіданні за на­
    явності поважних причин (стан здоров’я, похилий вік тощо).
    Учасники процесу повинні звертатися до судді «Ваша честь».
  2. Одним з важливих обов’язків учасників процесу, а також
    інших осіб, що присутні в залі судового засідання, є обов’язок
    додержуватися в судовому засіданні порядку і беззаперечно
    підкорятися відповідним розпорядженням головуючого у суди
    вому засіданні.
  3. Учасники процесу повинні передавати документи та інші
    матеріали головуючому в судовому засіданні через судового
    розпорядника або, за його відсутності в судовому засіданні, че­
    рез секретаря судового засідання.

  • • …..

294

Стаття 135. Початок судового розгляду справи по суті

  1. Судовий розгляд справи по суті починається доповіддю
    головуючого в судовому засіданні чи судді-доповідача про зміст
    позовних вимог, про визнання сторонами певних обставин під
    час підготовчого провадження, після чого він з’ясовує: чи під­
    тримує позивач адміністративний позов, чи визнає його відпо­
    відач та чи не бажають сторони примиритися.
  2. При розгляді справи за відсутності особи, яка бере участь
    у справі, головуючий в судовому засіданні доповідає про її по­
    зицію щодо позовних вимог, якщо вона викладена в письмових
    поясненнях.

 

  1. Частиною (етапом) судового розгляду справи після підго­
    товчої виступає розгляд справи по суті. Ця частина займає го­
    ловне місце серед інших етапів судового розгляду справи,
    оскільки її ціллю є встановлення і перевірка фактичних обста­
    вин адміністративної справи.
  2. Судовий розгляд справи по суті починається доповіддю го­
    ловуючого в судовому засіданні чи судді-доповідача, яка має
    бути ясною і лаконічною. Після цього він з’ясовує: чи підтри­
    мує позивач адміністративний позов, чи визнає його відповідач
    та чи не бажають сторони примиритися. Мета доповіді — дове­
    дення змісту адміністративної справи до учасників процесу і
    всіх присутніх в залі судового засідання осіб, що надає їм мож­
    ливість стежити за розвитком адміністративного процесу.
  3. У разі розгляду справи за відсутності особи, яка бере участь
    у справі, головуючий в судовому засіданні доповідає також про
    її позицію щодо позовних вимог, якщо вона викладена в пись­
    мових поясненнях.

Стаття 136. Відмова від адміністративного позову, визнання адміністративного позову, примирення сторін під час судового розгляду

  1. Позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач — визнати адміністративний позов протягом всьо­го часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

295

 

  1. Сторони можуть примиритися протягом всього часу судо­
    вого розгляду або заявити клопотання про надання їм часу для
    примирення.
  2. Судове рішення у зв’язку з відмовою від адміністративно­
    го позову, визнанням адміністративного позову чи примирен­
    ням сторін ухвалюється за правилами, встановленими стаття­
    ми 112,113 цього Кодексу.

 

  1. Відмова від адміністративного позову і визнання адміні­
    стративного позову є односторонніми волевиявленнями пози­
    вача та відповідача, що спрямовані на врегулювання спору.
    Примирення сторін є двостороннім волевиявленнями позивача
    та відповідача, що спрямоване на врегулювання спору на основі
    взаємних поступок. Позивач може відмовитися від адміністра­
    тивного позову, а відповідач — визнати адміністративний по­
    зов, сторони можуть примиритися протягом всього часу судово­
    го розгляду, а у разі необхідності заявити клопотання про на­
    дання їм часу для примирення. Суд не приймає відмови позива­
    ча від адміністративного позову, визнання адміністративного
    позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо
    ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, сво­
    боди чи інтереси.
  2. Клопотання про відмову від адміністративного позову,
    визнання адміністративного позову може заявлятися як усно,
    так і в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до
    справи.
  3. Якщо судом прийнято відмову від адміністративного позо­
    ву, визнані умови примирення сторін суд постановляє ухвалу
    про закриття провадження у справі з наслідками, що зазначені
    у ст. 157 КАС України. При визнанні відповідачем адміністра­
    тивного позову судом приймається постанова про задоволення
    адміністративного позову. Зазначені судові рішення ухвалю­
    ються за правилами, встановленими статтями 112, 113 КАС
    України.

Стаття 137. Зміна позовних вимог

  1. Позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєдну­ється до справи.

296

  1. Суд за клопотанням відповідача оголошує перерву в судо­вому засіданні та надає відповідачу строк, достатній для його підготовки до справи у зв’язку зі зміною позивачем позовних вимог.
  2. Позивач має право змінити підставу або предмет адміні­
    стративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних
    вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-
    який час до закінчення судового розгляду (ст. 51 КАС України).
    Дана стаття встановлює правило, згідно з яким заява про зміну
    позовних вимог подається у письмовій формі і приєднується до
    справи.
  3. У разі необхідності підготуватися до справи у зв’язку із
    зміною позивачем позовних вимог, суд за клопотанням відпо­
    відача надає йому строк, достатній для його підготовки до спра­
    ви, оголошуючи перерву в судовому засіданні, про що постанов­
    ляється ухвала.

 

 

Стаття 138. Дослідження доказів

  1. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтову­
    ються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше зна­
    чення для вирішення справи (причини пропущення строку для
    звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухва­
    ленні судового рішення у справі.
  2. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій
    цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення
    осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджу­
    ються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації
    із записаною на них інформацією, висновки експертів.
  3. Дослідження доказів є стадією процесу доказування, яка полягає в безпосередньому сприйнятті, вивченні судом інфор­мації про факти, що містяться у передбачених законом джере­лах доказів. Дослідження доказів здійснюється під час судово­го розгляду справи. Ознайомлення із змістом доказів зовні про­цесу не має ніякого значення. Судове рішення є обґрунтованим, якщо воно ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясова­них обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. З ст. 159 КАС України). Дослідження доказів повинно відповідати вимо-

297

 

гам безпосередності, всебічності, повноти та об’єктивності (див. коментар до ст. 86 КАС України). Оскільки дослідження дока­зів проводиться під час судового розгляду справи, в якому бе­руть участь (мають право брати участь) всі особи, які беруть участь в справі, останні є і учасниками дослідження доказів, безпосередньо сприймаючи разом з судом зміст доказів, зібра­них по справі.

  1. Частина 1 коментованої статті містить нормативне визна­чення предмета доказування — тих обставин, які необхідно встановити при ухваленні судового рішення у справі (більш до­кладно — див. коментар до ст. 69 КАС України). Ці обставини встановлюються лише з визначених у законі джерел, які пере­лічені у ч. 2 коментованої статті.

Стаття 139. Пояснення осіб, які беруть участь у справі

  1. Після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позива­
    ча та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на пред­
    мет спору і бере участь на стороні позивача, пояснення відпо­
    відача та третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на
    предмет спору і бере участь на стороні відповідача, а також по­
    яснення третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на пред­
    мет спору.
  2. Якщо поряд зі стороною, третьою особою у справі беруть
    участь їхні представники, суд після пояснень сторони, третьої
    особи заслуховує пояснення їхніх представників, а за їхнім
    клопотанням пояснення може давати тільки представник.
  3. Якщо в справі заявлено кілька позовних вимог, суд може
    зобов’язати сторони та інших осіб, які беруть участь у справі,
    дати окремо пояснення щодо кожної з них.
  4. Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі,
    висловлюються нечітко або з їхніх слів не можна дійти виснов­
    ку про те, чи визнають вони обставини чи заперечують проти
    них, суд може зажадати від цих осіб конкретної відповіді —
    «так» чи «ні».
  5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, задають
    питання один одному у порядку, встановленому головуючим.
  6. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб,
    які беруть участь у справі, головуючий оголошує зміст цих по­
    яснень.

298

  1. Коментована стаття містить правила, що стосуються до­
    слідження інформації з пояснень осіб, які беруть участь у спра­
    ві. Пояснення осіб, які беруть участь у справі — це виступи осіб,
    що містять відомості про відомі їм обставини справи.
  2. Послідовність пояснень осіб, які беруть участь у справі
    встановлена частинами 1 та 2 коментованої статті. Першими
    надають пояснення позивач, його представник та третя особа,
    яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору і бере участь
    на стороні позивача, її представник, за ними надають пояснен­
    ня відповідач, його представник та третя особа, яка не заявляє
    самостійні вимоги на предмет спору і бере участь на стороні від­
    повідача, її представник, а після них — треті особи, які заявля­
    ють самостійні вимоги на предмет спору, їхні представники. За
    клопотанням особи, яка бере участь у справі, пояснення може
    давати тільки її представник. При наданні пояснень сторони та
    інші особи, які беруть участь у справі, задають питання один
    одному у порядку, встановленому головуючим. Якщо у справі є
    письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у
    справі, головуючий оголошує зміст цих пояснень.
  3. Суд може зобов’язати сторони та інших осіб, які беруть
    участь у справі, якщо в справі заявлено кілька позовних вимог,
    дати окремо пояснення щодо кожної з них. Якщо при наданні
    пояснень особа висловлюється нечітко або з її слів не можна ді­
    йти висновку про те, чи визнає вона обставини чи заперечує
    проти них, суд може зажадати від цієї особи конкретної відпо­
    віді — «так» чи «ні».

Стаття 140. Встановлення порядку дослідження інших доказів

  1. Суд, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які бе­
    руть участь у справі, встановлює порядок дослідження доказів,
    якими вони обґрунтовують свої вимоги і заперечення.
  2. Порядок дослідження доказів визначається судом залеж­
    но від характеру спірних правовідносин і в разі необхідності
    може бути змінений.
  3. Дослідження доказів обов’язково починається з пояснень осіб, які беруть участь у справі. Подальший порядок досліджен­ня доказів, якими сторони та інші особи, які беруть участь у

299

 

справі, обґрунтовують свої вимоги, і заперечення встановлю­ється судом у кожній конкретній справі залежно від характеру спірних правовідносин. У разі необхідності, наприклад, при ви­никненні у ході судового засідання потреби викликати свідка, порядок дослідження доказів може бути змінений.

:  ftV*”” •’;’

Стаття 141. Порядок допиту свідків

  1. Кожний свідок допитується окремо.
  2. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати у
    залі судового засідання під час судового розгляду. Судовий роз­
    порядник вживає заходів, щоб свідки, яких допитали, не спіл­
    кувалися з тими, яких суд не допитав.
  3. Перед допитом свідка головуючий у судовому засіданні
    встановлює його особу, вік, рід занять, місце проживання, від­
    ношення до справи і стосунки зі сторонами та іншими особами,
    які беруть участь у справі, роз’яснює його права та обов’язки,
    встановлені статтею 65 цього Кодексу, з’ясовує, чи не відмов­
    ляється він з підстав, встановлених законом, від давання по­
    казань, і під розписку попереджає його про кримінальну відпо­
    відальність за завідомо неправдиві показання і відмову від да­
    вання показань.
  4. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, голо­
    вуючий у судовому засіданні приводить його до такої присяги:

«Я, (ім’я, по батькові, прізвище), присягаю говорити прав­ду, нічого не приховуючи і не спотворюючи».

  1. Присяга проголошується свідком усно, після чого він під­
    писує текст присяги. Підписаний свідком текст присяги та роз­
    писка приєднуються до справи.
  2. Допит свідка починається з пропозиції головуючого в су­
    довому засіданні розповісти все, що йому відомо у цій справі,
    після чого першою йому задає питання особа, за клопотанням
    якої викликано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у
    справі.
  3. Свідок, даючи показання, може користуватися записами,
    якщо його показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та
    іншими даними, які важко зберегти в пам’яті. Після допиту ці
    записи показуються суду та особам, які беруть участь у справі,
    і можуть бути приєднані до справи за ухвалою суду.
  4. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть за­
    давати свідкові питання в будь-який час його допиту.

300

  1. Допитаний свідок залишається у залі судового засідання
    до закінчення розгляду справи. Суд може дозволити такому
    свідку залишити залу судового засідання до закінчення роз­
    гляду справи.
  2. Свідок може бути допитаний повторно в тому самому або
    наступному судовому засіданні за його клопотанням, за клопо­
    танням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду.
    Під час дослідження інших доказів свідкам можуть задавати
    питання сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а та­
    кож суд.
  3. Суд може призначити одночасний допит двох чи більше
    свідків для з’ясування причин розбіжності в їхніх показаннях.

 

  1. Коментована стаття встановлює порядок допиту свідків,
    що спрямований на отримання правдивих показань про відомі
    свідкам обставини, що належить з’ясувати у справі. Важливи­
    ми є правила щодо недопустимості перебування в залі судового
    засідання під час судового розгляду свідків, які ще не дали по­
    казань, недопущення спілкування свідків, яких допитали з
    тими, що ще не допитані судом. Це виключає вплив інших дже­
    рел відомостей про обставини справи на показання свідка.
  2. Кожен свідок допитувться окремо. Перед цим головуючий
    у судовому засіданні встановлює його особу, вік, рід занять,
    місце проживання, відношення до справи і стосунки зі сторона­
    ми та іншими особами, які беруть участь у справі, роз’яснює
    його права та обов’язки, з’ясовує, чи не відмовляється він з під­
    став, встановлених законом, від давання показань (див. комен­
    тар до ст. 65 КАС України), і під розписку попереджає його про
    кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показан­
    ня і відмову від давання показань, що встановлена ст.ст. 384-
    385 КК України. Якщо перешкод для допиту свідка не встанов­
    лено, головуючий у судовому засіданні приводить його до при­
    сяги, яка проголошується свідком усно, після чого він підписує
    текст присяги. Підписаний свідком текст присяги та розписка
    приєднуються до справи.
  3. Показання свідка — це повідомлення ним у судовому за­
    сіданні відомостей, які відомі свідку, про обставини, що нале­
    жить з’ясувати у справі. Свідок дає показання усно. Як виклю­
    чення він може користуватися записами, якщо його показання
    пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які

ЗОЇ

 

важко зберегти в пам’яті. Після допиту ці записи показуються суду та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути при­єднані до справи за ухвалою суду. Після викладення відомостей про відомі йому обставини справи свідку задаються питання. Першою йому задає питання особа, за клопотанням якої викли­кано свідка, а потім інші особи, які беруть участь у справі. Го­ловуючий у судовому засіданні та інші судді можуть задавати свідкові питання в будь-який час його допиту.

  1. Допитаний свідок залишається у залі судового засідання до закінчення розгляду справи, у тому числі і для забезпечення можливості повторного допиту за його клопотанням, за клопо­танням осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Під час дослідження інших доказів свідкам можуть задавати питання сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а та­кож суд. Крім того, суд може призначити одночасний допит двох чи більше свідків для з’ясування причин розбіжності в їх­ніх показаннях. Якщо немає необхідності в подальшій присут­ності допитаного свідка в залі судового засідання, суд може до­зволити йому залишити залу судового засідання і до закінчення розгляду справи.
  • ч

Стаття 142. Порядок допиту малолітніх і неповнолітніх свідків

  1. Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповноліт­
    ніх свідків проводиться в присутності педагога або батьків,
    усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заін­
    тересовані у справі.
  2. Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, голову­
    ючий роз’яснює обов’язок про необхідність дати правдиві по­
    казання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від
    давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не при­
    водить до присяги.
  3. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, можуть з до­
    зволу суду задавати свідкові питання, а також висловлювати
    свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань.
  4. У виняткових випадках, коли це необхідно для об’єктив­
    ного з’ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не до­
    сягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за
    ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере

302

участь у справі. Після повернення цієї особи до зали судового засідання головуючий повідомляє її про показання цього свід­ка і надає можливість задати йому питання.

  1. У адміністративному судочинстві необхідність участі ма­
    лолітніх і неповнолітніх свідків виникає нечасто. У зв’язку з
    особливостями сприйняття  дитини  (сприйняття  інформації
    часто є поверховим і інформація часто швидко забувається,
    можливість значного впливу оточення на сприйняття дитини
    через думку друзів, дорослих тощо) суд повинен викликати її
    як свідка лише у випадку, коли саме від її показань залежить
    правильне вирішення справи.

Коментована стаття встановлює правила допиту малолітніх (які не досягли 14 років) і неповнолітніх (у віці від 14 до 18 ро­ків) свідків. Допит малолітніх свідків обов’язково проводиться в присутності педагога або батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі. Допит неповнолітніх свідків проводиться у присутності зазначених осіб за розсудом суду. Педагог, батьки (усиновлювачі, опікуни, піклувальникі), можуть з дозволу суду задавати свідкові пи­тання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свід­ка, змісту його показань.

  1. Свідки, які не досягли шістнадцятирічного віку, з якого
    вони підлягають кримінальній відповідальності, за завідомо
    неправдиві показання і відмову від давання показань, що вста­
    новлена ст.ст. 384-385 КК України, не попереджуються про
    відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо
    неправдиві показання, і не приводяться до присяги. Але це не
    звільняє їх від обов’язку дати правдиві показання, про що вони
    попереджаються головуючим.
  2. У виняткових випадках, коли це необхідно для об’єктив­
    ного з’ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не до­
    сягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за
    ухвалою суду може бути видалена та чи інша особа, яка бере
    участь у справі. Підставами для цього рішення можуть слугува­
    ти відомості щодо можливого негативного впливу такої особи
    на свідка чи про те, що дитина боїться цю особу, що заважатиме
    їй давати правдиві показання, тощо. Після повернення цієї осо­
    би до зали судового засідання головуючий повідомляє її про по­
    казання цього свідка і надає можливість задати йому питання.

303

 

Стаття 143. Дослідження письмових доказів

  1. Письмові докази, у тому числі протоколи їх огляду, скла­
    дені за судовим дорученням або в порядку забезпечення дока­
    зів, оголошуються в судовому засіданні та пред’являються для
    ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необ­
    хідності — також свідкам, експертам, спеціалістам чи пере­
    кладачам.
  2. Особи, які беруть участь у справі, можуть задавати питан­
    ня свідкам, експертам, спеціалістам з приводу письмових до­
    казів.
  3. Якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка
    бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає
    сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере
    участь у справі, може просити суд виключити його з числа до­
    казів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вима­
    гати проведення експертизи.
  • •• ;;’i’!-ifi. ‘    .fjlr’f!           (.’j^. ; .; ,•„ .’,• •”•  ,   .•’.’•,..,
  1. Письмові докази, у тому числі протоколи їх огляду, скла­
    дені за судовим дорученням або в порядку забезпечення дока­
    зів, з огляду на необхідність безпосереднього їх дослідження
    (див. коментар до ст. 86 КАС України) оголошуються в судово­
    му засіданні та пред’являються для ознайомлення особам, які
    беруть участь у справі, а в разі необхідності — також свідкам,
    експертам, спеціалістам чи перекладачам.
  2. При дослідженні письмових доказів особи, які беруть
    участь у справі, можуть задавати з приводу письмових доказів
    питання свідкам, експертам, спеціалістам.
  3. Якщо особа, яка бере участь у справі, має обґрунтовані
    підстави вважати, що досліджуваний документ є недостовір­
    ним або фальшивим, вона може просити суд виключити його з
    числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів
    або вимагати проведення експертизи.

Стаття 144. Дослідження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції 1. Зміст особистих паперів, листів, записів телефонних роз­мов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути оголошений і досліджений у відкритому судовому

304

  • ,

засіданні тільки за згодою осіб, визначених Цивільним кодек­сом України.

  1. Коментована стаття встановлює правило щодо розкриття
    змісту особистих паперів (документів, фотографій, щоденни­
    ків, інших записів, особистих архівних матеріалів тощо), лис­
    тів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів ко­
    респонденції фізичних осіб у відкритому судовому засіданні
    лише за згодою їх самих та згодою інших осіб, що визначені
    ст.ст. 303-306 ЦК України.

До особистих паперів ЦК України, зокрема, відносить доку­менти, фотографії, щоденники чи інші записи, особисті архівні матеріали тощо. Особисті папери належать фізичній особі на праві власності. Право на особисті папери включає в себе мож­ливість надавати згоду чи забороняти ознайомлення з особисти­ми паперами та їх використання і розпорядження, тобто фізич­на особа визначає самостійно з урахуванням її інтересу та мети коло осіб, які можуть ознайомлюватись та використовувати, зокрема шляхом опублікування, її особисті папери. У випадку смерті цієї фізичної особи право на дачу згоди на ознайомлення та використання особистих паперів переходить до дітей помер­лої фізичної особи, її вдови (вдівця), а якщо їх немає, то до бать­ків, братів та сестер.

  1. Згідно з ч. З ст. 12 КАС України з метою, зокрема, захисту
    особистого та сімейного життя людини суд ухвалою може ого­
    лосити судове засідання або його частину закритими, в якому і
    досліджуватиметься зміст особистих паперів, листів, записів
    телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції за
    відсутності згоди осіб на дослідження їх у відкритому судовому
    засіданні.

Стаття 145. Дослідження речових доказів

  1. Речові докази оглядаються судом, а також подаються для
    ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі необ­
    хідності — також експертам, спеціалістам і свідкам. Особи,
    яким подані для ознайомлення речові докази, можуть зверну­
    ти увагу суду на ті чи інші обставини, пов’язані з доказом та
    його оглядом.
  2. Протоколи огляду речових доказів, складені в порядку за­
    безпечення доказів, виконання судового доручення або за ре-

305

 

зультатами огляду доказів на місці, оголошуються в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих протоколів.

  1. Особи, які беруть участь у справі, можуть задавати питан­ня з приводу речових доказів експертам, спеціалістам, свідкам, які їх оглядали.
  2. Коментована стаття встановлює порядок дослідження ре­
    чових доказів, що забезпечує їх безпосереднє сприйняття як су­
    дом, так і особами, які беруть участь у справі. Речові докази до­
    сліджуються шляхом їхнього огляду судом, а також поданням
    для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в разі
    необхідності — також експертам, спеціалістам і свідкам. У ви­
    падках, коли наявні протоколи огляду речових доказів, що
    складені в порядку забезпечення доказів, виконання судового
    доручення або за результатами огляду доказів на місці, то вони
    оголошуються у судовому засіданні.
  3. При дослідженні речових доказів особи, які беруть участь
    у справі, можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини,
    пов’язані з доказом та його оглядом, дати свої пояснення з при­
    воду протоколів огляду речових доказів, що складені в порядку
    забезпечення доказів, виконання судового доручення або за ре­
    зультатами огляду доказів на місці, а також задавати питання з
    приводу речових доказів експертам, спеціалістам, свідкам, які
    їх оглядали.

 

Стаття 146. Дослідження звуко- і відеозаписів

  1. Відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису про­
    водяться в залі судового засідання або в іншому спеціально об­
    ладнаному для цього приміщенні з відображенням у журналі
    судового засідання основних технічних характеристик облад­
    нання та носіїв інформації і зазначенням часу відтворення (де­
    монстрації). Після цього суд заслуховує пояснення осіб, які бе­
    руть участь у справі.
  2. У разі необхідності відтворення звукозапису і демонстра­
    ція відеозапису можуть бути повторені повністю або у певній
    частині.
  3. З метою з’ясування відомостей, що містяться у звуко- і ві-
    деозаписах, судом може бути залучено спеціаліста або призна­
    чено експертизу.

306

  1. Заява про фальшивість звуко- і відеозаписів вирішується
    в порядку, встановленому щодо заяв про фальшивість письмо­
    вих доказів.
  2. Під час дослідження звуко- чи відеозапису особистого ха­
    рактеру застосовуються правила цього Кодексу щодо дослі­
    дження змісту особистих паперів, листів, записів телефонних
    розмов, телеграм та інших видів кореспонденції.
  3. Різновидом речових доказів є магнітні, електронні та інші
    носії інформації, які містять аудіовізуальну інформацію про
    обставини, що мають значення для справи (звуко- і відеозапи-
    си). Особливості їх дослідження обумовлені перш за все необ­
    хідністю у наявності відповідного обладнання для їх відтворен­
    ня (демонстрації), яке відбувається в залі судового засідання
    або, якщо він не обладнаний відповідними технічними засоба­
    ми—в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні
    з відображенням у журналі судового засідання основних тех­
    нічних характеристик обладнання та носіїв інформації і зазна­
    ченням часу відтворення (демонстрації). Після цього суд заслу­
    ховує пояснення осіб, які беруть участь у справі.
  4. Сприйняття інформації, що міститься в звуко- і відеозапи­
    су можливо лише під час його відтворення (демонстрації), який
    може виявитися недостатнім для сприйняття ЇЇ судом чи особа­
    ми, які беруть участь у справі, особливо якщо звуко- і відеоза-
    пис має великий хронометраж. Тому у разі необхідності відтво­
    рення звукозапису і демонстрація відеозапису можуть бути по­
    вторені повністю або у певній частині.
  5. З метою з’ясування відомостей, що містяться у звуко- і ві-
    деозаписах (у випадку їх нерозбірливості, пошкодження тощо)
    судом може бути залучено спеціаліста або призначено експер­
    тизу.

 

 

Стаття 147. Огляд доказів на місці

  1. Письмові та речові докази, які не можна доставити до
    суду, оглядаються за місцем їх знаходження. Про проведення
    огляду доказів на місці суд постановляє ухвалу.
  2. Огляд доказів на місці проводиться судом з повідомлен­
    ням осіб, які беруть участь у справі, а в разі необхідності — з
    викликом експертів, спеціалістів, перекладачів і свідків.

307

 

  1. При огляді доказів на місці складається протокол у по­рядку, встановленому статтями 45,46 цього Кодексу.
  2. Якщо письмові та речові докази внаслідок їхніх властивос­
    тей (великий розмір чи вага, небезпечність, ветхість, велика цін­
    ність тощо) не можна доставити до суду — за ухвалою суду вони
    оглядаються за місцем їх знаходження. Про час і місце огляду
    повідомляються особи, які беруть участь у справі — вони мають
    право приймати участь у огляді. В разі необхідності для прове­
    дення огляду викликаються експерти, спеціалісти, перекладачі
    і свідки, участь яких у проведенні огляду є обов’язковою.
  3. Про правила складання протоколу проведення огляду до­
    казів на місці див. ст.ст. 45, 46 КАС України та коментар до
    них.

Стаття 148. Дослідження висновку експерта

  1. Висновок експерта оголошується в судовому засіданні.
  2. Для роз’яснення і доповнення висновку експерта особи,
    які беруть участь у справі, а також суд можуть задати експерту
    питання. Першою задає питання експертові особа, за заявою
    якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші
    особи, які беруть участь у справі. Якщо експертизу призначено
    за клопотанням обох сторін, першими задають питання екс­
    пертові позивач і його представник. Головуючий у судовому за­
    сіданні та інші судді можуть задавати експертові питання в
    будь-який час дослідження висновку експерта.
  3. Викладені письмово і підписані пояснення експерта при­
    єднуються до справи.
  4. Коментована стаття встановлює правила дослідження ви­сновку експерта. Висновок експерта, незалежно від того, нада­ний він у письмовій чи в усній формі, оголошується в судовому засіданні. Після оголошення висновку експерта з метою його роз’яснення і доповнення особи, які беруть участь у справі, а також суд можуть задати експерту питання. Частиною 2 статті, що коментується, встановлений наступний порядок надання запитань експерту: першою задає питання експертові особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у справі; якщо експертизу при-

308

І

значено за клопотанням обох сторін, першими задають питан­ня експертові позивач і його представник; головуючий у судо­вому засіданні та інші судді можуть задавати експертові питан­ня в будь-який час дослідження висновку експерта. Якщо по­яснення експерта викладені письмово і підписані ним, вони приєднуються до справи.

\

Стаття 149. Консультації та роз’яснення спеціаліста

  1. Під час дослідження доказів суд може скористатися
    усними консультаціями або письмовими роз’ясненнями спеці­
    аліста.
  2. Спеціалісту можуть бути задані питання щодо суті нада­
    них усних консультацій чи письмових роз’яснень. Першою за­
    дає питання особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста,
    та її представник, а потім інші особи, які беруть участь у спра­
    ві. Якщо спеціаліста залучено за клопотанням обох сторін,
    першими задають питання спеціалісту позивач і його пред­
    ставник. Головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть
    задавати1 спеціалістові питання в будь-який час дослідження
    доказів.
  3. Викладені письмово і підписані спеціалістом роз’яснення
    приєднуються до справи.

 

  1. Коментована стаття встановлює порядок надання спеціа­
    лістом усних консультацій або письмових роз’яснень. Консуль­
    тації або роз’яснення спеціаліста не містять відомості про об­
    ставини, які необхідно встановити при розв’язанні та вирішен­
    ні адміністративної справи, тобто вони не є джерелами доказів.
    Разом з тим спеціаліст, який надаватиме при розгляді справи
    консультації з питань, що потребують спеціальних знань і на­
    вичок чи технічної допомоги, сприяє сприйняттю доказів судом
    та особами, які беруть участь у справі.
  2. Після консультації або роз’яснення спеціалісту можуть
    бути задані питання щодо суті консультацій чи роз’яснень.
    Частиною 2 статті, що коментується, встановлений наступний
    порядок надання запитань спеціалісту: пертою задає питання
    особа, за клопотанням якої залучено спеціаліста, та її представ­
    ник, а потім інші особи, які беруть участь у справі; якщо спеці-

309

 

аліста залучено за клопотанням обох сторін, першими задають питання спеціалісту позивач і його представник; головуючий у судовому засіданні та інші судді можуть задавати спеціалістові питання в будь-який час дослідження доказів. Підписані спеці­алістом роз’яснення приєднуються до матеріалів справи.

Стаття 150. Відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді

  1. Суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених
    цим Кодексом, а також у разі неможливості розгляду справи у
    зв’язку з необхідністю заміни судді (в результаті задоволення
    заяви про відвід чи з інших причин) або залучення до участі у
    справі інших осіб.
  2. Суд оголошує перерву у зв’язку з необхідністю одержання
    нових доказів або в інших необхідних випадках. Тривалість
    перерви встановлюється судом залежно від обставин розгляду
    справи.
  3. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перер­
    ву в її розгляді, встановлює дату і час нового судового засідан­
    ня, про що повідомляє під розписку осіб, які беруть участь у
    справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були
    присутніми в судовому засіданні. Особи, які беруть участь у
    справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не з’я­
    вилися або яких суд вперше залучає до участі в адміністра­
    тивному процесі, викликаються в судове засідання повістка­
    ми.

 

  1. При відкладенні розгляду справи суд повинен допитати
    свідків, які з’явилися. Тільки у виняткових випадках за ухва­
    лою суду свідки не допитуються і викликаються знову.
  2. Якщо розгляд справи було відкладено, новий її розгляд
    починається спочатку. Якщо сторони не наполягають на по­
    вторенні пояснень осіб, які беруть участь у справі, наданих ра­
    ніше, якщо склад суду не змінився і до участі в справі не було
    залучено третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на пред­
    мет спору, суд продовжує провадження у справі зі стадії, на
    якій розгляд справи було відкладено.
  3. Якщо в розгляді справи було оголошено перерву, прова­
    дження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на
    якій воно було перервано.

310

й. У ході судового розгляду справи можуть виникати певні обставини, за наявності яких проведення необхідних процесу­альних дій у цьому судовому засіданні виявляється неможли­вим або ускладненим. У цьому випадку суд відкладає розгляд справи або оголошує перерву в її розгляді. Відкладення розгля­ду справи та оголошення перерви в її розгляді полягає в перене­сенні судового розгляду справи на іншу дату і час, які встанов­люються судом, при цьому підстави і правові наслідки відкла­дення розгляду справи та оголошення перерви в її розгляді є різними. Відкладення розгляду справи відбувається у випад­ках, прямо встановлених КАС України, а також у разі немож­ливості розгляду справи у зв’язку з необхідністю заміни судді (в результаті задоволення заяви про відвід чи з інших причин) або залучення до участі у справі інших осіб. Випадки оголошен­ня перерви, на відміну від випадків відкладення розгляду спра­ви, крім необхідності одержання нових доказів, встановлюють­ся за розсудом суду.

  1. Відкладення розгляду справи і оголошення перерви від­
    різняються і за процесуальними наслідками, які вони тягнуть.
    Якщо розгляд справи було відкладено, то за загальним прави­
    лом її новий розгляд починається спочатку. Провадження у
    справі зі стадії, на якій розгляд справи було відкладено, мож­
    ливо лише, коли сторони не наполягають на повторенні пояс­
    нень осіб, які беруть участь у справі, наданих раніше, якщо
    склад суду не змінився і до участі в справі не було залучено тре­
    тіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.
    Якщо ж в розгляді справи було оголошено перерву, то прова­
    дження у справі після її закінчення завжди продовжується зі
    стадії, на якій воно було перервано.
  2. Суд, відкладаючи розгляд справи або оголошуючи перер­
    ву в її розгляді, встановлює дату і час нового судового засідан­
    ня, про що повідомляє осіб, які беруть участь у справі, свідків,
    експертів, спеціалістів, перекладачів. При відкладенні розгля­
    ду справи суд повинен допитати свідків, які з’явилися. Свідки,
    які з’явилися до суду, не допитуються при відкладенні розгля­
    ду справи і викликаються знову тільки у виключних випадках,
    про що постановляється вмотивована ухвала.

311

 

Стаття 151. Закінчення з’ясування обставин та перевірки їх доказами

  1. Після з’ясування всіх обставин у справі та перевірки їх
    доказами головуючий у судовому засіданні надає сторонам та
    іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати до­
    даткові пояснення чи надати додаткові докази.
  2. У зв’язку з додатковими поясненнями осіб, які беруть
    участь у справі, суд може задавати питання іншим особам, які
    беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам.
  3. Вислухавши додаткові пояснення і дослідивши додаткові
    докази, суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування об­
    ставин у справі та перевірки їх доказами і переходить до судо­
    вих дебатів.
  4. Коментована стаття врегульовує порядок закінчення су­дового розпяду справи по суті. Після з’ясування всіх обста­вин у справі та перевірки їх доказами сторонам та іншим осо­бам, які беруть участь у справі, надається можливість дати /додаткові пояснення чи надати додаткові докази. Суд при цьому може задавати питання, що пов’язані з цими пояснен­нями, іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, екс­пертам, спеціалістам. Після закінчення усіх цих процесуаль­них дій суд постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами і переходить до су­дових дебатів.

 

Стаття 152. Судові дебати

  1. Судові дебати складаються з промов осіб, які беруть участь
    у справі. У цих промовах можна посилатися лише на обстави­
    ни і докази, які досліджені в судовому засіданні.
  2. У дебатах першим надається слово позивачеві, його пред­
    ставнику, а потім — відповідачеві, його представнику.
  3. Третя особа, яка заявила самостійні вимоги на предмет
    спору, її представник виступають після сторін у справі.
  4. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на пред­
    мет спору, їхні представники виступають у дебатах після осо­
    би, на стороні якої вони беруть участь.
  5. За клопотанням сторін чи третіх осіб у дебатах можуть ви­
    ступати лише їхні представники.

312

  1. Суд не може обмежувати тривалість дебатів певним ча­
    сом. Головуючий в судовому засіданні може зупинити промов­
    ця лише тоді, коли він виходить за межі справи, що розгляда­
    ється. З дозволу суду після закінчення судових дебатів промов­
    ці можуть обмінятися репліками.
  2. Якщо під час судових дебатів виникає необхідність з’ясу­
    вання нових обставин, що мають значення для справи, або до­
    слідження нових доказів, суд постановляє ухвалу про повер­
    нення до з’ясування обставин у справі. Після закінчення з’ясу­
    вання обставин у справі та перевірки їх доказами судові дебати
    проводяться у загальному порядку.

 

  1. Однією з частин (етапів) судового розгляду справи є судові
    дебати. Судові дебати — частина судового розгляду, що склада­
    ється з промов осіб, які беруть участь у справі. Обґрунтовуючи
    свою правову позицію, особи, які беруть участь у справі, повин­
    ні посилатися лише на обставини і докази, які досліджені в су­
    довому засіданні.
  2. Частинами 2-4 коментованої статті встановлена черговість
    виступу з промовами осіб, які беруть участь у справі: першим
    надається слово позивачеві, його представнику, а потім — від­
    повідачеві, його представнику; третя особа, яка заявила само­
    стійні вимоги на предмет спору, її представник виступають піс­
    ля сторін у справі; треті особи, які не заявляють самостійних
    вимог на предмет спору, їхні представники виступають у деба­
    тах після особи, на стороні якої вони беруть участь. За клопо­
    танням сторін чи третіх осіб у дебатах можуть виступати лише
    їхні представники.
  3. Суд не може обмежувати тривалість дебатів певним часом,
    але якщо промовець торкається обставин, що не стосуються
    справи, головуючий в судовому засіданні може його зупинити.
    З дозволу суду після закінчення судових дебатів промовці мо­
    жуть обмінятися репліками.
  4. Суд може повернутися до етапу судового розгляду справи
    по суті, якщо під час судових дебатів виникає необхідність
    з’ясування нових обставин, що мають значення для справи,
    або дослідження нових доказів, про що постановляється ухва­
    ла. Після закінчення з’ясування обставин у справі та перевір­
    ки їх доказами судові дебати проводяться знов, у загальному
    порядку.

313

 

Стаття 153. Вихід суду для ухвалення рішення

  1. Після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати
    (приміщення, спеціально призначеного для ухвалення судових
    рішень) для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтов­
    ний час його проголошення.
  2. Якщо під час ухвалення рішення виявиться потреба з’я­
    сувати будь-яку обставину через повторний допит свідків або
    через іншу процесуальну дію, суд постановляє ухвалу про по­
    новлення судового розгляду. Розгляд справи у цьому разі про­
    вадиться в межах, необхідних для з’ясування обставин, що по­
    требують додаткової перевірки.
  3. Після закінчення поновленого розгляду справи суд від­
    криває судові дебати з приводу додатково досліджених обста­
    вин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення рішення або,
    якщо проведення необхідних процесуальних дій у цьому судо­
    вому засіданні виявилося неможливим, постановляє ухвалу
    про відкладення розгляду справи чи оголошення перерви.

 

  1. Ухвалення і оголошення рішення є заключною частиною
    судового розгляду справи. Відповідно до норм статті, що комен­
    тується, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімна­
    ти для ухвалення рішення у справі, оголосивши орієнтовний
    час його проголошення. Нарадча кімната являє собою примі­
    щення, що спеціально призначене для ухвалення судових рі­
    шень і не може одночасно використовуватися для інших цілей.
  2. Під час ухвалення рішення може виникнути необхідність
    з’ясувати певну обставину, що здійснюється через повторний
    допит свідків або через іншу процесуальну дію. У цьому випад­
    ку суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду
    справи, який відбувається в межах, необхідних для з’ясування
    цієї обставини.
  3. Після з’ясування обставин, що потребували додаткової пе­
    ревірки, суд відкриває судові дебати з приводу додатково дослі­
    джених обставин і виходить до нарадчої кімнати для ухвалення
    рішення або, якщо проведення необхідних процесуальних дій
    у цьому судовому засіданні виявилося неможливим, постанов­
    ляє ухвалу про відкладення розгляду справи чи оголошення
    перерви.

314

Стаття 154. Таємниця нарадчої кімнати

  1. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права
    перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розгля­
    дає справу.
  2. Під час перебування в нарадчій кімнаті суддя не має пра­
    ва розглядати інші судові справи.
  3. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та
    ухвалення рішення в нарадчій кімнаті.
  4. Рішення суду можуть прийматися при суворому дотри­манні таємниці нарадчої кімнати, що передбачає заборону будь-кому під час ухвалення судового рішення, крім складу суду, який розглядає справу, перебувати в нарадчій кімнаті; заборо­ну суддям розглядати інші судові справи під час перебування в нарадчій кімнаті; заборону суддям розголошувати хід обгово­рення та ухвалення рішення в нарадчій кімнаті.

Глава 4

ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ

РОЗГЛЯДУ. ЗУПИНЕННЯ, ЗАКРИТТЯ

ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

Стаття 155. Залишення позовної заяви без розгляду 1. Суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо:

  • позовну заяву подала особа, яка не має адміністратив­
    ної процесуальної дієздатності;
  • позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не
    має повноважень на ведення справи;
  • у провадженні цього або іншого адміністративного суду є
    адміністративна справа про спір між тими самими сторонами,
    про той самий предмет і з тих самих підстав;
  • позивач повторно не прибув у судове засідання без поваж­
    них причин або без повідомлення ним про причини неприбут­
    тя, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за
    його відсутності;

315

 

  • надійшло клопотання позивача про відкликання позовної
    заяви;
  • особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність
    і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, вста­
    новлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує
    проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна
    заява;
  • провадження в адміністративній справі було відкрито за
    позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього
    Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановле­
    ний судом;
  • позивач до закінчення судового розгляду залишив судове
    засідання без поважних причин і не звернувся до суду із заявою
    про судовий розгляд за його відсутності.

 

  1. Про залишення позовної заяви без розгляду суд постанов­
    ляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позовної заяви без роз­
    гляду може бути оскаржена.
  2. Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після
    усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду,
    має право звернутися до адміністративного суду в загальному
    порядку.

 

  1. Частиною 1 коментованої статті встановлено вичерпний
    перелік підстав залишення позовної заяви без розгляду. Про за­
    лишення позовної заяви без розгляду суд постановляє ухвалу,
    яка може бути оскаржена.
  2. Залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє осо­
    бу, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення
    підстав, з яких заява була залишена без розгляду, звернутися
    до адміністративного суду в загальному порядку.

Стаття 156. Зупинення та поновлення провадження у справі

  1. Суд зупиняє провадження у справі в разі:

1) смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні пра­вовідносини допускають правонаступництво, а також ліквіда­ції органу, злиття, приєднання, поділу, перетворення юридич­ної особи, які були стороною у справі, — до встановлення пра­вонаступника;

316

  • необхідності призначення або заміни законного представ­
    ника сторони чи третьої особи — до вступу у справу законного
    представника;
  • неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої
    справи, що розглядається в порядку конституційного, адміні­
    стративного, цивільного, господарського чи кримінального су­
    дочинства, — до набрання законної сили судовим рішенням в
    іншій справі;
  • звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу
    для примирення — до закінчення строку, про який сторони за­
    явили у клопотанні.
  1. Суд має право зупинити провадження у справі в разі:
  • захворювання особи, яка бере участь у справі, підтвердже­
    ного медичною довідкою, що перешкоджає з’явленню до суду,
    якщо її особиста участь буде визнана судом обов’язковою, — до
    її одужання;
  • знаходження особи, яка бере участь у справі, у відряджен­
    ні, якщо її особиста участь буде визнана судом обов’язковою —
    до повернення з відрядження;
  • призначення судом експертизи — до одержання її резуль­
    татів.
  • наявності інших причин за обґрунтованим клопотанням
    сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на
    предмет спору, — до терміну, встановленого судом.

 

  1. Суд не зупиняє провадження у справі у випадках, встанов­
    лених пунктами 1, 2 частини другої цієї статті, якщо відсутня
    сторона чи третя особа веде справу через свого представника.
  2. Про зупинення провадження у справі суд постановляє
    ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може
    бути оскаржена.
  3. Провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб,
    які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо від­
    падуть обставини, які були підставою для зупинення прова­
    дження. Про поновлення провадження у справі суд постанов­
    ляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг
    процесуальних строків продовжується. Провадження у справі
    продовжується зі стадії, на якій воно було зупинено.
  4. Зупинення провадження у справі, як і відкладення роз­гляду справи та оголошення перерви в її розгляді (див. ст. 150

317

 

КАС України та коментар до неї) — це також перенесення судо­вого засідання у справі на інший час, але на відміну від двох вищезгаданих випадків при зупиненні провадження у справі суд, як правило, не може точно визначити дату та час нового судового засідання або продовження судового засідання — про­вадження у справі зупиняється до настання певної події. Пев­ним виключенням з цього правила виступає зупинення прова­дження у справі в разі звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення — до закінчення строку, про який сторони заявили у клопотанні (п. 4 ч. 1 статті, що комен­тується), але у цьому випадку строк визначається самими сто­ронами і може бути подовжений, якщо їм це потрібно. Суд зо­бов’язаний задовольнити клопотання сторін з цього приводу (див. коментар до ст.ст. 113, 136 КАС України). Крім того, по­требує з’ясування зміст поняття «термін», що застосовано у п. 4 ч. 2 статті, що коментується. Крім зазначеної норми Кодекс біль­ше не містить поняття «термін» відносно відрізку часу. У цьому випадку, ґрунтуючись на нормі ч. З ст. 251 ЦК України, відпо­відно до якої терміни можуть визначатися, зокрема, рішенням суду, поняття «термін» треба розуміти відповідно до ч. 2 ст. 251 ЦК України, як певний момент у часі, з настанням якого пов’я­зана дія чи подія, яка має юридичне значення. Тобто, зупиняю­чи провадження у справі на підставі п. 4 ч. 2 статті, що комен­тується, суд в ухвалі повинен встановити не певний період у часі, на який зупиняється провадження у справі, а вказати на обставину, до настання якої зупиняється провадження у спра­ві. Зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій справі (ч. 10 ст. 103 КАС України). Про зупинення провадження у справі суд поста­новляє ухвалу, яка може бути оскаржена.

  1. В залежності від характеру обставин розрізняються два
    види зупинення провадження у справі: обов’язкове — за наяв­
    ності обставин, вичерпний перелік яких наведений у ч. 1 статті,
    що коментується, і факультативне — за наявності обставин, на­
    ведених у ч. 2 статті, що коментується, перелік яких не є ви­
    черпним.
  2. Частина 5 коментованої статті регламентує порядок по­
    новлення провадження у справі, яке можливе при відпаданні
    обставин, які були підставою для зупинення провадження у
    справі і поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у

318

справі, або за ініціативою суду. Крім того, суд поновлює про­вадження у справі за клопотанням однієї сторони у разі неви­конання умов примирення іншою стороною (див. коментар до ст. 113 КАС У країни).

  1. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг проце­суальних строків продовжується. Провадження у справі продов­жується зі стадії, на якій воно було зупинено.

Стаття 157. Закриття провадження у справі

  1. Суд закриває провадження у справі:
  • якщо справу не належить розглядати в порядку адміні­
    стративного судочинства;
  • якщо позивач відмовився від адміністративного позову і
    відмову прийнято судом;
  • якщо сторони досягли примирення;
  • якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухва­
    ла суду з того самого спору і між тими самими сторонами;
  • у разі смерті або оголошення в установленому законом
    порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо
    спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або
    ліквідації підприємства, установи, організації, які були сторо­
    ною у справі.

 

  1. Якщо провадження у справі закривається з підстави,
    встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд пови­
    нен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено
    розгляд таких справ.
  2. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухва­
    лу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути
    оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою
    не допускається.
  3. Суд закриває провадження у справі у випадках, що пере­лічені у ч. 1 статті, що коментується. Якщо провадження у справі закривається у зв’язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд по­винен роз’яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду відне­сено розгляд таких справ. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття проваджен­ня у справі може бути оскаржена.

319

 

  1. Процесуальними наслідками закриття провадження у
    справі виступає неможливість повторного звернення з тією са­
    мою позовною заявою (тобто з тотожнім позовом — між тими
    самими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав).
  2. Закрите провадження у справі, якщо сторони досягли
    примирення, може бути поновлене судом у разі невиконання
    умов примирення однією із сторін за клопотанням іншої сторо­
    ни (див. коментар до ст. 113 КАС України).

Глава 5 СУДОВІ РІШЕННЯ

Стаття 158. Види судових рішень

  1. Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, виклада­
    ється у формі постанови.
  2. Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває прова­
    дження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або при­
    ймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, ви­
    кладається у формі ухвали.

В процесі провадження у справі адміністративний суд (в да­ній статті мова йде про адміністративні суди саме першої ін­станції) приймає ряд процесуальних документів, що відрізня­ються як за своїм змістом, так і значенням. В таких процесу­альних документах — судових рішеннях відображаються окремі етапи розгляду конкретної адміністративної справи, оформляються в процесуальному плані всі дії, а також оста­точні висновки адміністративного суду.

В даній статті законодавець надає перелік судових рішень, які ухвалюються адміністративними судами першої інстанції під час розгляду адміністративних справ.

  1. Так, у ч. 1 коментованої статті чітко встановлено, що при вирішенні спорів по суті суди першої інстанції ухвалюють (при­ймають) постанови. Таким чином, законодавець встановив, що фінальним процесуальним документом адміністративного суду, але лише у випадку, коли спір вирішується по суті, є постанова адміністративного суду. Отже, в цьому процесуальному доку­менті адміністративним судом першої інстанції дається оста-

320

точна відповідь про задоволення або відмову повністю чи частко­во спору по суті. Постанова адміністративного суду ухвалюєть­ся відповідно до вимог чинного матеріального і процесуального законодавства, оскільки вона є процесуальним актом застосу­вання норм матеріального права до конкретних відносин сто­рін, що були предметом конкретного адміністративного спору. При цьому при вирішенні спору по суті в суді першої інстанції, незалежно, розглядався такий спір суддею одноособове, чи ко­легією суддів ухвалюється процесуальний документ, який на­зивається постановою. Частина перша даної статті повністю узгоджується з п. 12 ч. 1 ст. З цього Кодексу, де законодавець дав визначення понять, що застосовуються в Кодексі адміні­стративного судочинства України.

  1. У ч. 2 коментованої статті законодавець надав перелік ви­падків, коли адміністративним судом першої інстанції вино­сяться процесуальні документи у формі ухвали. Слід зазначити, що наведений у частині другій даної статті перелік таких випад­ків не є вичерпним. Єдиною обставиною, яка об’єднує такі ви­падки, є те, що процесуальний документ адміністративного суду у формі ухвали виноситься тоді, коли адміністративний спір не розглядається по суті, тобто ухвали адміністративним судом ухвалюються лише при вирішенні поточних питань, що вини­кають під час процесуального руху, що визначений законодав­цем у попередніх статтях цього Кодексу, як позовної заяви, так і адміністративної справи. Разом з тим, незважаючи на те, що винесенням ухвали не вирішується адміністративний спір по суті, вона, за своєю процесуальною сутністю, є не менш важли­вим процесуальним документом, ніж постанова, оскільки недо­держання адміністративним судом вимог Кодексу під час саме процесуального руху позовної заяви чи адміністративної спра­ви може в наступному бути підставою для скасування вирі­шального процесуального судового акту — постанови, з підстав недодержання вимог процесуального законодавства, що при­звело до неправильного вирішення справи або питання.

Стаття 159. Законність і обґрунтованість рішення

  1. Судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
  2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм
    матеріального права при дотриманні норм адміністративного
    процесуального права.

11 «Кодекс адміністративного судочинства України*                                                                                                          321

 

  1. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі пов­но і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
  2. Коментована стаття висуває певні вимоги до судового рі­
    шення. Так в частині першій цієї статті зазначено, що судове
    рішення буде відповідати вимогам цього Кодексу лише тоді,
    коли таке рішення буде законним і обґрунтованим.
  3. У ч. 2 коментованої статті законодавець стисло визначає,
    що розуміється під законністю судового рішення, ухваленого
    адміністративним судом першої інстанції. Наразі, відповідати
    зазначеній частині цієї статті буде лише судове рішення, котре
    ухвалене у повній відповідності до норм матеріального права,
    але, при цьому, з дотриманням норм процесуального права, тоб­
    то визначеного Кодексом порядку ухвалення судових рішень.

Відтак, законним є лише таке судове рішення, яке ухвалене (прийняте) у повній відповідності до норм матеріального і про­цесуального права. Тобто, адміністративний суд до ухвалення рішення має повною мірою встановити всі обставини, досліди­ти всі наявні докази, визначити норми матеріального і процесу­ального права, котрі слід застосовувати до спірних правовідно­син. При цьому, адміністративний суд має забезпечити рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, забез­печити змагальність сторін та свободу в доведенні ними адміні­стративному суду доказів, а також у доведенні перед судом пе­реконливості таких доказів. Судовий процес має здійснюватись у повній відповідності до вимог цього Кодексу.

  1. У ч. З даної статті законодавець стисло визначає, що розу­
    міється під поняттям обґрунтованості. Так, безпосередньо в на­
    веденій частині визначено, що обґрунтованим є лише рішення,
    ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в ад­
    міністративній справі. Таким чином, адміністративний суд до
    прийняття судового рішення має надати правову оцінку всім
    наведеним сторонами обставинам. Визначити, які з обставин і
    якою мірою підтверджуються наявними в матеріалах адміні­
    стративної справи доказами, витребувати у сторін необхідні
    для правильного вирішення спору додаткові докази, а в разі не­
    можливості надання таких доказів сторонами по справі, з вра­
    хуванням причин, через які ці докази не можуть бути нами на-

322

дані, сприяти в реалізації права на захист порушених прав та охоронюваних законом інтересів сторін і витребувати такі до­кази (див. ст. 71 КАС України).

Судове рішення може базуватись лише на тих доказах, які були досліджені в судовому засіданні. Отже, зазначення в судо­вому рішенні доказів, що не були досліджені під час розгляду адміністративної справи, є недопустимим, як є недопустимим і встановлення будь-яких обставин адміністративного спору на підставі доказів, котрі не досліджувались судом з дотриманням норм процесуального права під час розгляду позову або справи. Винятком із загального правила доведення доказами тих обста­вин, на які сторони посилаються, можуть бути лише обставини, які у відповідності до приписів ст. 72 Кодексу адміністративно­го судочинства звільняються від доказування.

Слід також зазначити про необхідність застосування адміні­стративними судами при ухваленні судового рішення, яким ви­рішується спір по суті, Постанови Пленуму Верховного Суду України№ 11 від 29.12.76р. «Про судове рішення» (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.04.81 p., № 13 від 25.12.92 p., № 15 від 25.05.98 p.). В зазначеній Постанові Верховний Суд України визначив основні принципи побудови судового рішення. Але наведена Постанова підлягає застосуванню під час розгляду ад­міністративних справ саме з врахуванням приписів, визначе­них законодавцем у Кодексі, що коментується.

При цьому, оскільки під поняттям «судове рішення» законо­давець розуміє як постанову, так і ухвалу, слід зазначити, що критерії законності і обґрунтованості відносяться до всіх про­цесуальних документів, котрі ухвалюються адміністративним судом.

Стаття 160. Порядок ухвалення судових рішень, їх форма

  1. Суд приймає постанову іменем України негайно після за­
    кінчення судового розгляду.
  2. Постанова приймається, складається і підписується в на-
    радчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
  3. У виняткових випадках залежно від складності справи
    складення постанови у повному обсязі може бути відкладено

п*                                                                                                 323

 

на строк не більше ніж п’ять днів з дня закінчення розгляду справи. При цьому вступна та резолютивна частини постанови підписуються всім складом суду, проголошуються в тому само­му засіданні, в якому закінчився розгляд справи і приєднують­ся до справи.

  1. Окремим документом викладаються ухвали з питань:
  • залишення позовної заяви без руху;
  • повернення позовної заяви;
  • відкриття провадження в адміністративній справі;
  • об’єднання та роз’єднання справ;
  • забезпечення доказів;
  • визначення розміру судових витрат;
  • продовження та поновлення процесуальних строків;
  • передачі адміністративної справи до іншого адміністра­
    тивного суду;
  • забезпечення адміністративного позову;

 

  • призначення експертизи;
  • виправлення описок і очевидних арифметичних поми­
    лок;
  • відмови в ухваленні додаткового судового рішення;
  • роз’яснення постанови;
  • зупинення провадження у справі;
  • закриття провадження у справі;
  • залишення позовної заяви без розгляду;

17) інших питань, які вирішуються поза судовим розглядом.
Окремим документом можуть викладатися також ухвали з

інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.

  1. Ухвали, які викладаються окремим документом, поста­
    новляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду,
    який розглядає справу.
  2. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, за­
    носяться секретарем судового засідання у журнал судового за­
    сідання.
  3. Ухвали, постановлені в судовому засіданні, проголошу­
    ються негайно після їх постановлення.
  4. Виправлення в судовому рішенні мають бути застережені
    складом суду, який його ухвалив.
  5. Коментована стаття визначає загальне правило, за яким постанови адміністративного суду першої інстанції, тобто про-

324

цесуальні документи, якими у відповідності до приписів ст. 158 цього Кодексу вирішується спір по суті, приймаються іменем України та негайно після закінчення судового розгляду. Це по­вною мірою витікає з приписів ч. 5 ст. 124 Конституції Украї­ни, норми якої є нормами прямої дії, де зазначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язкови­ми до виконання на всій території України.

  1. Частиною 2 коментованої статті також наводиться загаль­
    не правило, за яким постанова адміністративного суду прийма­
    ється, складається і підписується в нарадчій кімнаті складом
    суду, що розглянув справу. Цим підтверджується визначений
    ч. 1 ст. 129 Конституції України принцип незалежності суддів
    (судді) та підкорення їх (його) лише закону. Також законода­
    вець чітко встановив порядок прийняття, складання і підпи­
    сання постанови адміністративного суду, що розглянув справу.
    Будь-яке порушення адміністративним судом цього порядку
    буде підставою для скасування постанови в зв’язку з недодер­
    жанням норм процесуального права, оскільки це може свідчи­
    ти саме про упередженість суддів (судді).
  2. Ч. З коментованої статті визначаються, як виняток, ви­
    падки, коли постанова адміністративного суду може бути скла­
    дена не у повному обсязі. Але при цьому обов’язково повинна
    бути складена саме з дотриманням порядку, визначеному в час­
    тині другій коментованої статті, вступна і резолютивна части­
    ни постанови. В такому випадку повний текст постанови пови­
    нен бути складений протягом п’яти днів з дня закінчення роз­
    гляду справи. Наведений п’ятиденний термін є присічним та
    його порушення є недопустимим. Перебіг згаданого процесу­
    ального строку у відповідності до приписів ч. 1 ст. 103 КАС
    України починається з наступного дня після дати закінчення
    розгляду справи.
  3. Законодавець в ч. 4 коментованої статті навів перелік су­
    дових рішень, які ухвалюються адміністративним судом пер­
    шої інстанції при вирішенні процесуальних питань, що вини­
    кають під час руху позову або справи. Перелічені в цій частині
    судові рішення викладаються саме у письмовому вигляді окре­
    мими процесуальними документами. Отже, вирішення наведе­
    них питань під час руху позову чи справи не може здійснюва­
    тись в усній формі та лише з занесенням у журнал судового за­
    сідання (ст. 42 КАС України). Процесуальний порядок ухва-

325

 

лення адміністративним судом згаданих в даній частині коментованої статті судових рішень визначений законодавцем в окремих статтях цього Кодексу. Наприклад, ст. 107 КАС України — відкриття провадження в адміністративній справі; ст. 108 КАС України — залишення позовної заяви без руху, по­вернення позовної заяви і т. д.

Слід зазначити, що наведений у частині четвертій перелік не є вичерпним.

  1. Частиною 5 коментованої статті визначається, що вирі­
    шення питань, які зазначені в пп. 1-17 частини четвертої даної
    статті, здійснюється за правилами частини другої цієї статті.
    Тобто, наведені процесуальні питання вирішуються адміністра­
    тивним судом тільки в нарадчій кімнаті із складенням відпо­
    відної ухвали, яка підписується складом суду, що розглядає по­
    зов чи справу, до виходу з нарадчої кімнати. Така ухвала оголо­
    шується адміністративним судом безпосередньо після виходу з
    нарадчої кімнати. Порушення згаданого вище визначеного за­
    конодавцем процесуального порядку постановки ухвал, що ви­
    кладаються окремим документом, веде до скасування таких
    ухвал, як постановлених з порушенням норм процесуального
    законодавства саме під час їх ухвалення.
  2. Частиною 6 коментованої статті встановлюється порядок
    вирішення адміністративним судом інших питань, крім визна­
    чених в пп. 1-17. При цьому зазначається, що таке вирішення
    здійснюється судом під час розгляду позову чи справи на місці,
    тобто, без виходу до нарадчої кімнати. Розгляд адміністратив­
    ним судом та вирішення цих питань фіксується лише секрета­
    рем судового засідання, котрий зазначає про здійснення такої
    процесуальної дії безпосередньо в журналі судового засідання,
    що ведеться за правилами ст. 42 КАС України.
  3. Законодавець у ч. 7 коментованої статті визначив порядок
    оголошення ухвал адміністративного суду, встановивши, що
    ухвали, якими закінчується вирішення адміністративним су­
    дом всіх процесуальних питань, котрі виникають саме в судово­
    му засідання, проголошуються негайно. Отже, ухвали, що ви­
    кладаються у вигляді окремого документа, проголошуються
    негайно після виходу з нарадчої кімнати (див. коментар до час­
    тини п’ятої), а ухвали, якими вирішуються процесуальні пи­
    тання, котрі не потребують виходу адміністративного суду до
    нарадчої кімнати, проголошуються в судовому засіданні негай­
    но після вирішення таких питань.

326

  1. В частині восьмій коментованої статті законодавець ви­
    значив загальне правило, згідно з яким будь-які виправлення,
    зроблені в усіх, без винятку, судових рішеннях адміністратив­
    ного суду, тобто, у постановах, ухвалах (див. ст. 158 КАС Укра­
    їни), мають бути застережені складом суду (стосовно складу
    суду дивись приписи ст.ст. 23, 24 КАС України). В даному ви­
    падку, під поняттям «застережені» слід розуміти відповідний
    припис в ухваленому адміністративним судом судовому рішен­
    ні типу: «Виправленому з______ на_________ вірити» і т. ін.

При цьому, такий припис повинен бути засвідчений підписами всього складу суду. Наведене визначене законодавцем поло­ження дисциплінує склад суду та зобов’язує більш ретельно відноситись до складення судових рішень. Також коментована частина даної статті надає можливість адміністративному суду, у виключних випадках, в разі допущення ним помилки, але лише такої, що не змінює суть судового рішення, здійснити ви­правлення цієї помилки.

Стаття 161. Питання, які вирішує суд при

прийнятті постанови 1. Під час прийняття постанови суд вирішує:

  • чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимо­
    ги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
  • чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до
    суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та до­
    кази на їх підтвердження;
  • яку правову норму належить застосувати до цих право­
    відносин;
  • чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити
    в їх задоволенні;
  • як розподілити між сторонами судові витрати;
  • чи є підстави допустити негайне виконання постанови;
  • чи є підстави для скасування заходів забезпечення адмі­
    ністративного позову.
  1. Коментована стаття передбачає низку запитань, на які суд зобов’язаний дати відповідь приймаючи постанову. До них, зо­крема, належать: а) питання щодо вирішення спору адміністра­тивним судом по суті в частині аналізу доказів (п.п. 1, 2); б) пи-

327

 

тання застосування конкретної правової норми для вирішення спору (п.З); в) питання відносно повноти задоволення позовних вимог та розподілення судових витрат відносно до цього (п.п. 4, 5); г) питання стосовно моменту вступу у законну силу постано­ви та щодо скасування заходів забезпечення адміністративного позову (п.п. 6, 7).

Суд, приймаючи постанову, повинен чітко уяснити для себе вищевказані питання та відобразити їх у тексті судового рі­шення лаконічно та зрозуміло, щоб постанова відповідала основним вимогам: законності та обґрунтованості (див. комен­тар до ст. 159 КАС України). До того ж правильність та повнота викладення питань, передбачуваних статтею, що коментуєть­ся, зводить нанівець складність у розумінні судового рішення та його виконання, та не створює підстав для здійснення про­цедур, передбачуваних ст. 170 КАС України.

Стаття 162. Повноваження суду при вирішенні справи

  1. При вирішенні справи по суті суд може задовольнити ад­
    міністративний позов повністю або частково чи відмовити в
    його задоволенні повністю або частково.
  2. У разі задоволення адміністративного позову суд може
    прийняти постанову про:

 

  • визнання протиправними рішення суб’єкта владних пов­
    новажень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про
    скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його
    положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих
    його положень із зазначенням способу його здійснення;
  • зобов’язання відповідача вчинити певні дії;
  • зобов’язання відповідача утриматися від вчинення пев­
    них дій;
  • стягнення з відповідача коштів;
  • тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї
    діяльності об’єднання громадян;
  • примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;
  • примусове видворення іноземця чи особи без громадян­
    ства за межі України;
  • визнання наявності чи відсутності компетенції (повнова­
    жень) суб’єкта владних повноважень.

328

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала до­тримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадяни­на, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від по­рушень з боку суб’єктів владних повноважень.

  1. Частина 1 коментованої статті визначає повноваження ад­
    міністративного суду першої інстанції щодо вирішення спору
    по суті. Так суд може задовольнити адміністративний позов чи
    відмовити в його задоволенні повністю або частково. Повнова­
    ження суду, передбачене даною статтею, знаходить своє вира­
    ження у формі постанови (див. коментар до ст. 158 КАСУ).

Слід зазначити, що суд може скористатись своїми повнова­женнями лише після того, як він надасть належну правову оцінку в адміністративному спорі, зокрема повно та всебічно з’ясує усі обставини у справі на підставі наданих особами, які беруть участь у справі, доказів, прийме усі необхідні заходи щодо забезпечення та витребування певних доказів, які допо­можуть встановити істину у справі, а також притягнення тре­тіх осіб, права та законні інтереси яких можуть бути порушені при ухваленні постанови та після виконання судом інших про­цесуальних дій, з метою ухвалення законного та обґрунтовано­го судового рішення.

  1. Частина 2 ст. 162 КАС України передбачає у разі задово­
    лення адміністративного позову право суду прийняти постано­
    ву якою може: а) визнати протиправними рішення суб’єкта
    владних повноважень чи окремих його положень, дій чи безді­
    яльності і скасувати або визнати нечинним рішення чи окре­
    мих його положень, повернути виконання цього рішення чи
    окремих його положень із зазначенням способу його здійснен­
    ня; б) зобов’язати відповідача вчинити певні дії; в) зобов’язати
    відповідача утриматися від вчинення певних дій; г) стягнути з
    відповідача кошти; д) тимчасово заборонити (зупинити) окремі
    види або всю діяльність об’єднання громадян; є) примусово роз­
    пустити (ліквідувати) об’єднання громадян; ж) примусово ви­
    дворити іноземця чи особи без громадянства за межі України;
    з) визнати наявність чи відсутність компетенції (повноважень)
    суб’єкта владних повноважень.

Слід зазначити, що даний список є типовим, і законодавець при написанні положень частини другої даної статті виходив із найбільш типових у судовій практиці випадків задоволення по-

329

 

зовних вимог, саме тому ні в якому разі не слід вбачати тут ви­черпність ухвалення постанов при задоволенні адміністратив­ного позову.

  1. В продовження коментування в межах даної статті слід за­значити, що абзац другий частини другої дає право адміністра­тивному суду прийняти й будь-яку іншу постанову, не передба­чену в ст. 162 КАС України, з метою дотримання та захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Таке право дає можливість застосувати норми матеріального права до будь-якої життєвої ситуації, тим самим створюючи новий прецедент у судовій практиці.

 

 

Стаття 163. Зміст постанови 1. Постанова складається з:

1) вступної частини із зазначенням:
дати, часу та місця її прийняття;

найменування адміністративного суду, прізвищ та ініціалів судді (суддів) і секретаря судового засідання;

імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

предмета адміністративного позову;

2) описової частини із зазначенням:

короткого змісту позовних вимог і позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом;

3)      мотивувальної частини із зазначенням:
встановлених судом обставин із посиланням на докази, а та­
кож мотивів неврахування окремих доказів;

мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і по­ложення закону, яким він керувався;

4) резолютивної частини із зазначенням:

висновку суду про задоволення адміністративного позову або про відмову в його задоволенні повністю чи частково;

висновку суду по суті вимог;

розподілу судових витрат;

інших правових наслідків ухваленого рішення;

строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.

330

  1. Частина 1 коментованої статті визначає зміст постанови адміністративного суду першої інстанції. Відповідно до поло­жень даної статті постанова адміністративного суду складаєть­ся з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної та ре­золютивної. Кожна з цих частин має своє самостійне значення, доповнює одна одну та разом із іншими створює логічно завер­шений процесуальний документ — судове рішення.

Вступна частина зазначає необхідні відомості, які дають змогу ідентифікувати постанову, тобто визначити: дату, час і місце її постановлення; найменування адміністративного суду, прізвища та ініціали судді (суддів) і секретаря судового засідан­ня; імена (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; предмет адміністративного позову.

Описова частина постанови коротко визначає зміст справи, а саме: зміст позовних вимог та позиції відповідача; пояснення осіб, які брали участь у справі а також інших доказів, що були досліджені судом у залі судового засідання. Описова частина дозволяє чітко сформулювати конкретний спір з метою пра­вильної оцінки обставин справи на основі дослідження та оцін­ці наданих суду доказів та правильного застосування відповід­них норм матеріально права.

Мотивувальна частина постанови виражає переконання ад­міністративного суду щодо вирішення спору на основі повного та всебічного розгляду з’ясування обставин справи. В мотиву­вальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Резолютивна частина є заключною в постанові та містить ви­сновок суду щодо задоволення адміністративного позову або відмови у його задоволені повністю або частково, висновок по суті позовних вимог, розподілу судових витрат, інших право­вих наслідків ухваленого рішення, а також строку і порядку набрання постановою законної сили та її оскарження.

 

 

Стаття 164. Постанова щодо частини позовних

вимог

  1. Суд до закінчення судового розгляду справи може при­йняти постанову щодо частини позовних вимог за клопотан-

331

 

ням особи, яка бере участь у справі, якщо з’ясовані судом об­ставини дають можливість без шкоди для справи вирішити частину позовних вимог.

2, Постанова щодо частини позовних вимог набирає закон­ної сили і може бути оскаржена у загальному порядку.

  1. Частина 1 коментованої статті передбачає право адміні­
    стративного суду прийняти постанову, якою, згідно з положен­
    нями ст. 162 КАС України, дає можливість суду вирішити час­
    тину позовних вимог при умові, що з’ясовані обставини не бу­
    дуть перешкоджати розгляду інших позовних вимог. Таке по­
    ложення законодавець  закріпив   у   законі   з   метою  зняття
    напруженості та громіздкості при судовому вирішенні спору у
    тому випадку, коли позивач вимагає задовольнити цілу низку
    позивних вимог, в доведеності яких необхідно вивчити різні за
    об’ємом обставини справи за наявними доказами. До того ж,
    вищевказаним правом суд може скористатися лише при умові
    заявлення клопотання особою, яка бере участь у справі. Тобто
    відповідне клопотання може буде надане до суду однією із сто­
    рін, поступити від третьої особи, а також від їх представників
    (ст. 47 КАС України). До того ж закон не потребує колективно­
    го клопотання щодо прийняття постанови щодо частини позов­
    них вимог.
  2. Частина 2 коментованої статті передбачає право на оскар­
    ження в апеляційному порядку постанови щодо частини позов­
    них вимог у загальному порядку. Детальніше про порядок
    оскарження буде розглянуто у коментарі ст. 186 КАС України.

Стаття 165. Зміст ухвали

  1. Ухвала, що викладається окремим документом, склада­ється з:

1)  вступної частини із зазначенням:
дати, часу і місця її постановлення;

найменування адміністративного суду, прізвища та ініціа­лів судді (суддів);

імен (найменувань) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;

2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені
(найменування) особи, що його заявила, чи іншого питання,
що вирішується ухвалою;

332

3)  мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких
суд дійшов до висновків, і закону, яким керувався суд, поста­
новляючи ухвалу;

4) резолютивної частини із зазначенням:
висновків суду;

строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

  1. Ухвала, яка постановляється судом без виходу до нарад-чої кімнати, повинна містити відомості, визначені пунктами З, 4 частини першої цієї статті.

 

  1. Частина 1 коментованої статті визначає зміст ухвали, що
    викладається окремим документом. Раніше в коментарі ст. 163
    КАСУ описувався зміст постанови адміністративного суду,
    який в багатьох моментах співпадає із змістом ухвали. Так
    зміст ухвали також складається із чотирьох частин: вступної,
    описової, мотивувальної та резолютивної.

У вступній частині зазначається лише дата і місце її поста­новлення; найменування адміністративного суду, прізвища та ініціали судді (суддів); імена (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Описова частина зазначає суть клопотання та імені (найме­нування) особи, що його заявила, чи іншого питання, що вирі­шується ухвалою.

Мотиви, з яких суд дійшов до висновків, постановляючи ухвалу, а також закон, яким керувався суд, відображаються у мотивувальній частині.

Резолютивна частина ухвали зазначає висновок суду, а та­кож строк та порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

  1. У другій частині коментованої статті зазначається зміст
    ухвали, яку суд постановляє без виходу до нарадчої кімнати.
    Аналізуючи положення ст. З КАС України, можна дійти виснов­
    ку, що положення ч.2 ст. 165 КАС України визначають зміст
    усної ухвали, яка фіксується в журналі судового засідання від­
    повідно до положень ст. 42 КАС України. Отже, зміст усної
    ухвали повинен включати висновок суду та мотиви, за допомо­
    гою яких суд дійшов до такого висновку.

333

 

Стаття 166. Окремі ухвали суду

  1. Суд, виявивши під час розгляду справи порушення зако­
    ну, може постановити окрему ухвалу і направити її відповід­
    ним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо
    усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про
    вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця піс­
    ля надходження окремої ухвали.
  2. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу
    про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення
    до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких ви­
    знаються протиправними.
  3. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів
    яких вона стосується.

 

  1. Частина 1 коментованої статті закріпляє право адміні­
    стративного суду на здійснення загального нагляду за дотри­
    манням законності суб’єктами владних повноважень. Так, суд,
    виявивши під час розгляду конкретної справи порушення за­
    кону, має право постановити окрему ухвалу, яка не стосується
    даної справи, та направити її відповідному суб’єкту владних
    повноважень з метою припинення порушення закону шляхом
    вжиття заходів останнім щодо усунення причин та умов, які
    сприяли такому порушенню. Окрім того, не пізніше одного мі­
    сяця, суб’єкт владних повноважень зобов’язаний вжити усіх
    необхідних заходів для усунення порушення закону та повідо­
    мити про це адміністративний суд, який постановив окрему
    ухвалу.
  2. Частина коментованої статті надає повноваження адміні­
    стративному суду щодо постановлення окремої ухвали про на­
    явність підстав щодо притягнення до відповідальності осіб, рі­
    шення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
    Така окрема ухвала направляється на адресу правоохоронних
    органів з метою вжиття необхідних заходів останніми в рамках
    їх повноважень для припинення протиправних дій, проведення
    дізнання та досудового слідства та притягнення до відповідаль­
    ності, відповідно до чинного законодавства.
  3. Стаття 166 КАС України в частині третій передбачає пра­
    во осіб, інтересів яких стосується окрема ухвала, оскаржити
    останню відповідно до порядку, передбаченого ст. 186 КАС
    України. Відсутність у коментованій статті спеціальної про-

334

цедури оскарження говорить про те, що така окрема ухвала оскаржується в загальному порядку.

Стаття 167. Проголошення судового рішення, видача або направлення судового рішення особам, які беруть участь у справі

  1. Судове рішення проголошується прилюдно негайно після
    виходу суду з нарадчої кімнати. Головуючий у судовому засідан­
    ні роз’яснює зміст рішення, порядок і строк його оскарження.
  2. Особи, які беруть участь у справі, можуть отримати в суді
    копію постанови чи ухвали суду.
  3. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після
    ухвалення надсилається особі, яка бере участь у справі, але не
    була присутня в судовому засіданні. Якщо копія рішення наді­
    слана представникові, то вважається, що вона надіслана й осо­
    бі, яку вона представляє.
  4. У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної
    та резолютивної частин постанови суд повідомляє час виготов­
    лення постанови суду в повному обсязі.

 

  1. Одразу після виходу з нарадчої кімнати, головуючий у су­
    довому засіданні прилюдно оголошує повний текст судового рі­
    шення (ч.І ст. 167 КАС України). Як правило учасники судово­
    го процесу заслуховують рішення стоячи. Згідно з частиною
    першою коментованої статті головуючий у судовому засіданні
    зобов’язаний роз’яснити зміст оголошеного рішення суду, а та­
    кож порядок та строк його оскарження.
  2. Частина 2 коментованої статті передбачає право сторін,
    третіх осіб, а також їх представників отримати в суді копію по­
    станови чи ухвали суду, що цілком співзвучно зі ст. 49 КАС
    України. Особи, які беруть участь у справі, отримують в судово­
    му засіданні копію судового рішення відразу після проголошен­
    ня повного тексту останнього, про що робиться відмітка в жур­
    налі судового засідання. У випадку неготовності повного тексту
    постанови чи ухвали суду сторони можуть отримати копію рі­
    шення, виготовлену в повному обсязі, подавши відповідну зая­
    ву на ім’я судді, що розглядав адміністративну справу через
    канцелярію суду.

335

 

  1. Частина 3 коментованої статті забезпечує право особи, яка
    бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні
    на якому проголошувалося рішення. Так, суд зобов’язаний на­
    правити такій особі копію судового рішення не пізніше наступ­
    ного дня після проголошення останнього. Окрім того, суд має
    право направити копію постанови чи ухвали стороні, третій
    особі чи їх законному представнику. В будь-якому випадку буде
    вважатись, що вона направлена особі, яка бере участь у справі,
    тобто стороні чи третій особі.
  2. Відповідно до частини 4 коментованої статті суд має право
    проголосити лише вступну та резолютивну частину постанови
    суду. При цьому суд зобов’язаний повідомити усіх учасників
    адміністративного процесу про час виготовлення постанови
    суду в повному обсязі. Законодавець закріпив можливість про­
    голошення постанови суду не в повному обсязі виходячи із того,
    що часто бувають випадки відсутності часу для складання по­
    вного тексту судового рішення у складних справах. Частина 4
    коментованої статті має вагоме значення для обчислення по­
    чатку перебігу строку апеляційного оскарження відповідно до
    ст. 186 КАС України.

Стаття 168. Додаткове судове рішення

  1. Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи,
    яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти до­
    даткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випад­
    ках, якщо:
  • щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджува­
    лися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
  • суд, вирішивши питання про право, не визначив способу
    виконання судового рішення;
  • судом не вирішено питання про судові витрати.

 

  1. Питання про ухвалення додаткового судового рішення
    може бути заявлено до закінчення строку на виконання судо­
    вого рішення.
  2. Суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду пи­
    тання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть
    участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були
    належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду пи­
    тання.

336

  1. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд поста­
    новляє ухвалу.
  2. Додаткове судове рішення або ухвала суду про відмову в
    ухваленні додаткового судового рішення можуть бути оскар­
    жені.
  3. Коментована стаття у частині 1 закріпляє можливість суду, який ухвалив судове рішення, прийняти додаткову поста­нову чи постановити додаткову ухвалу. Додаткове судове рі­шення може бути прийняте у випадках, чітко встановлених процесуальним законом, а саме: а) якщо щодо однієї із позов­них вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; б) якщо суд, вирішивши пи­тання про право, не визначив способу виконання судового рі­шення; в) якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд може прийняти додаткове судове рішення за власною ініці­ативою, а також за заявою особи, яка брала участь у справі.
  4. Частина 2 коментованої статті визначає проміжок часу,
    протягом якого особа, яка брала участь у справі, може зверну­
    тися із заявою до суду щодо прийняття додаткового судового
    рішення. Таким строком виступає весь період з моменту на­
    брання чинності судовим рішенням до закінчення строку на ви­
    конання судового рішення. Строк виконання судового рішення
    визначається ст. 21 Закону України «Про виконавче прова­
    дження», а також суддею, відповідно до положень ст.ст. 256,

257 КАС України.

  1. Частина 3 коментованої статті визначає процедуру вине­
    сення додаткового судового рішення. Так, суд ухвалює додат­
    кове рішення після розгляду питання, що послужило прийнят­
    тю такого рішення з повідомленням осіб, які беруть участь у
    справі. Однак, у тому випадку, коли сторони, треті особи, а та­
    кож їх представники не з’явились у судове засідання — це не є
    перешкодою для ухвалення додаткового рішення без участі ви­
    щевказаних осіб.
  2. Розглянувши заяву особи, яка брала участь у справі, при
    відсутності підстав для ухвалення додаткового судового рішен­
    ня, суд відмовляє в задоволенні заяви та постановляє ухвалу,
    якою відмовляє в ухваленні додаткового судового рішення (ч.4
    ст. 168 КАС України). Ухвала про відмову в ухваленні додатко­
    вого судового рішення повинна відповідати усім вимогам ст. 163
    КАС України.

337

 

  1. Частина п’ята коментованої статті передбачає право осо­би, яка брала участь у справі, на оскарження в загальному по­рядку як додаткового судового рішення, так і ухвалу суду про відмову в ухваленні додаткового судового рішення.

Стаття 169. Виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судових рішеннях

  1. Суд може з власної ініціативи або за заявою особи, що
    брала участь у справі, чи іншої заінтересованої особи, випра­
    вити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні
    арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рі­
    шення законної сили чи ні.
  2. Питання про внесення виправлень вирішується в судово­
    му засіданні. Особи, які беруть участь у справі, повідомляють­
    ся про дату, час і місце засідання. Неприбуття у судове засідан­
    ня осіб, які були належним чином повідомлені, не перешко­
    джає розгляду питання про внесення виправлень.
  3. Ухвала суду про внесення виправлень у судове рішення
    чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржена.
  4. Суд першої інстанції не вправі самостійно скасувати або
    змінити винесене ним рішення. Винятком з цього правила є ви­
    явлення таких недоліків, як описки або явні орфографічні по­
    милки, що суперечить вимозі чіткості судового рішення. Під
    опискою слід розуміти спотворення прізвища, імені й по бать­
    кові сторін, назви органу, установи чи організації і т.д. Явна
    арифметична помилка являє собою неточність у розрахунках,
    очевидна при перевірці результатів арифметичних дій за тих
    самих вихідних даних.

Ініціювати розгляд питання про виправлення описок і ариф­метичних помилок може як суд, що постановив рішення, так і особи, що брали участь у справі й інші зацікавлені особи, які можуть звернутися із відповідною заявою. Таке право надано вказаним особам як до, так і після набуття рішенням законної сили.

  1. Розгляд питання про виправлення описок і явних арифме­
    тичних помилок у рішенні суду відбувається тільки під час за­
    сідання суду, який виніс дане рішення. Незалежно від того,

338

ким було ініційовано судове засідання, особи, які беруть участь у справі, мають бути обов’язково поінформовані про день, час і місце, де відбуватиметься засідання. Однак відсутність вказа­них осіб у засіданні не перешкоджає розгляду питання про ви­правлення описок і явних арифметичних помилок у судовому

рішенні.

Законом не передбачені строки для вчинення дій щодо ви­правлення описок і явних арифметичних помилок у винесено­му судом рішенні. Однак очевидно, що питання про внесення виправлень може бути порушено у межах строків для подання рішення до виконання.

  1. Розглянувши питання про внесення виправлень у судове рішення, суд виносить ухвалу. Вона може містити як рішення про внесення відповідних виправлень, так і відмову у виправ­леннях, які пропонуються. В обох випадках ухвала може бути оскаржена у встановленому порядку (шляхом подання скарги або внесення подання).

Стаття 170. Роз’яснення судового рішення

  1. Якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухва­
    лив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, а також держав­
    ного виконавця, ухвалою роз’яснює своє рішення, не змінюю­
    чи при цьому його змісту,
  2. Подання заяви про роз’яснення судового рішення допус­
    кається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк,
    протягом якого судове рішення може бути подане для примусо­
    вого виконання.

 

  1. Заява про роз’яснення судового рішення розглядається
    судом протягом десяти днів із повідомленням заявника {особи,
    яка бере участь у справі, державного виконавця) та осіб, які бе­
    руть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які
    були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядо­
    ві заяви про роз’яснення рішення.
  2. Подання заяви про роз’яснення судового рішення зупи­
    няє перебіг строку, протягом якого судове рішення може бути
    подане для примусового виконання.
  3. Копія ухвали про роз’яснення судового рішення не пізні­
    ше наступного дня після її постановлений, надсилається осо­
    бам, які беруть участь у справі, а також заявнику, які не були
    присутні у судовому засіданні.

339

 

  1. Ухвала про роз’яснення судового рішення або відмову у його роз’ясненні може бути оскаржена.
  2. Роз’яснення судового рішення є по суті одним із способів
    усунення його недоліків. Зокрема, це стосується недотримання
    вимоги ясності, визначеності судового рішення, яка означає,
    що судове рішення не може містити положень, що викликають
    суперечки під час виконання рішення.

Підставою для подання заяви про роз’яснення рішення, є його незрозумілість. Частіше за все звернення щодо роз’яснен­ня судового рішення викликані ускладненнями або взагалі не­можливістю його виконання, тому судом роз’яснюється резо­лютивна частина рішення. Але у деяких випадках (наприклад, потреба у підтвердженні встановленого факту чи правовідно­син, визнаних судом такими, що вступили у законну силу) ви­никає необхідність роз’яснення і мотивувальної частини рі­шення.

Ініціювати роз’яснення судом винесеного рішення можуть особи, які беруть участь у справі, та державні виконавці шля­хом подання відповідної заяви.

Розгляд питання про роз’яснення рішення є прерогативою лише того суду, який це рішення виніс. При цьому суд не впра­ві вносити будь-які зміни в існуюче рішення так само, як і ви­рішувати питання, що не були предметом судового розгляду. Суд може лише, змінивши форму викладення, більш повно і ясно навести ті частини рішення, що викликають певні трудно­щі для розуміння.

  1. Заява про роз’яснення рішення суду розглядається лише у
    тому випадку, якщо воно ще не виконано і не закінчився термін
    його примусового виконання. Часткове виконання рішення не
    перешкоджає його роз’ясненню у невиконаній частині за умо­
    ви, що строк для подання рішення до виконання ще не закін­
    чився.

Заява про роз’яснення судового рішення, яка подана після закінчення строку для його примусового виконання має бути залишеною без розгляду.

  1. Судове засідання щодо розгляду питання про роз’яснення
    судового рішення відбувається за участі осіб, які звернулися із
    заявою, й інших осіб, які беруть участь у справі. Суд має забез­
    печити інформування вказаних осіб про день, час і місце про-

340

ведення засідання, але їхня неявка не перешкоджає розглядові справи про роз’яснення судового рішення, якщо їм були належ­ним чином повідомлені вказані відомості.

Законом встановлений десятиденний строк розгляду судом справ про роз’яснення судового рішення.

  1. Якщо заявником були дотримані усі вимоги подання зая­
    ви про роз’яснення судового рішення, сплив строку примусово­
    го виконання судового рішення зупиняється до надання судом
    відповідних роз’яснень.
  2. Після розгляду питання про роз’яснення судового рішен­
    ня заявнику й іншим особам, зацікавленим у справі, які не були
    присутні на засіданні, надсилаються копії винесеної ухвали.
    Суд може задовольнити заяву і прийняти рішення про роз’яс­
    нення судового рішення, або відмовити у його роз’ясненні.

Копії ухвал надсилаються зацікавленим особам не пізніше наступного дня з моменту її постановленая. Це значною мірою запобігає затягуванню процесу і сприяє своєчасному і повному виконанню судових рішень.

  1. Незалежно від того, яке рішення прийнято, воно може
    бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Глава 6 ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ

В ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЯХ АДМІНІСТРАТИВНИХ СПРАВ

Стаття 171. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативне-правових актів

  1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністра­тивних справ щодо:
  • законності (крім конституційності) постанов Верховної
    Ради України, указів та розпоряджень Президента України,
    постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, поста­
    нов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
  • законності та відповідності правовим актам вищої юри­
    дичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших

341

 

центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Авто­номної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів владних повноважень.

  1. Право оскаржити нормативно-правовнй акт мають особи,
    щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктом пра­
    вовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
  2. У разі відкриття провадження в адміністративній справі
    щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов’язує
    відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у яко­
    му цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.
  3. Оголошення повинно містити вимоги позивача щодо
    оскаржуваного акта, реквізити нормативно-правового акта,
    дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи.
  4. Оголошення повинно бути опубліковано не пізніш як за
    сім днів до судового розгляду.
  5. Якщо оголошення опубліковано своєчасно, вважається,
    що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про
    судовий розгляд справи. Скарги на судові рішення в цій справі
    таких осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються
    без розгляду.
  6. Адміністративна справа щодо оскарження нормативно-
    правових актів вирішується протягом розумного строку, але не
    пізніше одного місяця після відкриття провадження у справі.
    У виняткових випадках з урахуванням особливостей розгляду
    справи суд ухвалою може продовжити розгляд справи, але не
    більш як на один місяць.
  7. Суд може визнати нормативно-правовнй акт незаконним
    чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної
    сили, повністю або в окремій його частині.
  8. Якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-право­
    вого акта виявлено незаконність або невідповідність правово­
    му акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їхніх
    окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження
    в адміністративній справі та які впливають на прийняття по­
    станови у справі, суд визнає такі акти чи їхні окремі положен­
    ня незаконними або такими, що не відповідають правовому
    акту вищої юридичної сили.
  9. Постанова суду у справах щодо оскарження нормативно-
    правових актів оскаржується у загальному порядку.

342

  1. Резолютивна частина постанови суду про визнання нор­
    мативно-правового акта незаконним або таким, що не відпові­
    дає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його
    нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в
    якому його було офіційно оприлюднено, після набрання поста­
    новою законної сили.
  2. Правила цієї статті застосовуються також у випадках,
    коли питання про законність нормативно-правового акта чи
    відповідність ного правовим актам вищої юридичної сили ви­
    никло під час розгляду іншої адміністративної справи.
  3. Норми коментованої статті встановлюють особливості
    провадження у справах щодо оскарження нормативно-драво-
    вих актів, які на відміну від індивідуальних (правозастосовчих)
    актів, містять норми права (встановлюють, змінюють чи скасо­
    вують їх) і розраховані на багаторазове застосування, тобто їх
    дія не вичерпується одноразовим виконанням.
  4. Адміністративний суд при розгляді справ щодо оскаржен­
    ня нормативно-правових актів, перевіряє їх законність та від­
    повідність правовим актам вищої юридичної сили. При цьому
    адміністративний суд не вирішує питання про конституцій-
    ність нормативно-правових актів Верховної Ради України, Пре­
    зидента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради
    Автономної Республіки Крим — ці питання віднесено до юрис­
    дикції Конституційного Суду України. При вирішенні питання
    про законність та відповідність правовим актам вищої юридич­
    ної сили нормативно-правового акта враховуються вимоги, що
    встановлені ч. З ст. 2 КАС України.
  5. Частина 2 коментованої статті встановлює право на оскар­
    ження нормативне-правового акта лише особи, щодо якої його
    вже застосовано (прийнято індивідуальний акт), чи вона вже є
»

суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Ре­алізація правових норм відбувається не лише у формі застосу­вання, а і у формі виконання, додержання та використання і відповідно права, свободи та інтереси особи можуть порушува­тися і нормативними приписами, що реалізуються не у формі їх застосування, але встановлюють, наприклад певні заборони чи додаткові обов’язки. Виходячи із завдання адміністратив­ного судочинства — захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-право-

343

 

вих відносин від порушень з боку суб’єктів владних повнова­жень (ст. 2 КАС України) та того, що право звернення до адмі­ністративного суду з адміністративним позовом мають усі осо­би, які вважають, що порушено їх права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин (ст. 104 КАС України), ко­ментована стаття звужує коло випадків, у яких особа може оскаржувати нормативно-правовий акт. При цьому заявник зобов’язаний довести обставини, передбачені у ч.2 коментова­ної статті.

  1. У зв’язку з тим, що нормативио-правовий акт містить нор­мативні приписи, розрахований на багаторазове застосування і його дія не вичерпується одноразовим виконанням, він може стосуватися прав багатьох осіб. Тому коментованою статтею встановлено низку норм, спрямованих на повідомлення заін­тересованих осіб про судовий розгляд справи, щоб надати їм можливість захищати свої права, свободи та інтереси при роз­гляді справи. Для цього, у разі відкриття провадження в адмі­ністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта, суд зобов’язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюд­нений. Згідно з Указом Президента України від 10.06.1997 р. «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» та Указу Президента Украї­ни від 13.12.1996 р. «Про опублікування актів законодавства України в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник Украї­ни» , нормативно-правові акти Верховної Ради України, Прези­дента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, міністерств, інших центральних органів вико­навчої влади, зареєстровані Міністерством юстиції України, офіційно оприлюднюються в інформаційному бюлетені «Офі­ційний вісник України» та газеті «Урядовий кур’єр». Офіційне оприлюднення актів Верховної Ради України відбувається та­кож у газеті *Голос України», «Відомостях Верховної Ради України». Нормативно-правові акти місцевих органів виконав­чої влади, органів місцевого самоврядування оприлюднюються у виданнях, які визначені цими органами. Таке оголошення по­винно містити вимоги позивача щодо оскаржуваного акта, рек­візити нормативно-правового акта, дату, час і місце судового розгляду адміністративної справи і повинно бути опубліковано не пізніш як за сім днів до судового розгляду. Опублікування

344

оголошення з додержанням вищезазначених вимог означає, що всі заінтересовані особи належним чином повідомлені про судо­вий розгляд справи. Якщо заінтересована особа після цього не звернеться до суду для участі у розгляді справи, то вона позбав­ляється права на розгляд у подальшому скарг на судові рішен­ня в цій справі.

  1. Граничний строк розгляду адміністративної справи щодо
    оскарження нормативно-правових актів складає один місяць
    після відкриття провадження у справі. Лише у виняткових ви­
    падках з урахуванням особливостей розгляду справи суд ухва­
    лою може продовжити розгляд справи, але не більш як на один
    місяць.
  2. У результаті розгляду справи суд може визнати норматив­
    но-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає право­
    вому акту вищої юридичної сили, як повністю так і в окремій
    його частині. Вирішуючи питання про незаконність норматив­
    но-правового акта або невідповідність його правовому акту ви­
    щої юридичної сили, суд не виходить за межі позовних вимог і
    не вирішує аналогічні питання щодо правових актів чи їхніх
    окремих положень, щодо яких не відкрито провадження в ад­
    міністративній справі. Разом з тим, суд визнає такі акти чи їхні
    окремі положення незаконними або такими, що не відповіда­
    ють правовому акту вищої юридичної сили, якщо вони вплива­
    ють на прийняття постанови у справі.
  3. Для унеможливлення подальшої дії нормативно-правово­
    го акта, який визнаний судом незаконним або таким, що не від­
    повідає правовому акту вищої юридичної сили, і нечинним, від­
    повідач зобов’язаний невідкладно після набрання постановою
    законної сили опублікувати резолютивну частину постанови
    СУДУ У виданні, в якому його було або мало бути офіційно опри­
    люднено.
  4. Правила коментованої статті застосовуються і у випадку вирішення питання про законність нормативно-правового акта чи відповідність його правовим актам вищої юридичної сили, якщо таке питання виникло у зв’язку з розглядом іншої адміні­стративної справи.

345

 

Стаття 172. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій

  1. Право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність вибор­
    чих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають
    суб’єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комі­
    сії), а також ініціативна група референдуму, інші суб’єкти іні­
    ціювання референдуму.
  2. Виборець (громадянин, який має право голосу у відповід­
    них виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дію
    чи бездіяльність виборчої комісії, комісії з референдуму, чле­
    нів цих комісій, якщо таке рішення, дія чи бездіяльність пору­
    шує виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому про­
    цесі чи процесі референдуму його особисто.
  3. Рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комі­
    сії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїн­
    ського референдуму оскаржуються до Вищого адміністратив­
    ного суду України. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Цен­
    тральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до
    окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція
    якого поширюється на місто Київ.
  4. Рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії Автономної
    Республіки Крим, обласної виборчої комісії, Київської чи Се­
    вастопольської виборчих комісій щодо підготовки та проведен­
    ня місцевих виборів; територіальної (окружної) виборчої комі­
    сії щодо підготовки та проведення виборів Київського чи Се­
    вастопольського міського голови; територіальних (окружних)
    виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів Пре­
    зидента України, народних депутатів України; обласних комі­
    сій з референдуму і комісії Автономної Республіки Крим з все­
    українського референдуму, а також членів зазначених комісій
    оскаржуються до окружного адміністративного суду за місце­
    знаходженням відповідної комісії.
  5. Рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з
    референдуму, членів цих комісій, за винятком рішень, дій чи
    бездіяльності, що визначені частинами третьою-четвертою цієї
    статті, оскаржуються до місцевого загального суду за місце­
    знаходженням відповідної комісії.
  6. Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої
    комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, може бути по-

346

дано до адміністративного суду у п’ятиденний строк з дня при­йняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

  1. Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності виборчої
    комісії, комісії з референдуму, членів цих комісій, що мали
    місце до дня голосування, може бути подано до адміністратив­
    ного суду у строк, встановлений частиною шостою цієї статті,
    але не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню
    голосування.
  2. Позовні заяви щодо рішень, дій чи бездіяльності дільнич­
    ної виборчої комісії, дільничної комісії з референдуму, членів
    цих комісій, що мали місце у день голосування, під час підра­
    хунку голосів та встановлення результатів голосування на
    дільниці, може бути подано до адміністративного суду у дво­
    денний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допу­
    щення бездіяльності.
  3. Суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяль­
    ності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відпо­
    відної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору.
    У разі несплати судового збору на момент вирішення справи
    суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору
    відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених
    цим Кодексом.

 

  1. Суд невідкладно повідомляє відповідну виборчу комісію
    або комісію з референдуму та комісію вищого рівня про надхо­
    дження позовної заяви та про ухвалене судом рішення.
  2. Суд вирішує адміністративні справи, визначені цією стат­
    тею, у п’ятиденний строк після надходження позовної заяви.
    Адміністративні справи за позовними заявами, що надійшли
    до дня голосування, вирішуються судом у п’ятиденний строк,
    але не пізніше ніж за дві години до початку голосування.
  3. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним
    чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду.
  4. Частинами 1 та 2 коментованої статті встановлюється коло осіб, які можуть звертатися з адміністративним позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій. Ними є суб’єкти відповідного виборчого процесу (кандидати на пост Президента України; кандидати у депутати та кандидати на посаду сіль­ського, селищного, міського голови; партії (блоки), які висуну-

347

 

ли кандидатів на пост Президента України; партії (блоки), які висунули кандидатів у депутати; місцеві організації партій (блоки), які висунули кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови; уповноважені представники, довірені особи, офіційні спостерігачі від партій (блоків) — суб’єктів виборчого процесу та від кандидатів на пост Президента України, від місцевих організацій партій (бло­ків) — суб’єктів виборчого процесу, від кандидатів у депутати, від кандидатів на посади сільських, селищних, міських голів; органи державної влади та органи місцевого самоврядування у випадках, передбачених законом; виборець, але тільки у разі, якщо таке рішення, дія чи бездіяльність порушує виборчі пра­ва або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі ре­ферендуму його особисто), а також ініціативна група референ­думу, інші суб’єкти ініціювання референдуму.

  1. Частинами 3-5 статті встановлено предметну та територі­альну підсудність справ щодо оскарження рішень, дій або без­діяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій. Рішення, дії або бездіяльність Центральної ви­борчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Вищого адмі­ністративного суду України. Усі інші рішення, дії або безді­яльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до Окружного адміністративного суду міста Ки­єва. Рішення, дії чи бездіяльність виборчої комісії Автономної Республіки Крим, обласної виборчої комісії, Київської чи Се­вастопольської виборчих комісій щодо підготовки та проведен­ня місцевих виборів; територіальної (окружної) виборчої комі­сії щодо підготовки та проведення виборів Київського чи Се­вастопольського міського голови; територіальних (окружних) виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів Пре­зидента України, народних депутатів України; обласних комі­сій з референдуму і комісії Автономної Республіки Крим з все­українського референдуму, а також членів зазначених комісій оскаржуються до окружного адміністративного суду за місце­знаходженням відповідної комісії. Усі інші справи щодо оскар­ження рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій оскаржуються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходжен­ням відповідної комісії.

348

  1. Частинами 6-8 коментованої статті встановлено строки
    звернення до адміністративного суду у випадку оскарження рі­
    шень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з рефе­
    рендуму, членів цих комісій. У зв’язку з необхідністю опера­
    тивного реагування на порушення законодавства про вибори та
    референдум і захисту порушених прав, свобод чи інтересів по­
    зовні заяви може бути подано до адміністративного суду у п’я­
    тиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або до­
    пущення бездіяльності виборчою комісією, комісією з референ­
    думу, членами цих комісій. При цьому, якщо такі рішення, дії
    чи бездіяльність мали місце до дня голосування, то позовна за­
    ява подається до суду у п’ятиденний строк, але не пізніше двад­
    цять четвертої години дня, що передує дню голосування. Якщо
    рішення, дії чи бездіяльність дільничної виборчої комісії, діль­
    ничної комісії з референдуму, членів цих комісій, що оскаржу­
    ються, мали місце у день голосування, під час підрахунку голо­
    сів та встановлення результатів голосування на дільниці — по­
    зов до адміністративного суду може бути подано у дводенний
    строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення
    бездіяльності.
  2. Позовна заява щодо рішення, дії чи бездіяльності вибор­
    чої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії
    приймається до розгляду незалежно від сплати судового збору.
    Якщо особу, яка звертається до адміністративного суду із позов­
    ною заявою не звільнено від сплати судового збору, вона його
    може сплатити і після відкриття провадження у справі. У разі
    несплати судового збору на момент вирішення справи суд одно­
    часно вирішує питання про стягнення судового збору відповід­
    но до правил розподілу судових витрат (див. ст.ст. 94-96 КАС
    України та коментар до них).
  3. Суд невідкладно повідомляє відповідну виборчу комісію
    або комісію з референдуму та комісію вищого рівня про надхо­
    дження позовної заяви та про ухвалене судом рішення. Адміні­
    стративні справи щодо оскарження рішень, дій або бездіяль­
    ності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих ко­
    місій вирішуються судом у п’ятиденний строк після надхо­
    дження позовної заяви, а якщо позовна заява надійшли до дня
    голосування — у п’ятиденний строк, але не пізніше ніж за дві
    години до початку голосування.
  4. З огляду на необхідність оперативного вирішення адміні­
    стративних справ щодо оскарження рішень, дій або бездіяль-

349

 

ності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих ко­місій, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає їх судовому розгляду.

Стаття 173. Особливості провадження у справах щодо уточнення списку виборців

  1. Право звернутися з адміністративним позовом про уточ­
    нення списку виборців, у тому числі про включення або виклю­
    чення зі списку себе особисто або інших осіб, має кожен, хто
    має право голосу на відповідних виборах або референдумі.
  2. Адміністративні справи щодо уточнення списку виборців
    розглядають місцеві загальні суди за місцезнаходженням від­
    повідної комісії.
  3. Позовна заява про уточнення списку виборців подається
    до адміністративного суду без сплати судового збору. Позовну
    заяву може бути подано не пізніш як за одну годину до закін­
    чення часу голосування.
  4. Суд вирішує адміністративні справи щодо уточнення спис­
    ку виборців у триденний строк після надходження позовної за­
    яви, але не пізніше дня, що передує дню голосування, а якщо
    позовна заява надійшла напередодні дня голосування або в
    день голосування — невідкладно, але не пізніш як за півгодини
    до закінчення часу голосування.

 

  1. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним
    чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду.
  2. Постанови адміністративного суду щодо внесення змін у
    списках виборців виконуються негайно.

 

  1. Особа, яка має право голосу на відповідних виборах або ре­
    ферендумі, може звернутися до адміністративного суду з адмі­
    ністративним позовом про уточнення списку виборців. Вимога
    позивача може стосуватися включення в список виборців себе
    особисто або інших осіб, які мають право голосу на відповідних
    виборах або референдумі, виключення із списку себе особисто
    або інших осіб, усунення неточностей, неправильності, пере­
    кручень списків виборців тощо.
  2. Частиною 2 коментованої статті визначена предметна та
    територіальна підсудність цієї категорії адміністративних
    справ — вони розглядаються місцевим загальним судом як ад-

350

міністративним судом за місцезнаходженням відповідної ко­місії.

  1. При поданні позовної заяви про уточнення списку вибор­
    ців судовий збір не сплачується, її може бути подано не пізніш
    як за одну годину до закінчення часу голосування. Це потрібно
    для того, щоб суд встиг розглянути справу, а відповідна комі­
    сія — виконати постанову суду.
  2. Суд вирішує зазначені адміністративні справи у триден­
    ний строк після надходження позовної заяви, але не пізніше
    дня, що передує дню голосування, а якщо позовна заява наді­
    йшла напередодні дня голосування або в день голосування, —
    невідкладно, але не пізніш як за півгодини до закінчення часу
    голосування. Як і у випадку строку, встановленого ч. З статті,
    що коментується, цей строк встановлено для того, щоб суд
    встиг розглянути справу, а відповідна комісія — виконати по­
    станову суду.
  3. З огляду на необхідність оперативного вирішення адміні­
    стративних справ щодо уточнення списку виборців неприбуття
    у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені
    про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає їх судо­
    вому розгляду, і постанови адміністративного суду щодо вне­
    сення змін у списки виборців виконуються негайно.

Стаття 174. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про вибори та референдум

  1. Право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів ма­сової інформації, що порушують законодавство про вибори та референдум, мають виборча комісія, кандидат, партія (блок),

 

місцева організація партії (блок місцевих організацій партій), які є суб’єктами відповідного виборчого процесу, комісія з ре­ферендуму, ініціативна група референдуму, інші суб’єкти іні­ціювання референдуму.

  1. Виборець (громадянин, який мас право голосу у відповід­
    них виборах або референдумі) може оскаржити рішення, дії чи
    бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого са­
    моврядування, підприємств, установ, організацій, їхніх поса­
    дових та службових осіб, якщо такі рішення, дії чи бездіяль­
    ність порушують виборчі права або інтереси щодо участі у ви­
    борчому процесі чи процесі референдуму ного особисто.
  2. Позовна заява подається до місцевого адміністративного
    суду відповідно до статей 18, 19 цього Кодексу. Позовна заява
    щодо дій чи бездіяльності засобів масової Інформації, підпри­
    ємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб,
    творчих працівників засобів масової інформації, що порушу­
    ють законодавство про вибори та референдум, подається до
    місцевого загального суду за їхнім місцезнаходженням.

 

  1. Позовну заяву може бути подано до адміністративного
    суду у строк, встановлений частинами шостою—сьомою статті
    172 цього Кодексу.
  2. Суд вирішує адміністративні справи, визначені цією стат­
    тею, у строк, встановлений частішою одинадцятою статті 172
    цього Кодексу.
  3. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним
    чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду.
  4. Право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів ма­сової інформації, що порушують законодавство про вибори та референдум, мають суб’єкти виборчого процесу, що перелічені у ч.ч. 1-2 коментованої статті (виборча комісія, кандидат, пар­тія (блок), місцева організація партії (блок місцевих організа­цій партій), які є суб’єктами відповідного виборчого процесу, виборець — у разі, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність по­рушують виборчі права або інтереси щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму його особисто), а також комісія з референдуму, ініціативна група референдуму, інші суб’єкти ініціювання референдуму.

352

  1. Предметна та територіальна підсудність цієї категорії ад­
    міністративних справ визначається за правилами ст.ст. 18, 19
    КАС України. Частиною 3 коментованої статті встановлені пра­
    вила предметної та територіальної підсудності справ щодо дій
    чи бездіяльності засобів масової інформації, підприємств, уста­
    нов, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих
    працівників засобів масової інформації, що порушують законо­
    давство про вибори та референдум — такі справи розглядають­
    ся місцевим загального судом як адміністративним судом за
    їхнім місцезнаходженням.
  2. Строки звернення до адміністративного суду і строки ви­
    рішення адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій
    або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого
    самоврядування, засобів   масової   інформації,   підприємств,
    установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, твор­
    чих працівників засобів масової інформації, які порушують за­
    конодавство про вибори та референдум аналогічні із строками,
    що встановлені частинами шостою—сьомою, одинадцятою стат­
    ті 172 КАС України.
  3. З огляду на необхідність оперативного усунення порушень
    законодавства про вибори та референдум та захисту прав при
    розгляді цієї категорії справ, неприбуття у судове засідання
    осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце
    розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Стаття 175. Особливості провадження у справах

щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій партій), їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб’єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб’єктів виборчого процесу

  1. Право оскаржувати дії чи бездіяльність кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії (бло­ку місцевих організацій партій), їхніх посадових осіб та упов­новажених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб’єк-

І 2 чКодсде адчшістрлігшіоїчі судочинства Ух|КІіни-                                                                                                          353

 

тів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб’єктів виборчого процесу, що порушують законодавство про вибори чи референдум, мають кандидат, партія (блок), місцева організація партії (блок місцевих організацій партій), які є суб’єктами відповідного виборчого процесу, ініціативна група референдуму, інші суб’єкти ініціювання референдуму.

  1. Виборець (громадянин, який має право голосу у відповід­
    них виборах або референдумі) може оскаржити дії чи бездіяль­
    ність суб’єктів, визначених частиною першою цієї статті, якщо
    ці дії чи бездіяльність порушують виборчі права або інтереси
    щодо участі у виборчому процесі чи процесі референдуму його
    особисто.
  2. Позовна заява щодо оскарження дій чи бездіяльності кан­
    дидата на пост Президента України, ініціативних груп все­
    українського референдуму, інших суб’єктів ініціювання все­
    українського референдуму, що порушують законодавство про
    вибори чи референдум, подається до окружного адміністратив­
    ного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на
    місто Київ. Позовна заява щодо оскарження дії чи бездіяльнос­
    ті кандидата у депутати сільської, селищної, міської ради по­
    дається до місцевого загального суду за місцем вчинення дії чи
    місцем, де ця дія повинна бути вчинена. Позовна заява з інших
    питань, передбачених цією статтею, подається до окружного
    адміністративного суду за місцем вчинення дії чи місцем, де ця
    дія повинна бути вчинена.

 

  1. Позовну заяву може бути подано до адміністративного
    суду у строк, встановлений частинами шостою—сьомою статті
    172 цього Кодексу.
  2. Суд вирішує адміністративні справи, визначені цією стат­
    тею, у строк, встановлений частиною одинадцятою статті 172
    цього Кодексу.
  3. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним
    чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду.
  4. Частинами 1-2 коментованої статті встановлене коло осіб, які мають право оскаржувати дії чи бездіяльність кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій партій), їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб’єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів

354

 

від суб’єктів виборчого процесу, що порушують законодавство про вибори чи референдум.

  1. У частині 3 коментованої статті встановлені правила пред­
    метної та територіальної підсудності щодо цієї категорії справ.
    Справи щодо оскарження дій чи бездіяльності кандидата на пост
    Президента України, ініціативних груп всеукраїнського рефе­
    рендуму, інших суб’єктів ініціювання всеукраїнського рефе­
    рендуму, що порушують законодавство про вибори чи референ­
    дум, розглядаються в Окружному адміністративному суді міста
    Києва. Справи щодо оскарження дії чи бездіяльності кандидата
    у депутати сільської, селищної, міської ради розглядаються міс­
    цевим загальним судом як адміністративним судом за місцем
    вчинення дії чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена. Справи
    з інших спорів, передбачених статтею, що коментується, роз­
    глядаються окружними адміністративними судами за місцем
    вчинення дії чи місцем, де ця дія повинна бути вчинена.
  2. Строки звернення до адміністративного суду і строки ви­
    рішення адміністративних справ щодо оскарження дій або без­
    діяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), міс­
    цевої організації партії (блоку місцевих організацій партій),
    їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп
    референдуму, інших суб’єктів ініціювання референдуму, офі­
    ційних спостерігачів від суб’єктів виборчого процесу аналогіч­
    ні із строками, що встановлені частинами шостою-сьомою,
    одинадцятою статті 172 КАС України.
  3. З огляду на необхідність оперативного усунення порушень
    законодавства про вибори та референдум та захисту прав при
    розгляді цієї категорії справ неприбуття у судове засідання
    осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і міс­
    це розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Ч.1   Ч.2   Ч.3   Ч.4   Ч.5   Ч.6   Ч.7   Ч.8   Ч. 9